Рішення

від 12.08.2016 по справі 917/891/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2016 р. Справа №917/891/16

Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Невгодівське",

с. Невгоди, Овруцький район, Житомирська область, 11162

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт",

вул. Героїв Майдану, 82, офіс 23, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

про стягнення 246 616,13 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Невгодівське" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" про стягнення 246 616,13 грн., з яких: 196 767,84 грн. основного боргу, 42 145,89 грн. пені, 3 008,11 грн. 3% річних, 4 694,29 грн. інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язання за укладеним між сторонами 22.01.2015 року договором на закупівлю молока №1530/15-БМ.

Ухвалою господарського суду від 03.06.2016 р. порушено провадження та призначено до розгляду на 16.06.2016 р.

Від відповідача надійшло клопотання (вх. №84132 від 06.07.2016 р.) про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Невгодівське" для огляду у судовому засіданні оригіналів документів, а саме: договору на закупівлю молока №1530/15-БМ від 22.01.2015 р.; приймальних квитанцій на суму заявлених вимог з основного боргу; ветеринарних довідок (свідоцтво за Ф №2); спеціалізованих товарних накладних за формою 1-ТН (МС) на перевезення молочної сировини на суму заявлених вимог з основного боргу; товарно-транспортних накладних за формою Ф1 - ТН на суму заявлених вимог з основного боргу; протоколів узгодження цін на кожну зміну ціни товару згідно накладних. Також, в поданому клопотанні відповідач просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

20.07.2016 р. позивачем надано суду належним чином завірені фотокопії спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини Ф№1-ТН (МС) за період з 23.01.2015 р. по 23.09.2015 р.

Відповідачем 01.08.2016 р. подано клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, яке суд, зважаючи на складність справи та особливість спору відповідно до ч. 3 статті 69 ГПК України, задовольнив.

12.08.2016 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує, вказує, що за відсутності товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою №1-ТН (МС) та відсутності ветеринарних свідоцтв (Ф-2), приймальні квитанції та довіреності на отримання товару не можна розглядати в якості належних доказів поставки товару.

Крім того, від відповідача надійшло клопотання про призначення по справі судової економічної експертизи (вх. №10050 від 12.08.2016 р.), на вирішення експерта поставити наступні питання:

- Чи підтверджується документально зазначена Товариства з обмеженою відповідальністю "Невгодівське" в позовній заяві сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір’я молокопродукт" за Товар, поставлений за період з 22 січня 2015 р. по 31 грудень 2015р. згідно з Договором на закупівлю молока № 1530/15- БМ від 22.01.2015 р.?

- Чи відповідає матеріалам справи та правилам арифметичних дій сума штрафу, інфляційних втрат, 3% річних за користування коштами, що нараховані Товариства з обмеженою відповідальністю "Невгодівське"? Якщо подані Товариства з обмеженою відповідальністю "Невгодівське" розрахунки штрафу, інфляційних втрат, 3 % річних за користування коштами проведені невірно, з помилками, то навести правильний розрахунок.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що позивач всупереч встановленому в Договорі порядку, а саме п. 5.4 Договору, здійснив розрахунок без урахування договірних зобов'язань, а тому в ньому можливі помилки та неточності. Надані суду позивачем розрахунки, відповідач вважає необґрунтованими, та з метою правильного розрахунку основного боргу, розміру штрафу, інфляційних втрат, 3% річних за користування коштами необхідні спеціальні знання, якими володіє експерт. Відтак, відповідач просить суд призначити по справі судову економічну експертизу та зупинити провадження у справі на час її проведення.

Згідно частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Суд розглянувши вказане клопотання та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлене відповідачем клопотання про призначення експертизи та відповідно зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки в даному випадку необхідність проведення експертизи відповідачем не доведена, а суд вважає її призначення недоцільним. Відповідно і правові підставі для зупинення провадження у справі відсутні.

12.08.2016 р. позивач надав суду довідку Овруцького відділення ДПІ вих. №2341/8/14-00-06-16 від 03.08.2016 р., відповідно до якої розбіжності між податковими зобов'язаннями ТОВ "Невгодівське" та податковим кредитом ТОВ "Білогір'я молокопродукт" згідно системи співпадання ПЗ та ПК за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2015 р. відсутні.

В судовому засіданні 12.08.2016 р. представник позивача виклав зміст позовних вимог та наполягав на їх задоволення, вказуючи що ТОВ "Білогір'я молокопродукт" не виконує взятих на себе договірних зобов'язань, саме не проводить оплату за поставлене йому молоко коров'яче незбиране.

Представник відповідача проти задоволення вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та не підтвердженими документально.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що 22.01.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Невгодівське" (надалі позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білогір’я молокопродукт" (надалі відповідач, Покупець) було укладено Договір на закупівлю молока №1530/15-БМ (надалі Договір).

При цьому сторони узгодили наступне:

- У порядку та на умовах визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю молочну сировину (молоко коров'яче, сире, незбиране, яке піддавалося попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню), далі за текстом - молоко, а Покупець - приймати й оплачувати його на умовах та в порядку визначеному цим Договором (п. 1.1. Договору);

- Постачальник зобов'язаний разом з молоком надати Покупцю наступні супровідні документи:

- ветеринарну довідку або свідоцтво за Ф№2.

- спеціалізовану товарну-накладну Ф-1 ТН (МС) та Товарно-транспортну накладну Ф1-ТН;

- податкову накладну;

- видаткову накладну.

Вище перелічені документи повинні бути заповнені відповідно до вимог чинного законодавства України, що регулює порядок складення первинних облікових документів (п. 3.1.4 Договору);

- Постачальник зобов’язаний не пізніше 15 (п’ятнадцяти) календарних днів з дати поставки Молока, здійсненої згідно з цим Договором, зареєструвати належним чином складену та оформлену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. У випадку повернення Молока, зміни його вартості або виникнення інших обставин, які є підставою для коригування розміру сум податкового кредиту Покупця, Постачальник у випадках, визначених законодавством України, зобов’язаний не пізніше 15 (п’ятнадцяти) календарних днів з дати виникнення таких обставин зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином складений та оформлений розрахунок коригування до відповідної податкової накладної. (п. 3.1.5 Договору);

- на кожну партію молока виписується спеціалізована товарна накладна на перевезення молочної сировини за формою №1-ТН (МС) затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики України № 176 від 01 липня 2002 року (далі за текстом - товарна накладна), із заповненням в ній усіх реквізитів щодо кількості та якості молока (п. 4.2. Договору);

- право власності на молоко переходить до Покупця з моменту приймання і визначається датою підписання представником Покупця товарної накладної на його перевезення, крім випадку виявлення невідповідності молока за якісними показниками вимогам діючих в Україні стандартів, а також ветеринарним і санітарним вимогам (п. 4.3) Договору);

- не пізніше 3-го числа місяця наступного за звітним Покупцем, на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини, виписується приймальна квитанція за формою № 3-ПК (МС), в якій вказуються кількість та вартість молочної сировини (п. 4.4 Договору);

- сторони погоджуються, що молоко вважається прийнятим належним чином і уповноваженою на це особою, якщо у товаро-супровідній документації Постачальника проставлена печатка або штамп Покупця (п. 4.5 Договору);

- У період з 25 числа по 30 число кожного місяця, Сторони проводять звірку взаєморозрахунків по даному Договору. За наявності заборгованості Покупця за поставлене молоко на дату направлення Акту звірки взаєморозрахунків, Покупець зобов’язаний протягом 5 (п’яти) календарних днів перерахувати Постачальнику грошові кошти на погашення заборгованості. При невиконанні Покупцем умов даного пункту, Постачальник має право на власний вибір застосовувати штрафні санкції, передбачені умовами цього Договору та/або відмовитись від виконання Договору в односторонньому порядку (п. 6.1 Договору);

- при порушенні своїх зобов'язань за цим Договором винна сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов’язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених цим Договором (п. 6.2 Договору);

- за невиконання/неналежне виконання грошових зобов’язань, встановлена наступна відповідальність:

- якщо Покупець не сплатив суму заборгованості протягом 5 (п’яти) календарних днів з дати отримання товару, Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов’язання за кожен календарний день такого прострочення. (п. 6.3 Договору);

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що ним на виконання умов договору в період з 22.01.2015р. по 31.12.2015 р. було передано відповідачу товару на загальну суму 1 763 558,50 грн., що підтверджується наступними документами:

- приймальна квитанція № 16 за період з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р.;

- довіреність на отримання товару № 54 від 01.01.2015 р.;

- приймальна квитанція № 16 за період з 01.02.2015 р. по 28.02.2015 р.;

- довіреність на отримання товару № 139 від 01.02.2015 р.;

- приймальна квитанція № 17 за період з 01.03.2015 р. по 31.03.2015 р.;

- довіреність на отримання товару № 241 від 01.03.2015 р.;

- приймальна квитанція № 16 за період з 01.04.2015 р. по 30.04.2015 р.;

- довіреність на отримання товару № 341 від 01.04.2015 р.;

- приймальна квитанція № 14 за період з 01.05.2015 р. по 31.05.2015 р.;

- довіреність на отримання товару № 441 від 01.05.2015 р.;

- приймальна квитанція № 14 за період з 01.06.2015 р. по 30.06.2015 р.;

- довіреність на отримання товару № 547 від 01.06.2015 р.;

- приймальна квитанція № 12 за період з 01.07.2015 р. по 31.07.2015 р.;

- довіреність № 652 від 01.07.2015р.;

- приймальна квитанція № 13 за період з 01.08.2015 р. по 31.08.2015 р.;

- довіреність № 748 від 01.08.2015 р.;

- приймальна квитанція № 17 за період з 01.09.2015 р. по 30.09.2015 р.;

- довіреність № 833 від 01.09.2015 р.

Вказане, також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями спеціалізованих товарних накладних (а.с. 136 - 250 том. 1, а.с. 1-115 том 2) та податковими накладними.

Однак, відповідач частково розрахувався за поставлену йому продукцію, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яка станом на час розгляду справи становить 196 767,84 грн., про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків, який підписаний сторонами та скріплений печатками (а.с. 35 том 1).

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки, яка складається з:

- основного боргу в сумі 196 767,84 грн.;

- пені в сумі 42 145,89 грн. за період з 27 листопада 2015 р. по 31 травня 2016 р.;

- 3% річних в сумі 3 008,11 грн. за період з 27 листопада 2015 р. по 31 травня 2016 р.;

- інфляційних в сумі 4 694,29 грн. за період з листопада 2015 року по травень 2016 р. (розрахунок арк. с. 9-10).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що передача позивачем та прийняття відповідачем товару, зафіксовано у приймальних квитанціях та відповідних довіреностях, які підписані позивачем та відповідачем та скріплені їх печатками.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару за Договором виконав частково, на момент розгляду справи зобов'язання відповідача в частині сплати 196 767,84 грн. не виконані.

Отже, відповідач, підписавши договір на закупівлю молока №1530/15-БМ від 22.01.2015 р., приймальні квитанції та видавши довіреності взяв на себе зобов'язання з оплати товару.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 196 767,84 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно статтям 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6.3 Договору якщо Покупець не сплатив суму заборгованості протягом 5 (п’яти) календарних днів з дати отримання товару, Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов’язання за кожен календарний день такого прострочення..

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

На підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу:

- пеня в сумі 42 145,89 грн. за період з 27 листопада 2015 р. по 31 травня 2016 р.;

- 3% річних в сумі 3 008,11 грн. за період з 27 листопада 2015 р. по 31 травня 2016 р.;

- інфляційні в сумі 4 694,29 грн. за період з листопада 2015 року по травень 2016 р. (розрахунок арк. с. 9-10).

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення 42 145,89 пені, 3 008,11 грн. 3% річних та 4 694,29 грн. інфляційних, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи із змісту статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не спростовано обґрунтованості позовних вимог.

Судовий збір відшкодовується позивачу за рахунок відповідача у відповідності до статті 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (вул. Героїв Майдану, 82, офіс 23, м. Гадяч Полтавська область, 37300, код 33707592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Невгодівське" (с. Невгоди, Овруцький район, Житомирська область, 11162, код 01051703) 196 767,84 грн. основного боргу в сумі, 42 145,89 пені, 3 008,11 грн. 3% річних, 4 694,29 грн. інфляційних та 3 699,25 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області на протязі 10 днів.

Суддя Кульбако М.М.