Рішення

від 31.08.2016 по справі 910/10048/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2016Справа №910/10048/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВ АГРО ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД"

про стягнення 2 163 283,16 грн

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Кулькін О.М., за довіреністю, АвраменкоС.Г., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВ АГРО ГРУП" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" (далі - відповідач) про стягнення 2 163 283,16 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2016 було порушено провадження у справі № 910/10048/16, розгляд справи призначено на 06.07.2016.

04.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/10048/16.

05.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача були подані документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/10048/16.

06.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача була подана зустрічна позовна заява.

06.07.2016 представники позивача у судове засідання з'явилися, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/10048/16 позивач виконав.

06.07.2016 представники відповідача у судове засідання з'явилися, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/10048/16 відповідач виконав.

06.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача була подана зустрічна позовна заява.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2016 зустрічну позовну заяву і додані до неї документи було повернуто відповідачу без розгляду.

Представниками позивача 06.07.2016 у судовому засіданні була подана заява про вжиття заходів до забезпечення позову.

У судовому засіданні 06.07.2016 судом, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 20.07.2016.

08.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подане заперечення на клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

19.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подане клопотання про витребування доказів.

19.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подане клопотання про залучення до участі у справі Офісу великих платників податків ДФС (ідентифікаційний код 39440996), в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

20.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані документи для долучення до матеріалів справи.

20.07.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані письмові пояснення по справі.

Представники сторін 20.07.2016 у судове засідання з'явилися.

Враховуючи необхідність витребування нових доказів, розгляд справи відкладено на 31.08.2016.

23.08.2016 представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У судове засідання 31.08.2016 представник позивача не з'явився.

Представники відповідача у судове засідання 31.08.2016 з'явились, надали свої пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечували.

Розглянувши у судовому засіданні 31.08.2016 заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, подану представником позивача у судовому засіданні 06.07.2016, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

- зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики забезпечення позову» (далі - Постанова) відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Пунктом 2 Постанови визначено, що забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку. Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. (п. 3 Постанови).

Позивач, обґрунтовуючи свою заяву про забезпечення позову, зазначає суду про наявність у відповідача кредиторської заборгованості перед іншими контрагентами, що дає позивачу ґрунтовні підстави вважати, що на даний час фінансовий стан відповідача суттєво погіршився.

Розглядаючи вказану заяву судом також враховані рекомендації, викладені в пункті 1 Постанови, відповідно до яких у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та, дослідивши матеріали позовної заяви, беручи до уваги письмові та усні пояснення сторін у судових засіданнях, суд дійшов до висновку про те, що позивачем не було доведено суду належними та допустимими доказами необхідність задоволення вказаної заяви, а тому, у суду відсутні підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВ АГРО ГРУП" про вжиття заходів до забезпечення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

18.09.2015, 22.09.2015, 23.09.2015, 25.09.2015, 29.09.2015, 30.09.2015, 01.10.2015, 02.10.2015, 03.10.2015, 07.10.2015, 09.10.2015,13.10.2015, 14.10.2015, 15.10.2015, 18.10.2015, 20.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Азов Агро Груп» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (далі - відповідач, покупець) була укладена низка Договорів поставки: № № 01357/16, 01417/16, 01462/16, 01520/16, 01628/16, 01712/16, 01720/16, 01751/16, 01792/16, 01847/16, 01867/16, 01941/16, 01966/16, 02039/16, 02072/16, 02122/16, 02157/16, 02222/16, 02309/16 (далі - Договори поставки), відповідно до умов яких постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2012 року на умовах, зазначених у договорі (п. 1.1 Договорів поставки).

В пунктах 1.2 Договорів поставки сторони визначили найменування товару, ціну за 1 тонну без ПДВ у гривнях, розмір ПДВ та ціну товару за 1 тонну з урахуванням ПДВ.

Позивач зазначає суду про те, що ним було належним чином виконані умови кожного окремого договору поставки, зокрема, було поставлено відповідачу 1 352 тонни товару (насіння соняшника) на загальну суму 10 981 600,86 грн, в свою чергу відповідачем була оплачена лише частина поставленого товару на суму 9 329 770,55 грн, внаслідок чого, у відповідача обліковується заборгованість перед позивачем на суму 1 651 830,31 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначаючи суду про те, що, згідно з умовами Договорів постави термін оплати за поставлений товар не настав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Згідно з умовами Договір поставки, зокрема, п. 3.1, розділу 3 «Порядок розрахунків», оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі впродовж 5 банківських днів після надання постачальником покупцю документів, зазначених у п. 2.5, 2.6, 2.7 цього Договору. У разі ненадання цих документів, або неповного їх надання, покупець має право затримати оплату товару.

Частиною 1 ст. 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова № 18) згідно з частиною другою статті 4 3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Відповідачем не було додано до позовної заяви та не було надано на вимогу суду жодного доказу на підтвердження виконання позивачем, як постачальником за Договорами поставки, умов вказаних договорів в частині надання відповідачу, як покупцю, пакету документів, які є підставою для здійснення оплати за поставлений товар.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів виконання позивачем пунктів 3.1 Договорів постави, у суду відсутні підстави вважати, що позивачем було належним чином доведено суду факт настання строку оплати відповідачем за поставлений товар та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за Договорами поставки в загальному розмірі 1 651 830,31 грн.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар за Договорами поставки в розмірі 1 651 830,31 грн не підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 25 656,76 грн, інфляційні втрати в розмірі 130 577,00 грн та пеню в сумі 355 219,09 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. п 4.2 Договорів поставки за прострочення оплати товару з покупця стягується пеня у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова № 14) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Пунктом 1.3 Постанови № 14 передбачено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Таким чином, єдиною підставою для стягнення з відповідача пені, 3% та інфляційних втрат є порушення грошового зобов'язання, проте, в даному випадку, оскільки позивачем не було доведено суду належними та допустимими доказами факт порушення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем за Договорами поставки, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 25 656,76 грн, інфляційних втрат в сумі 130 577,00 грн та пені в сумі 355 219,09 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення 2 163 283,16 грн не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається за подання позову та за подання заяви про забезпечення позову покладається на позивача, оскільки позов та заява про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач у своїй позовні заяві просить суд стягнути з відповідача суму оплаченої вартості правової допомоги адвоката в розмірі 64 898,50 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Враховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, витрати позивача на правову допомогу адвоката в розмірі 64 898,50 грн мають бути покладені на позивача.

Керуючись статтями 4, 49, 66, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗОВ АГРО ГРУП" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

2. У задоволенні позову відмовити.

3. Судові витрати покласти на позивача.

Повне рішення складено 09.09.2016.

Суддя О.В. Нечай