Рішення

від 16.09.2016 по справі 909/565/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2016 р. Справа № 909/565/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом: Приватного підприємства "Аресконт", вул. Довженка, 9 "Б", кв. 79,м. Івано-Франківськ,76005

до відповідача: Відділу освіти Галицької районної державної адміністрації вул. Винниченка,8,м.Галич,Івано-Франківська область,77100

про стягнення 84800,00грн. заборгованості

за зустрічним позовом: Відділу освіти Галицької районної державної адміністрації м.Галич, вул.Винниченка, 8,

до відповідача: Приватного підприємства "Аресконт", АДРЕСА_1

про визнання недійсними договорів №05/12-16 та №05/12-16-1 від 23.12.15 та застосування наслідків недійсності правочинів

за участю:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1 - керівник, виписка з ЄДРЮОФОП від 14.04.16, (посвідчення водія від 03.09.14)

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_2Р, (довіреність б/н від 01.04.16)

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_3 - керівник, виписка з ЄДРЮОФОП від 02.07.15, (паспорт серії № СС 211232).

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_4, (довіреність б/н від 20.07.16)

ВСТАНОВИВ:

приватне підприємство "Аресконт" звернулося до суду з позовом до відділу освіти Галицької районної державної адміністрації про стягнення 46400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договорів на централізовану охорону об"єктів №05/12-16 та №05/12-16 -1 від 23.12.15 в частині оплати наданих позивачем послуг.

В судовому засіданні 15.09.16 оголошувалася перерва до 16.09.16.

Представник позивача в судовому засіданні 15.09.16 подав заяву вх.№9287/16 від 15.09.16 про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 84800,00 грн. боргу за надані послуги в період з травня по серпень 2016 року.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог , відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що збільшення позовних вимог є правом позивача та не порушує процесуальних прав відповідача, суд розглядає позов згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог вх.№9287/16 від 15.09.16.

У свою чергу, відділ освіти Галицької районної державної адміністрації подав суду зустрічну позовну заяву вх.№7398/16 від 21.07.16, у якій просить суд визнати недійсними спірні договори та застосувати наслідки недійсності правочинів.

Відповідно до ст.60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Суд, розглянувши зустрічну позовну заяву, визнав подані матеріали достатніми для прийняття її до спільного розгляду з первісним позовом.

Представники позивача за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Щодо зустрічного позову заперечили, вказали на те, що положення ст.48 Бюджетного кодексу не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки нею передбачено порядок розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, а спірні договори укладено у попередньому бюджетному періоді із виникненням зобов"язань у майбутньому бюджетному періоді.

Представники відповідача за первісним позовом в судовому засіданні проти первісних позовних вимог заперечили з підстав, викладених у відзиві на позов вх.№12832/16 від 15.09.16, проте факт використання відповідачем охоронної сигналізації на об"єктах - Дем"янівської ЗОШ та Бурштинського МНВК не заперечили. Позовні вимоги за зустрічним позовом підтримали з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві та подали заяву вх.№12874/16 від 16.09.16 щодо виправлення помилки у зустрічній позовній заяві щодо дати та номерів оскаржуваних договорів.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

23.12.15 між приватним підприємством "Аресконт" та відділом освіти Галицької районної державної адміністраціїі укладено договори №05/12-16 та №05/12-16-1 на централізовану охорону приміщень закладів освіти Галицького району (відповідно Дем"янівської ЗОШ та Бурштинського МНВК).

Згідно з п.1.1 даних договорів, клієнт (відповідач за первісним позовом) передає, а охорона (позивач за первісним позовом) приймає під охорону майно, що належить клієнту, яке знаходиться на об"єкті.

Відповідно до п.1.2 договорів охорона не вступає у володіння цим майном, охорона приймає на себе зобов"язання про надання централізованої охорони об"єкта в цілому, шляхом забезпечення його цілісності, збереження майна клієнта, що в ньому знаходиться, у період знаходження об"єкта під охороною. Періодом охорони вважається час з моменту прийняття об"єкта під охорону до його зняття з охорони клієнтом, причому цей час фіксується автоматично центральним охоронним пультом охорони. Особливими умовами договору можуть бути передбачені обставини або умови, за яких період охорони вважається припиненим.

Пунктом 1.3 вищевказаних договорів встановлено, що сума вартості послуг визначається сторонами на основі розрахунку, що додається до договору (додаток №2).

Згідно п.1 додатку №2 до договору №05/12-16 від 23.12.15 на централізовану охорону приміщень Дем"янівської ЗОШ, вартість послуг за один повний календарний поточний місяць становить 19200,00 грн. (дев"ятнадцять тисяч двісті гривень). Термін дії умов розрахунку з 01.01.16 по 31.12.16 (п.2. додатку 2 до договору №05/12-16).

Згідно п.1 додатку №2 до договору №05/12-16-1 від 23.12.15 на централізовану охорону приміщень Бурштинського МНВК, вартість послуг за один повний календарний поточний місяць становить 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень).Термін дії умов розрахунку з 01.01.16 по 01.06.16 (п.2. додатку 2 до договору №05/12-16-1).

Відповідно до пунктів 4 додатків №2 договорів №05/12-16 та №05/12-16-1 від 23.12.15, оплата клієнтом вноситься до 15 числа наступного місяця згідно з актом виконаних робіт.

Пунктом 3.9 договорів на відповідача за первісним позовом покладено обов"язок своєчасно вносити плату за послуги охорони. Оплата витрат за додаткове обладнання об"єкта технічними засобами сигналізації, їх капітального та поточного ремонту та охорону проводиться клієнтом у відповідності до умов саме цього договору. Оплата за послуги охорони проводиться щомісячно і вноситься клієнтом кожного наступного місяця, згідно з актом виконаних робіт.

В ході судових засідань судом встановлено, що охоронна сигналізація на об"єктах відповідачаза первісним позовом встановлена та введена в експлуатацію, що підтверджується Актами вводу в експлуатацію охоронної сигналізації та технічного стану об"єктів від 23.12.15, підписаними представниками сторін та скріплені їх печатками. Також судом встановлено, що позивачем за первісним позовом надано відповідачу охоронні послуги в період з травня по серпень 2016 року, про що складено відповідні акти приймання-передачі, які, у свою чергу, не підписані відповідачем за первісним позовом.

В судовому засіданні представники відповідача за первісним позовом факт надання зазначених послуг позивачем визнали, непідписання зазначених актів та непроведення оплати за надані послуги пояснили тим, що при укладенні даних договорів мала місце помилка у визначенні вартості послуг охорони - помилково зазначено у договорах вартість охоронних послуг відповідно 19200,00 та 8000,00 на місяць, замість 19200,00 та 8000,00 на рік. На підтвердження зазначеного факту представники відповідача за первісним позовом зіслалися на лист Фінансового управління Галицької районної державної адміністрації №02-19/155 від 18.07.16, згідно якого на охорону Дем"янівської ЗОШ передбачено 19500,00грн., по КФК070806 "Інші заклади освіти" на охорону приміщень та протипожежну сигналізацію передбачено 8000,00грн. на рік згідно розрахунків до затверджених кошторисів, асигнування яких затверджені рішенням сесії районної ради від 24.12.15. Відтак представники відповідача за первісним позовом вважають, що спірні договори є недійсними, оскільки не зареєстровані у державному казначействі та не відповідають бюджетному законодавству.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5, 7 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації - центральним органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу). Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються. Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов'язань, у судовому порядку. Державне казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі). Механізм здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів визначається Порядком реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.03.12 №309 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції 20 березня 2012 р.за № 419/20732.

Таким чином, якщо зобов'язання не зареєстроване у Державному казначействі України в Реєстрі бюджетних зобов'язань, воно визнається недійсним.

Відповідно до ст.2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Судом на підставі матеріалів справи та пояснень представників відповідача за первісним позовом встановлено, що відповідач по справі за первісним позовом - Управління освіти Галицької РДА є бюджетною установою.Відтак, зобов'язання, які виникли при укладенні спірних договорів підлягають відповідній реєстрації та обліку Державним казначейством України.

ОСОБА_5 управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області №02-30/575 від 15.09.16 підтверджується, що зобов"язання у відповідності до спірних договорів в Управлінні Казначейства не зареєстровані.

Згідно ст.ст. 2, 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетне призначення - це повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування, а бюджетне асигнування - це повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Оскільки відповідачем не будо подано до органів Державного казначейства цих для реєстрації бюджетних зобов'язань, то Головне управління Державної казначейської служби України у Івано-Франківській області не мало можливості перевірити відповідність цих Договорів вимогам законодавства України.

Враховуючи, що за вчинення таких операцій, як укладення договору, придбання послуги чи здійснення інших аналогічних операцій, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань, не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість, такі зобов'язання не вважаються бюджетними і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів, відтак взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства, а витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Відповідно до абзацу другого ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що спірні договори укладено з порушенням норм Бюджетного кодексу України. При цьому судом не приймаються до уваги твердження представника позивача за первісним позовом про те, що положення ст.48 Бюджетного кодексу не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки нею передбачено порядок розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, а спірні договори укладено у попередньому бюджетному періоді із виникненням зобов"язань у майбутньому бюджетному періоді, оскільки вони спростовуються вищенаведеним.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи встановлені під час вирішення спору у даній справі обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав, з якими норми статей 203 і 215 ЦК України пов'язують недійсність правочину, для визнання спірних договорів недійсними у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину його сторонами вимог Бюджетного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

Водночас, ч. 3 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

Таким чином, спірні договори є недійсними, відтак позовні вимоги за зустрічним позовом в цій частині підлягають задоволенню.

Оскільки недійсний правочин не може бути підставою виникнення зобов'язань у сторін в даному спорі, вимоги позивача за первісним позовом не підлягають задоволенню.

Разом з тим, статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Способами захисту прав при цьому є двостороння реституція або, у разі її неможливості, - відшкодування вартості того, що одержано (ч. 1), відшкодування заподіяних збитків та моральної шкоди (ч. 2).

Зокрема, згідно з частиною першою статі 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на викладене, позовні вимоги за зустрічним позовом щодо стягнення з приватного підприємства "Аресконт" в порядку реституції 108800,00грн. не підлягають задоволенню, оскільки за правилами ст.216 Цивільного кодексу України реституція є двосторонньою і полягає у зобов"язанні кожної із сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В контексті наведеного, слід відмовити в задовленні первісного позову, а зустрічний позов задоволити частково.

Судові витрати за первісним позовом залишити за позивачем, за зустрічним - покласти на відповідача за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.124 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст.2, 23, 48 Бюджетного кодексу, ст.6, 202, 203, 215, 216, 236, 509 Цивільного кодексу України, ст.207 господарського кодексу України, ст.22, 49, 60, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задовленні первісного позову Приватного підприємства "Аресконт" до Відділу освіти Галицької районної державної адміністрації про стягнення 84800,00грн.

Зустрічний позов Відділу освіти Галицької районної державної адміністрації до Приватного підприємства "Аресконт" про визнання недійсними договорів №05/12-16 та №05/12-16-1 від 23.12.15 та застосування наслідків недійсності правочинів задовольнити частково.

Визнати недійсним договір №05/12-16 від 23.12.15, укладений між Приватним підприємством "Аресконт" та Відділом освіти Галицької районної державної адміністрації на централізовану охорону приміщень закладів освіти Галицького району (Дем"янівської ЗОШ).

Визнати недійсним договір №05/12-16-1 від 23.12.15, укладений між Приватним підприємством "Аресконт" та Відділом освіти Галицької районної державної адміністрації на централізовану охорону приміщень закладів освіти Галицького району (Бурштинського МНВК).

Стягнути з Приватного підприємства "Аресконт" ( АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33162207) на користь Відділу освіти Галицької районної державної адміністрації ( м.Галич, вул.Винниченка, 8, код ЄДРПОУ 02143494) 2756,00 (дві тисячі сімсот п"ятдесят шість гривень) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.09.16

Суддя Матуляк П. Я.