Постанова

від 14.09.2016 по справі 805/79/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Голошивець І. О.

Суддя-доповідач - Міронова Г. М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року справа №805/79/16-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Челахової О.О., за участю позивача особисто, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Добропільського міського відділу (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у справі № 805/79/16-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Добропільського міського відділу (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 31.12.2015 року (згідно поштового штемпелю на конверті) звернувся до суду з позовом (який було уточнено), в обґрунтування якого зазначив, що наказом ГУМВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року № 357 о/с він звільнений з посади заступника начальника - начальника міліції громадської безпеки Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) ГУ МВС України в Донецькій області згідно пп. «г» п. 64 Положення проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за скороченням штатів. Позивач зазначає, що йому не виплачена вихідна допомога у сумі 47400 грн., як це передбачено ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».

Просив суд: зобов'язати Добропільський міський відділ (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток (грошове забезпечення) вихідну грошову допомогу у сумі 47 400, 00 грн.; зобов'язати Добропільський міський відділ (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з посади заступника начальника - начальника міліції громадської безпеки Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) ГУМВС України в Донецькій області за період з 06.11.2015 року по день винесення рішення судом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у справі № 805/79/16-а позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (ЄДРПОУ 08671573, адреса: Донецька обл., м. Добропілля, вул. Первомайська, 52) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 листопада 2015 року по 12 квітня 2016 року в сумі 31370,90 грн. (тридцять одна тисяча триста сімдесят) гривень 90 коп. з урахуванням податків, зборів (обов'язкових платежів). В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач № 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на норми ст. 116 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, та зазначає, що посилання суду першої інстанції на норми КЗпП України не є правомірним, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, порядок проходження служби в органах внутрішніх справ, в тому числі підстави та умови звільнення з органів внутрішніх справ, визначені положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Апелянт в апеляційній скарзі також зазначає, що оскільки положення ст.ст. 116, 117 КЗпП України не поширюються на дані спірні правовідносини, то й вимога суду щодо виплати позивачу середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у розмірі 31370,90 грн. є неправомірним.

Позивачем на адресу суду надіслано письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, які підтримав у судовому засіданні.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

Судами обох інстанції встановлено наступне.

Як вбачається з копії трудової книжки НОМЕР_2, ОСОБА_2 був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ 05 серпня 1996 року (а.с. 8).

Наказом ГУ Міністерства внутрішній справ України в Донецькій області від 06 листопада 2015 року № 357 о/с звільнено у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_2, заступника начальника міськвідділу - начальника міліції громадської безпеки Добропільського міського відділу (з обслуговування м. Добропілля та Добропільського району) з 06 листопада 2015 року.

Звільнення позивача здійснено на підставі його рапорту, в рамках реформування правоохоронної системи України та відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року.

При звільненні позивачу не було виплачено одноразова грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби у загальній сумі 47400 грн.

В ході розгляду справи вищевказана сума позивачеві була сплачена.

Наведене сторонами не заперечується.

Спірним питанням у справі є обґрунтованість заявлених вимог позивача про виплату йому грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні на підставі положень ст. 117, 118 Кодексу законів про працю.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог є неправомірним, з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі положень ст. 117 Кодексу законів про працю України у Добропільського міського відділу (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області виник обов'язок щодо виплати позивачу його середнього заробітку за період з моменту звільнення по день фактичного розрахунку.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України вказаний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 2-1 Кодексу законів про працю України визначено, що Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум саме у строки, зазначені у статті 116 КЗпП.

Також, з аналізу наведеної норми вбачається, що право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в разі, якщо працівник в день звільнення не працював, виникає за наявності звернення звільненого працівника з вимогою щодо проведення такого розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у день звільнення не працював, з вимогою про проведення з ним розрахунку у відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України з моменту винесення наказу про його звільнення із органів внутрішніх справ відповідача не звертався. Наведені обставини не спростовані сторонами під час розгляду справи.

Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення Кодексу законів про працю України, на які посилається позивач, а саме - ст.ст. 116, 117 встановлюють відповідальність за затримку розрахунку при звільненні осіб з органів внутрішніх справ за вищенаведених обставин.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Керуючись статтями 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Добропільського міського відділу (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у справі № 805/79/16-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Добропільського міського відділу (з обслуговування міста Добропілля та Добропільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 19 вересня 2016 року.

Головуючий суддя: Г.М. Міронова

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко