Постанова

від 15.09.2016 по справі 911/528/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2016 р. Справа№ 911/528/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участі представників:

від позивача: Баранікова М.М. - за дов.

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська»

на рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2016

у справі №911/528/16 (суддя Антонова В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Агрорай»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська»

про стягнення 311 289,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Агрорай» (далі, позивач) звернулось з позовом (із урахуванням заяви №27 від 30.05.2016 про збільшення розміру позовних вимог; том 1, а.с. 129-130) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» (далі, відповідач) про стягнення 270 000,00 грн. основного боргу, 49 715,86 грн. пені, 13 948,98 грн. інфляційних втрат та 3 511,76 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого за Договором постачання №ДП/65 від 11.12.2015 товару.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.06.2016 у справі №911/528/16 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Агрорай» 270 000 (двісті сімдесят тисяч гривень) 00 коп. основного боргу, 49 580 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят гривень) 01 коп. пені, 13 854 (тринадцять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири гривні) 48 коп. інфляційних втрат, 3 511 (три тисячі п'ятсот одинадцять гривень) 76 коп. 3 % річних та 5 054 (п'ять тисяч п'ятдесят чотири гривні) 19 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2016 у справі №911/528/16 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що він у відповідності до умов пунктів 2.6., 3.1. Договору постачання товару №ДП/65 від 11.12.2015 не отримував якісне посвідчення та ветеринарне свідоцтво Ф-2, а тому його обов'язок щодо оплати поставленого позивачем товару ще не настав.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 апеляційну скаргу відповідача у справі прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 15.09.2016.

14.09.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання, призначене на 15.09.2016, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Позивач у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржуване рішення суду без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, 11.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна фірма «Агрорай» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» (покупець) було укладено Договір постачання товару №ДП/65 (далі, Договір), згідно якого постачальник зобов'язався протягом дії договору передавати у власність покупця сировину для виробництва комбікормів (товар), у кількості та асортименті згідно до підписаних сторонами специфікацій або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

Відповідно до пункту 1.2. Договору загальна вартість договору визначається відповідно до вартості товару, поставленого згідно з підписаними сторонами специфікаціями або видаткових накладних.

Згідно пункту 2.6. Договору для здійснення приймання товару постачальник надає покупцю на кожну партію товару наступні документи: рахунок на оплату, податкову накладну, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, ветеринарне свідоцтво Ф-2 (по вимозі покупця), інші документи, за домовленістю сторін. У випадку ненадання свідоцтва по вимозі покупець має право відмовитись від даної партії товару.

За змістом пунктів 3.1., 3.2. Договору якість товару, що поставляється за цим Договором, має відповідати ГОСТ, ДСТУ, діючим стандартам. У разі приймання товару, якість якого гірше показників, зазначених в пункті 3.1., покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього Договору в частині сплати вартості товару. При цьому сторони повинні узгодити нову ціну на товар, який не відповідає за якістю. У разі неузгодження сторонами нової ціни товару, покупець зобов'язаний повернути прийнятий товар постачальнику. Повернення неякісного товару постачальнику здійснюється силами та за рахунок останнього.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору сторони погодили, що розрахунки здійснюються покупцем за кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту постачання, якщо інше не визначено у підписаних сторонами специфікаціях. Ціна товару, що постачається, визначається сторонами у видаткових накладних або у підписаних специфікаціях.

Відповідно до пункту 9.1. Договору договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.03.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. У випадку, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу про своє бажання припинити чинний договір за місяць до закінчення строку його дії, чинний договір вважається пролонгованим на три місяці.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на суму 318 276,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №51 від 24.12.2015 на суму 318 276,00 грн., товарно-транспортною накладною №897079 від 23.12.2015, підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору та податковою накладною №51 від 24.12.2015.

Вищезазначені видаткова та товарно-транспортна накладні, які підписані уповноваженими особами сторін без будь-яких заперечень і зауважень щодо якості або кількості товару, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин між сторонами, а відтак, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Однак, всупереч вимогам Договору, відповідач лише частково і з порушенням визначених договором строків розрахувався за поставлений товар, сплативши всього 48 276,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №13921 від 01.02.2016 на суму 28 276,00 грн. (до порушення провадження у справі) та №14172 від 23.02.2016 на суму 10 000,00 грн. і №14253 від 25.02.2016 на суму 10 000,00 грн. (після порушення провадження у справі), в зв'язку з чим у відповідача, станом на дату розгляду справи, виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 270 000,00 грн.

Строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви, враховуючи положення Договору, є таким, що настав.

Доводи відповідача про те, що він не отримував якісне посвідчення та ветеринарне свідоцтво Ф-2, а тому його обов'язок оплати ще не настав, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Так, ветеринарне свідоцтво Ф-2 відповідно до пункту 2.6. Договору надається в разі необхідності, а у випадку його відсутності покупець мав право відмовитись від прийняття даної партії товару.

Однак, відповідач прийняв товар, ніяких зауважень до кількості та якості поставленої продукції не мав, не звертався до позивача з вимогою надати будь-які документи.

Лише 02.03.2016, а саме після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі №911/528/16, направив на адресу позивача лист №133 від 01.03.2016, згідно якого просив надати ветеринарне свідоцтво Ф-2. Вимога щодо надання якісного посвідчення відсутня.

Відтак, відповідач погодився з поставкою товару, прийняв його, не заперечував щодо якості поставленого товару та доданих документів відповідно до вимог договору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості суду не надав, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем не надав, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 270 000,00 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання згідно Договору постачання товару №ДП/65 від 11.12.2015, позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 49 715,86 грн. пені за період з 01.01.2016 по 30.05.2016.

Стосовно цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Нарахування пені є штрафною санкцією та, відповідно, окремим видом господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.4. Договору у випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Отже, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 5.4. Договору, колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, враховуючи умови договору та порядок розрахунків, погоджений сторонами, дійшла до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме, в сумі 49 580,01 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором з постачання товару №ДП/65 від 11.12.2015, позивачем, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, за період з 01.01.2016 по 30.05.2016 нараховано 13 948,98 грн. інфляційних втрат та 3 511,76 грн. 3 % річних.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3% річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за період з 01.01.2016 по 30.05.2016 складає 13 854,48 грн. інфляційних втрат та 3 511,76 грн. 3 % річних. Відтак, позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення 13 948,98 грн. інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 13 854,48 грн., вимоги про стягнення з відповідача 3 511,76 грн. 3% річних задовольняються повністю.

Отже, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, у зв'язку з чим колегія суддів вважає висновки Господарського суду Київської області щодо стягнення з відповідача визначеної грошової суми обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» на рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2016 у справі №911/528/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2016 у справі №911/528/16 залишити без змін.

Матеріали справи №911/528/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко