Рішення

від 13.09.2016 по справі 904/5905/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.09.16 Справа № 904/5905/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІ-ТРАНС", м. Запоріжжя

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Тавріяпромсервіс", м. Херсон

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-ГРУПП" в особі Запорізької філії Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-ГРУПП", м. Запоріжжя

про стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 - представник за дов. від 31.03.2014 № 539

від відповідача-1: Гаюн В.В. - директор

Дерев'янко І.О. - адвокат, свідоцтво НОМЕР_4 від 02.03.2006

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи - 1: не з'явився

від третьої особи - 2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІ-ТРАНС" та відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення збитків у розмірі 35578 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні № 2008/33-1 від 20.08.2015 в частині схоронності вантажу, що перевозився згідно договору, та відповідачем-2 умов договору поруки від 20.08.2015.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 09.08.2016.

05.08.2016 від відповідача-1 через канцелярію суду надійшов відзив, в якому він заперечив проти задоволення позову, оскільки вантажоодержувач під час прийняття вантажу не побачив провини перевізника у пошкодженні вантажу, у пункті 24 товарно-транспортної накладної міжнародного зразка (СМР) № 1 від 26.08.2015, вантажоодержувач не зафіксував будь-яких пошкоджень.

08.08.2016 відповідач-2 надіслав до суду відзив на позов, в якому визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 08.08.2016 розгляд справи було відкладено на 23.08.2016, залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Тавріяпромсервіс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-ГРУПП" в особі Запорізької філії Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-ГРУПП".

22.08.2016 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення на відзив, в яких він підтримав позовні вимоги на надав пояснення по справі.

22.08.2016 від третьої особи-2 надійшли пояснення по справі, в яких він зазначив наступне:

- щодо товару, що перевозився, то відповідачем-1 підтверджено, що дійсно з м. Херсону до м. Борисів (Білорусь) перевозився товар, що вказаний у заявці до Договору № 0806/33-2 від 08.06.2015, укладеному між ТОВ «ІТЛ-ГРУПП» і ПП «Тавріяпромсервіс», та товарно-транспортній накладній А № 1, а саме лінія з виробництва гірчиці (9 позицій). Також цей товар вказаний у заявці до Договору від 01.12.2013, що був укладений ТОВ «ІТЛ-ГРУПП» з ФОП ОСОБА_1 Крім того, це обладнання перелічено у акті про пошкодження вантажу при перевезенні автомобільним транспортом від 31.08.2015, який був складений відразу ж після вивантаження автомобілю та встановлення пошкодження вантажу, що і був підписаний у тому числі і водієм перевізника - ТОВ «Вікі-Транс»;

- згідно умов вищезазначених договорів, саме перевізник повинен виконати всі дії щодо уникнення пошкодження вантажу під час перевезення, а відтак і відповідальність за нанесені збитки повинно нести ТОВ "Вікі-Транс".

23.08.2016 від відповідача-1 надішли додаткові заперечення до позову, в яких він зазначив, що з огляду на договір № 2008/33-1 від 20.08.2015 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Вікі-Транс», вантаж, який перевозив відповідач-1 був доставлений без порушень терміну доставки та кількості місць. (Схоронність вантажу була забезпечена, автомобіль не попадав у ДТП, наявних пошкоджень у автомобілі не було). Щодо правильності кріплення вантажу, розробляння розрахунків для кріплення, проведення навантаження та безпосередньо кріплення вантажу проводив вантажовідправник -ТОВ «Тавріяпромсервіс», то ж до нього і повинні виставлятися всі претензії з цього приводу.

Ухвалою суду від 23.08.2016 розгляд справи відкладено на 13.09.2016.

12.09.2016 через канцелярію суду від третьої особи-1 надійшли пояснення по справі, в яких зазначено, що факт нанесення збитків у розмірі 34200 грн. при перевезенні був встановлений у рішенні Господарського суду Херсонської області від 26.04.2016 у справі № 923/55/16.

Відповідач-2 та треті особи - 1,2 у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, місце та час проведення судового засідання повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 13.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено у рішенні Господарського суду Херсонської області від 26.04.2016 у справі № 923/55/16, 08.06.2015 між Запорізькою філією Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-ГРУПП" (далі - третя особа-2, експедитор) та Приватним підприємством "Тавріяпромсервіс" (далі - третя особа-1, замовник) було укладено договір № 0806/33-2 на транспортно-експедиторського обслуговування у внутрішньому та міжнародному сполучені (надалі - договір № 0806/33-2 від 08.06.2015).

Згідно п. 1.2. договору № 0806/33-2 від 08.06.2015, замовник поручає, а експедитор приймає на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника організувати перевезення вантажів замовника і здійснити розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів замовника.

20.08.2015 року між третіми особами - 1,2 була оформлена заявка на перевезення вантажу за маршрутом м Херсон, Україна м. Борисов, Республіка Білорусь, вантажним автомобілем: марка а/м, д/н: RENAULT, НОМЕР_5, напівпричіп КОGEL, НОМЕР_6 (далі - заявка на перевезення).

Відповідно до заявки на перевезення, виконавцем перевезення виступила Запорізька філія ТОВ "ІТЛ-ГРУПП".

26.08.2015 в рамках виконання зазначеного договору і відповідно до узгодженої між сторонами заявкою, інвойсом № 0006 від 21.08.2015 було передано водію лінію для виробництва гірчиці.

Запорізькою філією ТОВ "ІТЛ-ГРУПП" було залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) як експедитора на підставі договору № 2001/33-1 на транспортно-експедиторське обслуговування на внутрішньому та міжнародному сполучені від 20.01.2015.

В свою чергу, 20.08.2015 ФОП ОСОБА_1 уклав договір № 2008/33-1 транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і внутрішньому сполучені від 20.08.2015 з перевізником Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікі-Транс" (далі - відповідач-1).

Обладнання було завантажено Приватним підприємством "Тавріяпромсервіс" в поданий транспортний засіб RENAULT, НОМЕР_5, напівпричіп КОGEL, НОМЕР_6 і закріплено в кузові автомобіля, з метою забезпечення збереженості обладнання і рухомого складу при перевезенні автомобільним транспортом.

Згідно п. 4.2.4. договору № 0806/33-2 від 08.06.2015 Запорізька філія ТОВ "ІТЛ-ГРУПП" зобов'язана організувати перевірку відповідності кріплення і укладки вантажу на рухомому складі вимогам безпеки руху і забезпечення збереження рухомого складу та вантажу. У разі порушень довести до відома позивача за зустрічним позовом, вказати вантажовідправнику на неправильну укладку і кріплення вантажу, а також зробити відповідні записи в товаро-транспортній накладній (СМR), якщо вантажовідправник не виконав вимоги водія з питань зміни укладання і розміщення вантажу.

Водій прийняв обладнання до перевезення та ніяких зауважень з боку ПП "Тавріяпромсервіс" з приводу укладання та кріплення обладнання на адресу Запорізької філії ТОВ "ІТЛ-ГРУПП" не надходило.

31.08.2015 при розмитнення і приймання вантажу було виявлено, що вантаж пошкоджений і має механічні пошкодження.

Про прийняття вантажу з механічними пошкодженнями 31.08.2015 був складений акт про пошкодження вантажу під час перевезення автомобільним транспортом, ПП "Тавріяпромсервіс", водій і покупець підписали даний акт без зауважень.

31.08.2015 ПП "Тавріяпромсервіс" було направлено Запорізькій філії ТОВ "ІТЛ-ГРУПП" повідомлення про пошкодження вантажу та прибути у найкоротші терміни для складання акту.

01.09.2015 був отриманий акт експертизи № 7/1728-1 Білоруської торгово-промисловою палатою, утворення дефектів механічного характеру в обладнанні сталося в процесі руху транспорту.

ПП "Тавріяпромсервіс", у зв'язку з усуненням пошкоджень обладнання, понесло збитки у сумі 34200 грн.

Судом було перевірено розрахунок понесених збитків у розмірі 34200 грн. та, на підставі вищевикладеного, рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.04.2016 у справі № 923/55/15 було стягнуто з ТОВ "ІТЛ-ГРУПП" в особі Запорізької філії ТОВ "ІТЛ-ГРУПП" на користь ПП "Тавріяпромсервіс" 34200 грн. збитків від пошкодження вантажу під час його перевезення.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факт пошкодження обладнання, що перевозився за заявкою, інвойсом № 0006 від 21.08.2015 та СМR від 30.08.2015, саме під час перевезення та фактичний розмір збитків у сумі 34200 грн. встановлено рішенням суду та на не підлягають доказуванню у даній справі.

На виконання наказу у справі № 923/55/16 ТОВ "ІТЛ-Групп" сплатило на користь ПП "Тавріяпромсервіс" 34200 грн. збитків та 1378 грн. витрат зі сплати судового збору, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.06.2016 № 13068 та від 02.06.2016 № 13069 (арк. с. 28-29).

Як встановлено Господарським судом Херсонської області від 26.04.2016 у справі № 923/55/16, виконавцем перевезення обладнання з виробництва гірчиці за заявкою, інвойсом № 0006 від 21.08.2015 була Запорізька філія ТОВ "ІТЛ-ГРУПП".

Запорізькою філією ТОВ "ІТЛ-ГРУПП" було залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 як експедитора на підставі договору № 2001/33-1 на транспортно-експедиторське обслуговування на внутрішньому та міжнародному сполучені від 20.01.2015.

З матеріалів справи вбачається, що 02.06.2016 ТОВ "ІТЛ-Групп" звернулось до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з претензією № 02/06/2016, в якій вимагав перерахувати грошові кошти у сумі 35578 грн., з яких: 34200 грн. збитків та 1378 грн. витрат зі сплати судового збору, сплачені ним за рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.04.2016 у справі № 923/55/16, у зв'язку з понесенням збитків ПП "Тавріяпромсервіс" через пошкодження обладнання з виробництва гірчиці під час перевезення (арк. с. 34-35).

На виконання вищевказаної претензії, ФОП ОСОБА_1 перерахував на користь ТОВ "ІТЛ-Групп" 35578 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07.06.2016 № 2291 (арк. с. 30).

20.08.2015 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікі-Транс" (далі - відповідач, перевізник) було укладено договір транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні № 2008/33-1 (далі - договір, арк. с. 11-12).

Відповідно до п. 1.1 договору експедитор доручає, а перевізник зобов'язується виконати транспортні перевезення у міжнародному або внутрішньому сполученні згідно заявкам експедитора, а експедитор зобов'язується сплатити перевізнику за надані транспортні послуги грошові кошти у розмірі та у строки, передбачені даним договором та заявкою, яка є невід'ємною частиною даного договору та оформлюється для кожного конкретного перевезення.

У відповідності до умов даного договору, перевізник здійснює перевезення вантажу власним автотранспортом або залучає третіх осіб з письмової згоди експедитора (п. 1.2.1 договору).

Згідно з п. 1.3 договору, конкретні умови кожного замовлення визначаються у заявці експедитора та узгоджуються з перевізником.

Прийнятою до виконання вважається заявка, підписана обома сторонами договору та скріплена їх печатками (штампами). Заявки можуть оформлюватись факсимільним зв'язком або за допомогою електронної пошти (п. 1.4 договору).

На виконання умов договору, сторонами було складено та підписано заявку на перевезення № П-00002446233 від 20.08.2015, згідно якої ТОВ "Вікі-Трасн" зобов'язалось поставити обладнання для виробництва гірчиці в автомобілі RENAULT, НОМЕР_5/ НОМЕР_6. Вартість послуг з перевезення визначена у розмірі 25000 грн. (арк. с. 13).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2016 у справі № 904/10188/15 було встановлено факт виконання ТОВ "ВІКІ-ТРАНС" послуг перевезення вантажу за спірним договором та стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "ВІКІ-ТРАНС", зокрема, 25000 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу.

07.06.2016 звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав сплатити грошові кошти у розмірі 35578 грн., у зв'язку з понесенням ФОП ОСОБА_1 збитків у вищевказаній сумі через пошкодження вантажу під час його перевезення ТОВ "ВІКІ-ТРАНС" на підставі договору № 2008/33-1 від 20.08.2015 (арк. с. 34-35). Дана претензія була отримана відповідачем 13.06.2016, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа (арк. с. 37) та залишена останнім без відповіді.

20.08.2015 між Фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 (далі - кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - відповідач-2, поручитель) було укладено договір поруки.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за належне, своєчасне та у повному обсязі виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікі-Транс" (далі - боржник) зобов'язань з перевезення вантажу, які виникли перед Фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 та випливають з договору № 2008/33-1 транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні від 20.08.2015, укладеного між кредитором та боржником (далі - основний договір).

Згідно п. 1.2 договору поруки, поручитель у повному обсязі несе солідарну відповідальність з боржником перед кредитором за виконання боржником усіх своїх зобов'язань згідно основного договору.

Кредитор має право у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Ці вимоги є обов'язковими для виконання протягом 5 календарних днів з моменту направлення кредитором поручителю письмової заяви про невиконання боржником зобов'язань по основному договору (п. 2.1.1 договору поруки).

22.06.2016, у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 умов основного договору щодо відшкодування збитків пошкодження обладнання під час перевезення, позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою, в якій вимагав сплатити збитки у розмірі 35578 грн. Дана вимога була надіслана на адресу відповідача-2 22.06.2016 та залишена ним без відповіді (арк. с. 36, 38).

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просить суд стягнути з солідарно з відповідачів - 1, 2 збитки у розмірі 35578 грн.

Дослідивши додані до матеріалів справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з нижченаведених підстав.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

З зазначеною нормою кореспондуються приписи статті 316 Господарського кодексу України та стаття 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Статтею 932 ЦК України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 4 статті 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього кодексу.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається на приписи ст. 224 Господарського кодексу України, згідно якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно приписів ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний відшкодувати на вимогу суб'єкту завдані збитки у добровільному порядку в повному обсязі.

Поняття збитків розкривається у Цивільному кодексі України у статті 22, згідно якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22). При цьому частиною 2 статті 22 ЦК України встановлено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України). На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин (позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 18.03.2015 справа № 5017/3760/2012).

Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще і тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (ч. 3 ст. 22 ЦК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (ст.1166 ЦК України).

Зазначене розмежування підстав відповідальності необхідне також і тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її заподіяла.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. При цьому, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Суд зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

При цьому, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Наявність збитків у розмірі 34200 грн., спричинених пошкодженням обладнання (лінія для виробництва гірчиці) під час його перевезення, встановлено рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.04.2016 у справі № 923/55/16.

Понесення збитків у розмірі 34200 грн. ФОП ОСОБА_1 через пошкодження вантажу (обладнання для виробництва гірчиці) під час перевезення підтверджується платіжним дорученням від 07.06.2016 № 2291 (арк. с. 30), згідно якого дана сума була сплачена ним ТОВ "ІТЛ-Групп".

Здійснення перевезення обладнання (лінія для виробництва гірчиці) саме відповідачем-1: ТОВ "ВІКІ-ТРАНС" підтверджується договором № 2008/33-1 від 20.08.2015 та заявкою № П-00002446233 від 20.08.2015 до нього, за умовами яких відповідач-1 зобов'язався поставити обладнання (лінія для виробництва гірчиці) вантажоодержувачу та понести повну відповідальність за збереження (втрату, нестачу, пошкодження) вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту видачі вантажу вантажоодержувачу (п.п. 4.2.4, 6.5 договору № 2008/33-1 від 20.08.2015 та п. 7 заявки № П-00002446233 від 20.08.2015, арк. с . 11-13).

Враховуючи доведеність наявності збитків, їх розміру, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, господарський суд задовольняє позов частково в частині солідарного стягнення з відповідачів - 1,2 збитків у розмірі 34200 грн.

Твердження відповідача-1 щодо того, що правильності кріплення вантажу, розробляння розрахунків для кріплення, проведення навантаження та безпосередньо кріплення вантажу проводив вантажовідправник -ТОВ «Тавріяпромсервіс», то ж збитки були спричинені з його вини, суд оцінює критично з наступних підстав.

Відповідно до п. 4.2.6 договору, перевізник зобов'язаний слідкувати за правильністю навантаження, приймаючи вантаж вантажовідправника в цілісній упаковці й за кількістю місць.

Тобто відповідач-1, згідно умов договору, приймаючи вантаж до перевезення, мав особисто пересвідчитись у правильності навантаження.

Доказів звернення відповідача-1 до вантажовідправника щодо неправильного навантаження та/або неякісного закріплення вантажу до суду не надано.

Натомість, пунктом 4.2.4 договору сторони встановили, що перевізник зобов'язаний забезпечити повну схоронність вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоотримувачу.

У пункті 6.5 договору сторони встановили, що у випадку пошкодження, втрати або загибелі вантажу перевізник несе повну матеріальну відповідальність перед власником вантажу у сумі пошкодженого вантажу за цінами, зазначеними в інвойсі, ТТН або інших документах, що підтверджують вартість вантажу, що супроводжують вантаж, а також вартість його митного очищення та інші витрати та збитки, понесені внаслідок втрати або загибелі вантажу з вини перевізника.

Пунктом 7 заявки № П-00002446233 від 20.08.2015 до договору № 2008/33-1 від 20.08.2015 встановлено, що виконавець несе відповідальність за збереження (втрату, нестачу, пошкодження) вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу.

Крім того, в п. 5 акту про пошкодження вантажу при перевезенні автомобільним транспортом від 31.08.2015 зазначено, що зафіксовані пошкодження вантажу виникли у процесі перевезення вантажу з вини водія-експедитора (арк. с. 84).

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо збитків у розмірі 1378 грн., господарський суд не вбачає підстав для задоволенні позову в цій частині, виходячи з наступного.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень від 02.0.62016 № 13068 та від 02.06.2016 № 13069 ТОВ "ІТЛ-Групп" відшкодувало ПП "Тавріяпромсервіс" за рішенням суду збитки у розмірі 34200 грн. та 1378 грн. витрат зі сплати судового збору (арк. с. 28-29).

Натомість ФОП ОСОБА_1 відшкодував ТОВ "ІТЛ-Групп" 35578 грн. згідно претензії останнього (платіжне доручення від 07.06.2016 № 2291, арк. с. 30).

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач звернувся до суду із вимогою про солідарне стягнення з відповідачів - 1, 2 збитків саме у розмірі 35578 грн.

Так, чинне законодавство України передбачає відшкодування судових витрат особи, яка звернулася до суду захистом свого порушеного право та отримала такий захист. Зокрема, статтею 44 ГПК України віднесено до складу судових витрат судовий збір, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплату послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, відшкодування ТОВ "ІТЛ-Групп" на користь ПП "Тавріяпромсервіс" витрат зі сплати судового збору у розмірі 1378 грн. було спричинене недобровільним виконанням ТОВ "ІТЛ-Групп" свого обов'язку щодо відшкодування збитків ПП "Тавріяпромсервіс", отже, збитки 1378 грн. не були наслідком неправомірних дій ані ТОВ "ВІКІ-ТРАНС, ані ФОП ОСОБА_2, а тому не повинні відшкодовуватись ними.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд задовольняє позовні вимоги часткового у розмірі 34200 грн.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стягуються з відповідачів - 1, 2 пропорційно задоволеним вимогам по 50 % з кожного, а саме з відповідача-1 - 662. 31 грн. та з відповідача-2 - 662, 31 грн.

Керуючись ст. 22, 33-34, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікі-Транс" (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 7, ідентифікаційний код 13626994) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) збитки у розмірі 34200 грн.

Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) збитки у розмірі 34200 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікі-Транс" (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 7, ідентифікаційний код 13626994) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 662, 31 грн. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 662, 31 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19.09.2016

Суддя В.І. Ярошенко