Постанова

від 17.10.2018 по справі 379/338/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 379/338/16-ц

провадження № 61-8479сво18

Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Стрільчука В. А., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Плосківське ,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, приватне сільськогосподарське підприємство Жовтень ,

представник приватного сільськогосподарського підприємства Жовтень - Горбуненко ВолодимирСергійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Плосківське на рішення Таращанського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року у складі судді Бойка М. Г. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2016 року у складі суддів: Приходька К. П., Білоконь О. В., Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2016 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Плосківське (далі - СГТОВ Плосківське ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3, приватного сільськогосподарського підприємства Жовтень (далі - ПСГП Жовтень ) про визнання недійсними договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 14 жовтня 2010 року між СГТОВ Плосківське і ОСОБА_3 було укладено договір № 165 оренди земельної ділянки загальною площею 3,0401 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, строком на п'ять років, який було зареєстровано Таращанським районним відділом державного підприємства Центр Державного земельного кадастру 23 листопада 2010 року.

Товариство належним чином виконувало свої договірні зобов'язання, зокрема, своєчасно сплачувало орендну плату, тому 29 серпня 2015 року ОСОБА_3 було надіслано лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, до листа було додано проект додаткової угоди. Це повідомлення було отримано ОСОБА_3 01 вересня 2015 року.

01 вересня 2015 року, тобто під час дії договору оренди від 14 жовтня 2010 року, між ОСОБА_3 і ПСГП Жовтень було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 25, за умовами якого ОСОБА_3 передав у користування ПСГП Жовтень земельну ділянку загальною площею 3,0401 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради. Цей договір було зареєстровано приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області 28 листопада 2015 року.

27 квітня 2016 року, після пред'явлення позову, між ОСОБА_3 і ПСГП Жовтень було укладено додаткову угоду про дострокове розірвання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 01 вересня 2015 року № 25, та цього ж дня, 27 квітня 2016 року, було укладено новий договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 93, за умовами якого ОСОБА_3 передав у користування ПСГП Жовтень земельну ділянку загальною площею 3,0401 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради, строком на 7 років.

Вважаючи, що такими діями відповідачів порушено його переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, СГТОВ Плосківське , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04 травня 2016 року, просило суд визнати недійсними договори про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 01 вересня 2015 року № 25 та від 27 квітня 2016 року № 93, які були укладені між ОСОБА_3 і ПСГП Жовтень , та визнати поновленим договір оренди землі від 14 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 і СГТОВ Плосківське .

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року позов СГТОВ Плосківське задоволено частково.

Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 01 вересня 2015 року № 25, укладений між ОСОБА_3 та ПСГП Жовтень .

У задоволенні інших вимог СГТОВ Плосківське відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь СГТОВ Плосківське судовий збір у розмірі 689,00 грн.

Стягнуто з ПСГП Жовтень на користь СГТОВ Плосківське судовий збір у розмірі 689,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний договір від 01 вересня 2015 року № 25 був укладений відповідачами під час дії іншого договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року № 165, укладеного з позивачем, що суперечить положенням статей 203, 215 ЦК України та статті 93 ЗК України, тому такий правочин підлягає визнанню недійсним. Оскільки у орендодавця було відсутнє волевиявлення на поновлення договору оренди землі із позивачем, про що він направив йому відповідне повідомлення, суд відмовив у задоволенні вимог про поновлення дії вказаного договору. При цьому оспорюваний договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 27 квітня 2016 року № 93 був укладений після закінчення терміну дії попереднього договору оренди землі, тому підстав для визнання його недійсним немає.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2016 року апеляційну скаргу СГТОВ Плосківське відхилено. Рішення Таращанського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач втратив своє переважне право на поновлення договору оренди землі, оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору. Отже, підстав для визнання договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 і СГТОВ Плосківське , поновленим немає. На підставі вказаного, відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 27 квітня 2016 року № 93, оскільки права позивача цим договором не порушено.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, СГТОВ Плосківське , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що позивач як орендар, дотримавшись процедури, визначеної частинами першою-шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі. При цьому орендодавець у місячний строк не направив своїх заперечень щодо поновлення договору оренди землі на новий строк. Вказане свідчить, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його позову в повному обсязі.

Касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди із судовими рішеннями в частині задоволення вимог СГТОВ Плосківське про визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 01 вересня 2015 року № 25. Отже, судові рішення у цій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку відповідно до статті 400 ЦПК України не переглядаються.

У листопаді 2016 року ПСГП Жовтень і ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, оскільки судами правильно встановлено, що позивач втратив своє право переважного поновлення договору оренди землі, оскільки сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору. Отже, підстав для скасування цих судових рішень немає.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року справу передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

Ухвала суду мотивована тим, що у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 379/672/16-ц, провадження № 61-10325св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), оскільки відповідачі, уклавши такий правочин під час дії попереднього договору оренди земельної ділянки, порушили передбачене статтею 33 Закону України переважне право позивача перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Чинним законодавством не передбачена подвійна реєстрація договорів оренди землі.

Вважаючи, що існують підстави для відступлення від указаного висновку, оскільки договір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) (глава 33 Цивільного кодексу України та глава 16-1 Земельного кодексу України) за своєю сутністю відрізняється від договору оренди земельної ділянки та орендар не має переважного права на укладення договору про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 13 червня 2018 року передав справу № 379/338/16-ц, провадження № 61-8479св18 на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Об'єднана палата Касаційного цивільного у складі Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеному в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, оскільки фактичні обставини справи й застосовані норми матеріального процесуального права є різними.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 04 жовтня 2010 року між СГТОВ Плосківське і ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі № 165. Предметом цього договору є строкове платне користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 3,0401 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області. Пунктом 2.3 договору визначено, що він укладений строком на 5 років з моменту його державної реєстрації. Договір було зареєстровано Таращанським районним відділом державного підприємства Центр Державного земельного кадастру 23 листопада 2010 року. Отже, строк дії договору становив до 23 листопада 2015 року.

Крім того, сторони дійшли згоди, що орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до закінчення терміну його дії (пункт 2.3 договору).

Листом від 19 липня 2015 року ОСОБА_3 повідомив СТОВ Плосківське , що не бажає продовжувати строк договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року на новий строк та просив після збору урожаю 2015 року не засівати і надалі не обробляти земельну ділянку, а також не використовувати її в будь-який інший спосіб і після збору врожаю повернути її у стані не гіршому, ніж вона була передана в оренду (а. с. 27).

29 серпня 2015 року СТОВ Плосківське направило ОСОБА_3 лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року на новий строк на умовах, викладених у додатковій угоді, або узгодити інші істотні умови.

Вказаний лист ОСОБА_3 був отриманий 01 вересня 2015 року, однак відповіді на нього він не надав (а. с. 7-10).

01 вересня 2015 року, тобто під час дії договору оренди від 14 жовтня 2010 року, між ОСОБА_3 і ПСГП Жовтень було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 25, за умовами якого ОСОБА_3 передав у користування ПСГП Жовтень земельну ділянку загальною площею 3,0401 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради. Цей договір було зареєстровано приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області 28 листопада 2015 року.

27 квітня 2016 року, після пред'явлення позову, між ОСОБА_3 і ПСГП Жовтень було укладено додаткову угоду про дострокове розірвання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 01 вересня 2015 року № 25.

Цього ж дня, 27 квітня 2016 року, між ОСОБА_3 і ПСГП Жовтень було укладено новий договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 93, за умовами якого ОСОБА_3 передав у користування ПСГП Жовтень земельну ділянку загальною площею 3,0401 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради, строком на 7 років.

Вважаючи, що укладення вказаних договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) порушує його переважне право на поновлення строку договору оренди землі, встановлене статтею 33 Закону України Про оренду землі , СТОВ Плосківське звернулося до суду із цим позовом, який частково задоволено.

При цьому згідно зі статтею 335 ЦПК України 2004 року, який був чинним на час вирішення справи, так і статтею 400 ЦПК України, який є чинним на час розгляду справи в касаційному порядку, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права. У певних випадках суд може вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги.

Разом з тим, відповідачі судові рішення про визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 01 вересня 2015 року № 25, укладеного між ОСОБА_3 та ПСГП Жовтень , не оскаржили, тому й підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги немає, оскільки відсутня сама касаційна скарга цих учасників справи.

Щодо доводів касаційної скарги про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки.

Пунктами 4.1-4.4 договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 і СТОВ Плосківське , встановлено права та обов'язки орендодавця і орендаря відповідно до Закону України Про оренду землі , яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що за закінченням строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

Правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 27 квітня 2016 року № 93 , укладеного між ОСОБА_3 і ПСП Жовтень , оскільки цей договір був укладений вже після припинення дії договору, укладеного із СТОВ Плосківське , що відповідає вимогам Закону України Про оренду землі . Вказаний договір був укладений на більш кращих умовах для ОСОБА_3, ніж запропоновані СТОВ Плосківське .

З огляду на встановлені судами обставини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 594/376/17, провадження № 14-65цс18.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання договору оренди земельної ділянки, укладеним із попереднім орендарем, поновленим, оскільки позивачем не доведено переважного права на поновлення цього договору та використання земельних ділянок після закінчення строку їх дії.

Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права, викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного від 19 червня 2018 рок у справі № 379/324/16-ц, провадження № 61-5633св18, який згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права.

Доводи касаційної скарги про те, що СТОВ Плосківське належним чином виконувало умови договору про оренду земельної ділянки від 14 жовтня 2010 року та повідомило ОСОБА_3 про намір продовжити їх дію на новий строк, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За змістом вищенаведеної норми права такий спосіб поновлення договору оренди може мати місце лише тоді, коли сторони до закінчення строку дії договору не вчиняли будь-яких значимих юридичних дій, передбачених частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі .

Як встановлено судами, листом від 19 липня 2015 року ОСОБА_3 повідомив СТОВ Плосківське , що не бажає продовжувати строк договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року на новий строк та просив після збору урожаю 2015 року не засівати і надалі не обробляти земельну ділянку, а також не використовувати її в будь-який інший спосіб і після збору врожаю повернути її у стані не гіршому, ніж вона була передана в оренду.

Таким чином подальше направлення СТОВ Плосківське пропозиції про продовження оренди, так само й продовження користування землею після закінчення терміну оренди, за умови отримання ним волевиявлення орендодавця про небажання продовження оренди та вимоги повернення землі, не може слугувати підставою для поновлення дії орендних відносин між сторонами.

Посилання у касаційній скарзі на те, що договір оренди земельної ділянки вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ними передбачені, а тому сторони повинні у місячний термін укласти додаткову угоду, є помилковими.

За змістом частини третьої статті 33 Закону України Про оренду землі договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

На той самий строк договір оренди земельної ділянки продовжений бути не може, оскільки відповідно до частини третьої статті 19 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 і СТОВ Плосківське були укладені строком на 5 років. У додатковій угоді, яку направляв позивач ним були змінені істотні умови договору - термін його дії збільшено з 5 до 7 років.

У разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Оскільки між сторонами не досягнуто домовленості щодо істотних умов договору, що випливає з повідомлення ОСОБА_3, тому СТОВ Плосківське втратило своє переважне право на укладення договорів оренди земельних ділянок.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів і не дають підстав вважати, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди неправильно застосували норми матеріального права чи порушили норми процесуального права. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 403, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Плосківське залишити без задоволення.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько В. І. Крат В. А. Стрільчук М. Є. Червинська