Ухвала

від 14.09.2016 по справі 379/338/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 379/338/16-ц Головуючий у І інстанції Бойко М. Г. Провадження № 22-ц/780/4320/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 46 14.09.2016

УХВАЛА

Іменем України

14 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Білоконь О.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря: Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» на рішення Таращанського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» до ОСОБА_2, приватного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» про визнання договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсними та визнання договору оренди земельної ділянки з попереднім орендарем поновленим, -

встановила:

у березні 2016 року СТОВ «Плосківське» звернулося до Таращанського районного суду Київської області з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 14 жовтня 2010 року між СТОВ «Плосківське» і ОСОБА_2 було підписано договір оренди земельної ділянки №165 кадастровий номер 3224484800:02:002:0025, що належить відповідачу на праві власності відповідно до державного акту серії IV-КВ № 091616 загальною площею 3,0401га. строком на п’ять років, починаючи від дня його державної реєстрації.

Договір зареєстровано Таращанським районним відділом Центр ДЗК 23 листопада 2010 року. Термін дії договору закінчувався 23 листопада 2015 року. Відповідно до п.2.3. договору передбачено, що орендар має переважне перед іншими право на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

29 серпня 2015 року позивач надіслав відповідачу лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, додавши до нього проект додаткової угоди, які отримані ОСОБА_2 01 вересня 2015 року.

Умови договору позивач виконував належним чином.

Оскільки, відповідачЛевкіський В.Ю.протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянкине висловив будь-яких заперечень проти поновлення договору оренди, то договір вважається поновленим відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Проте, під час дії вищевказаного договору оренди земельної ділянки, 01 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та приватним сільськогосподарським підприємством «Жовтень» було укладено договір №25 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) зазначеної земельної ділянки, який 28 листопада 2015 року було зареєстровано приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3

Факт укладення спірного договору емфітевзису а також фактичне володіння земельною ділянкою ПСП «Жовтень» на його основі порушує права та законні інтереси Позивача, а тому даний договір повинен бути визнаний недійсним.

Крім того, вважає, що договір емфітевзису №25 від 01 вересня 2015 року відповідачі уклали з порушенням прав позивача, передбачених статтею 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки ним (позивачем) на виконання умов договору оренди та положень земельного законодавства, котрі регулюють правовідносини сторін в частині реалізації орендарем переважного права на укладення договору оренди на новий строк у відповідності до вимог, передбаченими частинами першою - п’ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» були вжиті заходи щодо пролонгації договору оренди земельної ділянки №165 від 14 жовтня 2010 року, укладеного між позивачем таЛевківським В.Ю.

Отже, враховуючи те, що достроково розірвавши Договір емфітевзису №25 від 01 вересня 2015 року, відповідачі не відновили порушених ними прав позивача під час його укладання, і, більше того, продовжували порушувати переважне право позивача на поновлення договору оренди, укладаючи ще один Договір емфітевзису №93 від 27 квітня 2016 року, просить визнати недійсними обидва договори.

Після уточнення позовних вимог, просило: визнати недійсним Договір №25 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 3,0401га, кадастровий номер 3224484800:02:002:0025, що укладений від 01.09.2015 року між ОСОБА_2та ПСП «Жовтень»; визнати недійсним Договір №93 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 3,0401га, кадастровий номер 3224484800:02:002:0025, що укладений від 27.04.2016 року між ОСОБА_2 та ПСП «Жовтень»; визнати договір оренди земельної ділянки №165 від 14 жовтня 2010 року, що укладений між ОСОБА_2 та СТОВ «Плосківське», поновленим; стягнути з ОСОБА_2 та ПСП «Жовтень» на користь СТОВ «Плосківське» сплачений судовий збір.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним Договір №25 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), розташованої на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, площею 3,0401 га, кадастровий номер 3224484800:02:002:0025, що укладений від 01 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ПСП «Жовтень».

Стягнуто з ОСОБА_2, на користь СТОВ «Плосківське» 689 грн. судових витрат.Стягнуто з ПСП «Жовтень» на користь СТОВ «Плосківське» 689 грн. судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції СТОВ «Плосківське» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Апелянт, стверджує, що суд першої інстанції вважає, що повідомлення ОСОБА_2 від 19 липня 2016 року є належним виконанням ОСОБА_2 пункту 2.3 Договору укладеного з позивачем відповідно до якого зацікавлена сторона повинна повідомити другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до закінчення його терміну дії.

Крім того, апелянт, стверджує, що не отримував від ОСОБА_4 ані письмових заперечень на пропозицію поновити Договір оренди на новий строк шляхом підписання додаткової угоди, ані підписаної додаткової угоди.

Таким чином, повідомлення про вручення поштового відправлення та опис вкладення поштового відправлення є належними доказами факту надсилання, вручення поштового відправлення.

Просило скасувати рішення Таращанського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 жовтня 2010 року між позивачем СТОВ «Плосківське» та відповідачем-1 було укладено договір оренди землі №165.

Предметом даного договору є строкове платне користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 3,0401 га., кадастровий номер 3224484800:02:002:0025, яка розташована на території Плосківської сільської ради Таращанського району.

Зі змісту договору вбачається, що він укладений строком на 5 років з моменту його державної реєстрації, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою, тобто до 23.11.2015 року.

Договір оренди зареєстрований Таращанським районним відділом Центр ДЗК 23.11.2010 року.

ОСОБА_5 письмовим повідомленням від 19 липня 2015 року отриманим позивачем 31 липня 2015 року повідомив позивача про те, що після закінчення строку дії договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року договір на новий строк із СТОВ «Плосківське» укладати не буде, та просив після збору урожаю 2015 року не засівати та надалі не обробляти вказані земельні ділянки, а також не використовувати їх в будь-який інший спосіб і після збору врожаю повернути йому земельні ділянки у стані не гіршому ніж вони були передані в оренду.

У відповідь на вказане повідомлення СТОВ «Плосківське» з метою реалізації свого переважного права на укладення договору оренди на новий строк надіслав відповідачу ОСОБА_4 лист-повідомлення від 27 серпня 2015 року щодо укладення договору оренди землі на новий строк, а також проект додаткової угоди до договору.

01 вересня 2015 року між відповідачем ОСОБА_4 та ПСП «Жовтень» було укладено договір №25 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) зазначеної земельної ділянки.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що 27 квітня 2016 року за спільною згодою відповідачів договір емфітевзису №25 було розірвано, а тому відсутній предмет спору в цій частині, оскільки, вимогою за позовом було не розірвання Договору емфітевзису №25 від 01 вересня 2015 року, а визнання його недійсним і відповідно до ч.1ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а відповідно до ч.1 ст.216 недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Виходячи з приписів статей 319,626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін, (постанова Верховного суду України від 25 лютого 2015 року №6-219цс14). Відповідач ОСОБА_4 своїм листом від 15.07.2015 року повідомив, що не має наміру укладати договір оренди на новий строк.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» фактично об’єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Таким чином, згідно із частинами першою - п’ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

А також у статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов’язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов’язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Згідно ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Предметом даного договору є строкове платне користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 3,0401га., кадастровий номер 3224484800:02:002:0025, яка розташована на території Плосківської сільської ради Таращанського району.

Відповідно до положень ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов’язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Зі змісту договору вбачається, що він укладений строком на 5 років з моменту його державної реєстрації, з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою, тобто до 23 листопада 2015 року.

Згідно ч.2 ст.19 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на момент укладення договору) при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

Договір оренди зареєстрований Таращанським районним відділом Центр ДЗК 23.11.2010 року.Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст.18 Закону України «Про оренду землі» в редакції станом на момент укладення договору).

Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Вищевказане також підтверджується постановою судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року, згідно висновку якого строк дії договору оренди земельної ділянки починається з дня його державної реєстрації.

Згідно ч.1-3 ст.33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов’язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відповідно до ч.5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» не передбачає активних дій орендодавця по припиненню договірних відносин, однак відповідно до ст.16 вищевказаного закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідач-орендодавець своєї згоди на укладення договору оренди із позивачем не надав.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.4 ст.373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України).

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України при ухваленні постанови від 25 лютого 2015 року дійшла висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Аналізуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що для реалізації переважного права необхідна наявність двох складових в їх сукупності - дотримання встановленої законом процедури та наявності волевиявлення сторін.

В даному випадку одна з даних складових - волевиявлення відповідача відсутня.

За таких умов суд не вправі всупереч ст.ст.3,203 ч.3,373,627 ЦК України, ст.16 Закону України «Про оренду землі» примушувати відповідача ОСОБА_4 укладати договір оренди належної йому земельної ділянки з позивачем.

Частиною 6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» дійсно передбачено ще одну умову поновлення договору оренди землі, а саме, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення поновлення договору оренди землі.

Також, колегія суддів вважає, що визнавати договір оренди землі поновленим на підставі ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» можна лише у разі, коли сторони договору до закінчення терміну його дії ніяким чином не виказували свого ставлення та не вчиняли ніяких дій щодо поновлення терміну дії договору, а після закінчення строку дії договору одна сторона продовжує користуватися земельною ділянкою, а інша протягом місяця не направила листа-заперечення.

Отже визнавати договір оренди землі поновленим з мотивів, передбачених ч.6 ст.33 Закону «Про оренду землі», теж немає підстав.

Також при відмові позивачу у задоволенні вищевказаної позовної вимоги суд враховує те, що з положень ст.33 Закону України «Про оренду землі» вбачається, що у разі якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені попереднім договором.

На той самий строк договір продовженим бути не може, оскільки це суперечитиме ч.3 ст.19 Закону України «Про оренду землі» (чинної на даний час) - при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди землі від 14 жовтня 2010 року між СТОВ «Плосківське» та ОСОБА_2 було укладено строком на 5 років.

В додатковій угоді, яку направляв позивач ним змінено істотні умови договору - термін дії договору збільшено з 5-ти років до 7-ми.

У разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ст.33 ч.1-5 Закону України «Про оренду землі», постанова судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25.02.2015 року).

Колегія суддів провівши комплексний аналіз вищевказаних норм закону погоджується з судом першої інстанції, що оскільки змінюються істотні умови договору і на це не отримано згоди ОСОБА_2, на обов’язковій наявності якої постійно наголошує законодавець, між сторонами недосягнені домовленості щодо істотних умов договору, що випливає із повідомлення відповідачаЛевкіського В.Ю. від 19 липня 2015 року, позивач втратив своє переважне право на укладення договору оренди спірної земельної ділянки.

Що стосується спірного договору №25 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладеного між відповідачами 01 вересня 2015 року, який 28 листопада 2015 року було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки даний договір укладено під час дії договору оренди земельної ділянки з попереднім орендарем - позивачем по справі, його слід визнати недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою , п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).

Судом апеляційної інстанції було з’ясовано, що своїм листом від 15 липня 2015 року ОСОБА_2 повідомив, що не має наміру укладати договір оренди на новий строк.

Крім того, апелянтом не було доведено переважного права на поновлення договору оренди та у використанні земельної ділянки після закінчення договору оренди земельної ділянки №165 від 14 жовтня 2010 року.

Тому, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Плосківське» відхилити, рішення Таращанського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді