Постанова

від 18.08.2016 по справі 810/2082/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2016 року м. Київ          810/2082/16

          Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Бориспільської районної ради Бориспільське районне «Бюро технічної інвентаризації» до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про скасування рішень.

Суть спору: Комунальне підприємство Бориспільської районної ради Бориспільського районного «Бюро технічної інвентаризації» з позовом до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про скасування рішень від 25.04.2016 №42 та №46 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків .

          Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що відповідачем було безпідставно та необґрунтовано прийняті рішення від 25.04.2016 №42 та №46 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, оскільки виявлене Бориспільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області порушення позивачем вимог ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, в частині заниження суми виплат, з яких сплачуються страхові внески у розмірі 3 113,22 грн., мало місце у 2009 року, а тому, на думку позивача, відповідачем було пропущено строки давності щодо нарахування фінансових санкцій за відповідні порушення, які встановленні ст.ст.256-257 Цивільного кодексу України.

          Крім того, позивач зауважив про те, що пп.3-4 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які були застосовані відповідачем під час прийняття рішень від 25.04.2016 №42 та №46, втратили свою чинність з 01.01.2011, що на думку позивача, свідчить про протиправний характер оспорюваних рішень.

           18.08.2016 на адресу суду від представника позивача надійшла заява вих.№20/1 від 18.08.2016 (вх.№12792/16 від 18.08.2016) про зміну позовних вимог, у якій позивач просить суд доповнити позовну заяву вимогою наступного змісту: «Судові витрати по справі покласти на відповідача та стягнути з нього на користь Комунального підприємства Бориспільської районної ради Бориспільське районне «Бюро технічної інвентаризації» (ідентифікаційний код 35866803) сплачений ним судовий збір у розмірі 1378,00 грн.».

          Розглянувши у судовому засіданні вказану заяву, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення, оскільки вказана заява стосується розподілу судових витрат та не змінює по суті позовні вимоги.

а тому вона не розцінюється судом як заява про зміну позовних вимог.

          На електрону адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання №8173/10 від 17.08.2016 (вх.№1189/16 від 17.08.2016) надійшло клопотання про перенесення судового засідання у справі, у зв'язку з необхідністю додаткового часу для підготовки доказів по справі.

          Проте, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки наявні в матеріалах справи документи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, внаслідок чого відкладення розгляду справи призведе лише до затягування строку її вирішення.

          Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

          Присутній у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Вказане клопотання позивача було прийнято судом, про що було постановлено усну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання.

          У зв'язку з цим, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.                    

Згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

          Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

          Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

          На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

          Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

          Комунальне підприємство Бориспільської районної ради Бориспільського районного «Бюро технічної інвентаризації» є юридичною особою та зареєстроване в Бориспільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду Київської області як платник збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.          

          З матеріалів справи вбачається, що у період з 11.04.2016 по 22.04.2016 Бориспільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області було проведено позапланову перевірку щодо додержання Комунальним підприємством Бориспільської районної ради Бориспільського районного «Бюро технічної інвентаризації» законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, за результатами якої складено акт №58 від 22.04.2016.

          На підставі вказаного акта перевірки Бориспільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області було прийнято наступні документи:

- вимогу про сплату боргу №Ю6 від 25.04.2016, якою позивачу нараховано до сплати недоїмку зі страхових внесків на загальну суму 3 113,22 грн.;

- рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків №42 від 25.04.2016, яким позивачу на підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", нараховані фінансові санкції у розмірі 13 594,00 грн.;

- рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків №46 від 25.04.2016, яким позивачу на підставі п.3 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", нараховані фінансові санкції у розмірі 10 339,23 грн.

Судом встановлено, що позивач здійснив оплату суми недоїмки зі сплати страхованих внесків на загальну суму 3 113,22 грн., про що свідчать платіжні доручення №68від 26.04.2016 на суму 3067,30 грн. та №69 від 26.04.2016 на суму 45,92 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зі скаргою №5 від 10.05.2016, у якій просив відповідача скасувати рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 25.04.2016 №42 та №46.

За результатами розгляду вказаної скарги, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було прийнято рішення №2796/09 від 25.05.2016, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Бориспільського об'єднаної управління Пенсійного фонду України про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків 25.04.2016 №42 та №46 – без змін.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих рішень про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі-Закон №1058) передбачено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону №1058 страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Згідно з ч.6 ст. 20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Пунктом 3 ч.9 ст. 106 Закону №1058 (в редакції Закону від 12.10.2010) передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції, зокрема, за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Відповідно до п.4 ч.9 ст.106 Закону №1058 (в редакції Закону від 12.10.2010) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції, зокрема, за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяців, за який донараховано ці суми.

01.01.2011 набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (далі-Закон №2464), яким було внесено зміни та виключено ряд положень Закону №1058.

Так, зокрема, на підставі Закону №2464 було виключено ч.9 ст. 106 Закону №1058.

Разом з тим, згідно з абз.5 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Відповідно до абз.6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.9.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року.

Згідно з п.9.3 вказаної Інструкції фінансові санкції за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування накладаються на страхувальника відповідно до частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції, що діяла до 1 січня 2011 року, у таких розмірах: за донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми. Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованих (своєчасно не обчислених) та не сплачених страхових внесків, то за кожне таке донарахування накладається штраф у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Пунктом 2 ч.9 статті 106 Закону N 1058-1V (у редакції, що була чинною на час виникнення заборгованості) передбачені випадки застосування фінансових санкцій виконавчими органами Пенсійного фонду до страхувальників, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, зокрема у вигляді нарахування пені в розмірі 0,1 відсотка суми недоїмки і фінансових санкцій.

          Отже, заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені штрафні санкції, які виникли за 2009 рік, мають бути стягнуті і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058, тобто відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення зазначеної заборгованості.

          Так, зокрема, така позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 03.12.2013 року (справа №21-157а12), від 26.03.2013 року (справа №21-71а13), від 01.07.2014 (справа №21-208а14) та від 10.03.2015 (справа №21-30а15).

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

          Отже, з огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що територіальні органи Пенсійного фонду України мають право після 01.01.2011 нараховувати платникам єдиного соціального внеску фінансові санкції на підставі пп.3-4 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за умови, якщо така заборгованість зі сплати страхових внесків та фінансові санкції виникла саме до 01.01.2011, тобто на момент чинності вказаних положень Закону №1058.

          Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що прийнявши оспорювані рішення, відповідачем тим самим було пропущено строк давності, зокрема 3 роки, для нарахування фінансових санкцій за відповідні порушення, оскільки виявлені порушення мали місце у 2009 році. Однак суд не приймає вказану позицію позивача з огляду на наступне.

          Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

          Суд звертає увагу позивача на те, що ст.256-257 Цивільного кодексу України встановлений строк, в межах якого особа може звернутись саме до суду з вимогою про захист порушених прав та інтересів у спорах, що виникають у цивільних правовідносинах.

          Так, зокрема, відповідно до ст.1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом

          Отже, з огляду на вищенаведене, суд звертає увагу позивача на те, що відносини в сфері пенсійного забезпечення, у тому числі щодо сплати єдиного соціального внеску, не належать до цивільних відносин, та не регулюються положеннями Цивільного кодексу України.

          В свою чергу, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлені окремі вимоги щодо строку стягнення штрафних санкцій.

          Так, зокрема, відповідно до ч.15 ст. 106 Закону №1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

          Отже, відповідачем не порушено строку стягнення з позивача фінансових санкцій на підставі оспорюваних рішень.

          Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

          Під час розгляду справи позивачем не було наведено доводів на підтвердження протиправності прийняття відповідачем рішень про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, у той час як матеріали справи свідчать про те, що оспорювані рішення були прийнятті на підставі вимог чинного законодавства.

          За таких обставин, суд не вбачає підстав для скасування оспорюваних рішень, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

          Судові витрати відповідно до положень ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України суд залишає за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України.

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

          Суддя                                                                                 Дудін С.О.