Ухвала

від 14.09.2016 по справі 2а-24237/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2016 року м. Київ К/9991/11294/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Веденяпіна О.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року

у справі № 2а-24237/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметалорукав»

до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрметалорукав» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002101502/0/33468 від 16 серпня 2010 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року позовні вимоги були задоволені. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0002101502/0/33468 від 16 серпня 2010 року, яким ТОВ «Укрметалорукав» були визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 588513,30 грн., з яких за основним платежем - 429434,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 159079,30 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Краматорську Донецької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Укрметалорукав», посилаючись на те, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Краматорську Донецької області була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Укрметалорукав» з питань повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом за податку на додану вартість, за результатами якої був складений акт № 1728/15-2-30201248 від 05 серпня 2010 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені: вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого: занижено суму податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року на суму 49431,00 грн., за квітень 2010 року на суму 203629,00 грн., за травень 2010 року - 176374,00 грн. по податкових накладних отриманих від постачальників, що не задекларували податкові зобов'язання по платнику у березні, квітні, травні 2010 року; вимоги абзацу 2 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, за березень 2010 року на 49430,00 грн., за квітень 2010 року на суму 203629,00 грн., за травень 2010 року - 176374,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «ЗАГІП» та ТОВ «УКРОМАРКЕТС», оскільки відповідно до даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України були встановлені розбіжності між показниками податкового кредиту, задекларованими ТОВ «Укрметалорукав», та показниками податкових зобов'язань зазначених суб'єктів господарювання, які виникли через те, що ТОВ «ЗАГІП» та ТОВ «УКРОМАРКЕТС» податкові зобов'язання з податку на додану вартість за березень-травень 2010 року по взаєморозрахунках з ТОВ «Укрметалорукав» не задекларували. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що факт неподання податкових декларацій та/або не зазначення обсягу продажів свідчить про відсутність об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань з податку на додану вартість та, як наслідок, відсутність правових підстав для формування ТОВ «Укрметалорукав» податкового кредиту за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) від зазначених контрагентів. Також, податковий орган виходив з того, що у ТОВ «ЗАГІП» та ТОВ «УКРОМАРКЕТС» відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що свідчить про те, що укладені ними з іншими суб'єктами господарювання угоди не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

16 серпня 2010 року ДПІ у м. Краматорську Донецької області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002101502/0/33468, яким згідно абзацом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Укрметалорукав» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 588513,30 грн., у тому числі: 429434,00 грн. - за основним платежем, 159079,30 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ «Укрметалорукав» правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду вказану суму податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагентів, які є належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЗАГІП» та ТОВ «УКРОМАРКЕТС» підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які податковим органом під час перевірки взагалі не досліджувались.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЗАГІП» та ТОВ «УКРОМАРКЕТС», підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунками, накладними, податковими накладними, рахунками-фактурою, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актами прийому товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Отже, позивачем були виконані всі необхідні умови, передбачені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», для формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «ЗАГІП» та ТОВ «УКРОМАРКЕТС».

Крім іншого, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків податкового органу про те, що ТОВ «ЗАГІП» та ТОВ «УКРОМАРКЕТС» не задекларували свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість, не подали до органів державної податкової служби за місцем їх реєстрації податкові декларації з податку на додану вартість за березень, квітень, травень 2010 року та не знаходяться за місцезнаходженням слугували обставини, викладені у системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. При цьому, первинні бухгалтерські документи позивача, які підтверджують його право на податковий кредит податковим органом взагалі не перевірялись.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по декларуванню та сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем або іншою особою у ланцюгу постачання (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Крім іншого, матеріали справи містять витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з яких вбачається, що станом на 13 грудня 2010 року ТОВ «ЗАГІП» та ТОВ «УКРОМАРКЕТС» були належним чином зареєстрованими юридичними особами, знаходились за місцезнаходженням, відомості про зазначених суб'єктів господарювання мали статус «підтверджено».

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Краматорську Донецької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

О.А. Веденяпін

---

І.Я. Олендер