Ухвала

від 15.09.2016 по справі 804/3851/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 року м. Київ К/800/12690/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач) СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень за касаційною скаргою Головного Управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" в Дніпропетровському окружному адміністративному суді пред'явило позов до Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 04 березня 2014 року № 0000112210 та № 0000122210.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року, залишеною без зміни ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04 березня 2014 року № 0000112210 та № 0000122210.

З вказаними судовими рішеннями судів не погодилося Головне Управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області та подало до суду касаційну скаргу.

В обґрунтування касаційної скарги послалося на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить скасувати ухвалені у справі рішення судів.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" щодо дотримання вимог законодавства України при митному оформленні товару за митними деклараціями (за кодом УКТЗЕД 2519909000):

- № 110050005/2011/002846 - дата митного оформлення 14 квітня 2011 року,

- № 110050002/2011/004236 - дата митного оформлення 19 березня 2012 року,

- № 110050002/2011/004109 - дата митного оформлення 16 березня 2012 року,

- № 110050002/2011/004107 - дата митного оформлення 16 березня 2012 року,

- № 110050002/2012/000242 - дата митного оформлення 04 січня 2012 року,

- № 110050002/2011/018882 - дата митного оформлення 26 грудня 2011 року,

- № 110050002/2011/018057 - дата митного оформлення 14 грудня 2011 року,

- № 110050002/2011/017945 - дата митного оформлення 12 грудня 2011 року,

- № 110050002/2011/017798 - дата митного оформлення 09 грудня 2011 року,

- № 110050002/2011/017597 - дата митного оформлення 06 грудня 2011 року,

- №110050002/2011/016477 - дата митного оформлення 14 листопада 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт від 18 лютого 2014 року №Н6/14/24432974, в якому зазначено, що ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" невірно задекларувало код товару згідно з УКТЗЕД за митним деклараціями, що призвело до несплати підприємством ввізного мита на суму 273 440,59 грн., чим порушило вимоги пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України, в результаті чого несплачена сума податку на додану вартість - 54 688,13 грн.

На підставі вказаного акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 04 березня 2014 року № 0000112210, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: ввізне мито на товари, що ввозяться суб'єктами господарювання на суму 408 668,63 грн. (за основним платежем 273 440,60 грн. та штрафні (фінансові) санкції 135 228,03 грн.);

- від 04 березня 2014 року № 0000122210, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів на суму 81 734,56 грн. (за основним платежем 54 688,14 грн. та штрафні (фінансові) санкції 27 046,42 грн.).

Вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій виходили із того, що платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митними органами, а враховуючи, що під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб контролюючого органу зауваження до ВМД (включаючи і класифікацію товару за УКТЗЕД), поданих позивачем, були відсутні, а отже відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД, що підтверджується завершеним митним оформленням та пропуском товару через митний кордон України, відповідно і донарахування контролюючим органом податкових зобов'язань є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, оскільки він ґрунтується на повно та всебічно з'ясованих обставинах у справі та є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, відповідно до пункту 35 статті 1 Митного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Статтею 69 цього ж Кодексу визначено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД.

Положеннями статті 313 Митного кодексу України також визначено, що класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

У той же час, при здійсненні всіх митних процедур, у тому числі при визначенні коду товару за УКТЗЕД митні органи мають суворо дотримуватися вимог чинного законодавства і діяти виключно у встановлених законодавством межах.

Відповідно до преамбули Закону України "Про Митний тариф України", митний тариф України - це систематизований згідно з УКТЗЕД перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Згідно з частою п'ятою статті 43 Митного кодексу України у разі ввезення на митну територію України після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, митний контроль закінчується.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлених судами обставин, під час здійснення митного контролю за період 2011-2012 років з боку посадових осіб контролюючого органу зауваження до вантажних митних декларацій, в яких зазначено код класифікаційного групування УКТЗЕД, були відсутні, а тому фактично відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених вантажних митних декларацій, що підтверджується завершеним митним оформленням та пропуском товару через митний кордон України.

Разом з тим, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів за ними може здійснюватися митний контроль, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

При цьому, пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Аналіз наведених норм свідчить, що митний контроль після завершення митного оформлення можливий лише за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України допущено порушення законодавства України, однак, в такому разі митний орган має довести (надати докази) подання позивачем неповної, недостовірної, неправдивої інформації митним органам при декларуванні товару, а отже і те, що невірна класифікація імпортованих товарів була наслідком саме протиправних дій позивача.

Водночас, таких обставин у даній справі судами попередніх інстанцій встановлено не було.

Таким чином, всупереч вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем належних доказів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень надано не було.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Судові рішення у цій справі є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування чи зміни немає.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Головного Управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.