Рішення

від 13.09.2016 по справі 591/6492/15-ц

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/6492/15-ц

Провадження № 2/591/151/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2016 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді - Прокудіної Н.Г.

при секретарі - Різніченко Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Юридична фірма «Покровський, Левківський та Партнери» про стягнення інфляційних витрат та 3% річних та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ТОВ «Юридична фірма «Покровський, Левківський та Партнери» про визнання договору від 12.11.2013 року про відступлення права вимоги за кредитним договором Kr-04-06/1-43/08 від 15.07.2013 р. нікчемним , визнання правовідносин за договором поруки припиненими, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку на користь позивача інфляційних витрат у сумі 26246, 45 грн. та 3% річних у сумі 2919, 67 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що між ОСОБА_2 та ПАТ «Акціонерний банк «Синтез» було укладено договір № KR-04-06/1-43/08 від 15 липня 2008 року, згідно якого ОСОБА_2 були надані грошові кошти у сумі 100000, 00 грн. та іпотечний договір від 15 липня 2008 року , що був посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий № 2669. Відповідно до пункту 5.1. Кредитного договору на забезпечення виконання зобов’язань 15.07.2008 року між АБ «Синтез», ОСОБА_2 та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 04-06/1-44/08, згідно з яким ОСОБА_3 поручилась за зобов’язання ОСОБА_2 за кредитним договором. ОСОБА_2 та ОСОБА_2 розірвали шлюб, та ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_3. Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 22.08.2012 року було розглянуто позовну заяву ПАТ АБ «СИНТЕЗ» справа № 1805/6338/2012 та стягнуто з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Синтез» заборгованість за кредитним договором № KR-04-06/1-43/08 від 15.07.2008 року на загальну суму 73242,68 грн. солідарно. Рішення набрало законної сили 21.03.2013 року . Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги за кредитним договором № KR-04-06/1-43/08 від 15.07.2008 року , який був укладений 12.11.2013 року , ОСОБА_1 набув права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором. Заборгованість за кредитним договором була погашена ОСОБА_2 лише 12.03.2015 року. В зв’язку з простроченням виконання зобов’язань вважає, що відповідачі повинні сплатити на його користь інфляційні витрати та 3% річних за період з 12.11.2013 року по 12.03.2015 року загалом 29246, 45 грн. та 3 % річних у сумі 2919, 67 грн..

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задовольнити, у зустрічному позові відмовити, за необґрунтованістю.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, звернулась до суду з зустрічною позовною заявою про визнання договору від 12.11.2013 року про відступлення права вимоги за кредитним договором Kr-04-06/1-43/08 від 15.07.2013 р. нікчемним та про визнання правовідношення за договором поруки такими, що припинені в повному обсязі.

Остаточно уточнивши позов, свої вимоги мотивує тим, що повідомлення про укладення договору про відступлення права вимоги від 12.11.2013 року за кредитним договором № KR-04-06/1-43/08 від 15.07.2008 року на суму 77765 грн. 40 коп. між ПАТ «Акціонерний банк «Синтез» та ОСОБА_1 на її адресу з боку банка не надходило. Договір про відступлення права вимоги від 12.11.2013 року не був посвідчений нотаріально, тобто не відповідає вимогам ст. 24 Закону України «Про іпотеку» та умовам самого договору. Відповідно до п.4.1. договору про відступлення права вимоги за кредитним договором № KR-04-06/1-43/08 від 15.07.2008 року укладеного між ПАТ «Акціонерний банк «Синтез» та ОСОБА_1 , сторони домовились про те, що право вимоги за договором кредиту вважається переданим з моменту погашення новим кредитором існуючої заборгованості позичальника. Право вимоги заборгованості до неї виникло з 12.112013 року. Жодного повідомлення з вимогою виконати зобов’язання позичальника в цілому у порядку та спосіб , визначений п.п.1.2. п.п.3.1.п.6.2. договору поруки вона не отримувала. Ні банк , ні відповідач протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов’язання за кредитним договором не заявив вимоги до поручителя. Вважає, що новий кредитор повинен був заявити вимогу до неї , як до поручителя, з 12.11.2013 року , оскільки він не заявив такої вимоги, договір поруки вважається припиненим через шість місяців, а саме з 12.05.2014 року. Просить визнати договір від 12.11.2013 року про відступлення права вимоги за кредитним договором Кr-04-06/1-43/08 від 15.07.2013 р. нікчемним, визнати правовідношення ОСОБА_3 за договором поруки № 04-06/1-44/08 від 15.07.2008 р., яким забезпечується зобов’язання ОСОБА_2 за кредитним договором 04-06/1-43/08 від 15.07.2008 р., укладеним з ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «СИНТЕЗ» (новий кредитор ОСОБА_1) такими, що припинені з 12.05.2014 р. у повному обсязі .

Представник ОСОБА_3 зустрічний позов підтримує, позов ОСОБА_1 не визнає.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити за необґрунтованістю , з наступних причин.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судом встановлено , що між ОСОБА_2 та ПАТ «Акціонерний банк «Синтез» було укладено договір № KR-04-06/1-43/08 від 15 липня 2008 року, згідно якого ОСОБА_2 були надані грошові кошти у сумі 100000, 00 грн. та іпотечний договір від 15 липня 2008 року , що був посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий № 2669 .

Відповідно до пункту 5.1. Кредитного договору на забезпечення виконання зобов’язань 15.07.2008 року між АБ «Синтез», ОСОБА_2 та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 04-06/1-44/08, згідно з яким ОСОБА_3 поручилась за зобов’язання ОСОБА_2 за кредитним договором (а.с.35).

ОСОБА_2 та ОСОБА_2 розірвали шлюб, та ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_3.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 22.08.2012 року було розглянуто позовну заяву ПАТ АБ «СИНТЕЗ» справа № 1805/6338/2012 та стягнуто з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Синтез» заборгованість за кредитним договором № KR-04-06/1-43/08 від 15.07.2008 року на загальну суму 73242,68 грн. солідарно (а.с.12-14). Рішення набрало законної сили 21.03.2013 року .

Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги за кредитним договором № KR-04-06/1-43/08 від 15.07.2008 року , який був укладений 12.11.2013 року , ОСОБА_1 набув права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором (а.с.6-11).

Заборгованість за кредитним договором була погашена ОСОБА_2 12.03.2015 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, частинами 1 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У п.п. 4, 8 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9 зазнеачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Суд зауважує, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. При цьому, ст. 203 ЦК України передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК України або іншому законі немає спеціальної підстави (норми) для цього.

В розрізі заявлених підстав позову, до яких належить зокрема те, що спірні договори були вчинені без повідомлення позивача про факт їх укладання, суд зауважує наступне.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. ОСОБА_1 особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. ОСОБА_1 особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, законом гарантується судовий захист суб’єктивного права за умови доведеності факту його порушення, оскільки відсутність порушення права унеможливлює його судовий захист.

Так, статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі ст.ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. ОСОБА_3 надала суду докази, що зобов’язання виконані нею та ОСОБА_2 в повному обсязі 12.03.2015 року, що підтверджується матеріалами цивільної справи № 1805/6338/2012 , тобто після укладення спірних договорів.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № KR-04-06/1-43/08 від 15 липня 2008 року від 12 листопада 2013 року не посвідчувався в нотаріальному порядку , тобто не відповідає вимогам ст. 24 Закону України «Про іпотеку» та умовам самого договору, а саме п.5.1.2 п.5, ОСОБА_1 повинен був понести витрати на нотаріальне посвідчення договору , але договір не був посвідчений нотаріально та не зареєстрований у державному реєстрі . Позивачем за первісним позовом не надано суду доказів визнання судом дійсним цього договору.

Тому необхідно відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі за необґрунтованістю позовних вимог. Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково. Визнати договір від 12.11.2013 року про відступлення права вимоги за кредитним договором Кr-04-06/1-43/08 від 15.07.2013 р. нікчемним.

В іншій частині позову відмовити ОСОБА_3, за необґрунтованістю, також позивачем обраний спосіб захисту, який не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, позовні вимоги не підлягають задоволенню

Керуючись ст. ст. 3,10, 11, 88, 213-215, 218 ЦПК України, ст.. 559, 598, 559 ЦК України, ст.24 Закону України «Про іпотеку» суд,-

ВИРІШИВ :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі за необґрунтованістю позовних вимог.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати договір від 12.11.2013 року про відступлення права вимоги за кредитним договором Кr-04-06/1-43/08 від 15.07.2013 р. нікчемним.

В іншій частині позову відмовити ОСОБА_3 за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст виготовлено та підписано 13 вересня 2016 року.

Суддя Н.Г.Прокудіна