Ухвала

від 13.09.2016 по справі 813/4060/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 р. Справа № 876/10971/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні добрива» Торгова компанія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні добрива» Торгова компанія» про стягнення коштів з рахунків у банках, -

ВСТАНОВИЛА :

Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області 31.07.2015року звернулася в Львівський окружний адміністративний суд адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні добрива» Торгова компанія» про стягнення коштів з рахунків у банках. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість відповідача перед бюджетом виникла внаслідок порушення вимог ПК України, є узгодженою і у встановлені законом строки не сплачена.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 року - позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, тим, що сума податкового боргу не узгоджена до дня набрання рішення законної сили, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заборгованість відповідача, станом на дату розгляду справи, становить 113661,97 грн., що підтверджується вищевказаними доказами, а також зворотнім боком облікової картки платника, довідкою ДПІ у Личаківському районі м. Львові ГУ ДФС у Львівській області що податковий борг по відповідачу станом на 29.07.2015 року обліковується заборгованість, за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) в сумі 113661,97 грн., є узгодженою та підлягає стягненню. Докази про сплату відповідачем суми заборгованості, що є предметом даного спору у справі відсутні. Судом не враховуються заперечення відповідача оскільки, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Процедура оскарження, якою відповідач обґрунтовує свої заперечення розпочата значно пізніше ніж протягом 10 календарних днів, що не звільняє позивача від виконання конституційного обовязку сплатити нараховану суму грошового зобов'язання.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду копії: - корінця податкового повідомлення рішення форми «Р» № 000164221 від 27.03.2014 року, яким на підставі акту перевірки № 164/22-11/36855331 від 28.02.2014 року відповідачу визначено суму грошового зобовязання в розмірі 103375,00 грн., з них за основним платежем - 82700 грн. грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2973,00 грн., за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг); - акту 164/22-11/36855331 від 28.02.2014 року про результати проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки з питання правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту за серпень 2013 року; - корінця податкової вимоги форми «Ю» від 02.09.2014 року № 1741-25, згідно якого загальна сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобовязаннями, визначена в цій податковій вимозі, станом на 01.09.2014 року становить 107273,60,00 грн., у тому числі основний платіж 82700,00 грн., штрафні (фінансовими) санкції 20675,00 грн., пеня 3898,60 грн.; - даних про банківські рахунки відповідача.

Згідно п.п. 14.1.156. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п.п. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 цього ж Кодексу, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим же Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 цього ж Кодексу, платник податків зобов'язаний, крім іншого, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим же Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 20.1.28. п. 20.1. ст. 20 цього ж Кодексу, органи державної податкової служби мають право, крім іншого, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п. 54.1. ст. 54 цього ж Кодексу, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 57.3. ст. 57 цього ж Кодексу, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього ж Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно п. 59.1. ст. 59 цього ж Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 87.11. ст. 87 цього ж Кодексу, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно п. 95.1. ст. 95 цього ж Кодексу, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Згідно п. 95.3. ст. 95 цього ж Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом враховуються позовні вимоги позивача, оскільки заборгованість відповідача, станом на дату розгляду справи, становить 113661,97 грн., що підтверджується вищевказаними доказами, а також зворотнім боком облікової картки платника, довідкою ДПІ у Личаківському районі м. Львові ГУ ДФС у Львівській області що податковий борг по відповідачу станом на 29.07.2015 року обліковується заборгованість, за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) в сумі 113661,97 грн., є узгодженою та підлягає стягненню. Докази про сплату відповідачем суми заборгованості, що є предметом даного спору у справі відсутні.

Судом не враховуються заперечення відповідача оскільки, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Процедура оскарження, якою відповідач обґрунтовує свої заперечення розпочата значно пізніше ніж протягом 10 календарних днів, що не звільняє позивача від виконання конституційного обовязку сплатити нараховану суму грошового зобов'язання.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень. Таким чином, позовні вимоги Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про стягнення заборгованості з відповідача в сумі 113661,97 грн, підлягають задоволенню повністю.

Крім того, колегія суддів зазначає, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2015 року, у справі № 813/5953/14 було відмовлено у задоволенні позову ТзОВ "ТК "Мінеральні добрива" до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 27.03.2014 року № 0001642211.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінеральні добрива» Торгова компанія» - залишити без задоволення.

постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 року у справі № 813/4060/15 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар