Постанова

від 09.09.2016 по справі п/811/482/16

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2016 року справа №П/811/482/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Брегея Р.І.,

в присутності секретаря судового засідання Осипової Н.В.,

за участі представників позивача Демченко О.М.

та відповідача Майстрова О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницький адміністративний позов Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) до товариства з обмеженою відповідальністю «Ктарос» (далі - Товариство) про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з заявою до Товариства про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені у загальній сумі 17073,95 грн.

Представник Фонду підтримала вимоги позову.

Пояснила, що у зв'язку з невиконанням Товариством нормативу по працевлаштуванню інвалідів упродовж 2015 року у нього виник обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції.

Відповідач позов не визнав.

Представник Товариства зазначив. що юридична особа надає послуги, які пов'язанні з охоронною майна та громадян.

На його думку, норматив з працевлаштування інвалідів треба обчислювати виключно з кількості посад, на які вони можуть бути працевлаштовані, а не з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу.

Стверджував, що це передбачено приписами Закону України "Про охорону діяльність" (далі - Закон).

Зазначив, що у Товариства обліковувались лише 4 посади, на які можна працевлаштувати інвалідів, і ця кількість виключає можливість застосування фінансових санкцій.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.

Так, кількість робочих місць у Товаристві для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно 4% нормативу, який визначений статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон 2), протягом 2015 року становила 1 одиницю.

Цією нормою права передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно звіту відповідача середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 27 осіб.

Упродовж цього року у Товаристві не працювали особи, які визнані інвалідами.

Середньорічна заробітна плата у Товаристві становила 16881,48 грн.

Сума адміністративно-господарських санкцій, які визначені статтею 20 Закону, за невиконання нормативу із забезпечення працевлаштування інвалідів складає 16881,48 грн.

Ці показники визначені відповідачем у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів (а.с.8).

Станом на день звернення до суду Товариство не сплатило адміністративно-господарські санкції.

Фонд нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну сплату санкції у сумі 192,47 грн. (а.с.7).

Протягом 2015 року Товариство не подавало до центру зайнятості звіту про наявність вакансій (а.с.47).

Відповідач надає послуги, які пов'язанні з охоронною власності та громадян, на підставі ліцензії (а.с.34).

Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.

Перш за все, приписами статті 18 Закону 2 передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею ж 19 Закону 2 визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Таким чином, норматив робочих місць не може визначатись Законом.

Частиною 6 статті 11 Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється суб'єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Отже, Закон не визначає іншого порядку встановлення нормативу для працевлаштування інвалідів.

Він встановлює лише правило їх працевлаштування (встановлює певне обмеження).

Ознайомившись з штатним розкладом Товариства, суд встановив, що стосовно 4 посад таке обмеження не діяло (посади директора, його заступників, бухгалтера) (а.с.36).

А тому, відповідач мав можливість створити умови для працевлаштування одного інваліда.

Згідно приписів статті 20 Закону 2 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Аналізуючи встановлені обставини справи, суд зробив висновок, що Товариство упродовж 2015 року допустило порушення приписів статті 18 Закону, оскільки жодного разу не звітувало про наявність вакансії, на яку можуть бути працевлаштовані інваліди.

Це ж не давало можливості центру зайнятості направляти для працевлаштування інвалідів.

А тому, відповідач зобов'язаний сплатити адміністративно-господарську санкцію та пеню за несплату останньої відповідно до приписів статті 20 Закону. Суд не виявив помилок у їх обрахунку санкції і пені, який наданий Фондом.

Отже, позов належить задовільнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовільнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ктарос» (код ЄДРПОУ 37168286, вул.Г.Сталінграда, 26, корп.1, кв.232 м.Кропивницький) на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію та пеню у загальній сумі 17073,95 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Повний текст постанови виготовлено 12 вересня 2016 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.І. Брегей