Ухвала

від 13.06.2018 по справі 379/338/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

13 червня 2018 року

м. Київ

справа № 379/338/16-ц

провадження № 61-8479св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Плосківське ,

відповідачі: ОСОБА_3, приватне сільськогосподарське підприємство Жовтень ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Плосківське на рішення Таращанського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року у складі судді Бойка М. Г. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2016 року у складі суддів: Білоконь О. В., Приходька К. П., Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Плосківське (далі - СГТОВ Плосківське ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, приватного сільськогосподарського підприємства Жовтень (далі - ПСГП Жовтень ) про визнання недійсними договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 14 жовтня 2010 року між СГТОВ Плосківське і ОСОБА_3 був укладений договір № 165 оренди земельної ділянки загальною площею 3,0401 га строком на п'ять років, який зареєстровано 07 грудня 2010 року. Товариство належним чином виконувало свої договірні зобов'язання, зокрема, своєчасно сплачувало орендну плату.

29 серпня 2015 року позивач надіслав ОСОБА_3 лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, додавши до нього проект додаткової угоди, які отримані відповідачем 01 вересня 2015 року.

Під час дії вищевказаного договору 01 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ПСГП Жовтень було укладено договір № 25 про встановлення права користування зазначеною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), який зареєстрований 28 листопада 2015 року. Крім того, 27 квітня 2016 року між ними було укладено ще один договір № 93 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Вважаючи, що такими діями відповідачі порушили переважне право позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки, СГТОВ Плосківське просило визнати недійсними договори емфітевзису, які були укладені між ОСОБА_4 і ПСГП Жовтень , та визнати поновленим договір оренди землі з попереднім орендарем.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року у складі судді Бойка М. Г., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Білоконь О. В., Приходька К. П., Савченка С. І., позов СГТОВ Плосківське задоволено частково. Визнано недійсним договір № 25 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), укладений 01 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ПСГП Жовтень . В іншій частині позову СГТОВ Плосківське відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суди виходили із того, що договір емфітевзису від 01 вересня 2015 року № 25 був укладений під час дії договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року № 165, що суперечить положенням статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), тому такий правочин підлягає визнанню недійсним. Суди також дійшли висновку про відмову у поновленні договору оренди землі, укладеного з позивачем, оскільки орендодавець вияв небажання продовжувати дію цього договору (відсутнє вільне волевиявлення) на нових умовах. Договір емфітевзису від 27 квітня 2016 року укладений після закінчення терміну дії попереднього договору оренди землі, тому відсутні підстави для визнання його недійсним.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, СГТОВ Плосківське оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що поза увагою судів залишився той факт, що він, дотримавшись процедури, визначеної частинами першою - шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі. Водночас ОСОБА_3 у місячний строк не направив йому заперечення у такому поновленні. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У листопаді 2016 року від представників ПСГП Жовтень і ОСОБА_3 надійшли заперечення, у яких вони просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій без змін, оскільки вважають висновки судів про часткове задоволення позову законними і обґрунтованими.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2017 року справу № 379/338/16-ц призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу № 379/338/16-ц передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати заслухав суддю-доповідача, дослідив матеріали справи та перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого зробив висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з таких підстав.

Суди встановили, що 04 жовтня 2010 року між СГТОВ Плосківське та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі № 165. Предметом цього договору є строкове платне користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 3,0401 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області. Пунктом 2.3 договору визначено, що він укладений строком на 5 років з моменту його державної реєстрації (23 листопада 2010 року) з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою, тобто до 23 листопада 2015 року. Крім того, сторони дійшли згоди про те, що по закінченні терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до закінчення його терміну дії.

19 липня 2015 року ОСОБА_3 листом, отриманим позивачем 31 липня 2015 року, повідомив останнього про те, що після закінчення строку дії договору оренди землі від 14 жовтня 2010 року договір на новий строк із товариством укладати не буде та просив після збору урожаю 2015 року не засівати і надалі не обробляти вказану земельну ділянку, а також не використовувати її в будь-який інший спосіб і після збору врожаю повернути її у стані не гіршому, ніж вона була передана в оренду.

27 серпня 2015 року СГТОВ Плосківське надіслало орендодавцю лист, у якому на підставі пункту 2.3 договору та статті 33 Закону України Про оренду землі просило продовжити строк дії договору, узгодити всі істотні умови та поновити його на сім років з дня підписання приєднаної додаткової угоди до договору оренди землі або з моменту завершення строку дії попереднього договору оренди, якщо новий договір не буде укладено. 01 вересня 2015 року ОСОБА_3 отримав цей лист, однак відповіді на нього не надав.

01 вересня 2015 року між ОСОБА_3 та ПСГП Жовтень було укладено договір № 25 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) зазначеної земельної ділянки.

Додатковою угодою № 1 від 27 квітня 2016 року до цього договору сторони достроково його розірвали.

Того ж дня відповідачі уклали договір № 93 про встановлення права користування спірною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) строком на 7 років.

Позивач вважав, що укладення таких договорів емфітевзису порушує його переважне право на продовження строку договору оренди землі, передбачене статтею 33 Закону України Про оренду землі .

У постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 61-10325св18 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), оскільки відповідачі, уклавши такий правочин під час дії попереднього договору оренди земельної ділянки, порушили передбачене статтею 33 Закону України переважне право позивача перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Чинним законодавством не передбачена подвійна реєстрація договорів оренди землі.

Колегія суддів вважає, що існують підстави для відступлення від указаного висновку, оскільки договір про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) (глава 33 Цивільного кодексу України та глава 16-1 Земельного кодексу України) за своєю сутністю відрізняється від договору оренди земельної ділянки та орендар не має переважного права на укладення договору про встановлення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

У зв'язку з наведеним, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, вважає необхідним передати зазначену справу на розгляд Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду цивільну справу № 379/338/16-ц за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Плосківське до ОСОБА_3, приватного сільськогосподарського підприємства Жовтень про визнання недійсними договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки з попереднім орендарем за касаційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Плосківське на рішення Таращанського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. І. Крат