Рішення

від 14.09.2016 по справі 922/2511/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2016 р.Справа № 922/2511/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства В«ХарківводоканалВ» , 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03361715;

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Харківський комбінат упорядкування та поводження з відходамиВ» , 62403, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Бабаї, площа ОСОБА_1, 2-А, код ЄДРПОУ 37846752;

про стягнення 386 098,98 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність №2212 від 25.04.2016 р.);

відповідача - не з'явився.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Суть спору:

Комунальне підприємство В«ХарківводоканалВ» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю В«Харківський комбінат упорядкування та поводження з відходамиВ» про стягнення 386 098,98 грн., з яких: основний борг у розмірі 267 560,24 грн., пеня у розмірі 11 580,18 грн., інфляційні втрати у сумі 97 034,11 грн., 3% річних у сумі 9 924,45 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до умов договору про надання послуг із зливу (приймання) рідких відходів № 77/10-А-1 від 07 грудня 2011 року щодо своєчасної оплати отриманих послуг.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2016 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/2511/16, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 15.08.2016 р. о 12:30 год.

У судовому засідання 05 вересня 2016 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача підтримував свої позовні вимоги у повному обсязі

Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою підготовки відзиву на позов..

У судовому засідання 05 вересня 2016 року було оголошено перерву до 12:30 14.09.2016 року за клопотанням відповідача, який прохав суд надати йому час для підготовки відзиву на позов та надання обґрунтованих заперечень проти вимог позивача.

Разом з тим, відповідач в судове засідання 14.09.2016 р. свого представника не направив, через канцелярію суду саме на час розгляду справи відзив на позов та докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав, хоча про час та місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується підписом повноваженого представника на повідомленні про дату та час наступного судового засідання.

За таких підстав суд констатує, що відповідач мав можливість своєчасно надати свої обґрунтовані заперечення проти вимог позивача, проте своїм конституційним правом не скористався.

В судовому засіданні 14.09.2016 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка утворилась у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 07/12/11 -77/10-А-1 про надання послуг із зливу (приймання) рідких відходів від 07.12.2011 р.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, атому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

07.12.2011 року між комунальним підприємством каналізаційного господарства В«ХарківкомуночистводВ» (перейменоване у комунальне підприємство В«ХарківводоканалВ» ) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Харківський комбінат упорядкування та поводження з відходамиВ» було укладено договір № 07/12/11-77/10-А-1 про надання послуг із зливу (приймання) рідких відходів.

Додатковими угодами до даного договору строк дії договору продовжувався, зокрема додатковою угодою від 05.01.2015 року, пункт 6.4 договору № 77/10-А-1 від 07.12.2011 р. викладено у наступній редакції: "Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2015 року",

Відповідно до умов договору № 77/10-А-1, позивач зобов'язався приймати від відповідача рідкі відходи згідно з цим договором, а відповідач зобов'язався зливати рідкі відходи до об'єктів відповідача, використовуючи пересувну зливну станцію, та сплачувати вартість послуг позивача з приймання, відведення та очищення рідких відходів на умовах договору.

Пунктом 2.1.2. договору № 77/10-А-1 позивач зобов'язався приймати від відповідача рідкі відходи в місцях зливу за адресою: 61031, м. Харків, пр. Гагаріна, 354, КБО "Безлюдівський"

Згідно з абзацом 2 п. 4.2. договору № 77/10-А-1 відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги позивача у 7-ми денний термін з моменту отримання платіжних документів .

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту здачі-приймання наданих послуг водовідведення до спірного договору від 31.12.2015 року, підписаного представниками сторін та завірено їх печаткою, КП „Харківводоканал" надав послуги з приймання, транспортування і очищення рідких відходів згідно договору № 77/10-А-1 за період з 01.01.2012 по 31.12.2015 року 443154,0 грн., в свою чергу відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг в сумі 153093,76 грн., у зв'язку з чим станом на 31.12.2015 року заборгованість останнього перед позивачем становить 290060,24грн.

Таким чином, сторони підтвердили факт належного надання послуг виконавцем відповідно до положень договору та його додатків.

Згодом 31.03.2016 року сторонами складено акт звіряння взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем на відповідну дату складає 267560,24 грн.

Позивач стверджує, що не зважаючи на направлену відповідачу претензію № 20 (вих. 969 від 26.02.2016 р.) з вимогою про сплату боргу, останній станом на день подання позову заборгованості не сплатив,

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до cт. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

Приймаючи до уваги викладені фактичні обставини та наведені норми законодавства, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору, ненадання відповідачем суду доказів остаточного погашення боргу, або доказів про протилежне, суд вважає позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 267 560,24 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму нарахованої пені у загальному розмірі 11580,18 грн. за період з 22.07.2015 по 31.05.2016 згідно з розрахунком позивача за кожною вимогою окремо.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.1 договору за умови несплати або неповної сплати послуг у строки, встановлені цим договором, відповідачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині визнаються судом обґрунтованими.

Суд констатує, що позивачем нараховано пеню за прострочення зобов'язання яке виникло у червні 2015 року з 21.08.до 28.08.2015 з пропуском позовної давності визначеного ст.258 ЦК України, однак, враховуючи відсутність заяви відповідача поданої в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Таким чином, позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню, як обґрунтовано заявлений.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення 3% річних у розмірі 9 924,45 грн., інфляційних втрат у розмірі 97 034,11 грн. суд зазначає наступне.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

За таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд визнав позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 97 034,11 грн. за період з вересня 2013 р. по травень 2016 р., та 3% річних у розмірі 9 924,45 грн. за період з 21.08.2013 р. по 01.06.2016 р. - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Зазначені обставини справи, з урахуванням наведених приписів чинного законодавства, дають правові підстави суду дійти висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими та доведеними суду належними доказами, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю В«Харківський комбінат упорядкування та поводження з відходамиВ» (62403, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Бабаї, площа ОСОБА_1, 2-А; р/р 26003302152101 у Філії "Харківське РУ" АТ "КБ Експобанк", МФО 351964; код ЄДРПОУ 37846752) на користь комунального підприємства В«ХарківводоканалВ» (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2; р/р НОМЕР_1 в ПАТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629; код ЄДРПОУ 03361715) 267560,24 грн. основного боргу, 11580,18 грн. пені, 97034,11 грн. інфляційних втрат, 9924,45 грн. - 3% річних та 5791,48 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 19.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_3