Рішення

від 05.09.2016 по справі 910/3159/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016Справа №910/3159/14 За позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Приватного підприємства "Вілта-Сервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Грєхова О.А.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Приходько Д.В., за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_4, за довіреністю

від третьої особи: не з'явився

судовий експерт: Свістунов І.С. (свідоцтво №1623)

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Вілта-Сервіс" про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2014 порушено провадження у справі №910/3159/14, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, та призначено справу до розгляду на 20.03.2014 року.

За наслідками розгляду спору у судовому засіданні 20.03.2014, судом винесена ухвала про відкладення розгляду справи на 10.04.2014 року.

09.04.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та заява із уточненням поштової адреси відповідача.

У судовому засіданні 10.04.2014 судом винесена ухвала про відкладення розгляду справи на 22.04.2014 року.

18.04.2014 від відповідача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 справу №910/3159/14 передано для вчинення процесуальних дій судді Шкурдовій Л.М.

Відповідною ухвалою суду від 22.04.2014 вищезазначена справа прийнята та призначена суддею Шкурдовою Л.М. до розгляду на 22.05.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 23.04.2014, у зв'язку із виходом судді Полякової К.В. із відпустки, справу №910/3159/14 передано їй для розгляду.

12.05.2014 справу № 910/3159/14 прийнято до свого провадження суддею Поляковою К.В. та призначено її до розгляду на 22.05.2014 року, про що зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва.

До судового засідання відповідач та третя особа не направили своїх представників, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник позивача у судовому засідання 22.05.2014 надав додаткові документи на виконання вимог суду та усні пояснення по суті спору.

За результатами розгляду справи, судом було призначено судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (ухвала суду від 22.05.14 наявна у матеріалах справи).

Ухвалою суду від 22.05.2014 провадження у справі зупинено до проведення судової будівельно-технічної експертизи та повернення справи до Господарського суду міста Києва.

Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/3159/14 без висновку експертів у зв'язку із непроведенням оплати вартості експертизи.

Ухвалою суду від 11.12.2014 поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 23.12.2014 року.

Під час судового засідання 23.12.2014 представник позивача надав до суду клопотання про призначення судової експертизи із направленням матеріалів справи до Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз» для надання експертного висновку.

Представник відповідача у судовому засідання не заперечував проти заявленого клопотання позивача.

За наслідками судового засідання 23.12.2014, судом призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (ухвала суду від 23.12.2014 наявна у матеріалах справи).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 провадження у справі було зупинено.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 03.06.2016 призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/3159/14, за результатами якого справу передано для подальшого розгляду судді Грєховій О.А.

03.06.2016 до Господарського суду міста Києва з ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» надійшли матеріали справи № 910/3159/14 разом з висновком судового експерта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 було прийнято справу № 910/3159/14 до свого провадження суддею Грєховою О.А., поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.07.2016.

01.07.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

15.07.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відвід судовому експерту, про відхилення висновку судового експерта та про призначення повторної судової експертизи.

У судове засідання 18.07.2016 представники сторін з'явились, представник третьої особи не з'явився.

Представник позивача порушив перед судом клопотання про виклик в судове засідання судового експерта.

Представник відповідача проти задоволення вказаного клопотання не заперечував.

У судовому засіданні 18.07.2016, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріли справи, суд дійшов висновку про необхідність виклику судового експерта в судове засідання.

Враховуючи те, що представник третьої особи у судове засідання 18.07.2016 не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням позивачем та третьою особою вимог ухали Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 та для виклику судового експерта в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 01.08.2016.

28.07.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмові пояснення та заяву про збільшення розміру позовних вимог.

29.07.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відвід судовому експерту та призначення потворної експертизи та клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог було повернуто позивачу без розгляду.

У судове засідання 01.08.2016 представники сторін з'явились, представник третьої особи та судовий експерт не з'явились.

У судовому засіданні 01.08.2016, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність повторного виклику у судове засідання судового експерта.

Враховуючи те, що представник третьої особи та судовий експерт у судове засідання 01.08.2016 не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням позивачем та третьою особою вимог ухали Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 та для виклику судового експерта в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 08.08.2016.

05.08.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строків розгляду справи, клопотання про неврахування судових витрат, письмові заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог та клопотання про направлення поштової кореспонденції на поштову адресу.

У судове засідання 08.08.2016 представник позивача з'явився, представник відповідача, третьої особи та судовий експерт не з'явились.

У судовому засіданні 08.08.2016, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність повторного виклику у судове засідання судового експерта.

За результатами розгляду у судовому засіданні 08.08.2016 клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд задовольнив вищезазначене клопотання.

Розглянувши у судовому засіданні 08.08.2016 клопотання представника відповідача про продовження строків розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.

Враховуючи те, що судовий експерт та представники відповідача та третьої особи у судове засідання 08.08.2016 не з'явились, а також у зв'язку із невиконанням позивачем та третьою особою вимог ухали Господарського суду міста Києва від 06.06.2016, для виклику судового експерта в судове засідання та у зв'язку із задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи було відкладено на 05.09.2016.

12.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» надійшло клопотання про повідомлення по наступну дату та час судового засідання.

02.09.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

У судове засідання 05.09.2016 представники сторін з'явились та судовий експерт з'явились, представник третьої особи не з'явився.

Приймаючи до уваги п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце проведення наступного судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом. Зважаючи, що неявка повноважного представника третьої особи не перешкоджає розгляду спору по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні 05.09.2016 заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд прийняв її, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом встановлено, що подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду.

Розглянувши у судовому засіданні 05.09.2016 заяву представника відповідача про відвід судовому експерту, суд ухвалою від 05.09.2016 вказану заяву залишив без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав подане ним через канцелярію господарського суду клопотання про призначення судової експертизи, відповідно до якого він просить суд призначити у справі повторну судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та поставити на вирішення експерту питання:

- Яка дійсна (реальна) вартість предмета іпотеки за Договором іпотеки № 12/С11-115-1/09/427 від 08.08.2012, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПП «Вілта-Снрвіс», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М., а саме: Нежитлова будівля, нежитлове приміщення, загальною площею 582,6 кв.м., а саме: гостинний двір - літера А, загальною площею 337,7 кв.м., господарська будівля - літера Б, загальною площею 44,2 кв.м., господарська будівля - літера В, загальною площею 204,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Необхідність призначення повторної експертизи у справі позивач обґрунтовує тим, що експертом при здійснені первинної експертизи по справі було використано недостовірні відомості із аналогів, що суттєво вплинули на розрахунки; експертиза була проведена у період відсутності права на здійснення діяльності судового експерта, що викликає у відповідача сумніви щодо правильності висновку.

Представник позивача проти задоволення клопотання про призначення повторної експертизи заперечив.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення у справі повторної експертизи та заслухавши пояснення сторін суд відмовив в його задоволенні, з огляду на необґрунтованість такого клопотання.

Відповідно до положень ст. 42 ГПК України при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

У п. 15.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою. Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

Розглянувши Висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи N 8619 від 31.05.2016 у справі N 910/3159/14, судом не встановлено, що даний висновок є неповним або неясним, а також не встановлено, що даний висновок є необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, даний висновок не викликає сумнів у його правильності та суд не вбачає порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. А рівно, судом не встановлено, а відповідачем не доведено суду необхідності призначення у даній справі повторної експертизи.

У судовому засіданні 05.09.2016 судовий експерт надав усні пояснення стосовно проведеної експертизи та надав пояснення на заперечення викладені відповідачем у клопотанні.

Представник позивача у судовому засіданні 05.09.2016 надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.09.2016 надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.09.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та судового експерта, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2007 між Відкритим акціонерний товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - банк, кредитор, позивач) та ОСОБА_2 (далі - третя особа, позичальник) було укладено Генеральну кредитну угоду № 010/95-04/582М (далі - Генеральна угода), відповідно до умов якої кредитор, на підставі цієї угоди, зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в угоді та кредитних договорах, укладених в її рамках.

Відповідно до п. 1.2 Генеральної угоди загальний розмір основної (позичкової) заборгованості позичальника по кредитним договорам, укладеним з позичальником в рамках даної угоди, в будь-яких момент дії даної угод не може перевищувати суми 1 044 000,00 грн.

Згідно з п. 1.3 Генеральної угоди строк користування кредитними коштами за даною угодою встановлюється до 19 вересня 2014.

08.08.2012 між банком та позичальником було укладено Додаткову угоду № 010/95-04/582/1М до Генеральної кредитної угоди № 010/95-04/582М від 20.09.2007 відповідно до якої, сторони погодили викласти п. 1.3 Генеральної угоди в наступній редакції:

« 1.3. Строк користування кредитними коштами за даною угодою встановлюється до 19.09.2015 року.».

30.09.2007 між позивачем та третьою особою було укладено Кредитний договір № 01/95-04/583М до Генеральної кредитної угоди № 010/95-04/582М від 20.09.2007 (далі - Кредитний договір) відповідно до умов якого, кредитор, на положеннях та умовах цього Договору, надає позичальнику споживчий кредит за рахунок коштів Німецько-Українського Фонду в сумі 1 044 000,00 грн., зі сплатою 13,5 відсотків річних, строком на 84 місяці та з погашенням відповідно до Графіка погашення (Додаток № 1 до цього Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.1 Кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування.

Згідно з п. 3.3 Кредитного договору сторони встановлюють, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків та штрафних санкцій по Договору здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році.

При цьому, відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.

Погашення основного боргу по кредиту та сплату відсотків позичальник здійснює у валюті кредиту.

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору позичальник зобов'язується забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим Договором.

Відсотки за кредит позичальник сплачує щомісячно на рахунок доходів кредитора № НОМЕР_1 у відповідності до Графіка погашення заборгованості (Додаток № 1 до цього Договору).

Основна заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) погашається позичальником у відповідності до Графіка погашення заборгованості (Додаток № 1 до цього Договору). Часткові платежі без попередньої письмової згоди кредитора не допускаються.

Згідно з п. 5.4 Кредитного договору позичальник зобов'язується достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що визначені цим кредитним договором у разі:

- невиконання, або неналежного виконання позичальником умов цього Договору та/або договорів застави та інших договорів, що забезпечуються погашення кредиту;

- відмови від зміни умов даного Договору в порядку, передбаченому п.п. 6.2, 6.4, 11.2 цього Договору.

Кошти мають бути повернені протягом 10 банківських днів з моменту надіслання банком на адресу позичальника відповідного листа-повідомлення.

В подальшому між банком та позичальником було укладено ряд Додаткових угод до Кредитного договору.

Додатковою угодою № 014/95-04/583/2М від 08.08.2012 до Кредитного договору, сторони погодили викласти зокрема, п. 1.1 Кредитного договору у наступній редакції:

« 1.1 Кредитор, на положеннях та умовах цього Договору, надає позичальнику споживчий кредит за рахунок коштів Німецько-Українського Фонду у сумі 1 044 000,00 грн., зі сплатою 19,0 % відсотків річних; строком до 19 вересня 2015 та з погашенням відповідно до Графіка погашення (Додаток № 1 до цього Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору.».

Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, в свою чергу, позичальник порушив вищезазначені положення Кредитного договору в частині повернення кредитів та сплати процентів за їх користування у встановлені Кредитним договором строки.

30.07.2013 банком було направлено на адресу позичальника Вимогу (претензію) про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором вих. № 140-10-1-00/327, отримання якої позичальником, підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення про вручення.

Крім того, з наявної у матеріалах справи банківської виписки по особовому рахунку третьої особи також вбачається, що банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, а саме надав третій особі кредит.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунках клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додана позивачем до позовної заяви банківська виписка по особовому рахунку третьої особи є первинним документом, а відповідно і належним та допустимим доказом в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, тому приймається до уваги судом.

З наданої позивачем виписки по особовому рахунку третьої особи вбачається, що у третьої особи перед позивачем обліковується заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 559573,66 грн. та по сплаті відсотків в розмірі 706978,65 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позичальником були порушені зобов'язання за Кредитним договором в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у вищезазначених розмірах.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2010 року в цивільній справі №2-3244/10 стягнуто з третьої особи на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі становить 947753,23 грн. заборгованості по кредиту, 115878,94 грн. заборгованості по процентам, 7541,03 грн. пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 16978,78 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів, а загалом 1088152,52 грн.

Доказів на підтвердження виконання зазначеного рішення суду, сторонами суду не надано.

Крім основної заборгованості банком була нарахована позичальнику пеня за несвоєчасне виконання ним своїх зобов'язань за Кредитним договором в розмірі 419304,95 грн. - пеня за прострочення повернення кредитних коштів та 518990,72 грн. - пеня за прострочення сплати відсотків.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 9.1 Кредитного договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положенням цього Договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем розміру пені та встановлено, що позивачем вірно розраховано зазначений показник.

08.08.2012 між позивачем (іпотекодержателем) та Приватним підприємством «Вілта-Сервіс» (далі - відповідач, іпотекодавець) було укладено Договір іпотеки № 12/С11-115-1/09/427, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстровано в реєстрі за № 3065 (далі - Договір іпотеки), відповідно до умов якого в іпотеку було передано нежитлову будівля, нежитлове приміщення, загальною площею 582,6 кв.м., а саме: гостинний двір - літера А, загальною площею 333,7 кв.м., господарська будівля - літера - б, загальною площею 44,2 кв.м., господарська будівля - літера В, загальною площею 204,7 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_2, право власності на який належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 08.01.09 серії НОМЕР_3.

Згідно з п. 2.1 Договору іпотеки, іпотека відповідно до цього Договору забезпечує повне виконання грошових зобов'язань ОСОБА_2, що випливають та/або виникнуть у майбутньому з Генеральної кредитної угоди № 010/95-04/582М від 20.09.2007, укладеної між іпотекодержателем та позичальником, та з будь-яких додаткових угод, що укладені або можуть бути укладені до неї, а також будь-яких договорів про здійснення активних операцій, укладених у її межах та тих, що будуть укладені у майбутньому, та додаткових угод до них.

Відповідно до п. 7.1 Договору іпотеки іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а в разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у наступних випадках:

- у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання всіх або окремих зобов'язань, що забезпечені іпотекою згідно зі статтею 2 цього Договору, та в інших випадках, передбачених Кредитним договором;

- у разі порушення іпотекодавцем всіх або окремих засвідчень і гарантій, вказаних в статті 3 цього Договору, та/або у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем всіх або окремих обов'язків, встановлених цим Договором.

Пунктом 7.2 Договору іпотеки визначено, що у випадках, передбачених п. 7.1 цієї статті Договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю (та позичальнику за Кредитним договором, якщо він є відмінним від іпотекодавця) письмову вимогу про усунення відповідного порушення протягом 30 календарних днів з моменту отримання іпотекодавцем (та позичальником за Кредитними договору, якщо він є відмінним від іпотекодавця) цієї вимоги. Якщо протягом встановленого 30-тиденного строку вимога іпотекодержателя залишається невиконаною, іпотеко держатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

В матеріалах справи наявна Вимога (відповідно до ст. 35 Закону України «Про Іпотеку») про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання за Кредитним договором № 014/95-04/583М від 20.09.2007, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/95-04/582М від 20.09.2007 вих. № 140-10-1-00/328 від 30.07.2013 надіслана банком на адреси позичальника та іпотекодавця.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з ч. ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно з ч. ч. 5 - 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено законом чи договором. Заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з ч. ч. 1 та 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Оскільки судом встановлено, що позичальником були порушені зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за їх користування за Кредитним договором, виконання яких, в свою чергу, забезпечено Іпотечним договором, укладеним з відповідачем, позивач правомірно звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було доведено суду належними та допустимими доказами відсутність або наявність у меншому розмірі заборгованості позичальників перед банком по поверненню кредитів та сплаті відсотків за їх користування за Кредитним договором.

За змістом ч.1 ст.39 вказаного Закону, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Відповідно до п. 4.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» № 1 від 24.11.2014, якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки.

З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Водночас господарський суд за необхідності може згідно із статтею 41 ГПК вирішити питання про призначення у справі відповідної судової експертизи.

У випадку застосування процедури продажу предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, навіть за наявності згоди сторін щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки, початкова ціна такого продажу повинна бути встановлена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, оскільки відповідно до частини другої статті 43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу не може бути нижчою за 90 відсотків вартості майна, визначеної шляхом його оцінки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва було призначено судову експертизу, на вирішення судового експерта було поставлено наступне питання:

«Яка дійсна (реальна) вартість предмета іпотеки за Договором іпотеки №12/С11-115-1/09/427 від 08.08.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Приватним підприємством "Вілта Сервіс", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М., а саме:

- Нежитлова будівля, нежитлове приміщення, загальною площею 582,6 кв.м., а саме: гостинний двір - літера А, загальною площею 337,7 кв.м., господарська будівля - літера Б, загальною площею 44,2 кв.м., господарська будівля - літера В, загальною площею 204,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Відповідач, заперечуючи проти висновку судового експерта, зазначає, що відповіді на питання не відповідають поставленим питанням, та зазначає про невмотивованість та необґрунтованість висновку.

У судове засідання 05.09.2016 з'явився судовий експерт, надав усні пояснення щодо заявлених відповідачем заперечень проти висновку судового експерта.

Експертний висновок - це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи завданні.

Дослідження висновку експерта - це процесуальна дія, спрямована на одержання з висновку експерта відомостей про факти судом і доведення їх до сприйняття учасників процесу. Суд зобов'язаний особисто сприйняти наданий йому висновок експерта з метою його правильної оцінки при винесенні рішення. Досліджуючи висновок експерта, суд повинен перевірити дотримання прав осіб, які беруть участь у справі, під час призначення та проведення експертизи, а також чи було їм надано можливість ознайомитися з висновком експертизи.

Відповідно до ч. 5 ст. 43 ГПК України висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Як зазначено у п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз", у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід враховувати викладене в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 N 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах".

Так, у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 N 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" зазначається, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

У результаті дослідження та оцінки експертного висновку суд може визнати його: а) повним та обґрунтованим і покласти в основу рішення; б) неповним або не досить зрозумілим і призначити додаткову експертизу; в) таким, що викликає сумніви у правильності висновку, і призначити повторну експертизу; г) не погоджуючись із висновком експерта, не враховувати його у винесенні рішення, постановити рішення на підставі інших доказів.

Якщо суд не погоджується з висновком експерта, він відповідно до ч. 6 ст. 43 ГПК України має право відхилити висновок судового експерта. Мотиви такого відхилення суд повинен викласти в судовому рішенні, як це передбачено ст. 84 ГПК.

Ознайомившись з висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, заслухавши пояснення сторін та судового експерта, суд дійшов висновку, що він є повним, правильним та обґрунтованим, а сторонами не надано належних доказів на спростування висновків викладених експертом, відтак у суду відсутні підстави для відхилення вказаного висновку експертизи і останній покладається в основу рішення.

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 8619 від 31.05.2016, ринкова вартість предмета іпотеки за Іпотечним договором становить 2457400,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, покладаються на відповідача при задоволенні позову. Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, витрати за проведення судової експертизи у даній справі покладаються на відповідача.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення № 443029, відповідно до якого, позивачем було сплачено 10880,00 грн. за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. В рахунок задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вулиця Лєскова, будинок 9, ідентифікаційний код: 14305909) за Кредитним договором № 014/95-04/583М від 20.09.2007 укладеним між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вулиця Лєскова, будинок 9, ідентифікаційний код: 14305909) та ОСОБА_2 (01054, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_2) у загальному розмірі 2 204 847 (два мільйони двісті чотири тисячі вісімсот сорок сім) грн. 98 коп., яка складається з заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 559 573,66 грн., відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 706 978,65 грн. та пені в розмірі 938 295,67 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 12/С11-115-1/09/427, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вулиця Лєскова, будинок 9, ідентифікаційний код: 14305909) та Приватним підприємством «Вілта-Сервіс» (03037, м. Київ, вулиця Максима Кривоноса, будинок 2 А, корпус 2, кімната 914, ідентифікаційний код: 32485716), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстровано в реєстрі за № 3065, а саме:

- нежитлову будівлю, нежитлове приміщення, загальною площею 582,6 кв.м., а саме: гостинний двір - літера А, загальною площею 333,7 кв.м., господарська будівля - літера - Б, загальною площею 44,2 кв.м., господарська будівля - літера В, загальною площею 204,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2, шляхом продажу зазначеного предмету іпотеки на прилюдних торгах з початковою ціною не нижче 2 457 400 (два мільйони чотириста п'ятдесят сім тисяч чотириста) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Вілта-Сервіс» (03037, м. Київ, вулиця Максима Кривоноса, будинок 2 А, корпус 2, кімната 914, ідентифікаційний код: 32485716) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вулиця Лєскова, будинок 9, ідентифікаційний код: 14305909) судовий збір в розмірі 44 096 (сорок чотири тисячі дев'яносто шість) грн. 96 коп. та судові витрати в розмірі 10 880 (десять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 12.09.2016.

Суддя О.А. Грєхова