Ухвала

від 08.09.2016 по справі 2-584-09

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-584-09

У Х В А Л А

про залишення скарги без руху

"08" вересня 2016 р. м. Лиман

Суддя Краснолиманського міського суду Донецької області, ОСОБА_1. , розглянувши скаргу ОСОБА_2 на постанову державного виконавця від 26.08.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та додані до неї матеріали,

В С Т А Н О В И В:

08.09.2016 року до суду надійшла скарга ОСОБА_2 на постанову державного виконавця від 26.08.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно з правовими позиціями, висловленими у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»,скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК.;у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК,якими врегульовано аналогічні питання.

Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі; в заяві повинні бути зазначені,зокрема, ім`я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їхнє місце проживання (перебування) або місце знаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку, якщо такі відомі, вимоги та обставини, на яких ґрунтуються такі вимоги, перелік документів, які додаються до заяви.

Судова практика виходить з того, що учасник виконавчого провадження (особа, залучена до проведення виконавчих дій), який звернувся до суду із скаргою, бере участь у її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов’язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення, - як заінтересовані особи (п. 4 Постанови Пленуму Верхового Суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»).

Однак у поданій скарзі замість «заявника» та «заінтересованих осіб» статус учасників процесу визначений як «позивач» (для ОСОБА_2Л.) та «відповідач»(для державного виконавця), що є характерним для позовного провадження, а не для судового контролю за виконанням судових рішень, здійснюваного в порядку розділу VII ЦПК України.

Звернення боржника у виконавчому провадження ОСОБА_2 безпосередньо стосується прав та інтересів стягувача ОСОБА_3, якій присуджено отримання аліментів на неповнолітню дитину. Але у поданій скарзі про не зазначена ОСОБА_3 як заінтересована особа, відсутня інформація щодо адреси її проживання, поштового індексу, засобів зв’язку.

Крім того, у поданій скарзі найменування територіального органу державної виконавчої служби вказане без урахування положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 року № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції», постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 року № 99 «Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги», наказу Міністерства юстиції України від 01.03.2016 № 572/5 «Про ліквідацію територіальних управлінь юстиції», згідно з якими була здійснена ліквідація районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції. У скарзі відсутні інформація щодо адреси територіального органу ДВС та номерів засобів зв’язку.

Додатково слід зазначити, що положення Закону України «Про судовий збір» не передбачають сплати судового збору за подання до суду скарги на дії державного виконавця в порядку розділу VII ЦПК України, проте ОСОБА_2 надана до суду квитанція щодо сплати 551,21 грн. судового збору,натомість в призначенні платежу вказано «судовий збір за позовом ОСОБА_2».

З наведеного вбачається необхідність застосування до скарги ОСОБА_2 на постанову державного виконавця від 26.08.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження наслідків, передбачених ст. 121 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 119, 121,384 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_2 на постанову державного виконавця від 26.08.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - залишити без руху.

Надати строк до 15 вересня 2016 року (п’ять днів з дня отримання скаржником копії цієї ухвали ) для усунення зазначених недоліків. Роз’яснити ОСОБА_2, що у разі не усунення вказаних недоліків у встановлений суддею строк заява підлягає поверненню.

Суддя -