Постанова

від 15.09.2016 по справі 922/1146/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2016 р. Справа № 922/1146/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 01/03-1 від 01.03.2016)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІС СХІД КОМПАНІ", м. Харків (вх. №1780 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2016 у справі № 922/1146/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМЕРІС", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІС СХІД КОМПАНІ", м. Харків

про стягнення 237 915,63 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.06.2016 по справі № 922/1146/16 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальності "АТЛАНТІС СХІД КОМПАНІ" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 9, корпус А, Код ЄДРПОУ - 34332486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМЕРІС" (49100, м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, буд. 18, офіс 505, Код ЄДРПОУ - 38754364) заборгованість у розмірі 134 759,80грн. (сто тридцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять гривень вісімдесят копійок), інфляційні втрати у розмірі 93 449,23грн. (дев'яносто три тисячі чотириста сорок дев'ять гривень двадцять три копійки) та три проценти річних у розмірі 9 706,60грн. (дев'ять тисяч сімсот шість гривень шістдесят копійок); 3 568,74грн. (три тисячі п'ятсот шістдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки) судового збору.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2016 по справі № 922/1146/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.07.2016 о 12:30 год.

15.07.2016 відповідачем через канцелярію суду апеляційної інстанції надано клопотання (вх. № 7096), в якому ТОВ "АТЛАНТІС СХІД КОМПАНІ", м. Харків просило суд розгляд справи відкласти.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 розгляд справи відкладено на 23.08.2016 о 12:30 год.

15.08.2016 на адресу суду від ТОВ "АТЛАНТІС СХІД КОМПАНІ", м. Харків надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 8066) з огляду на неможливість прибуття у судове засідання з підстав знаходження директора підприємства відповідача в щорічній відпустці з 15.08.2016 по 07.09.2016. На підтвердження обставин, викладених в даному клопотанні, відповідач надав копії наказів № 9-к від 12.08.2016 та графіку відпусток на 2016 рік працівників ТОВ "АТЛАНТІС СХІД КОМПАНІ".

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 8148 від 17.08.2016), в якому проти доводів скаржника заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі просить залишити без змін, оскільки при його прийнятті судом було повно та об'єктивно досліджено обставини та докази по справі, перевірено наданий позивачем та не спростований відповідачем розрахунок штрафних санкцій, і ухвалене законне та обґрунтоване рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 розгляд справи відкладено на 15.09.2016 о 12:30 год.

Представник відповідача в судове засідання 15.09.2016 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи (повідомлення про вручення копії ухвали суду від 23.08.2016 уповноваженій особі відповідача міститься в матеріалах справи).

Згідно частини другої статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У пункті 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції належним чином створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема вжито заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію відповідача підтверджено письмовими доказами, неявка представника відповідача не перешкоджає перегляду справи в апеляційному порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІС СХІД КОМПАНІ", м. Харків за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши у судовому засіданні 15.09.2016 уповноваженого представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з огляду на нижченаведене.

Згідно частини 1 статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку - є господарським зобов'язанням. А частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, 25.09.2013 між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальності "АТЛАНТІС СХІД КОМПАНІ" (Замовник) та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМЕРІС" (Виконавець) укладено договір про надання послуг за № 25/1 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Замовник в порядку і на умовах, викладених у цьому Договорі, надає доручення Виконавцю, а Виконавець в свою чергу бере на себе обов'язки про надання послуг будівельною технікою (екскаватор з навісним обладнанням - гідро молот (ківш), та самоскид) на об'єкті замовника (том 1 аркуші справи 21).

Згідно з Додатком № 1 (том 1 аркуш справи 22), що є невід'ємною частиною Договору, сторонами погоджено перелік робіт, які повинні виконуватись позивачем.

Пунктом 2.3 Договору об'єм наданих послуг фіксується у "Змінному рапорті", що підписаний представниками Замовника і Виконавця, на підставі якого складаються акти приймання-передачі наданих послуг, які є невід'ємною частиною Договору.

У пункті 2.5. Договору сторони погодили, що надані Виконавцем послуги та приймання їх замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після надання послуг.

Відповідно до пункту 2.6. Договору підписання Акту приймання-передачі наданих послуг представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Отже, правовідносини сторін в даному випадку врегульовано Договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною другою статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується і ці обставини не спростовані відповідачем, що позивач надав йому обумовлені Договором послуги на загальну суму 364759,80 грн. В підтвердження виконання договірних умов позивач надав до справи належним чином засвідчені копії двосторонніх Актів приймання-передачі послуг, а саме:

- № ОУ-0000026 від 01.10.2013 на суму 28020,00 грн. з ПДВ (том 1 аркуш справи 24),

- № ОУ-0000010 від 02.10.2013 на суму 51980,00 грн. з ПДВ (том 1 аркуш справи 27),

- № ОУ-0000030 від 10.10.2013 на суму 43200,00 грн. з ПДВ (том 1 аркуш справи 30),

- № ОУ-0000031 від 18.10.2013 на суму 46440,00 грн. з ПДВ (том 1 аркуш справи 33),

- № ОУ-0000033 від 24.10.2013 на суму 42640,00 грн. з ПДВ (том 1 аркуш справи 37),

- № ОУ-0000032 від 24.10.2013 на суму 42720,00 грн. з ПДВ (том 1 аркуш справи 40,

- №ОУ-0000036 від 06.11.2013 на суму 54520,80 грн. з ПДВ (том 1 аркуш справи 43),

- № ОУ-0000039 від 19.11.2013 на суму 55239,00 грн. з ПДВ (том 1 аркуш справи 45).

Статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 2.1. Договору сторони встановили, що Виконавець надає послуги технікою після одержання передплати Замовником замовлених послуг за одержаним ним від виконавця рахунком-фактурою.

Вартість договору за період надання послуг Техніки на момент його укладення складає 255000,00грн. з ПДВ 20%, технічне завдання якого вказано у Додатку №1 і є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 2.2. Договору).

Згідно пункту 2.4. Договору оплата за послуги здійснюється на умовах передплати в розмірі 30% на розрахунковий рахунок виконавця. Остаточний рахунок за послуги здійснюється за фактично виконаний об'єм робіт протягом 3-х банківських днів після завершення тижневих робіт та одержанням від виконавця рахунком-фактурою.

Із матеріалів справи вбачається, що Додатковою угодою №1 від 30.10.2013 сторони доповнили пункт 2.2. Договору наступним: в період надання послуг Техніки на Південному борту кар'єра №7 виросли фактичні об'єми вантаження і перевезення будівельного сміття, які не були враховані в технічному завданні (Додаток №1 договору №25/1 від 25.09.2013). Враховуючи ці додаткові об'єми, вартість додаткових послуг техніки складатиме 109760,00 грн. з ПДВ (том 1 аркуш справи 23).

В підтвердження часткової оплати відповідачем вартості послуг Техніки на суму 230000,00 грн., позивач надав до матеріалів справи належним чином засвідчені копії платіжних доручень № 104 від 02.10.2013 на суму 28020,00 грн., № 103 від 02.10.2013 на суму 51980,00 грн., № 247 від 27.11.2013 на суму 18200,00 грн., № 241 від 26.11.2013 на суму 14640,00 грн., № 246 від 27.11.2013 на суму 31800,00 грн., № 239 від 26.11.2013 на суму 42640,00 грн., № 240 від 26.11.2013 на суму 42720,00 грн. (том 1 аркуші справи 26, 29, 32, 35, 36, 39, 42), які ретельно досліджені місцевим господарським судом і встановлено, що у графі "призначення платежу" зазначені належні та відповідні рахунки-фактури (№ СФ-0000176 від 01.10.2013, № СФ-0000177 від 02.10.2013, № СФ-0000243 від 10.10.2013, № СФ-0000339 від 18.10.2013, № СФ-0000489 від 24.10.2013, № СФ-0000488 від 24.10.2013, № СФ-0000524 від 06.11.2013, № СФ-0000561 від 19.11.2013; том 1 аркуші справи 25, 28, 31, 34, 38, 41, 44, 46), які були виставлені позивачем у встановленому Договором порядку.

Враховуючи зазначене, господарським судом обґрунтовано встановлено, що внаслідок проведення відповідачем часткової оплати наданих послуг, несплаченою залишилась їх вартість у розмірі 134759,80 грн., а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за отримані та спожиті ним послуги за Договором у зазначеній сумі.

Колегія суддів вважає, що ці висновки суду першої інстанції ґрунтуються на підтверджених матеріалами справи належних та допустимих доказах і наданих сторонами у справі поясненнях, а також жодним чином не спростовані відповідачем ні під час розгляду спору в суді першої інстанції, ні під час повторного перегляду справи в апеляційному порядку.

Оплата вартості наданих за Договором послуг у повному обсязі відповідачем не здійснена і такі докази у справі не містяться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте відповідач від свого договірного обов'язку сплатити у повному обсязі вартість отриманих послуг ухилився, оплативши їх вартість лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 134759,80 грн.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, дослідивши всі обставини в їх сукупності, оцінивши надані сторонами докази, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості колегія суддів повністю погоджуючись із висновками господарського суду також встановила наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 134759,80 грн. за Договором про надання послуг № 25/1 від 25.09.2013 оскільки вони є законними, обґрунтованими та підтверджені документально.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження заперечень проти заявленого позову та в обґрунтування здійснення оплати за надані по Договору послуги, відповідач зазначив, що ним перераховано позивачеві кошти на суму 299460,96 грн., про що свідчать наявні у справи платіжні доручення: № 103 від 02.10.2013 на суму 51980,00 грн. (рахунок -фактура № 0000177 від 02.10.2013), № 104 від 02.10.2013 на суму 28020,00 грн. (рахунок-фактура № 0000176 від 02.10.2013), № 180 від 05.10.2013 на суму 24708,96 грн. (рахунок-фактура № 0000520 від 01.11.2013), № 181 від 05.11.2013 на суму 1752,00 грн. (рахунок-фактура № 0000521 від 01.11.2013), № 182 від 05.11.2013 на суму 25000,00 грн. (рахунок-фактура № 0000522 від 05.11.2013), № 185 від 05.11.2013 на суму 5000,00 грн. (рахунок-фактура № 0000523 від 05.11.2013), № 235 від 25.11.2013 на суму 5000,00 грн. (рахунок-фактура № 0000523 від 05.11.2013), № 239 від 26.11.2013 на суму 42640,00 грн. (рахунок-фактура № 0000489 від 24.10.2013), № 240 від 26.11.2013 на суму 42720,00 грн. (рахунок-фактура № 0000488 від 24.10.2013), № 241 від 26.11.2013 на суму 14640,00 грн. (рахунок-фактура № 0000339 від 18.10.2013), № 247 від 27.11.2013 на суму 18200,00 грн. (рахунок-фактура № 0000243 від 10.10.2013), № 246 від 27.11.2013 на суму 31800,00 грн (рахунок-фактура № 0000339 від 18.10.2013), № 271 від 05.12.2013 на суму 8000,00 грн (рахунок-фактура № 0000780 від 04.12.2013). З цих обставин, за даними відповідача, сума несплачених ТОВ "АТЛАНТІС СХІД КОМПАНІ" коштів на час розгляду позову складає 65298,84 грн. і не була своєчасно перерахована позивачу по справі з огляду на наявність у останнього боргу перед відповідачем по договору № 0108-02 від 01.08.2013 року у сумі 65890,31 грн., про що неодноразово наголошувалось суду першої інстанції під час розгляду даної справи.

Однак вказані твердження відповідача обґрунтовано не були прийняті судом першої інстанції до уваги, а також відхиляються колегією суддів апеляційної інстанції, оскільки при дослідженні цих документів, судами встановлено, що відповідач здійснив платежі позивачу згідно частини платіжних доручень за зовсім інші послуги і товар та в рахунок інших договорів і домовленостей, ніж спірний Договір.

Так, позивач повідомив суду апеляційної інстанції, що частина платежів була здійснена відповідачем згідно Договору поставки № ДГ-0108-02 від 01.08.2013 та окремо виставленого рахунку №СФ-0000780 від 04.12.2013, про що свідчать платіжні доручення № 180 від 05.10.2013 на суму 24708,96 грн. (рахунок-фактура № 0000520 від 01.11.2013), № 181 від 05.11.2013 на суму 1752,00 грн. (рахунок-фактура № 0000521 від 01.11.2013), № 182 від 05.11.2013 на суму 25000,00 грн. (рахунок-фактура № 0000522 від 05.11.2013), № 185 від 05.11.2013 на суму 5000,00 грн. (рахунок-фактура № 0000523 від 05.11.2013), № 235 від 25.11.2013 на суму 5000,00 грн. (рахунок-фактура № 0000523 від 05.11.2013) та № 271 від 05.12.2013 на суму 8000,00 грн (рахунок-фактура № 0000780 від 04.12.2013). В обґрунтування підстав та інформації щодо проведених відповідачем платежів саме таким чином, позивач надав до матеріалів справи належним чином засвідчені копії: Договору поставки № ДГ-0108-02 від 01.08.2013, Договору про надання послуг № 23а/1 від 24.12.2013, відповідних видаткових накладних, рахунків-фактур та платіжних доручень, листа-вимоги № 21 від 21.03.2016 по акту № ОУ-0000052 від 09.12.2013 згідно виставленого рахунку-фактури № 0000780 від 04.12.2013 (том 1 аркуші справи 133-158).

Всі повідомлені позивачем обставини щодо часткової оплати відповідач послуг саме за спірним Договором достеменно підтверджуються наявними у справі доказовими матеріалами та спростовують твердження відповідача про зворотне.

Отже, жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували оплату заборгованості у повному обсязі відповідачем не надано. Доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним Договором в матеріалах справи не міститься.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора.

Індекс інфляції, застосований у розрахунку позивача, відповідає таким даним.

Колегія суддів зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарським судом першої інстанції обґрунтовано встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, перевірено правильність розрахунку заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних втрат за період з 16.10.2013 по 31.03.2016 в розмірі 93449,23 грн. та 3 % річних в розмірі 9706,60 грн. і зроблено правомірний висновок, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частинами 1-2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду Харківської області, викладених у рішенні від 13.06.2016 по даній справі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІС СХІД КОМПАНІ", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2016 у справі № 922/1146/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.