Ухвала

від 12.10.2016 по справі 825/170/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2016 року Справа № 825/170/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Полюс Плюс до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги і зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Полюс Плюс (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач) про :

- визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.11.2015 р. № Ю-3075, відповідно до якої станом на 31.10.2015 р. за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 16 427,44 грн;

- зобов'язання відповідача внести до облікових даних позивача відомості про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 16 427,44 грн, згідно платіжного доручення від 03.02.2015 р. № 174 на суму 31 917,45 грн.;

- зобов'язання відповідача здійснити корегування в облікових даних позивача шляхом виключення з них відомостей про наявність боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 16 427,44 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову, так як, на думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.02.2015 р. ТОВ Полюс Плюс на підставі платіжного доручення від 03.02.2015 р. № 174 було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 37,26 % на заробітну плату за лютий - березень 2015 року на суму 31917,45 грн.

За даними системи Клієнт - банк у цей же день, 03.02.2015 р., вказане платіжне доручення було прийняте банком ПАТ Комерційний банк НАДРА до виконання, що підтверджується відповідною відміткою на ньому.

Листами від 20.02.2015 р. № 22 та від 20.03.2015 р. № 40 позивач повідомив податковий орган про сплату 31917,45 грн. в рахунок погашення зобов'язань зі сплати єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ).

02.11.2015 р. відповідачем була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 16427,44 грн., який виник станом на 31.10.2015 р. на особовому рахунку ТОВ Полюс Плюс за платежем 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати та інші виплати працівникам).

Позивач, вважаючи зазначену податкову вимогу протиправною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав його зобов'язання зі сплати ЄСВ.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законами України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 р. № 2346-III (далі - Закон № 2346-ІІІ), Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 р. № 174 (далі - Інструкція № 174).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

У п. 1.24 ст. 1 Закону № 2346-ІІІ закріплено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2346-ІІІ дата валютування - це зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - учасників платіжної системи.

Згідно з приписами Інструкції № 174 виконані протягом операційного часу касові операції відображаються в бухгалтерському обліку в цей самий операційний день, а в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону № 2346-ІІІ передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідно до п. 129.6, 129.7 ст. 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що платники ЄСВ зобов'язані сплачувати соціальний внесок до бюджету у межах строків, визначених законодавством, і такий обов'язок слід вважати виконаним з часу подання платником до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджету відповідної грошової суми за таким цільовим призначенням.

При цьому, слід враховувати, що платник не несе відповідальності за дії банківських установ, через які ним здійснюється перерахування коштів для сплати ЄСВ.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2016 року по справі № 820/18291/14, від 23 лютого 2016 року по справі № 808/6024/14, від 26 травня 2016 року по справі № 822/1921/14, а також наведена в листі-роз'ясненні ДФС України від 16.10.2015 р. № 9647/Б/99-99-10-03-03-14.

В цьому зв язку колегія суддів звертає увагу, що 03.02.2015 р. позивачем було сплачено ЄСВ за лютий-березень 2015 року у розмірі 31917,45 грн. через ПАТ КБ Надра і його платіжне доручення у цей же день прийнято до виконання банком, а отже, він належним чином виконав своє податкове зобов'язання зі сплати ЄСВ і не повинен нести відповідальність, зокрема у вигляді повторної сплати таких податкових платежів, через невиконання Банком обов'язків зі здійснення транзакції.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваної вимоги про сплату податкового боргу (недоїмки) від 02.11.2015 р. № Ю-3075 і наявності правових підстав для її скасування та зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до облікових даних товариства.

Доводи апелянта про те, що кошти зі сплати позивачем ЄСВ до бюджету перераховані не були, а тому прийнята ним податкова вимога є правомірною, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки, як було встановлено вище, зазначені кошти були своєчасно сплачені позивачем шляхом їх звернення до банківської установи і не надійшли до бюджету з вини банку, що у відповідності до приписів ст. 129 ПК України виключає підстави для складання щодо нього вимоги про сплату податного боргу з ЄСВ.

Посилання апелянта на ухвалу ВАСУ від 31.05.2016 р. по справі № 809/2553/15 судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки таке судове рішення ухвалено зовсім з інших правових підстав та за інших обставин справи.

Твердження апелянта про те, що оскаржувана податкова вимога містить лише зобов'язання позивача сплатити ЄСВ та не передбачає накладення на нього штрафних санкцій, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки фактично її складання податковим органом призвело до зобов'язання позивача повторно виконати його податковий обов'язок зі сплати ЄСВ.

Доводи апелянта про те, що внесення податковим органом на підставі рішення суду першої інстанції відповідних даних до облікової системи щодо виконання позивачем обов'язку зі сплати соціального внеску вказуватиме на внесення неправдивої інформації, не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки лише такий спосіб захисту законного інтересу позивача є повним і всебічним у розумінні ст. 11 КАС України.

Аналогічний правовий підхід до врегулювання правовідносин підтримано ВАСУ у справі № 820/18291/14 (ухвала від 16.02.2016 р.).

При цьому, слід враховувати, що спосіб захисту та відновлення невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і щоб у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Аналогічна права позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 826/4418/14, висновок якого, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Окрім цього, у висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, зазначено, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема передбачає, що судове рішення повинно бути таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваної вимоги та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 17.10.2016 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.