Ухвала

від 08.09.2016 по справі 591/8620/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №591/8620/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 22-ц/788/1323/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 30

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

08 вересня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Левченко Т. А. , Хвостика С. Г. ,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Севаш» - ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 18 травня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севаш», третя особа - ОСОБА_6

про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином -

в с т а н о в и л а:

13 квітня 2016 року позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до місцевого суду з позовом, який уточнили в ході судового розгляду справи, і остаточно свої вимоги мотивували тим, що вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 грудня 2012 року ОСОБА_6, директора ТОВ «Севаш», було визнано винним та засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України. Вироком суду стягнуто з ТОВ «Севаш» на їх користь завдану матеріальну шкоду у розмірі 53459 грн. 96 коп., та моральну шкоду по 10000 грн. на кожного. Однак, стягнута судом на їх користь матеріальна шкода на відшкодування вартості ремонтно-будівельних робіт, не в повній мірі покривала завдану шкоду, оскільки була стягнута судом в цінах на день заподіяння їм шкоди, тобто станом на серпень 2005 року. Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 вересня 2013 року, у зв'язку з урахуванням росту цін на будівельні роботи та матеріали, з відповідача на користь кожного з позивачів стягнуто по 34418 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином. Дане рішення суду було фактично виконане 18 червня 2015 року. Після фактичного виконання рішення суду від 04 вересня 2013 року відповідач в особі його ліквідатора оскаржив дане рішення в апеляційному порядку. Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 18 листопада 2015 року змінене заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 вересня 2013 року в мотивувальній частині, а в іншій частині рішення суду залишено без змін. Рішенням апеляційного суду було встановлено, що сума інфляційних втрат на користь кожного з позивачів становила на час фактичної сплати їм в червні 2015 року коштів, стягнених за рішенням суду від 04 вересня 2013 року, 131845 грн. (по 65922,76 грн. кожному), що більше, ніж стягнено за оскаржуваним відповідачем рішенням суду. З урахуванням того, що за рішенням суду від 04.09.2013 року на їх користь стягнуто та фактично виплачено 68836 грн., різниця складає 63009 грн., а тому просили суд стягнути з відповідача на користь кожного з них по 31504 грн. 50 коп. завданих матеріальних збитків з урахуванням суми інфляційних витрат станом на червень 2015 року, тобто на день фактичного виконання рішення суду.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 18 травня 2016 року позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено та стягнуто з ТОВ «Севаш» на користь позивачів по 31504 грн.50 коп. на користь кожного в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином та на користь держави судовий збір в сумі 630 грн.00 коп.

На зазначене рішення представник ТОВ «Севаш» - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що не існує законодавчих підстав для пред'явлення інфляційних збитків за затримку у виконанні судового рішення, а передбачений зовсім інший механізм відповідальності боржників. Суд не перевірив чи виконані фактично позивачами роботи по усуненню недоліків підрядних робіт виконаних ТОВ «Севаш» і яка вартість фактично понесених витрат на усунення недоліків. Вважає, що судом помилково була застосована норма матеріального права, а саме ч.2 ст.1192 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника відповідача, заперечення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи на підставі досліджених та оцінених доказів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність збитків заподіяних позивачам і належним способом захисту порушеного права позивачів є застосування інфляції до вже стягнутої вироком суду суми майнової шкоди заподіяної злочином.

Цей висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Сумської області від 28 лютого 2013 року директора ТОВ «Севаш» ОСОБА_6 було визнано винним та засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України. Крім цього, вироком суду стягнуто з ТОВ «Севаш» на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 завдану майнову шкоду у розмірі 53459 грн. 96 коп. та моральну шкоду по 10000 грн. на кожного (а.с.8-11, 25-26). В розмір майнової шкоди заподіяної злочином включено і вартість будівельно-монтажних робіт, які необхідно виконати для усунення порушень у будинку потерпілих у розмірі 44408 грн.00 коп. і вартість цих робіт обрахована станом на 4 серпня 2005 року.

Вказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_6, будучи службовою особою ТОВ «Севаш», 02.08.2005 року на виконання умов усного договору, укладеного між ТОВ «Севаш» та ОСОБА_4, щодо виконання робіт по утепленню будинку за адресою: м. Суми, вул. Баумана, 128/2, проявив службову недбалість, що виразилась у неотриманні відповідних дозволів, вважаючи, що тих документів, що були в нього в наявності у виді технічних робіт достатньо для проведення теплоізоляційних робіт, доручив працівникам провести вказані роботи. Виконані працівниками товариства теплоізоляційні роботи в приватному будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без відповідного технологічного регламенту на проведення таких робіт та висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи призвели до зараження атмосферного повітря в будинку формальдегідом, концентрація якого в спальній кімнаті перевищувала гранично допустиму норму в 120 разів, а у великій кімнаті в 113,33 рази, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У квітні 2013 року позивачі звернулися до Зарічного районного суду м. Суми з позовом про стягнення з відповідача на їх користь матеріальної шкоди з урахуванням росту цін на будівельні роботи та матеріали станом на день звернення до суду. Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 вересня 2013 року з ТОВ «Севаш» на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стягнуто по 34418 грн. на користь кожного у відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином ( а.с.12-13).

Дане рішення суду було фактично виконане 18 червня 2015 року, що підтверджується постановами державного виконавця ВДВС СМУЮ від 19 червня 2015 року про закінчення виконавчого провадження (а.с.20).

Після фактичного виконання рішення суду від 04 вересня 2013 року відповідач в особі його ліквідатора (рішення про ліквідацію прийняте засновниками товариства згідно протоколу № 01/02-15 від 17 лютого 2015 року) оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 18 листопада 2015 року змінено заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 вересня 2013 року у його мотивувальній частині. В іншій частині рішення суду залишене без змін (а.с.14-18).

Рішенням апеляційного суду Сумської області було встановлено, що сума інфляційних втрат за період з 1 вересня 2005 року по червень 2015 року (час фактичної сплати коштів, стягнених за рішенням суду від 04 вересня 2013 року) становила 131845 грн., а отже по 65922,76 грн. кожному з позивачів, а оскільки заочним рішенням суду було стягнуто по 34418 грн. 00 коп. кожному з позивачів, що більше, ніж стягнено за оскаржуваним відповідачем рішенням суду, тому колегія суддів і погодилась з таким висновком суду.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної ) шкоди.

Крім того, частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно зі ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, способи відшкодування шкоди обирає потерпілий.

З позовних вимог вбачається, що позивачі фактично звернулись з позовом про відшкодування шкоди, завданої злочином у вигляді інфляційних втрат, які обраховуються шляхом застосування індексу інфляції, починаючи з серпня 2005 року до вже стягненої вироком суду суми визначеної в цінах станом на серпень 2005 року.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Оскільки рішенням апеляційного суду Сумської області було встановлено, що сума інфляційних втрат за період з 1 вересня 2005 року по червень 2015 року становила 131845 грн. (і дана обставина не підлягає доведенню відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України), заочним рішенням вже стягнута на користь позивачів сума інфляційних втрат в розмірі 68836 грн. 00 коп. (по 34418 грн. 00 коп. кожному), тому місцевим судом обґрунтовано на користь кожного з позивачів стягнуто по 31504,50 грн. /63009 грн. :2/ завданих матеріальних збитків.

Колегія суддів вважає, що місцевим судом обґрунтовано при ухваленні рішення була застосована норма матеріального права, а саме ч.2 ст.1192 ЦК України, оскільки позивачі при зверненні з позовом до суду обґрунтовували свої вимоги тим, що саме внаслідок тривалої затримки у відшкодуванні майнової шкоди заподіяної злочином їм були заподіяні збитки, що полягали у знеціненні грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а тому вони мають право на відшкодування шкоди у вигляд інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, тому підстав для їх переоцінки колегія суддів не вбачає.

Висновки суду по суті спору відповідають встановленим фактам. Суд дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які послався в рішенні.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.1; 308; 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Севаш» - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 18 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -