Постанова

від 16.11.2016 по справі 910/10048/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2016 р. Справа№ 910/10048/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Гладких М.М. - директор;

Майборода Д.О. - представник, дов. № 001/04-07 від 04.07.2016;

від відповідача: Кулькін О.М. - представник, дов. б/н від 04.07.2016;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Азов Агро Груп "

на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2016

у справі № 910/10048/16 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Азов Агро Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кернел-Трейд"

про стягнення 2 163 283,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Азов Агро Груп" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кернел-Трейд" про стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 1 651 830,31 грн. у якості оплати вартості поставлених товарів, 25 656,76 грн. у якості 3% річних від простроченої суми грошового зобов'язання, 355 219,09 грн. у якості пені, 130 577,00 грн. у якості інфляційних витрат.

Рішенням від 31.08.2016 господарський суд міста Києва у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Азов Агро Груп" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з заявою про поновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги та з апеляційною скаргою, в якій скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі № 910/10048/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю „Азов Агро Груп" строк на апеляційне оскарження рішення; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Агро Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі № 910/10048/16 прийнято до провадження; розгляд апеляційної скарги призначити на 27.10.2016 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

На підставі ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 27.10.2016 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/10048/16 до 16.11.2016.

14.11.2016 від позивача та відповідача через відділ канцелярії суду надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 16.11.2016 представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги, представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував. Представники позивача та відповідача у судовому засіданні надали додаткові пояснення по суті спору.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі № 910/10048/16 має бути скасовано та задоволені позовні вимоги частково.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.09.2015, 22.09.2015, 23.09.2015, 25.09.2015, 29.09.2015, 30.09.2015, 01.10.2015, 02.10.2015, 03.10.2015, 07.10.2015, 09.10.2015, 13.10.2015, 14.10.2015, 15.10.2015, 18.10.2015, 20.10.2015 між позивачем та відповідачем укладено договори поставки за: №№ 01357/16, 01417/16, 01462/16, 01520/16, 01628/16, 01712/16, 01720/16, 01751/16, 01792/16, 01847/16, 01867/16, 01941/16, 01966/16, 02039/16, 02072/16, 02122/16, 02157/16, 02222/16, 02309/16, відповідно до п. 1.1 яких позивач, за договорами постачальник, зобов'язався поставити, а відповідач, за договором покупець, прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2012 року на умовах, зазначених у договорі.

В п.п. 1.2 договорів поставки сторони визначили найменування товару, ціну за 1 тонну без ПДВ у гривнях, розмір ПДВ та ціну товару за 1 тонну з урахуванням ПДВ.

Факт виконання позивачем зобов'язань за договорами поставки на загальну суму у розмірі 10 981 600,86 грн. підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи .

Також у зазначених видаткових накладних є посилання на відповідні рахунки на оплату, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи.

Отримання товару за договорами поставки також не заперечується відповідачем.

Однак, відповідачем свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару виконано лише частково, на суму у розмірі 9 329 770,55 грн., у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму у розмірі 1 651 830,31 грн.

Згідно з умовами договорів поставки, зокрема, п. 3.1, оплата товару здійснюється відповідачем у грошовій формі впродовж 5 банківських днів після надання позивачем відповідачу документів, зазначених у п. 2.5, 2.6, 2.7 цього договору; у разі ненадання цих документів, або неповного їх надання, відповідач має право затримати оплату товару.

Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач у претензіях від 23.11.2015 (до кожного договору, належним чином засвідчені копії наявні у матеріалах справи) повідомив відповідача, що передбачені п. 2.7 договору копії документів (від сільськогосподарського підприємства-виробника), були надіслані засобами поштового зв'язку та отримані відповідачем 11.11.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення до цінного листа.

Також у зазначених претензіях від 23.11.2015 позивач вказав відповідачу що термін оплати товару сплив 18.11.2015, у зв'язку із чим констатував заборгованість за кожним договором, на загальну суму у розмірі 1 651 830,31 грн., просив негайно, протягом 3 банківських днів з дня отримання претензії провести розрахунок з позивачем відповідно до відповідного договору поставки та розраховані штрафні санкції.

Відповіді на зазначені претензії від 23.11.2015 відповідачем не надано, а також не надано заперечень щодо отримання 11.11.2015 документів, які передбачені п. 2.7 договору.

Доказів повної оплати за поставлений позивачем товар за договорами поставки відповідачем не надано.

Статтею 666 ЦК України передбачено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач не надав до матеріалів справи доказів того, що ним було встановлено позивачу розумний строк для передання документів, які передбачені п. 2.7 договорів поставки та не надано доказів відмови від договорів та повернення товару позивачу.

Згідно із ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, саме лише твердження відповідача про неотримання документів, передбачених п. 2.7 договорів поставки, у зв'язку із чим відповідач був неспроможний вчасно здійснити оплату за поставлений позивачем товар, не звільняє його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім того, як вже зазначалось, відповідачем, частково, поставлений позивачем товар згідно із договорами поставки було оплачено.

Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений останнім товар згідно із договорами поставки у розмірі 1 651 830,31 грн. є такою, що підтверджена матеріалами справи.

Таким чином, оскільки відповідач матеріалами справи не підтвердив наявність права на затримання оплати, то позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У статті 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктами 4.2 договорів поставки за прострочення оплати товару з відповідача стягується пеня у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки, однак, п. 4.2 договорів поставки передбачено стягнення пені у розмірі облікової ставки НБУ.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд, здійснивши власний розрахунок пені, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГПК України та п. 4.2 договорів поставки, дійшов висновку, що сума пені у загальному розмірі 175 537,59 грн. є правильною, та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, здійснивши перерахунок сум 3% річних та інфляційних нарахувань на суму боргу, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суми 3% річних у розмірі 25 656,76 грн. та інфляційних нарахувань на суму боргу у розмірі 95 967,74 грн., є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, то апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу; у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав; для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Отже, одержання послуг адвоката є правом сторони.

Позивачем до позовної заяви додана копія договору № 52-ПД від 25.05.2016, відповідно до п. 1 якого, ОСОБА_6, за договором адвокат, приймає на себе обов'язки з надання правової допомоги на підставі доручень позивача, за договором клієнта; зміст конкретного доручення позивача про надання правової допомоги адвокатом та розмір гонорару останнього за виконання, що підлягає сплаті позивачем, визначається сторонами на підставі цього договору та додатково шляхом укладення додаткових угод до договору.

У додатковій угоді № 1 від 26.05.2016 до договору № 52-ПД, а саме у п. 2 зазначено, що виходячи з встановлення адвокатом ціни позову ТОВ «Азов Агро Груп» до ТОВ «Кернел-Трейд» про стягнення заборгованості з оплати вартості поставлених товарів, 3% річних, пені та інфляційних втрат, сторони визначають розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги, відповідно до вимог п.п. 14.1 та 14.2 договору, в твердій сумі - 64 898,50 грн., що відповідає вимогам п. 14 договору (3% ціни позову).

Позивачем перераховано адвокату грошові кошти у розмірі 64 898,50 грн. за надання правової допомоги, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.07.2016 за № 1054 та № 1055.

Також позивачем надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2299 на ім'я ОСОБА_6

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія цього закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Таким чином, ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судові витрати, що сплачені стороною за отримання послуг адвоката, на підставі договору, укладеного з ним особисто або з адвокатським об'єднанням.

В п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», вказано, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову; у зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Оскільки позивачем подані докази та доведено, що ОСОБА_6 має право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та що послуги адвоката надавались безпосередньо адвокатом, витрати за послуги, надані ОСОБА_6, однак, враховуючи положення ст. 49 ГПК України та принцип співрозмірності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове, на суму у розмірі 10 000,00 грн., задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі № 910/10048/16 скасуванню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду переглянула спір відповідно до ст. 101 ГПК України і дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про задоволення позову, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Агро Груп» підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Азов Агро Груп" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі № 910/10048/16 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

3. Позов Приватного акціонерного товариства Товариства з обмеженою відповідальністю „Азов Агро Груп" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кернел-Трейд" (01001, м. Київ, пров. Т.Шевченка, 3; ідентифікаційний код 31454383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Азов Агро Груп" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 115; ідентифікаційний код 36427333) 1 651 830,31 грн. основного боргу, 175 537,59 грн. пені, 95 967,74 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу, 25 656,76 грн. 3% річних, 29 234,88 грн. судового збору, 10 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кернел-Трейд" (01001, м. Київ, пров. Т.Шевченка, 3; ідентифікаційний код 31454383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Азов Агро Груп" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 115; ідентифікаційний код 36427333) 32 158,37 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Справу № 910/10048/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім