Постанова

від 14.09.2016 по справі 826/2247/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 вересня 2016 року 13 год. 00 хв. № 826/2247/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Мазур А.С., суддів: Аблова Є.В., Літвінової А.В., за участі секретаря судового засідання Ферштей А.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВсеукраїнської громадської організації "Асоціація ветеранів державної податкової служби України" доПенсійного фонду України, провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, за участю

представника позивача - Бордовський В.М.,

представника відповідача - Дорошенко Н.І.,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 вересня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Всеукраїнська громадська організація "Асоціація ветеранів державної податкової служби України" звернулася до суду з позовом до Пенсійного фонду України , в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд:

- визнати протиправними дії Пенсійного фонду України, які полягають у відмові пенсіонерам податкової служби, при їх зверненні, враховувати в заробітну плату при обчисленні розміру пенсії з часу призначення складових: винагорода за вислугу років, матеріальних допомог на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, з яких сплачувалися пенсійні внески, а також зменшення відсоткового розміру пенсії від заробітної плати встановленого на дату призначення та перевизначення базового місяця індексації пенсії при виконанні судового рішення по виплаті недовиплаченої суми пенсії на підставі частини 1 ст. 255 КАС України та положень частини 1 ст. 8, частини 1 ст. 58, частини 3 ст. 22 Конституції України, якими не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав пенсіонерів, в разі прийняття нових законів або внесення змін в закони, в тому числі в Закон України №3723-ХІІ, та постанови КМУ від 31.05.2000 року №865 ( в редакціях чинних на день призначення пенсії), які обмежують конституційні права пенсіонерів податкової служби на соціальне забезпечення;

- зобов'язати Пенсійний фонд України привести у відповідність до чинного законодавства та постанов Верховного Суду України інструкції та інші акти організаційно-розпорядчого характеру, які зобов'язують територіальні пенсійні органи не враховувати в заробітну плату при обчисленні розміру пенсії пенсіонерам податкової служби складових: винагорода за вислугу років, матеріальних допомог на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати з дати призначення та послідуючих перерахунків пенсії, а також зміни відсоткового розміру пенсії від заробітної плати та перевизначення базового місяця індексації пенсії при виплаті недовиплаченої суми пенсії;

- зобов'язати Пенсійний фонд України видати відповідні акти організаційно-розпорядчого характеру для підлеглих Пенсійних органів, в яких передбачити обов'язковість виплат недовиплачених сум пенсій з часу призначення (перерахунку) пенсій по формах, затверджених правлінням ПФУ від 14.01.2011 року №5-1, від 04.09.2013 року №15-1 представлених пенсіонером разом з заявою в довільній формі в районне управління Фонду. Зазначені виплати проводити у відсотковому розмірі, встановленому на час первинного призначення пенсії відповідно Закону України "Про державну службу" ( в редакції чинній на дату призначення пенсії) без пере визначення базового місяця індексації пенсії на підставі ст.ст.56, 58 Конституції України, ст..ст. 33,37,37-1 Закону України №3723-ХІІ, частиною 2 ст. 214 ЦПК, судової практики та пункту 2, п.п.6 пункту 4, пункту 9, п.п. 2 пункту10, п.п. 15,16 пункту 11 Положення "Про пенсійний фонд України" затвердженим постановою КМУ від 23.07.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що системні порушення відповідачем положень ст.ст. 19,22,46,56 Конституції України, пов'язаних з соціальним захистом в пенсійному забезпеченні, а також ст.ст. 4,5,66 Закону України №1058-ІV на етапі призначенні пенсій згідно з Законом України "Про державну службу" ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин при призначенні пенсій), призвели до порушення прав колишніх державних службовців на етапі перерахунків розміру пенсій, які проводились пенсійними органами на підставі ст. 37-1 Закону України "Про державну службу". Також, представник позивача наголошував, що при призначенні та перерахунку пенсії пенсіонерам податкової служби, відповідачі протиправно керувались постановою ПФУ №19-11, оскільки остання не відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що Пенсійний фонд України , згідно норм передбачених Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014р. №280, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV, не зобов'язаний вчиняти жодних дій щодо призначення (перерахунку) колишнім працівникам податкової служби України пенсій, призначених їм відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ. Також відповідач наголошував, що Пенсійний фонд України, як центральний орган виконавчої влади, не вчиняв жодних дій щодо відмови в проведенні відшкодування заборгованості пенсій колишнім працівникам податкової служби України, так як і не вчиняв жодних дій щодо неврахування в заробітну плату складових, які враховуються у відповідних розмірах при призначенні останнім пенсій чи здійсненні її перерахунку.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.08.10 року у справі №2а-4753/09/2670, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.10 року за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 до Міністерства юстиції України, Пенсійного фонду України, Міністерства праці та соціальної політики України, Кабінету Міністрів України позовні вимоги задоволено частково - постанову правління Пенсійного фонду України "Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" від 30.10.08 р. №19-11 визнано такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили щодо не включення до складових заробітної плати складових, які передбачені чинним законодавством; зобов'язано Пенсійний фонд України привести у відповідність постанову правління Пенсійного фонду України "Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" від 30.10.08 р. №19-11 до вимог чинного законодавства шляхом передбачення чи встановлення інших складових заробітної плати, передбачених іншими нормативно-правовими актами.

На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №2а-4753/09/2670 правління Пенсійного фонду України 14.02.11 р. прийняло постанову №5-1, якою визнано такими, що втратили чинність підпункт 1.2 пункту 1 постанови правління Пенсійного фонду України від 30.10.2008р. №19-11 "Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.12.08 р. за №1161/15852; форму довідки про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", затверджену постановою; затверджено форму довідки про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", що додається.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №2а-8893/12/2670 від 03.10.12 року за позовом Всеукраїнської громадської організації "Асоціація ветеранів державної податкової служби України" до Пенсійного фонду України , залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.13 року визнано постанову правління Пенсійного фонду України "Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" від 30.10.08 р. № 19-11, такою, що не відповідає актам вищої юридичної сили в частині щодо невключення до складових заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсії винагороди за вислугу років, матеріальної допомоги на оздоровлення та соціально-побутових питань, які передбачені Законами України "Про державну службу", "Про оплату праці" та постановами Кабінету Міністрів України від 09.03.06 р. № 268, від 12.09.97р. № 1013, від 20.12.93 р. № 1049, від 31.05.00 р. № 865, зобов'язано Пенсійний фонд України привести у відповідність до вимог законодавства форми довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії, визначених в підпунктах 1.1, 1.3, 1.4 пункту 1 Постанови правління Пенсійного фонду України "Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" від 30.10.08 р. № 19-11.

Разом з тим, на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2012 року у справі № 2а-8893/12/2670, яка набрала законної сили, Правлінням Пенсійного фонду України прийнято постанову №15-1 від 04 вересня 2013 року "Про виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва по справах № 2а-8893/12/2670, № 2а-4753/09/2670", відповідно до якої затверджено форми довідок про заробітну плату, що додаються: форму довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу"; форму довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію; форму довідки про заробітну плату державним службовцям, які на момент перерахунку працюють на посадах, з яких призначено (перераховано) пенсію.

Судом встановлено, що 23 грудня 2013 року Представник Всеукраїнської громадської організації "Асоціація ветеранів податкової служби України" Бордовський В.М. звернувся з листом до Пенсійного Фонду України щодо наявності /відсутності підстав для здійснення донарахувань до пенсій, призначених колишнім посадовим особам органів державної податкової служби відповідно до Закону України "Про державну службу", у зв'язку з набранням чинності постановою правління пенсійного фонду України від 04.09.2013 року.

За результатами розгляду звернення, Пенсійним фондом України від 27 січня 2014 року №2253/02-20 повідомлено заявника, що на виконання рішень судів в затверджених постановами правління Пенсійного фонду України від 14 лютого 2011 року №501, від 04 вересня 2013 року №15-1 формах довідок про заробітну плату передбачені графи, в яких вказуються нараховані посадовим особам органів державної податкової служби розміри, зокрема, винагороди за вислугу років, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Разом з тим позивача повідомлено про те, що рішеннями Окружного адміністративного суду м. Києва по справах № 2а-8893/12/2670, № 2а-4753/09/2670 та постановами правління Пенсійного фонду України від 14 лютого 2011 року №5-1, від 04 вересня 2013 року №15-1 не вносились зміни до чинного законодавства, яким врегульовані питання щодо структури заробітної плати державного службовця, визначення складових заробітної плати державного службовця та порядку їх врахування при призначенні та перерахунку пенсій відповідно до Закону. Відтак, для перегляду органами Пенсійного фонду України розмірів пенсій, обчислених колишнім посадовим особам органів державної податкової служби з врахуванням визначених чинним законодавством складових заробітної плати державного службовця, - підстав немає.

З матеріалів справи також вбачається, що у листі Пенсійного фонду України від 23 грудня 2015 року №55396/02-12 у відповідь на звернення Міжрегіонального головного управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників від 25 листопада 2015 року №4931/9/28-10-05-37 повідомлено, що з 01.06.2015 року пенсії посадовим особам органів державної податкової служби не призначаються на умовах і порядку, передбачених для державних службовців, а призначені до 01.06.2015 року-не перераховуються згідно з статтею 37-1 Закону. Крім зазначеного, повідомлено, що форми довідок про заробітну плату державних службовців, які на момент перерахунку працюють на посадах, з яких призначено (перераховано) пенсію та про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті. З яких їм призначено (перераховано пенсію), затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 року №15-1 "Про виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва по справах № 2а-8893/12/2670, № 2а-4753/09/2670". Наголошено, що зазначення в довідках про заробітну плату сум матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не було підставою для врахування цих виплат при здійсненні перерахунку пенсій.

Позивач, вважаючи дії Пенсійного фонду України, які полягають у відмові пенсіонерам податкової служби , при їх зверненні, враховувати в заробітну плату при обчисленні розміру пенсії з часу призначення складових: винагорода за вислугу років, матеріальних допомог на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, з яких сплачувалися пенсійні внески, а також зменшення відсоткового розміру пенсії від заробітної плати встановленого на дату призначення та пере визначення базового місяця індексації пенсії при виконанні судового рішення по виплаті недовиплаченої суми пенсії на підставі частини 1 ст. 255 КАС України та положень частини 1 ст. 8, частини 1 ст. 58, частини 3 ст. 22 Конституції України, якими не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав пенсіонерів, в разі прийняття нових законів або внесення змін в закони, в тому числі в Закон України №3723-ХІІ, та постанови КМУ від 31.05.2000 року №865 ( в редакціях чинних на день призначення пенсії), такими, що обмежують конституційні права пенсіонерів податкової служби на соціальне забезпечення звернулась з даним позовом до суду.

Всеукраїнська громадська організація "Асоціація ветеранів державної податкової служби України" зазначає, що підставою для звернення позивача в суд стали системні порушення відповідачем положень ст.ст. 19,22,46,56 Конституції України, пов'язаних з соціальним захистом в пенсійному забезпеченні, а також ст.ст. 4,5,66 Закону України №1058-ІV на етапі призначення пенсій згідно з Законом України "Про державну службу" ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин при призначенні пенсій), призвели до порушення прав колишніх державних службовців на етапі перерахунків розміру пенсій, які проводились пенсійними органами на підставі ст. 37-1 Закону України "Про державну службу".

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

У відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014р. №280 (надалі - Положення №280 від 23.07.2014р. у редакції на день виникнення спірних правовідносин) Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Основними завданнями Пенсійного фонду України, у відповідності з п.3 Положення №280 від 23.07.2014р., є:

- реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;

- внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань;

- виконання інших завдань, визначених законом.

Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань згідно абзацу 9 підпункту 6 пункту 4 Положення №280 від 23.07.2014р. організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення №280 від 23.07.2014р.і здійснює свої повноваження на підставі пункту 7 зазначеного Положення безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Нормативно-правовим актом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV.

У відповідності до статті 7 вказаного Закону, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів; обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі по тексту також Закон від 05.11.1991р. №1788-XII у чинній на день виникнення спірних правовідносин редакції) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Виплата пенсій, згідно частини 1 статті 8 Закону від 05.11.1991р. №1788-XII, здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України (ст.10 Закону від 05.11.1991р. №1788-XII).

Згідно з Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. №8-2 (також Положення про управління від 30.04.2002р. №8-2 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах (далі - Управління) є органами Фонду, підпорядкованими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Управління у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, постановами правління, наказами Фонду, наказами та розпорядженнями регіональних управлінь, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням (п.1.2 Положення про управління від 30.04.2002р. №8-2).

Згідно підпунктів 2 і 4 пункту 2.1 Положення про управління від 30.04.2002р. №8-2 до основних завдань Управління віднесено: збирання та акумулювання в районі (місті) внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, ведення їх обліку; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

03 лютого 2015 року набрала чинності Постанова правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014р. №28-2, якою затверджено Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.01.2015р. за №41/26486, на підставі якої втратило чинність Положення від 30.04.2002р. №8-2.

Згідно пп. 7 п. 4 Положення про управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавста.

Наведені норми законодавства, як станом на час звернення позивача до суду із даним позовом, так і на день постановлення судом рішення у даній справі, обов'язок по призначенню, перерахунку та виплаті пенсій відповідно до чинного законодавства покладають саме на управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 зазначеного вище Закону встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Таким чином, рішення про перерахунок пенсії або відмову у ньому орган, що призначає пенсію, приймає по кожному пенсіонеру окремо, а тому у випадку коли особа (пенсіонер) вважає свої права (свободи, інтереси) порушеними, це є підставою для оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності особисто.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що позивачем не надано жодного підтвердження того, що Пенсійним фондом України відмовлено пенсіонерам податкової служби, при їх зверненні, враховувати в заробітну плату при обчисленні розміру пенсії з часу призначення складових: винагорода за вислугу років, матеріальних допомог на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, з яких сплачувалися пенсійні внески, а також зменшення відсоткового розміру пенсії від заробітної плати, встановленого на дату призначення та перевизначення базового місяця індексації пенсії при виконанні судового рішення по виплаті недовиплаченої суми пенсії на підставі частини 1 ст. 255 КАС України та положень частини 1 ст. 8, частини 1 ст. 58, частини 3 ст. 22 Конституції України, якими не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав пенсіонерів, в разі прийняття нових законів або внесення змін в закони, в тому числі в Закон України №3723-ХІІ, та постанови КМУ від 31.05.2000 року №865 ( в редакціях чинних на день призначення пенсії).

У зв'язку з наведеним у суду відсутні правові підстави для визнання протиправними дій Пенсійного фонду України.

Щодо решти позовних вимог, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що на виконання судового рішення Правлінням Пенсійного фонду України прийнято постанову №15-1 від 04.09.13 р. "Про виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва по справах № 2а-8893/12/2670, № 2а-4753/09/2670", згідно якої затверджено форми довідок про заробітну плату, що додаються: форму довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу"; форму довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію; форму довідки про заробітну плату державним службовцям, які на момент перерахунку працюють на посадах, з яких призначено (перераховано) пенсію, визнано такою, що втратила чинність, постанову правління Пенсійного фонду України від 30.10.08 р. № 19-11 "Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 04.12.08 р. за №1161/15852.

Відповідно до п.9 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого постановою КМ України "Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України" № 280 від 23.07.2014р., Пенсійний фонд України у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає акти організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

Згідно пп.2 п.10 зазначеного Положення Правління Пенсійного фонду України приймає у межах повноважень, передбачених законом, постанови, затверджує положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України.

Суд зазначає, що нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Іншими словами, нормативно-правовий акт - це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним державним органом, у якому містяться норми права.

У правовій системі України нормативно-правовий акт є основним джерелом права.

Дія нормативно-правового акта чи навіть окремої його норми права - це обов'язковість їх виконання (всіма) громадянами, посадовими особами, державними органами та іншими суб'єктами права стосовно певної сфери (виду) суспільних відносин, за певних обставин, протягом певного часу, на певній території (у певному просторі) та щодо конкретного кола суб'єктів права, тобто осіб, організацій, які наділені певними характеристиками.

Отже, межі дії нормативних актів чи окремих норм визначаються такими критеріями: видом регульованих суспільних відносин (тобто предметом регулювання); обставинами, настання яких зумовлює необхідність застосування регулятивної функції цих актів; часовими вимірами; просторовими вимірами; колом осіб, на яких поширюються норми акта.

Дане твердження про межі дії не суперечить судженню про загальнообов'язковість правових норм як конститутивну органічну властивість права. Норми права обов'язкові до виконання лише в рамках, окреслених переліченими критеріями. Абсолютна ж, беззастережна "загальнообов'язковість" виключала б можливість функціонувати праву як системі, тобто змінювати та оновлювати право; враховувати особливості та обставини, пов'язані з місцем проходження (розвитку) праворегульованих відносин; враховувати специфічні реально існуючі властивості різних суб'єктів. Усе це могло б призвести до загального нівелювання права та втрати ним його соціальної цінності як регулятора суспільних відносин, що залежить від конкретних історичних умов соціального життя.

Дія нормативно-правового акта поширюється на певні суспільні відносини, що визначається галузевою приналежністю норми. Це так звана предметна дія. Дія норми права пов'язується з певними обставинами, що визначається гіпотезою норми.

Нормативно-правовий акт - це офіційний акт правотворчості, що представляє собою владний припис, що містить норми права.

Суд зазначає, що він не може перебирати на себе повноваження органу виконавчої влади чи приймати рішення про зобов'язання такого суб'єкта вчинити дії щодо винесення певного нормотворчого акту, у зв'язку з чим позовна вимога про зобов'язання Пенсійного фонду України видати відповідні акти організаційно-розпорядчого характеру є безпідставно, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача.

При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття постанови вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються та яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (ч.1 ст.161 КАС України).

Вимога до особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, порушення яких спричинено конкретними рішеннями (діями, бездіяльністю) суб'єкта владних повноважень обумовлена необхідністю здійснення судом під час розгляду справи по суті перевірки оскаржуваних рішень (дій, бездіяльності) на предмет їх відповідності критеріям, визначеним у ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч.3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом під час розгляду справи не встановлено фактів порушення відповідачем вимог законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, як і не встановлено взаємозв'язку між порушеним правом позивача і діями (бездіяльністю) саме Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем докази та наведені відповідачем доводи в контексті наведених вище вимог законодавства, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позивачем порушень відповідачем вимог чинного законодавства. З огляду на зазначене, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Всеукраїнської громадської організації "Асоціація ветеранів державної податкової служби України" відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст рішення виготовлено 19.09.2016 року.

Головуючий суддя А.С. Мазур

Судді Є.В. Аблов

А.В. Літвінова