Ухвала

від 14.09.2016 по справі 313/350/16-ц

ВЕСЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

313/350/16-ц

4-с/313/4/2016

14.09.2016 року смт. Веселе

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Веселівський районний суд Запорізької області у складі судді: Кравцова С.О. за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, представника заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу заявника ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на дії державного виконавця

ВСТАНОВИВ:

На підставі ухвали Веселівського районного суду Запорізької області (Головуючий суддя у справі - ОСОБА_4О.) у цивільній справі № 313/350/16-ц від 24.03.2016 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено в повному обсязі, а саме, заборонено Головному управлінню Держгеокадастру в Запорізькій області код ЄДРПОУ 39820689, 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50 вчиняти дії направлені на передачу у власність чи користування земельної ділянки, кадастровий номер 2321255100:11:022:0003, площею 23,0 гектарів іншим особам, до набуття чинності судовим рішенням у даній справі.

31 березня 2016 року вказана ухвала про забезпечення позову була пред'явлена ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Орган ДВС) для примусового виконання ухвали суду.

04.04.2016 року, державним виконавцем Зюбрицьким Антоном Валентиновичем на підставі п.6 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийняті до провадження виконавчого документа). Підставу для відмови у відкритті виконавчого провадження, згідно резулятивної частини постанови, державний виконавець обґрунтував невідповідністю виконавчого документа вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись з діями державного виконавця Савеленко Л.П. 15 квітня 2016 року було подано до Веселівського районного суду Запорізької області обґрунтовану скаргу на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_5

06.05.2016 року ухвалою Веселівського районного суду Запорізької області у справі №313/548/16-ц визнано дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_5, при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 04.04.2016 року, неправомірними; постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_5 винесеної 04.04.2016 року за виконавчим провадженням № 50677400, скасовано та зобов'язано державного виконавця Зюбрицького А.В. повторно розглянути питання про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали Веселівського районного суду Запорізької області про забезпечення позову у справі № 313/350/16-ц виданої 24.03.2016 року та прийняти відповідне рішення.

Проте, звернувшись повторно до органу ДВС із заявою від 16.06.2016 року про прийняття виконавчого документа до примусового виконання, ОСОБА_2 було знову відмовлено у відкритті виконавчого провадження, про що державним виконавцем Половніковим Романом Сергійовичем винесено відповідну постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) від 17.06.2016 року. Підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження державний виконавець обґрунтував тим, що в ухвалі про забезпечення позову, яка винесена Веселівським районним судом Запорізької області від 24.03.2016 року у справі № 313/350/16-ц та є виконавчим документом по суті, який підлягає примусовому виконанню, не зазначено дати набрання законної сили рішення та не зазначено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, що не відповідає вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

З такою позицією державного виконавця суд не може погодитися виходячи з наступного.

Відповідно до ст.14 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Пунктом 1 Постанови Пленуму ВССУ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки, зазначені у частині першій статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення .

Згідно до ч.9, 12 ЦПК України передбачено, що ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень (ч.9 ст.153 ЦПК України).

Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.12 ст.153 ЦПК України).

На підставі вищевикладених норм матеріального та процесуального права слід відзначити, що ухвала про забезпечення позову має характер негайного виконання, який підлягає виконанню не з наступного дня після набрання рішенням законної сили, а з наступного дня після його постановлення (п.1 ч.2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження»).

Враховуючи вищевикладене, вимоги ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» не розповсюджуються на примусове виконання ухвали суду про забезпечення позову в якій не зазначається дата набрання законної сили рішенням та строк пред'явлення такої ухвали до виконання, так як така ухвала підлягає негайному виконанню, строк якого розпочинається з наступного дня після його постановлення та до повного його виконання.

Згідно з ч.1, 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частинами 2, 3 ст. 384 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Про подання скарги суд повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби не пізніше наступного дня після прийняття її судом.

Згідно ч.1 ст. 386 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму ВССУ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що ураховуючи, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК , ні Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (частина перша статті 3 ) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується.

Відповідно до ч.4 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником у десятиденний строк з дня її надходження у порядку, встановленому цим Законом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 11, 18, 26, 82 Закону України «Про виконавче провадження»; ст.ст. 360-7, 383-386 ЦПК України;

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_6 - задовольнити в повному обсязі;

Визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_7, при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 17.06.2016 року - неправомірними;

Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_7, винесеної 17.06.2016 року за виконавчим провадженням № 51466437- скасувати;

Зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_7 повторно розглянути питання про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали Веселівського районного суду Запорізької області про забезпечення позову у справі № 313/350/16-ц виданої 24.03.2016 року та прийняти відповідне рішення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області протягом 5 днів з дня проголошення ухвали.

Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя С.О.Кравцов