Ухвала від 06.12.2016 по справі 2-584-09

Справа № 2-584-09

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2016 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлоусова А.Є.,

при секретарі Колесник О.І.,

за участі :

заявника (боржника) ОСОБА_1,

заінтересованої особи (стягувача) ОСОБА_2,

представника органу ДВС ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман скаргу боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо винесення постанови від 26.08.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження,

В С Т А Н О В И В:

08.09.2016 року боржник у виконавчому провадженні № 12579315 ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавцящодо винесення постанови від 26.08.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 10.10.2016 року боржником ОСОБА_1 подана до суду уточнена скарга на дії державного виконавця.

Скаржник посилається на те, що в 2009 році рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області було розірвано шлюб між ним та ОСОБА_2, а також стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі ? частини доходів боржника. Через деякий час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знову почали жити однією родиною, без реєстрації шлюбних відносин. За твердженнями боржника, він за станом здоров'я був звільнений з роботи у ТОВ «АТЕК» на початку 2011 року, після цього не мав постійної роботи, але фактично продовжував утримувати родину. У зв'язку з такими обставинами стягувач ОСОБА_2 пообіцяла боржникові відкликати з відділу державної виконавчої служби виконавчий лист про стягнення аліментів.

За твердженнями боржника, з 2011 по 2016 рр. його жодного разу не було викликано до органу державної виконавчої служби для вирішення питання про належну сплату аліментів, він жодного разу не був попереджений про існування заборгованості по аліментах, адресу свого проживання він не змінював, від сплати аліментів не намагався ухилитися. В серпні 2016 року ОСОБА_1 посварився зі своєю дружиною ОСОБА_2, після чого 29.08.2016 року його було повідомлено про необхідність прибути до відділу державної виконавчої служби, у державного виконавця він отримав копію постанови від 26.08.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на належний йому житловий будинок, розташований за адресою Донецька область, м. Красний Лиман, пров. Воровського, буд.2-А; також державний виконавець повідомив ОСОБА_1 про наявність заборгованості по аліментах в розмірі 47587,64 грн..

Боржник в уточненій скарзі ставить під сумнів правильність здійсненого державним виконавцем розрахунку заборгованості по аліментах, вважає, що такий розрахунок мав би бути здійснений, виходячи із розміру 30% прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років, визначеного законом. ОСОБА_1 вказує, що з 2009 року по 2011 рік аліменти ним сплачувались своєчасно і в повному обсязі, свого майна він не приховував, державний виконавець виявив таке майно тільки в 2016 році, не надав боржнику строку для самостійного виконання рішення суду; на теперішній час ОСОБА_1 має постійну роботу і має намір погашати заборгованість по аліментах,але не має змоги погасити всю заборгованість одночасно.

ОСОБА_1 в уточненій скарзі на дії державного виконавця просить визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця від 26.08.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, перевірити правильність нарахування заборгованості по аліментах, надати розстрочку по сплаті заборгованості на 5 років.

В судовому засіданні боржник ОСОБА_1 свою скаргу підтримав, на обґрунтування своєї позиції навів доводи, аналогічні викладеним у скарзі.

Представник Лиманського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності керівника органу ДВС(а.с. 110), в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, вважала її безпідставною. Державний виконавець зазначила, що виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина знаходиться на виконання у відділі ДВС з 2009 року і до цього часу, стягувачем ОСОБА_2 жодного разу не подавалась заява про повернення їй виконавчого документа, у матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості щодо наявності мирової угоди між сторонами на стадії виконавчого провадження,щодо намагання будь-яким іншим чином, ніж за судовим рішенням, врегулювати питання утримання спільної дитини. Боржник ОСОБА_1 був своєчасно ознайомлений зі змістом судового рішення про стягнення з нього аліментів, йому були роз'яснені державним виконавцем права й обов'язки боржника у виконавчому провадженні. До серпня 2016 року скарг від стягувача ОСОБА_2 стосовно несплати аліментів боржником державний виконавець не отримувала; в серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до відділу ДВС, повідомила про несплату боржником аліментів, просила вжити заходів примусового виконання; державним виконавцем було виявлено майно боржника, на яке можливо звернути стягнення (житловий будинок), на таке майно накладено арешт. Нарахування заборгованості боржнику відбувалось згідно з чинним законодавством - оскільки боржник ніде не працював на час визначення заборгованості, не надавав державному виконавцеві довідок про свої доходи, заборгованість визначалась, виходячи із розміру середньої заробітної плати для штатного працівника по м. Лиман Донецької області, за офіційними даними управління статистики. На теперішній час ОСОБА_1 не погасив заборгованість по аліментах на користь ОСОБА_2, надав лише три квитанції поштового переказу коштів за 2016 рік, існування значної заборгованості є безумовною підставою для звернення стягнення на майно боржника, а для забезпечення збереження майна боржника державним виконавцем накладається арешт на таке майно. Дії державного виконавця у межах виконавчого провадження № 12579315 відповідають закону.

Стягувач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги боржника на дії державного виконавця, просила відмовити у задоволенні скарги, залишити чинним арешт на майно боржника, щоб це примусило ОСОБА_1 вжити заходів щодо погашення заборгованості по аліментах; додатково вказала, що з 2011 року по грудень 2015 року проживала з боржником однією родиною без реєстрації шлюбу,але боржник в той час ніде не працював, а вона працювала на двох роботах, щоб утримувати родину, сама вела присадибне господарство, сама сплачувала за утримання житла, ОСОБА_1 не допомагав їй ні коштами, ні своєю працею; скаржитись державному виконавцеві на боржника ОСОБА_2 боялась, оскільки останній погрожував вигнати її з будинку разом з дитиною, а коли в 2016 році змогла винаймати собі окреме житло, тоді й звернулась до державного виконавця з приводу заборгованості по аліментах; стягувач заперечила свої будь-які наміри подати заяву державному виконавцеві про повернення виконавчого листа без виконання,заперечила існування між нею та боржником будь-яких домовленостей щодо утримання спільної дитини.

Вислухавши думку державного виконавця та сторін виконавчого провадження, дослідивши матеріали справи, оглянувши виконавче провадження № 12579315, надане відділом ДВС, суд встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, порушено їх права чи свободи.

Згідно з правовими позиціями, висловленими у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК,якими врегульовано аналогічні питання.

Відповідно до ст. 10 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін;особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень(ст. 60 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи відповідність дій державного виконавця у межах виконавчого провадження № 12579315 вимогам закону, суд використовує норми Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 21.04.1999 року № 606-XIV(зі змінами), чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі- «Закон»).

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 16.04.2009 року по справі № 9-584-09 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, 29.10.2003 р. н., в розмірі ? частини доходів боржника, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.03.2009 року і до повноліття дитини (а.с.21-22). Справу було розглянуто в присутності боржника ОСОБА_1 (а.с.18-19). Рішення набрало законної сили і є обов'язковим для виконання на всій території України згідно зі ст. 14 ЦПК України. Судом 21.04.2009 року було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини(а.с.23, 40-41).

На підставі заяви стягувача від 21.04.2009 року(а .с.186), постановою державного виконавця від 21.04.2009 року згідно зі ст. ст. 3,18, 24 Закону було відкрито виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_1Л.(а. с.185).

21.05.2009 року державним виконавцем було звернено стягнення на заробітну плату ОСОБА_1, направлено розпорядження до ТОВ «АТЕК» про здійснення утримань із доходів боржника разом із виконавчим документом (а. с.183). 09.03.2011 року виконавчий документ ТОВ «АТЕК» було повернуто до відділу ДВС у зв'язку зі звільненням боржника з роботи за власним бажанням (наказ № 4-к від 01.03.2011 року) (а.с.181).

В березні 2011 року державним виконавцем була здійснена перевірка майнового стану боржника, 25.03.2011 року ОСОБА_1 було викликано до відділу ДВС для вирішення питання про своєчасну сплату аліментів, державним виконавцем йому було роз'яснено права та обов'язки боржника у виконавчому провадженні, попереджено про відповідальність за невиконання вимог державного виконавця за ст. 90 Закону, про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду за ст. 382 КК України, за ухилення від сплати аліментів за ст. 164 КК України.(а.с.177).

У серпні 2016 року державним виконавцем було здійснено повторну перевірку майнового стану боржника, встановлено, що ОСОБА_1 маж на праві власності житловий будинок, розташований за адресою Донецька область, м. Красний Лиман, пров. Воровського, буд.2-А, та приватизовану земельну ділянку за цією ж адресою, відомості про отримання пенсії, працевлаштування боржника на підставі цивільно-правових угод чи трудового договору в територіальних органах Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України відсутня (а.с.167,172-173).

Державним виконавцем здійснено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по аліментах з березня 2011року по серпень 2016 року, розмір такої заборгованості становив 47587,64 грн. (а.с.159-160).

Боржником сплачені на користь стягувача ОСОБА_2 аліменти у квітні 2016 року - в розмірі 600,00 грн., в серпні 2016 року - 750,00 грн., у вересні 2016 року - 200,00 грн.(а.с. 139-141), стягувач не заперечує факту отримання цих коштів від ОСОБА_1 поштовим переказом, інших об'єктивних даних щодо сплати аліментів боржником з березня 2011 року по вересень 2016 року в матеріалах виконавчого провадження немає.

Постановою державного виконавця від 26.08.2016 року згідно зі ст. 57 Закону для забезпечення реального виконання рішення суду накладено арешт на належне боржнику майно - житловий будинок та земельну ділянку за адресою Донецька область, м. Красний Лиман, пров. Воровського, 2-А (а.с.157-158), копії вказаної постанови направлені сторонам виконавчого провадження.

Боржником копія постанови про арешт майна отримана 29.08.2016 року, що підтверджено записом № 11600 в Журналі обліку вихідної кореспонденції відділу ДВС за 2016 рік (а. с. 202). ОСОБА_1 вперше звернувся зі скаргою на дії державного виконавця до суду 08.09.2016 року, тобто у межах строків, визначених ч.1 ст. 385 ЦПК України.

В жовтні 2016 року державним виконавцем встановлено факт працевлаштування ОСОБА_1 у ТОВ «Чайка», постановою державного виконавця від 27.10.2016 року звернено стягнення на заробітну плату боржника, визначено розмір щомісячних утримань із доходів боржника 50%, з яких 25% - на сплату поточних аліментних платежів, 25% - на погашення заборгованості по аліментах (а.с.132-133,136).

Згідно зі ст. 74 Закону порядок стягнення аліментів визначається законом.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі- «СК») батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Рішенням суду, яке набрало законної сили, визначено розмір аліментів, що мають бути стягнені з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, в розмірі ? частини доходів боржника щомісячно, до повноліття дитини.

Згідно із ч.3 ст. 74 Закону розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому СК України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого СК України.

За змістом ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення.Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

В матеріалах виконавчого провадження відсутня інформація щодо працевлаштування боржника ОСОБА_1 в період з березня 2016 року по серпень 2016 року, отже, державним виконавцем при визначенні розміру заборгованості по аліментних платежах у серпні 2016 року перед прийняттям рішення про арешт майна боржника правомірно використано розмір середньої заробітної плати штатного працівника по м. Лиман Донецької області за даними відділу статистики у м. Красному Лимані Головного управління статистики у Донецькій області (а. с. 190-194). Із заявою про здійснення перерахунку заборгованості по аліментах за умови підтвердження отримання певного виду доходів боржник ОСОБА_1 не звертався.

У матеріалах оглянутого судом виконавчого провадження відсутні будь-які заяви стягувача ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів з боржника ОСОБА_1Л, про повернення виконавчого документа стягувачу, відповідні постанови державного виконавця, відсутня інформація про укладення мирової угоди між боржником та стягувачем на стадії виконання рішення суду. Стягувач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила існування будь-якої домовленості між нею та ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, про надання добровільної допомоги батьком на утримання неповнолітнього сина в період з березня 2011 року по серпень 2016 року; водночас боржником не надано до суду жодних доказів з цього приводу.

Таким чином, суд критично ставиться до тверджень ОСОБА_1 про наявність між ним та стягувачем домовленості про припинення примусового стягнення аліментів, оскільки це одними належними та допустимими доказами по справі не підтверджено. Боржник був належним чином ознайомлений із покладеним а нього судом обов'язком щодо сплати аліментів на утримання свого неповнолітнього сина, попереджений про відповідальність за невиконання такого обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст. 74 Закону у разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника.

За змістом ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно з ч.4 ст. 25 Закону у разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів (в тому числі аліментів) строк для самостійного виконання рішення боржнику не надається. Отже, суд відхиляє зауваження боржника ОСОБА_1 щодо ненадання йому державним виконавцем строку для добровільного погашення заборгованості по аліментах.

Відповідно до ч.3 ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця.

Розглядаючи порушене боржником ОСОБА_1 у скарзі питання про розстрочення заборгованості по аліментних платежах на 5 років, суд звертає увагу на таке.

Згідно зі ст. 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.

Як вбачається зі змісту ст. 36 Закону, ст. 373 ЦПК України підставою для розстрочки виконання рішення суду є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення, у виняткових випадках.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Боржником ОСОБА_1 до суду не надано жодних доказів на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (наприклад, погіршення майнового стану чи стану здоров'я боржника), на підтвердження існування будь-яких виняткових випадків. До того ж, оскарження дій державного виконавця в порядку судового контролю за виконання рішення (ст. 383 ЦПК України) та вирішення питання про розстрочку виконання рішення (ст. 373 ЦПК України) є різними за своєю сутністю процесуальними діями, зумовленими наявністю різних фактичних підстав. Отже, суд не вбачає підстав для встановлення боржнику ОСОБА_1 розстрочки виконання рішення про стягнення аліментів.

Водночас суд додатково роз'яснює боржнику ОСОБА_1 його право звернутись до суду із заявою про розстрочку виконання судового рішення в порядку ст. 373 ЦПК України за умови підтвердження існування обставин, що ускладнюють виконання рішення, належними доказами; його право звернутись до державного виконавця із заявою про перерахування заборгованості по виплаті аліментів за умови підтвердження реально отримуваних боржником доходів в період з березня 2011 року по серпень 2016 року.

Керуючись ст. ст. 383-387 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги боржника у виконавчому провадженні ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо винесення постанови від 26.08.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд Донецької області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали суду виготовлено 08.12.2016 року.

Суддя -