Ухвала

від 20.09.2016 по справі 825/170/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД                                                                                 Суддя доповідач Епель О.В.            У Х В А Л А 20 вересня 2016 року                                                                   Справа № 825/170/16  Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Епель О.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Чернігівської об'єднаної Державної податкової інспекції  Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Полюс Плюс” до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівської області про визнання протиправною, скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю “Полюс Плюс” звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.11.2015 р. № Ю-3075, відповідно до якої станом на 31.10.2015 р. ТОВ «ПОЛЮС ПЛЮС» встановлено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 16 427,44 грн.; зобов'язання відповідача внести до облікових даних платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЮС ПЛЮС» дані про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 16 427,44 грн., згідно платіжного доручення № 174 від 03.02.2015, на суму 31 917,45 грн.; зобов'язання відповідача здійснити корегування в облікових даних платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЮС ПЛЮС» шляхом виключення з них відомостей про наявність боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 16 427,44 грн. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року адміністративний позов було задоволено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, а також клопотання про звільнення від сплати судового збору. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року апеляційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та надано час на усунення недоліків, а також у вказаній ухвалі суду, окрім іншого, зазначено про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року апеляційну скаргу було повернуто апелянту у зв'язку з не усуненням її недоліків. Відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у цій справі та подав клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з апеляційною скаргою та про встановлення строку сплати судового збору. Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 187, 189 КАС України, з огляду на наступне. Так, з матеріалів справи вбачається, що первісно апеляційну скаргу на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року апелянтом було подано 12 лютого 2016 року, що вказує на наявність достатніх і необхідних правових підстав вважати, що станом на цю дату апелянт вже був обізнаний з оскаржуваною постановою суду першої інстанції. З даною апеляційною скаргою апелянт звернувся до суду лише 02.09.2016 р. Разом з тим, мотивуючи своє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження податковий орган посилається на те, що до теперішнього часу в нього не було коштів на сплату судового збору, однак, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги з відповідними додатками, на теперішній час судовий збір апелянтом також не сплачений. При цьому, як було встановлено вище, апелянт до подання даної апеляційної скарги вже подавав апеляційну скаргу на це ж рішення суду першої інстанції з тих же підстав і його апеляційну скаргу було залишено судом апеляційної інстанції без руху, а потім повернуто у зв'язку з не усунення їх недоліків, проте, жодне з вказаних рішень він не оскаржив, а натомість, не наводячи будь-яких обставин, що перешкоджали йому реалізувати таке право, друге звернувся з аналогічною апеляційною скаргою. Крім того, апелянтом не зазначено, коли саме ним було отримано копію оскаржуваної постанови суду першої інстанції. З огляду на це, наведені апелянтом причини пропуску строку звернення до суду з даною апеляційною скаргою видаються нелогічними, безпідставними і не обґрунтованими. Згідно з ч. 4 ст. 189 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Таким чином, апелянтом пропущено строк звернення до суду з даною апеляційною скаргою і обставини, на які він посилається, не є поважною причиною його пропуску, а тому в задоволенні його клопотання про поновлення пропущеного з поважних причин процесуального строку слід відмовити. При цьому, Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 р. у справі “МШ “Голуб” проти України” зазначено, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними  межами самостійного оцінювання.   Крім того, як встановлено вище, апелянтом знову не сплачено судовий збір та подано клопотання про встановлення строку на сплату судового збору, в якому апелянт підтверджує своє зобов"язання сплатити судовий збір. Перевіривши зазначене клопотання вважаю, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, відповідно до ч.1 ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони. При цьому слід враховувати, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст. 70 КАС України, доказами, то для звільнення від сплати судового збору заявником має бути надано докази, які б переконливо свідчили про те, що сторона перебуває у важкому фінансовому становищі та на момент звернення до суду не мала можливості сплатити судовий збір. Тож, для застосування судом положень статті 88 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Креуз проти Польщі” (заява № 28249/95 від 19.06.2001 р.), вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя. При цьому, у п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” в редакції, яка набрала чинності станом на дату виникнення в апелянта права на апеляційне оскарження, встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. У п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою справляється судовий збір у розмірі однієї мінімальної заробітної плати. У Законі України «Про Державний бюджет на 2016 рік» станом на 01.01.2016 р. було встановлено розмір мінімальної заробітної плати 1378,00 грн. Відповідно до абзацу другого ч.3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір” у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Предметом спору в даній справі, зокрема є дві вимоги немайнового характеру. Отже, з викладених правових норм та наведених обставин цієї справи вбачається, що судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову в цій частині позовних вимог немайнового характеру складає 1378х2 = 2   756,00 грн., а розмір судового збору за подання апеляційної скарги – 3   031,60 грн. Крім того, у п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. У Законі України “Про Державний бюджет на 2016 рік” станом на 01.01.2016 р. було встановлено розмір мінімальної заробітної плати 1378,00 грн. Предметом спору в даній справі є також одна майнова позовна вимога, а саме - вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.11.2015 р. № Ю-3075, відповідно до якої станом на 31.10.2015 р. ТОВ «ПОЛЮС ПЛЮС» встановлено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 16 427,44 грн. Таким чином, за вимогу майнового характеру підлягає сплаті судовий збір в розмірі 1378,00 грн., а розмір судового збору за подання апеляційної скарги відповідно складає 1378х110% = 1515,80 грн. Відповідно до абзацу першого ч. 3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір” за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Отже, з викладених правових норм та наведених обставин цієї справи вбачається, що судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову в цій справі складає: 4 134,00 грн., а загальний розмір судового збору за подання апеляційної скарги: 3031,60 грн. + 1515,80 грн. = 4  547,40 грн. Згідно з ч. 6 ст. 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Таким чином, з огляду на те, що первісним недоліком апеляційної скарги по відношенню до всіх інших є дотримання строку звернення до суду, а доводи апелянта щодо неможливості до цього час сплатити судовий збір не підтверджуються документально і наразі такий обов"язок ним знову не виконаний, то клопотання про встановлення йому строку для сплати судового збору видається не обгрунтованим і задоволенню не підлягає. У ч. 3 ст. 189 КАС України визначено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 187 Кодексу, застосовуються правила ст. 108 Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху. Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне відмовити у задоволенні клопотань апелянта, апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної Державної податкової інспекції  Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без руху та надати апелянту строк для усунення недоліків протягом тридцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом наведення поважних причин пропуску строку звернення з даною апеляційною скаргою, що є первинним недоліком по відношенню до всіх інших, та сплати судового збору. Керуючись ст.ст. 108, 187, 189, 212, 254 КАС України, суд, У Х В А Л И В : У задоволенні клопотань Чернігівської об'єднаної Державної податкової інспекції  Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про поновлення пропущеного строку звернення до суду з апеляційною скаргою та про встановлення строку на сплату судового збору – відмовити. Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної Державної податкової інспекції  Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області – залишити без руху. Надати апелянту строк для усунення недоліків протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом наведення поважних причин пропуску строку звернення з даною апеляційною скаргою та сплати судового збору в розмірі 4547 (чотири тисячі п'ятсот сорок сім) грн. 40 (сорок) коп. за наступними реквізитами: п/р 31211206781007, отримувач – УДКСУ у Печерському районі, банк отримувача - Г УДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності – 206; призначення платежу – судовий збір, Київський апеляційний адміністративний суд, справа № 825/170/16. Роз'яснити апелянтам, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений нею строк, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута апелянту. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.    Суддя                                                                                                О.В. Епель