Постанова

від 08.09.2016 по справі 820/924/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2016 р. № 820/924/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представників позивача - Литвин В.М., Костромицької І.В.,

представників відповідачів - Довгого В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства "Зміївське лісове господарство" до Державної фінансової інспекції в Харківській області про визнання незаконною та скасування вимоги в частині, -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Зміївське лісове господарство" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконними та скасувати пункти 1-6 вимоги Державної фінансової інспекції в Харківській області від 21.01.2016 № 20-07-25-14/461 щодо усунення порушень законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не вчиняв правопорушень законодавства у сфері господарювання, у т.ч. в частині використання бюджетних коштів, проведення державних закупівель, бухгалтерського обліку тощо, про які згадується в акті ревізії №720-24/16 від 17.12.2015. На думку позивача, викладені в акті ревізії судження органу державного фінансового контролю в оспорюваній частині є помилковими. Позивач вважає, що спірним рішенням суб'єкт владних повноважень необґрунтовано поклав на підприємство обов'язок виконання певних дій, тоді як позивачем не скоєно правопорушень у бюджетній сфері, а також у сфері розпорядження державними фінансовими ресурсами тощо.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позов у повному обсязі та просили суд його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що ревізія позивача проведена у межах діючого законодавства, висновки про наявність фактів порушень у діяльності позивача є правомірними та обґрунтованими. Судження інспекції з приводу не підтвердження фактично понесених фінансових витрат бухгалтерськими документами відповідають фактичним обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а відтак спірна вимога є правомірною. У зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Зміївською міжрайонною державною фінансовою інспекцією в Харківській області, відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції у Харківській області на ІІІ квартал 2015 року, на підставі направлень на проведення планової виїзної ревізії від 16.09.2015 за №125, №126, №127 та №128 фахівцями Зміївської міжрайонної державної фінансової інспекції проведена планова виїзна ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Зміївське лісове господарство", за період з 01.07.2013 по 31.12.2015.

Результати ревізії оформлені актом №720-24/16 від 17.12.2015.

Не погодившись із висновками державної фінансової інспекції, викладеними у вказаному акті, державне підприємство "Зміїське лісове господарство" надало заперечення вих. №949 від 29.12.2015, які не прийняті відповідачем.

21.01.2016 на підставі висновків акту ревізії відповідачем прийнято вимогу щодо усунення порушень законодавства №20-07-25-14/461.

Не погоджуючись із зазначеною вимогою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення у формі вимоги, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті ревізії, суд встановив, що правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

У силу положень ч.1 ст. 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

З положень наведеної норми закону чітко і безумовно слідує, що законодавець надав органам державного фінансового контролю повноваження по встановленню винних у допущенні фактів порушення законодавства посадових осіб та матеріально відповідальних працівників підконтрольної установи.

Пунктом 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами (затверджено постановою КМУ від 20.04.2006р. №550; далі за текстом - Порядок №550), положення якого спрямовані на законодавчу деталізацію правовідносин з приводу реалізації органами державного фінансового контролю владних управлінських функцій контролю у спосіб проведення інспекцій також зазначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Згідно з п.7 ч.1 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органам державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до п.46 Порядку №550 якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Аналізуючи положення наведених норм законодавства, суд доходить висновку, що письмова вимога органу державного фінансового контролю за своєю правовою суттю є рішенням суб'єкта владних повноважень, породжує для зобов'язаної особи правові наслідки у вигляді необхідності вчинення певних дій, а відтак, з огляду на приписи ст.8 Конституції України, має, по-перше, містити чітке викладення суті владного припису, котре унеможливлює неоднозначне розуміння як змісту, так і порядку виконання висунутої органом управління вимоги, по-друге, допускати реальну можливість виконання владного припису.

Проте, при виданні спірної вимоги в оскарженій державним підприємством "Зміївське лісове господарство" частині суб'єкт владних повноважень не забезпечив дотримання закону, оскільки владні приписи власного письмового рішення виклав не чітко, не зрозуміло, що створює ймовірність їх неоднозначного і множинного тлумачення та спричиняє неможливість їх виконання.

Вимоги закону по встановленню винних у допущенні фактів порушення законодавства посадових осіб та матеріально відповідальних працівників підконтрольної установи, відповідачем не виконано.

Так, Державна фінансова інспекція у Харківській області пропонує позивачу усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством.

Проте, така вимога є незрозумілою, оскільки інспекція чітко не зазначила у вимозі, які саме порушення законодавства необхідно усунути, не з'ясувала та не встановила, який саме вид відповідальності слід застосувати.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги.

Такі збитки мають відшкодовуватися у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З огляду на зазначене, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

В постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13.05.2014р. по справі №21-89а14, на яку посилається Інспекція, як на підставу відмови у задоволенні позову, зазначено зовсім інший випадок - коли вимога про відшкодування збитків є самостійною та конкретною із зазначенням розміру таких збитків. Зокрема, в даній постанові зазначено, що колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача. У справі, яка розглядалась Верховним Судом України, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення. Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

В той же час, в оскаржуваній вимозі прямо вимагається усунути виявлені порушення законодавства, при цьому питання щодо відшкодування збитків зазначено як таке, що структурно входить до зазначеної вимоги. Також, в разі не усунення виявлених порушень, інспекція ініціює розгляд питання про розірвання контракту з директором державного підприємства "Зміївське лісове господарство".

Крім того, позивач зазначив, що інформацію про результати ревізії передано відповідачем до правоохоронних органів, у зв'язку із чим Зміївським відділеннями поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області відкрито кримінальне провадження №42016221440000038, проте фінансова інспекція так і не зверталася до суду із вимогами щодо стягнення виявлених збитків.

Таким чином, враховуючи дії відповідача та те, що оскаржувана вимога є обов'язковою до виконання, суд дійшов висновку, що вона породжує для позивача відповідні обов'язки, а тому порушує його права та інтереси.

Суд зазначає, що на думку відповідача, в ході ревізії виявлені наступні порушення вимог законодавства, а саме:

- в порушення вимог п. 10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" у 2014 році внаслідок не пред'явлення до оплати рахунків стороннім особам за послуги по розвантаженню деревини власним транспортом, лісгоспом недоотримано доходу на загальну суму 115638,57 грн;

- в порушення п. 3 ст. 843 Цивільного кодексу України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" від 31.12.1999 №318, п. 1, ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 у 2015 році завищено вартість виконаних лісозаготівельних робіт на загальну суму 8911,81 грн, в результаті включення підприємцями до вартості послуг витрат на виплату додаткової заробітної плати найманим працівникам, яка фактично не виплачувалась;

- в порушення п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV у 2015 році ФОП ОСОБА_4 завищено вартість виконаних робіт по переробці шишки сосни звичайної на загальну суму 1139,00 грн, що призвело до необґрунтованого перерахування лісгоспом підприємцю коштів у зазначеній сумі;

- в порушення п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV у 2014 році лісгоспом безпідставно перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_5 кошти за не надані даним підприємцем послуги в загальній сумі 128342,28 гривень;

- в порушення п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV у 2015 році лісгоспом безпідставно перераховано на рахунок ТОВ "Преміям-Авто" кошти за не надані даним товариством послуги в загальній сумі 25978,99 гривень;

- в порушення п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV у 2014 та 2015 роках році безпідставно перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_6 кошти в загальній сумі 5985,00 грн за надані підприємцем послуги, які не пов'язані з господарською діяльністю лісгоспу;

- за наслідками інвентаризації встановлена нестача матеріальних цінностей (протигази, пакет п/ет) на суму 27,84 грн, що призвело до внесення до звіту недостовірних даних, чим порушено вимоги п.1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV.

Щодо недоотримання доходів внаслідок непред'явлення рахунків стороннім особам за надані послуги щодо розвантаження деревини в сумі 115638,57 грн суд зазначає наступне.

Так, державним підприємством "Зміївське лісове господарство" складалися акти приймання-передачі послуг та пред'являлися до оплати стороннім особам рахунки за надані послуги, що містяться у матеріалах справи.

В зв'язку з відсутністю в прейскуранті послуги з розвантаження керівником державного підприємства "Зміївське лісове господарство" прийнято наказ від 27.02.2015 №36 "Про вартість послуг транспорту" з додатками, відповідно до яких вартість послуг з розвантаження лісопродукції включена до погодинної роботи автотранспорту та була оплачена клієнтами в повному обсязі відповідно до діючої на той час вартості послуг. Витрати при погодинній роботі автотранспорту на перевезенні та на навантаженні чи розвантаженні є однаковими.

Враховуючи вищезазначене, твердження про порушення щодо недоотримання доходів внаслідок не пред'явлення до оплати рахунків стороннім особам за послуги розвантаження деревини в сумі 115638,57 грн є помилковими та не відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо завищення вартості виконаних лісогосподарських робіт на загальну суму 8911,81 грн суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що за результатами проведення зустрічних звірок за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 фахівцями фінансової інспекції виявлено завищення вартості лісозаготівельних робіт фактично наданих лісгоспу за рахунок включення до "Нормативно-технологічних карт розрахунку виробничої собівартості" (Додаток 7, який є невід'ємною частиною договору підряду) додаткової заробітної плати та нарахувань до неї на загальну суму 8911,81 грн, в т.ч. ФОП ОСОБА_4 4753,60 грн та ФОП ОСОБА_7 4158,21 грн.

Так, між державним підприємством "Зміївське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_7 були укладені договори підряду, відповідно до яких визначена вартість лісозаготівельних робіт.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, на підставі договорів між суб'єктами господарювання виникають господарсько-договірні зобов'язання, які є обов'язковими до виконання, згідно ст. 193 цього ж Кодексу.

Всі роботи згідно договору підряду виконано якісно та в повному обсязі, що підтверджується актом огляду місця заготівлі деревини та підписаним сторонами актом приймання виконаних робіт.

Згідно п. 2.2 договору підставою для оплати є Акт приймання виконаних робіт, який складається на основі Наряда - акта (нарядів - актів) на виконання лісосічних робіт ( форма JIT-1, визначена "Інструкцією по обліку лісопродукції на підприємствах Держкомлісгоспу" ).

Суд зазначає, що законодавством України не покладено на сторону господарського договору, цивільно-правової угоди обов'язку здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податків та зборів до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження нарахувань, сплати податків і зборів зазнавати первинних негативних матеріальних наслідків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.

Таким чином, враховуючи, що сторонами належним чином виконали договірні правовідносини, висновок відповідача щодо завищення вартості виконаних лісогосподарських робіт на загальну суму 8911,81 грн є необґрунтованим та неправомірним.

Щодо завищення вартості виконаних робіт по переробці шишки сосни звичайної ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 1139,00 грн суд зазначає наступне.

За результатами проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_4 фахівцями фінансової інспекції виявлено порушення при виконанні договору від 12.02.2015 № 49 щодо переробки шишки сосни звичайної, чим на думку контролюючого органу завдано збитки в розмірі 1139,00 грн.

Судом встановлено, що 12.02.2015 між державним підприємством "Зміївське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_4 укладено договір №49, відповідно до умов якого виконавець виконує послуги по заготівлі та переробці шишки сосни звичайної в Задонецькому лісництві в кількості 1,7 тони.

На виконання зазначеного договору ФОП ОСОБА_4 надано послуги, які виконані якісно та в повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі робіт (послуг).

Вказаний акт підписано сторонами 27.02.2015, в якому відсутні дані щодо неякісного, недбалого чи невідповідного виконання робіт та надання послуг, а також вказано що сторони одна до одної претензій не мають.

На підставі п. 5 договору роботи (послуги) фактично надані підрядником оплачені в повному обсязі. Також в зазначеному договорі відсутні будь-які посилання на технологічний процес із застосуванням спеціальної камери - шишкосушилки та іншого технологічного обладнання. Крім того, представник позивача під час судового розгляду справи зазначив, що переробити шишки можливо і без спеціального технологічного обладнання, а використовуючи лише ручну працю та звичайні побутові знаряддя праці.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про завищення вартості фактично виконаних робіт та завдання матеріальної шкоди (збитків) підприємству в розмірі 1139,00 грн є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо перерахування коштів ФОП ОСОБА_5 за ненадані послуги на загальну суму 154321,27 грн суд зазначає наступне.

За результатами проведення зустрічних звірок фахівцями контролюючого органу виявлено необґрунтоване перерахування коштів за не надані послуги ФОП ОСОБА_5

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, на підставі договорів між суб'єктами господарювання виникають господарсько-договірні зобов'язання, які є обов'язковими до виконання, згідно ст. 193 цього ж Кодексу.

Так, між державним підприємством "Зміївське лісове господарство" (замовник) та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір щодо навантаження та перевезення лісоматеріалів № 40 від 05.02.2014.

У підтвердження виконання договору та фактичного надання, отримання послуг сторонами підписаний Акт приймання-передачі послуг.

Згідно п. 2 Наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 встановлено перелік обов'язкових реквізитів при заповненні первинних бухгалтерських документів, до яких відноситься і Акт приймання-передачі послуг, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» - перелік обов'язкових реквізитів на цьому вичерпано.

Акт приймання-передачі послуг на підприємстві складено з дотриманням законодавства України.

Згідно п. З вказаних договорів замовник оплачує виконані роботи на підставі Акту виконаних робіт, надання інших підтверджуючих документів щодо здійснення даних господарських операцій договором не передбачено. Всі послуги на виконання раніше вказаних договорів надані в строк, якісно, в повному обсязі та повністю оплачені - сторони претензій одна до одної не мають.

Як вбачається із пояснень представника позивача, при оформленні товарно-транспортних накладних, старшими майстрами лісу помилково вносилися дані в графу "Перевізник", а саме - замість ФОП ОСОБА_5, який згідно раніше зазначеного договору надав транспорт, вказувалися прізвища водіїв.

У підтвердження того, що саме ФОП ОСОБА_5 фактично надавав послуги, є підписаний сторонами Акт звірки щодо нарахування коштів за автопослуги по перевезенню та навантаженню лісопродукції транспортом, наданим ФОП ОСОБА_5 для ДП "Зміївський лісгосп" за період 01.01.2014 по 31.12.2014", на підставі якого згідно Наказу по підприємству від 09.12.2015 № 246, в період проведення ревізії, а саме 10.12.2015 внесено виправлення помилок у відповідні первинні документи. Копії Акта звірки та первинних документів з обумовленими виправленнями разом із поясненням головного інженера надано в період проведення ревізії.

Також, відповідно до Закону України від 05.07.2011 №3565-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" у текстах законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та "Про міліцію" вилучено посилання на подорожні листи будь-яких автотранспортних засобів, у тому числі вантажних автомобілів.

Отже, підприємства, які експлуатують автотранспортні засоби, мають право не виписувати водіям подорожні листи. За необхідності підприємства самостійно приймають рішення стосовно використання подорожніх листів у своїй господарській діяльності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що порушення з боку позивача відсутнє.

Щодо безпідставного перерахування на рахунок ТОВ "Преміум Авто" коштів за ненадані послуги на загальну суму 25978,99 грн суд зазначає наступне.

За результатами проведення зустрічних звірок фахівцями фінансової інспекції виявлено необґрунтоване перерахування коштів за не надані послуги ТОВ "Преміум Авто" на загальну суму 25978,99 грн.

Судом встановлено, що між державним підприємством "Зміївське лісове господарство" та ТОВ "Преміум Авто" укладено договори щодо навантаження та перевезення лісоматеріалів № 58 від 20.02.2014 та № 161 від 17.08.2015.

На підтвердженням фактичного надання та отримання послуг сторонами підписані акти приймання-передачі послуг. Всі акти приймання-передачі послуг на підприємстві складено з дотриманням вимог діючого законодавства України.

Згідно п. 3 вказаних договорів замовник оплачує виконані роботи на підставі акту виконаних робіт, надання інших підтверджуючих документів щодо здійснення даних господарських операцій договором не передбачено. Всі послуги на виконання раніше вказаних договорів надані в строк, якісно, в повному обсязі та повністю оплачені - сторони претензій одна до одної не мають.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження фінансової інспекції щодо необґрунтованого перерахування коштів за нібито не надані послуги ТОВ "Преміум Авто" на суму 25978,99 грн є безпідставним.

Щодо витрат, які не пов'язані з господарською діяльністю на суму 5985,00 грн суд зазначає наступне.

Як вбачається із пояснень представника позивача та матеріалів державне підприємство "Зміївське лісове господарство" 02 лютого 2015 року сумісно з НПП "Гомільшанські ліси" та Товариством лісівників ХОУЛМГ брало участь у традиційному святі "День Байбака" на біологічній станції ХНУ ім. В.Н.Каразіна.

Цей захід проводиться щорічно. Участь в подібних заходах передбачена Статутом підприємства (п. 3.2.17 Популяризація серед населення значення Мереження і правильного використання лісів і захисних лісонасаджень, залучення громадськості до справи відтворення та охорони лісів), ставить за мету пропагування екологічного багатофункціонального лісового господарства, формування в суспільстві екологічного світогляду, належного ставлення до лісів і здійснювання в них господарських заходів, виховання екологічної культури, поширення знань про роль лісів у природі та житті людини, сприяння кадровому забезпеченню та підвищенню професійного рівня працівників лісового господарства, відродженню та збереженню кращих традицій лісівників України.

Таким чином, дана поїздка має пряме відношення до видів діяльності лісгоспу згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК-2010(/) 02.40. Послуги, пов'язані з лісівництвом та згідно Статуту п.3.2.30 Інші види діяльності, що випливають з мети та предмету діяльності і не заборонені чинним законодавством України, тому це не є порушенням вимог п.4 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого Наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87.

Таким чином, в зв'язку з викладеним, порушення з боку позивача відсутнє.

Враховуючи, що відповідач не надав обґрунтованих доказів, що стали підставою для прийняття спірного рішення, а викладені в акті судження суб'єкта владних повноважень мають характер припущень, бо не підкріплені належними висновками та не доведені відповідними документами, суд дійшов висновку, що позов підприємства "Зміївське лісове господарство" є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог п. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов державного підприємства "Зміївське лісове господарство" до Державної фінансової інспекції в Харківській області про визнання незаконною та скасування вимоги в частині - задовольнити.

Скасувати пункти 1-6 вимоги Державної фінансової інспекції в Харківській області від 21.01.2016 № 20-07-25-14/461 щодо усунення порушень законодавства.

Стягнути на користь Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" (63404, Харківська область м. Зміїв вул. Радянська, 7 ЄДРПОУ 09930990) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фінансової інспекції у Харківській області (61022, м.Харків, пл.Свободи, буд.5, Держпром, 4 під, 11 пов., код ЄДРПОУ - 21266914).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 13 вересня 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников