Постанова

від 08.06.2018 по справі 813/4060/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2018 року

Київ

справа №813/4060/15

адміністративне провадження №К/9901/27474/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мінеральні добрива на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Гавдика З.В. від 05 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Качмара В.Я. від 13 вересня 2016 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Мінеральні добрива про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - позивач/Інспекція) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мінеральні добрива Торгова компанія (далі - відповідач/Товариство), в якому просила стягнути суму податкового боргу.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначила, що за відповідачем обліковується непогашена заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 113661,97 грн., яка виникла внаслідок несплати узгоджених сум грошових зобов'язань з урахуванням пені.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства податковий борг у розмірі 113661,97 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 113661,97 грн., визначена контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 27 березня 2014 року №000164221, за результатами його судового оскарження набула статусу податкового боргу, який не сплачений відповідачем, а тому позовні вимоги про її стягнення є обґрунтованими.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалось на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про узгодження грошового зобов'язання та набуття ним статусу податкового боргу, оскільки станом на момент звернення до суду із даним позовом податкове повідомлення-рішення, яким визначено спірну суму грошових зобов'язань, було оскаржено відповідачем у судовому порядку до Львівського окружного адміністративного суду (справа №813/3027/15), в якому не було прийнято рішення, яке б набрало законної сили.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

В подальшому, справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта перевірки №164/22-11/36855331 від 28 лютого 2014 року Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ТК Мінеральні добрива (36855331) з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за серпень 2013 року Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2014 року №000164221 про збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 82700,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 20675,00 грн., всього на суму 103375,00 грн., яке отримано відповідачем 31 березня 2014 року, що підтверджується матеріалами справи.

Зазначене рішення оскаржено Товариством в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Львівській області та Міністерства доходів і зборів України, які своїми рішеннями від 29 квітня 2014 року та від 04 червня 2014 року залишили спірне рішення без змін.

На підставі підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України відповідачу було нараховано також пеню у сумі 10373,98 грн.

02 вересня 2014 року позивачем виставлено податкову вимогу №1741-25 на суму боргу у розмірі 107273,60 грн., яка направлена відповідачу на його адресу.

Також встановлено, що Товариством оскаржено податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2014 року №000164221 в судовому порядку. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року, по справі №813/5953/14 відмовлено у задоволенні позову. Рішення суду набрало законної сили.

За наведених підстав та у зв'язку із несплатою відповідачем грошових зобов'язань по податку на додану вартість та пені у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

У відповідності з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 59.1статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Строки сплати податкового зобов'язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За змістом пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Відповідно до вимог пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, якщо рішення контролюючого органу про нарахування грошових зобов'язань за результатами адміністративного та судового оскарження не було скасовано і є чинним, такі зобов'язання вважаються узгодженими.

Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

У справі, яка розглядається, суди виходили з того, що за результатами судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 27 березня 2014 року №000164221 постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у справі №813/5953/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року, у задоволенні позову було відмовлено, а тому визначена ним сума податкових зобов'язань станом на момент звернення до суду із даним позовом (31 липня 2015 року) є узгодженою та набула статусу податкового боргу.

З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення Інспекцією податкової вимоги та відсутність доказів добровільної сплати відповідачем визначеної у ній суми боргу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості, яка є предметом розгляду даної справи.

Посилання ж відповідача на обставини повторного оскарження рішення контролюючого органу до Львівського окружного адміністративного суду (справа №813/3027/15) та відсутності відповідного рішення суду, яке б набрало законної сили, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки не змінюють статусу вже узгоджених грошових зобов'язань та не є підставою для зупинення процедури примусового стягнення податкового боргу. До того ж, згідно відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року, закрито провадження у справі №813/3027/15 в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 27 березня 2014 року №000164221.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому прийняли рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мінеральні добрива залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду