Ухвала

від 15.09.2016 по справі 915/776/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

15 вересня 2016 року Справа № 915/776/16

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

представник позивача в судове засідання не з'явився,

за участю представника відповідача - ОСОБА_1 дов. № 2527/02021-22/02.06/14/15 від 01.12.2015,

представник 3-ї особи в судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«КарлетВ» , 54055, м.Миколаїв, пр. Леніна, 101

До відповідача: Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, 54001, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 20

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю В«Миколаївський центральний ринокВ» , 54029, Миколаївська обл., місто Миколаїв, проспект Леніна, буд. 25; 54001, м. Миколаїв, вул.. Велика Морська, 49,

про: визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 15.02.2016 № 107

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«КарлетВ» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в якій просить суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 15 лютого 2016 року за № 107 В«Про визнання такими, що втратили чинність рішення виконкому міської ради від 29.03.2013 № 325 та п. 5-15 рішення виконкому міської ради від 16.05.2014 № 410В» .

Позивач в судове засідання 15.09.2016 не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином в судовому засіданні 14.09.2016, про що міститься підпис представника на «повідомленні про відкладення cудового засідання».

Третя особа в судове засідання 15.09.2016 не з'явилась, причини неявки не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином в судовому засіданні 14.09.2016, про що міститься підпис представника на «повідомленні про відкладення cудового засідання».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 107 від 15.02.2016 «Про визнання такими, що втратили чинність рішення виконкому міської ради від 29.03.2013 № 325 та п. 5-15 рішення виконкому міської ради від 16.05.2014 № 410» є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства у зв'язку з відсутністю у відповідача повноважень скасовувати власні акти ненормативного характеру, які фактично виконані та з інших підстав. Вказує, що в мотивувальній частині рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 107 від 15.02.2016 «Про визнання такими, що втратили чинність рішення виконкому міської ради від 29.03.2013 № 325 та п. 5-15 рішення виконкому міської ради від 16.05.2014 № 410» міститься посилання на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 у справі № 915/767/13 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 у справі № 814/3454/14 та на ч. 6 ст. 59 закону України «Про місцеве самоврядування», при цьому вказана норма не містить підстав та повноважень виконавчого органу ухвалювати рішення про скасування (визнання недійсними, такими що втратили чинність) власних рішень, також вказаний Закон не передбачає повноважень виконавчого комітету міської ради самостійно скасовувати власні акти. Вказує, що прийняте рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 107 від 15.02.2016 порушує права позивача, при цьому не зазначає, які саме права та інтереси порушені.

Відповідач у наданому відзиві на позовну заяву зазначає, що рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 107 від 15.02.2016 «Про визнання такими, що втратили чинність рішення виконкому міської ради від 29.03.2013 № 325 та п. 5-15 рішення виконкому міської ради від 16.05.2014 № 410» було прийнято на підставі та з урахуванням постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 у справі № 915/67/13 та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 у справі № 814/3454/14 відповідно до ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Під час прийняття виконавчим комітетом міської ради оскаржуваного рішення від 15.02.2016 № 107 постанова Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 у справі № 915/767/13 та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 у справі № 814/3454/14 мала законну силу, а тому вказане рішення виконкому міської ради прийнято на підставі та у спосіб, передбачені діючим законодавством України, а також в межах повноважень, якими наділений виконавчий комітет міської ради.

Третя особа у наданому до суду відзиві зазначила, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.12.2014 у справі № 91/1707/14 (яке набрало законної сили 01.12.2014) визнано недійсним протокол зборів засновників КП «Центральний ринок» від 29.04.2013 щодо передачі нерухомого майна що складається з перелічених в акті прийому - передачі від 30.04.2013 будівель і споруд по пр. Леніна, 25 у м. Миколаєві до статутного фонду ТОВ «Карлет», на підставі якого й було зареєстроване право власності на саме нерухоме майно, якому рішенням виконкому міської ради від 16.05.2014 № 410, в результаті виділення й надані нові адреси. Постановою окружного адміністративного суду від 11.12.2015 (набрало чинності 09.02.2016) у справі № 814/1405/14 скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно видане 20.12.2013 ТОВ «Карлет». Вказує, що виходячи з правової позиції, викладеної у п.п. 2.3, 3.1, п. 17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» даний спір не відноситься до компетенції господарських судів, та що позивачем не надано жодних доказів в підтвердження, що оскаржуване рішення порушує його права та інтереси.

У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 14.09.2016 оголошувалась перерва.

Розглянувши позовну заяву № б/н від 13.07.2016 суд приходить до висновку, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах виходячи з наступного.

В п. 17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» визначено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

а) про оскарження нормативно-правових актів, ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;

б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання;

в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право , що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» визначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» визначено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Таким чином, господарським судам підвідомчі ті спори, які виникають з відносин приватноправового характеру, тобто з відносин врегульованих нормами цивільного або господарського права.

Частиною 1 ст. 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визначається судом незаконним та скасовується.

Представник позивача в судовому засіданні 14.09.2016 зазначив, що він не є власником об'єкту нерухомого майна по пр. Леніна 25.

Сутність позовних вимог заявлених позивачем в позовній заяві стосується саме оскарження дій та рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради при здійснені владних управлінських функцій, які не пов'язані з відносинами у сфері господарювання, тому зазначені вимоги не відносяться до компетенції господарських судів.

Пункт 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначає поняття суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;.

Згідно п.п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, - юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У відповідності до п.п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, - господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи, що заявлені позивачем позовні вимоги згідно з положеннями ст. 12 ГПК України не підвідомчі господарським судам, то на підставі ст. 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, ч. 1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Припинити провадження у справі.

Суддя Н.О. Семенчук