ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2017 року м. Київ К/800/34426/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Шведа Е.Ю.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2016р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016р. у справі № 820/924/16 за позовом Державного підприємства "Зміївське лісове господарство" до Державної фінансової інспекції в Харківській області про визнання незаконною та скасування вимоги в частині, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати незаконними та скасувати пункти 1-6 вимоги Державної фінансової інспекції в Харківській області від 21.01.2016 року № 20-07-25-14/461 щодо усунення порушень законодавства.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не вчиняв правопорушень законодавства у сфері господарювання, у т.ч. в частині використання бюджетних коштів, проведення державних закупівель, бухгалтерського обліку тощо, про які згадується в акті ревізії №720-24/16 від 17.12.2015р.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2016р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016р., позов задоволено. Скасовано пункти 1-6 вимоги Державної фінансової інспекції в Харківській області від 21.01.2016 № 20-07-25-14/461 щодо усунення порушень законодавства.
На постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2016р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016р. надійшла касаційна скарга Державної фінансової інспекції в Харківській області, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Зміївською міжрайонною державною фінансовою інспекцією в Харківській області, відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції у Харківській області на ІІІ квартал 2015 року, на підставі направлень на проведення планової виїзної ревізії від 16.09.2015 за №125, №126, №127 та №128 фахівцями Зміївської міжрайонної державної фінансової інспекції проведена планова виїзна ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Зміївське лісове господарство", за період з 01.07.2013 по 31.12.2015р. Результати ревізії оформлені актом №720-24/16 від 17.12.2015р.
Не погодившись із висновками державної фінансової інспекції, викладеними у вказаному акті, державне підприємство "Зміїське лісове господарство" надало заперечення вих. №949 від 29.12.2015р., які не прийняті відповідачем. 21.01.2016р. на підставі висновків акту ревізії відповідачем прийнято вимогу щодо усунення порушень законодавства №20-07-25-14/461.
Не погоджуючись із зазначеною вимогою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що відповідач не надав обґрунтованих доказів, що стали підставою для прийняття спірного рішення, а викладені в акті судження суб'єкта владних повноважень мають характер припущень, бо не підкріплені належними висновками та не доведені відповідними документами.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Згідно з ч.2 ст.2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі - Закон) передбачено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Отже, законодавець надав органам державного фінансового контролю повноваження по встановленню винних у допущенні фактів порушення законодавства посадових осіб та матеріально відповідальних працівників підконтрольної установи.
Пунктом 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами (затверджено постановою КМУ від 20.04.2006 року № 550; далі за текстом - Порядок № 550), положення якого спрямовані на законодавчу деталізацію правовідносин з приводу реалізації органами державного фінансового контролю владних управлінських функцій контролю у спосіб проведення інспекцій також зазначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Згідно з п.7 ч.1 ст.10 Закону органам державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Відповідно до п.46 Порядку № 550 якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Аналізуючи зміст наведених законодавчих норм слід дійти висновку, що письмова вимога органу державного фінансового контролю за своєю правовою суттю є рішенням суб'єкта владних повноважень, породжує для зобов'язаної особи правові наслідки у вигляді необхідності вчинення певних дій, а відтак, з огляду на приписи ст.8 Конституції України, має, по-перше, містити чітке викладення суті владного припису, котре унеможливлює неоднозначне розуміння як змісту, так і порядку виконання висунутої органом управління вимоги, по-друге, допускати реальну можливість виконання владного припису.
Як вірно встановили суди попередніх інстанцій, при виданні спірної вимоги в оскарженій державним підприємством "Зміївське лісове господарство" частині суб'єкт владних повноважень не забезпечив дотримання закону, оскільки владні приписи власного письмового рішення виклав не чітко, не зрозуміло, що створює ймовірність їх неоднозначного і множинного тлумачення та спричиняє неможливість їх виконання. Вимоги закону по встановленню винних у допущенні фактів порушення законодавства посадових осіб та матеріально відповідальних працівників підконтрольної установи, відповідачем не виконано.
Як вбачається з оскаржуваної вимоги, Державна фінансова інспекція у Харківській області пропонує позивачу усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством, проте така вимога є незрозумілою, оскільки інспекція чітко не зазначила у вимозі, які саме порушення законодавства необхідно усунути, не з'ясувала та не встановила, який саме вид відповідальності слід застосувати. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги та такі збитки мають відшкодовуватися у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Слід зазначити, що в постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13.05.2014 року по справі №21-89а14, на яку посилається Інспекція, як на підставу відмови у задоволенні позову, зазначено зовсім інший випадок - коли вимога про відшкодування збитків є самостійною та конкретною із зазначенням розміру таких збитків.
Щодо недоотримання доходів внаслідок непред'явлення рахунків стороннім особам за надані послуги щодо розвантаження деревини в сумі 115638,57 грн., то державним підприємством "Зміївське лісове господарство" складалися акти приймання-передачі послуг та пред'являлися до оплати стороннім особам рахунки за надані послуги, що містяться у матеріалах справи. В зв'язку з відсутністю в прейскуранті послуги з розвантаження керівником державного підприємства "Зміївське лісове господарство" прийнято наказ від 27.02.2015 року № 36 "Про вартість послуг транспорту" з додатками, відповідно до яких вартість послуг з розвантаження лісопродукції включена до погодинної роботи автотранспорту та була оплачена клієнтами в повному обсязі відповідно до діючої на той час вартості послуг. Витрати при погодинній роботі автотранспорту на перевезенні та на навантаженні чи розвантаженні є однаковими. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів, що твердження про порушення щодо недоотримання доходів внаслідок не пред'явлення до оплати рахунків стороннім особам за послуги розвантаження деревини в сумі 115638,57 грн. є помилковими та не відповідають дійсним обставинам справи.
Стосовно завищення вартості виконаних лісогосподарських робіт на загальну суму 8911,81 грн., то як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведення зустрічних звірок за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року фахівцями фінансової інспекції виявлено завищення вартості лісозаготівельних робіт фактично наданих лісгоспу за рахунок включення до "Нормативно-технологічних карт розрахунку виробничої собівартості" (Додаток 7, який є невід'ємною частиною договору підряду) додаткової заробітної плати та нарахувань до неї на загальну суму 8911,81 грн., в т.ч. ФОП ОСОБА_4 4753,60 грн. та ФОП ОСОБА_5 4158,21 грн. Так, між державним підприємством "Зміївське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_6 і ФОП ОСОБА_5 були укладені договори підряду, відповідно до яких визначена вартість лісозаготівельних робіт.
Однак, законодавством України не покладено на сторону господарського договору, цивільно-правової угоди обов'язку здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податків та зборів до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження нарахувань, сплати податків і зборів зазнавати первинних негативних матеріальних наслідків. Законодавством України також не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.
Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладеною в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.
Стосовно завищення вартості виконаних робіт по переробці шишки сосни звичайної ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 1139,00 грн., то 12.02.2015 року між державним підприємством "Зміївське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_6 укладено договір № 49, відповідно до умов якого виконавець виконує послуги по заготівлі та переробці шишки сосни звичайної в Задонецькому лісництві в кількості 1,7 тони. На виконання зазначеного договору ФОП ОСОБА_4 надано послуги, які виконані якісно та в повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі робіт (послуг). Отже зазначені твердження є безпідставним та необґрунтованим.
Щодо перерахування коштів ФОП ОСОБА_7 за ненадані послуги на загальну суму 154321,27 грн.
За результатами проведення зустрічних звірок фахівцями контролюючого органу виявлено необґрунтоване перерахування коштів за не надані послуги ФОП ОСОБА_8 Так, між державним підприємством "Зміївське лісове господарство" (замовник) та ФОП ОСОБА_7 було укладено договір щодо навантаження та перевезення лісоматеріалів № 40 від 05.02.2014 року. У підтвердження виконання договору та фактичного надання, отримання послуг сторонами підписаний Акт приймання-передачі послуг.
Згідно п. 2 Наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року встановлено перелік обов'язкових реквізитів при заповненні первинних бухгалтерських документів, до яких відноситься і Акт приймання-передачі послуг, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" - перелік обов'язкових реквізитів на цьому вичерпано.
Суди дійшли обґрунтованого висновку, що Акт приймання-передачі послуг на підприємстві складено з дотриманням законодавства України. Згідно п. 3 вказаних договорів замовник оплачує виконані роботи на підставі Акту виконаних робіт, надання інших підтверджуючих документів щодо здійснення даних господарських операцій договором не передбачено. Всі послуги на виконання раніше вказаних договорів надані в строк, якісно, в повному обсязі та повністю оплачені - сторони претензій одна до одної не мають.
Суд першої інстанції зазначив, що як вбачається із пояснень представника позивача, при оформленні товарно-транспортних накладних, старшими майстрами лісу помилково вносилися дані в графу "Перевізник", а саме - замість ФОП ОСОБА_7, який згідно раніше зазначеного договору надав транспорт, вказувалися прізвища водіїв. У підтвердження того, що саме ФОП ОСОБА_7 фактично надавав послуги, є підписаний сторонами Акт звірки щодо нарахування коштів за автопослуги по перевезенню та навантаженню лісопродукції транспортом, наданим ФОП ОСОБА_7 для ДП "Зміївський лісгосп" за період 01.01.2014 року по 31.12.2014 року", на підставі якого згідно Наказу по підприємству від 09.12.2015 року № 246, в період проведення ревізії, а саме 10.12.2015 року внесено виправлення помилок у відповідні первинні документи. Копії Акта звірки та первинних документів з обумовленими виправленнями разом із поясненням головного інженера надано в період проведення ревізії.
Також, відповідно до Закону України від 05.07.2011 року № 3565-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" у текстах законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та "Про міліцію" вилучено посилання на подорожні листи будь-яких автотранспортних засобів, у тому числі вантажних автомобілів. Отже, підприємства, які експлуатують автотранспортні засоби, мають право не виписувати водіям подорожні листи. За необхідності підприємства самостійно приймають рішення стосовно використання подорожніх листів у своїй господарській діяльності, а отже порушення з боку позивача відсутнє.
Щодо безпідставного перерахування на рахунок ТОВ "Преміум Авто" коштів за ненадані послуги на загальну суму 25978,99 грн., то між державним підприємством "Зміївське лісове господарство" та ТОВ "Преміум Авто" укладено договори щодо навантаження та перевезення лісоматеріалів № 58 від 20.02.2014 року та № 161 від 17.08.2015 року. На підтвердженням фактичного надання та отримання послуг сторонами підписані акти приймання-передачі послуг. Всі акти приймання-передачі послуг на підприємстві складено з дотриманням вимог діючого законодавства України. Згідно п. 3 вказаних договорів замовник оплачує виконані роботи на підставі акту виконаних робіт, надання інших підтверджуючих документів щодо здійснення даних господарських операцій договором не передбачено. Всі послуги на виконання раніше вказаних договорів надані в строк, якісно, в повному обсязі та повністю оплачені - сторони претензій одна до одної не мають.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що твердження фінансової інспекції щодо необґрунтованого перерахування коштів за нібито не надані послуги ТОВ "Преміум Авто" на суму 25978,99 грн. є безпідставним.
Стосовно витрат, які не пов'язані з господарською діяльністю на суму 5985,00 грн., колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається із пояснень представника позивача та матеріалів справи, державне підприємство "Зміївське лісове господарство" 02 лютого 2015 року сумісно з НПП "Гомільшанські ліси" та Товариством лісівників ХОУЛМГ брало участь у традиційному святі "День Байбака" на біологічній станції ХНУ ім. В.Н.Каразіна. Цей захід проводиться щорічно. Участь в подібних заходах передбачена Статутом підприємства (п. 3.2.17 Популяризація серед населення значення Мереження і правильного використання лісів і захисних лісонасаджень, залучення громадськості до справи відтворення та охорони лісів), ставить за мету пропагування екологічного багатофункціонального лісового господарства, формування в суспільстві екологічного світогляду, належного ставлення до лісів і здійснювання в них господарських заходів, виховання екологічної культури, поширення знань про роль лісів у природі та житті людини, сприяння кадровому забезпеченню та підвищенню професійного рівня працівників лісового господарства, відродженню та збереженню кращих традицій лісівників України.
Дана поїздка має пряме відношення до видів діяльності лісгоспу згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК-2010(/) 02.40. Послуги, пов'язані з лісівництвом та згідно Статуту п.3.2.30 Інші види діяльності, що випливають з мети та предмету діяльності і не заборонені чинним законодавством України, а тому це не є порушенням вимог п.4 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого Наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що відповідач не надав обґрунтованих доказів, що стали підставою для прийняття спірного рішення, а викладені в акті судження суб'єкта владних повноважень мають характер припущень, бо не підкріплені належними висновками та не доведені відповідними документами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підприємства "Зміївське лісове господарство" є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2016р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 21.09.2017 |
Оприлюднено | 06.10.2017 |
Номер документу | 69332978 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Черпіцька Л.Т.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні