Постанова

від 18.10.2016 по справі 915/776/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2016 р.Справа № 915/776/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді : Величко Т.А.,

суддів: Бєляновського В.В., Поліщук Л.В.

(Склад колегії сформовано на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями)

при секретарі: Мукієнко О.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«КарлетВ»

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 15.09.2016р.

по справі №915/776/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«КарлетВ»

до відповідача: Виконавчого комітету Миколаївської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Миколаївський центральний ринокВ»

про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 15.02.2016 № 107,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«КарлетВ» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 15 лютого 2016 року за № 107 В«Про визнання такими, що втратили чинність рішення виконкому міської ради від 29.03.2013р. №325 та п. 5-15 рішення виконкому міської ради від 16.05.2014р. № 410В» .

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 107 від 15.02.2016 «Про визнання такими, що втратили чинність рішення виконкому міської ради від 29.03.2013 № 325 та п. 5-15 рішення виконкому міської ради від 16.05.2014 № 410» є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства у зв'язку з відсутністю у відповідача повноважень скасовувати власні акти ненормативного характеру, які фактично виконані та з інших підстав. Вказує, що в мотивувальній частині рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 107 від 15.02.2016 «Про визнання такими, що втратили чинність рішення виконкому міської ради від 29.03.2013 № 325 та п. 5-15 рішення виконкому міської ради від 16.05.2014 № 410» міститься посилання на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 у справі № 915/767/13 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 у справі № 814/3454/14 та на ч. 6 ст. 59 закону України «Про місцеве самоврядування», при цьому вказана норма не містить підстав та повноважень виконавчого органу ухвалювати рішення про скасування (визнання недійсними, такими що втратили чинність) власних рішень, також вказаний Закон не передбачає повноважень виконавчого комітету міської ради самостійно скасовувати власні акти. Вказує, що прийняте рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 107 від 15.02.2016 порушує права позивача, при цьому не зазначає, які саме права та інтереси порушені.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.07.2016р. (суддя Семенчук Н.О.) порушено провадження у справі за даним позовом.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.09.2016р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський центральний ринок».

У відзиві на позовну заяву від 14.09.2016р. відповідач просив відмовити суд в задоволенні позовної заяви ТОВ В«КарлетВ» та зазначив, що рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 107 від 15.02.2016 «Про визнання такими, що втратили чинність рішення виконкому міської ради від 29.03.2013 № 325 та п. 5-15 рішення виконкому міської ради від 16.05.2014 № 410» було прийнято на підставі та з урахуванням постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 у справі № 915/67/13 та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 у справі № 814/3454/14 відповідно до ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Під час прийняття виконавчим комітетом міської ради оскаржуваного рішення від 15.02.2016 № 107 постанова Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 у справі № 915/767/13 та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 у справі № 814/3454/14 мала законну силу, а тому вказане рішення виконкому міської ради прийнято на підставі та у спосіб, передбачені діючим законодавством України, а також в межах повноважень, якими наділений виконавчий комітет міської ради.

У відзиві на позовну заяву від 14.09.2016р. третя особа просила відмовити суд в задоволенні позову та зазначила, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.12.2014 у справі № 91/1707/14 (яке набрало законної сили 01.12.2014) визнано недійсним протокол зборів засновників КП «Центральний ринок» від 29.04.2013 щодо передачі нерухомого майна що складається з перелічених в акті прийому - передачі від 30.04.2013 будівель і споруд по пр. Леніна, 25 у м. Миколаєві до статутного фонду ТОВ «Карлет», на підставі якого й було зареєстроване право власності на саме нерухоме майно, якому рішенням виконкому міської ради від 16.05.2014 № 410 в результаті виділення й надані нові адреси. Постановою окружного адміністративного суду від 11.12.2015 (набрало чинності 09.02.2016) у справі № 814/1405/14 скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, видане 20.12.2013 ТОВ «Карлет». Вказує, що виходячи з правової позиції, викладеної у п.п. 2.3, 3.1, п. 17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» даний спір не відноситься до компетенції господарських судів, та що позивачем не надано жодних доказів в підтвердження, що оскаржуване рішення порушує його права та інтереси.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.09.2016р. (суддя Семенчук Н.О.) припинено провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Ухвала суду вмотивована тим, що сутність позовних вимог ТОВ В«КарлетВ» стосується саме оскарження дій та рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради при здійснені владних управлінських функцій, які не пов'язані з відносинами у сфері господарювання, тому зазначені вимоги не відносяться до компетенції господарських судів.

А тому господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги згідно з положеннями ст. 12 ГПК України не підвідомчі господарським судам, тому на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню.

В апеляційній скарзі, не погоджуючись з висновками суду, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської від 15.09.2016р. у цій справі та направити справу до розгляду судом першої інстанції.

Доводи скаржника ґрунтуються на помилковості висновків суду першої інстанції, вважає їх такими, що суперечать приписам процесуального законодавства.

Скаржник зазначає, що прийняте відповідачем оскаржуване рішення, стосується (а фактично скасовує) право власності на виділені об'єкти нерухомого майна, які на підставі цих рішень виконкому виникли і були зареєстровані за позивачем - отже оскаржуване рішення безпосередньо впливає на права та обов'язки позивача у справі. Відтак, на думку скаржника, позов про скасування такого рішення є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК України.

Також скаржник зазначає, що визнаючи підсудність даної справи виходячи із суті позовних вимог на підставі позову, ТОВ В«КарлетВ» в обґрунтування позовних вимог посилається не лише на перевищення повноважень з боку органу місцевого самоврядування, а на прийняття оскарженого рішення виконкому міської ради на підставі фактів і судових рішень, які не відповідають фактичним обставинам.

На думку скаржника, дослідження і встановлення викладених фактів належить до юрисдикції господарських судів та відповідно повинно здійснюватися за правилами, встановленими ГПК,

Колегія суддів, перевіривши правильність застосування господарським судом норм процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Згідно із ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

В п. 17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» визначено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

а) про оскарження нормативно-правових актів, ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;

б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання;

в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень, які не мають ознак справ адміністративної юрисдикції повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» визначено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» визначено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Таким чином, господарським судам підвідомчі ті спори, які виникають з відносин приватноправового характеру, тобто з відносин врегульованих нормами цивільного або господарського права.

Як вбачається з матеріалів справи, сутність позовних вимог заявлених позивачем в позовній заяві стосується саме оскарження дій та рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради при здійснені владних управлінських функцій.

Суд першої інстанції припиняючи провадження по даній справі, дійшов висновку, що вищезазначені позовні вимоги позивача не пов'язані з відносинами у сфері господарювання, а тому - не відносяться до компетенції господарських судів.

З обгрунтованістю висновків суду погодитись можна.

Пункт 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначає поняття суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;.

Згідно п.п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, - юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У відповідності до п.п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, - господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За таких обставин, місцевий господарський суд, встановивши, що заявлені позивачем позовні вимоги згідно з положеннями ст. 12 ГПК України не підвідомчі господарським судам, правомірно припинив провадження по справі на підставі ст. 80 ГПК України.

Судова колегія вважає, що всі доводи, заперечення та вимоги ТОВ В«КарлетВ» , викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

На підставі вищевикладеного, апеляційна скарга ТОВ В«КарлетВ» підлягає залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду Миколаївської області від 15.09.2016 року у даній справі - без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«КарлетВ» - залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Миколаївської області від 15.09.2016р. у справі №915/776/16 - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя Л.В. Поліщук