Рішення

від 12.09.2016 по справі 2-531/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-531/2010 Головуючий у І інстанції Бабіш А.А. Провадження № 22-ц/780/3904/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2010 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2009 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду із позовом, який мотивувало наступним:

20 травня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №11348695000, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 35 000,00 доларів США строком до 18 травня 2018 року зі сплатою 15,00 % річних.

20 травня 2008 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №205161, згідно умов якого поручитель поручився перед кредитором за належне виконання ОСОБА_3 зобов'язання, що випливають із кредитного договору .

Відповідач свої зобов'язання не виконував, чергові платежі не сплачував, у зв'язку з чим станом на 23 листопада 2009 року заборгованість за кредитом становила 44988,07 доларів США, що за курсом НБУ становило 359 454,89 грн. Вказану заборгованість за кредитом банк просив суд стягнути на його користь з відповідачівв солідарному порядку, а також стягнути судові витрати у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2010 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено .

Частково не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для її вирішення, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення вимог до неї, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові. Обґрунтувала скаргу тим, що суд першої інстанції не дав оцінки тому факту, що на момент пред'явлення позову договір поруки вже був припиненим, за таких умов підстави для стягнення боргу з неї як солідарного відповідача відсутні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду не відповідає наведеним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 травня 2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №11348695000, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 35 000,00 доларів США строком до 18 травня 2018 року зі сплатою 15,00 % річних. В забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань за кредитом в той же день між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №205161.

Оскільки погашення кредиту здійснювалося не у відповідності до встановленого договором графіку, за кредитом утворилася заборгованість, за погашенням якої банк звернувся до суду з позовом до боржника та поручителя.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних. Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

В даному випадку договором поруки не було визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами його п. 3.1. встановлено, що він діє до повного виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням. У шестимісячний строк банк не пред'явив позову до поручителя, отже порука припинила свою дію.

Вищенаведена правова позиція була висловлена в ряді постанов Верховного Суду України, зокрема від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2056цс15.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволенняпозовних вимог до ОСОБА_2 як поручителя за кредитом не в повній мірі ґрунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню в цій частині.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2010 року в частині задоволенняпозовних вимог публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін .

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: О.П. Коцюрба

ОСОБА_4