Ухвала

від 17.11.2016 по справі 820/924/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 р.Справа № 820/924/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Кононенко З.О. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2016р. по справі № 820/924/16

за позовом Державного підприємства "Зміївське лісове господарство"

до Державної фінансової інспекції в Харківській області

про визнання незаконною та скасування вимоги в частині,

ВСТАНОВИЛА:

01.03.2016 року позивач, Державне підприємство "Зміївське лісове господарство", звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Харківській області, в якому просив визнати незаконними та скасувати пункти 1-6 вимоги Державної фінансової інспекції в Харківській області від 21.01.2016 року № 20-07-25-14/461 щодо усунення порушень законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 року по справі №820/924/16 адміністративний позов державного підприємства "Зміївське лісове господарство" до Державної фінансової інспекції в Харківській області про визнання незаконною та скасування вимоги в частині задоволено.

Скасовано пункти 1-6 вимоги Державної фінансової інспекції в Харківській області від 21.01.2016 року № 20-07-25-14/461 щодо усунення порушень законодавства.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 року по справі №820/924/16 за позовом державного підприємства "Зміївське лісове господарство" до Державної фінансової інспекції в Харківській області про скасування вимоги Держфінінспекції в Харківській області № 20-07-25-14/461 від 21.01.2016 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову державного підприємства "Зміївське лісове господарство" до Державної фінансової інспекції в Харківській області про скасування вимоги Держфінінспекції в Харківській області № 20-07-25-14/461 від 21.01.2016 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Зміївською міжрайонною державною фінансовою інспекцією в Харківській області, відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції у Харківській області на ІІІ квартал 2015 року, на підставі направлень на проведення планової виїзної ревізії від 16.09.2015 року за № 125, № 126, № 127 та № 128 фахівцями Зміївської міжрайонної державної фінансової інспекції проведена планова виїзна ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства "Зміївське лісове господарство", за період з 01.07.2013 року по 31.12.2015 року.

Результати ревізії оформлені актом № 720-24/16 від 17.12.2015 року.

Не погодившись із висновками державної фінансової інспекції, викладеними у вказаному акті, державне підприємство "Зміївське лісове господарство" надало заперечення вих. №949 від 29.12.2015 року, які не прийняті відповідачем.

21.01.2016 року на підставі висновків акту ревізії відповідачем прийнято вимогу щодо усунення порушень законодавства № 20-07-25-14/461.

Не погоджуючись із зазначеною вимогою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав обґрунтованих доказів, що стали підставою для прийняття спірного рішення, а викладені в акті судження суб'єкта владних повноважень мають характер припущень, бо не підкріплені належними висновками та не доведені відповідними документами, а тому позов підприємства "Зміївське лісове господарство" є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

У силу положень ч.1 ст.4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

З положень наведеної норми закону чітко і безумовно слідує, що законодавець надав органам державного фінансового контролю повноваження по встановленню винних у допущенні фактів порушення законодавства посадових осіб та матеріально відповідальних працівників підконтрольної установи.

Пунктом 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами (затверджено постановою КМУ від 20.04.2006 року № 550; далі за текстом - Порядок № 550), положення якого спрямовані на законодавчу деталізацію правовідносин з приводу реалізації органами державного фінансового контролю владних управлінських функцій контролю у спосіб проведення інспекцій також зазначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Згідно з п.7 ч.1 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органам державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до п.46 Порядку № 550 якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Колегія суддів зазначає, що письмова вимога органу державного фінансового контролю за своєю правовою суттю є рішенням суб'єкта владних повноважень, породжує для зобов'язаної особи правові наслідки у вигляді необхідності вчинення певних дій, а відтак, з огляду на приписи ст.8 Конституції України, має, по-перше, містити чітке викладення суті владного припису, котре унеможливлює неоднозначне розуміння як змісту, так і порядку виконання висунутої органом управління вимоги, по-друге, допускати реальну можливість виконання владного припису. Проте, при виданні спірної вимоги в оскарженій державним підприємством "Зміївське лісове господарство" частині суб'єкт владних повноважень не забезпечив дотримання закону, оскільки владні приписи власного письмового рішення виклав не чітко, не зрозуміло, що створює ймовірність їх неоднозначного і множинного тлумачення та спричиняє неможливість їх виконання.

Вимоги закону по встановленню винних у допущенні фактів порушення законодавства посадових осіб та матеріально відповідальних працівників підконтрольної установи, відповідачем не виконано.

Колегія суддів зазначає, що Державна фінансова інспекція у Харківській області пропонує позивачу усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством, проте така вимога є незрозумілою, оскільки інспекція чітко не зазначила у вимозі, які саме порушення законодавства необхідно усунути, не з'ясувала та не встановила, який саме вид відповідальності слід застосувати.

Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги та такі збитки мають відшкодовуватися у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Також колегія суддів зазначає, що в постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13.05.2014 року по справі №21-89а14, на яку посилається Інспекція, як на підставу відмови у задоволенні позову, зазначено зовсім інший випадок - коли вимога про відшкодування збитків є самостійною та конкретною із зазначенням розміру таких збитків.

Зокрема, в даній постанові зазначено, що колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача. У справі, яка розглядалась Верховним Судом України, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. В той же час, в оскаржуваній вимозі прямо вимагається усунути виявлені порушення законодавства, при цьому питання щодо відшкодування збитків зазначено як таке, що структурно входить до зазначеної вимоги.

Також, в разі не усунення виявлених порушень, інспекція ініціює розгляд питання про розірвання контракту з директором державного підприємства "Зміївське лісове господарство".

Крім того, позивач зазначив, що інформацію про результати ревізії передано відповідачем до правоохоронних органів, у зв'язку із чим Зміївським відділеннями поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області відкрито кримінальне провадження № 42016221440000038, проте фінансова інспекція так і не зверталася до суду із вимогами щодо стягнення виявлених збитків.

Щодо недоотримання доходів внаслідок непред'явлення рахунків стороннім особам за надані послуги щодо розвантаження деревини в сумі 115638,57 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Так, державним підприємством "Зміївське лісове господарство" складалися акти приймання-передачі послуг та пред'являлися до оплати стороннім особам рахунки за надані послуги, що містяться у матеріалах справи.

В зв'язку з відсутністю в прейскуранті послуги з розвантаження керівником державного підприємства "Зміївське лісове господарство" прийнято наказ від 27.02.2015 року № 36 "Про вартість послуг транспорту" з додатками, відповідно до яких вартість послуг з розвантаження лісопродукції включена до погодинної роботи автотранспорту та була оплачена клієнтами в повному обсязі відповідно до діючої на той час вартості послуг. Витрати при погодинній роботі автотранспорту на перевезенні та на навантаженні чи розвантаженні є однаковими.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження про порушення щодо недоотримання доходів внаслідок не пред'явлення до оплати рахунків стороннім особам за послуги розвантаження деревини в сумі 115638,57 грн. є помилковими та не відповідають дійсним обставинам справи.

Стосовно завищення вартості виконаних лісогосподарських робіт на загальну суму 8911,81 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційною інстанцією, що за результатами проведення зустрічних звірок за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року фахівцями фінансової інспекції виявлено завищення вартості лісозаготівельних робіт фактично наданих лісгоспу за рахунок включення до "Нормативно-технологічних карт розрахунку виробничої собівартості" (Додаток 7, який є невід'ємною частиною договору підряду) додаткової заробітної плати та нарахувань до неї на загальну суму 8911,81 грн., в т.ч. ФОП ОСОБА_1 4753,60 грн. та ФОП ОСОБА_2 4158,21 грн.

Так, між державним підприємством "Зміївське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_2 були укладені договори підряду, відповідно до яких визначена вартість лісозаготівельних робіт.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, на підставі договорів між суб'єктами господарювання виникають господарсько-договірні зобов'язання, які є обов'язковими до виконання, згідно ст. 193 цього ж Кодексу.

Всі роботи згідно договору підряду виконано якісно та в повному обсязі, що підтверджується актом огляду місця заготівлі деревини та підписаним сторонами актом приймання виконаних робіт. Згідно п. 2.2 договору підставою для оплати є Акт приймання виконаних робіт, який складається на основі Наряда - акта (нарядів - актів) на виконання лісосічних робіт ( форма JIT-1, визначена "Інструкцією по обліку лісопродукції на підприємствах Держкомлісгоспу" ).

Колегія суддів зазначає, що законодавством України не покладено на сторону господарського договору, цивільно-правової угоди обов'язку здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податків та зборів до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження нарахувань, сплати податків і зборів зазнавати первинних негативних матеріальних наслідків.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.

Стосовно завищення вартості виконаних робіт по переробці шишки сосни звичайної ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 1139,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

За результатами проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_1 фахівцями фінансової інспекції виявлено порушення при виконанні договору від 12.02.2015 року № 49 щодо переробки шишки сосни звичайної, чим на думку контролюючого органу завдано збитки в розмірі 1139,00 грн.

12.02.2015 року між державним підприємством "Зміївське лісове господарство" та ФОП ОСОБА_3 укладено договір № 49, відповідно до умов якого виконавець виконує послуги по заготівлі та переробці шишки сосни звичайної в Задонецькому лісництві в кількості 1,7 тони. На виконання зазначеного договору ФОП ОСОБА_1 надано послуги, які виконані якісно та в повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі робіт (послуг).

Вказаний акт підписано сторонами 27.02.2015 року, в якому відсутні дані щодо неякісного, недбалого чи невідповідного виконання робіт та надання послуг, а також вказано що сторони одна до одної претензій не мають.

На підставі п. 5 договору роботи (послуги) фактично надані підрядником оплачені в повному обсязі. Також в зазначеному договорі відсутні будь-які посилання на технологічний процес із застосуванням спеціальної камери - шишкосушилки та іншого технологічного обладнання.

Також колегія суддів зазначає, що представник позивача під час судового розгляду справи в суді першої інстанції зазначив, що переробити шишки можливо і без спеціального технологічного обладнання, а використовуючи лише ручну працю та звичайні побутові знаряддя праці.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження відповідача про завищення вартості фактично виконаних робіт та завдання матеріальної шкоди (збитків) підприємству в розмірі 1139,00 грн. є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо перерахування коштів ФОП ОСОБА_4 за ненадані послуги на загальну суму 154321,27 грн., колегія суддів зазначає наступне.

За результатами проведення зустрічних звірок фахівцями контролюючого органу виявлено необґрунтоване перерахування коштів за не надані послуги ФОП ОСОБА_5

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, на підставі договорів між суб'єктами господарювання виникають господарсько-договірні зобов'язання, які є обов'язковими до виконання, згідно ст. 193 цього ж Кодексу.

Так, між державним підприємством "Зміївське лісове господарство" (замовник) та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір щодо навантаження та перевезення лісоматеріалів № 40 від 05.02.2014 року.

У підтвердження виконання договору та фактичного надання, отримання послуг сторонами підписаний Акт приймання-передачі послуг.

Згідно п. 2 Наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року встановлено перелік обов'язкових реквізитів при заповненні первинних бухгалтерських документів, до яких відноситься і Акт приймання-передачі послуг, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" - перелік обов'язкових реквізитів на цьому вичерпано.

Колегія суддів зазначає, що Акт приймання-передачі послуг на підприємстві складено з дотриманням законодавства України.

Згідно п. 3 вказаних договорів замовник оплачує виконані роботи на підставі Акту виконаних робіт, надання інших підтверджуючих документів щодо здійснення даних господарських операцій договором не передбачено. Всі послуги на виконання раніше вказаних договорів надані в строк, якісно, в повному обсязі та повністю оплачені - сторони претензій одна до одної не мають.

Як вбачається із пояснень представника позивача, при оформленні товарно-транспортних накладних, старшими майстрами лісу помилково вносилися дані в графу "Перевізник", а саме - замість ФОП ОСОБА_4, який згідно раніше зазначеного договору надав транспорт, вказувалися прізвища водіїв.

У підтвердження того, що саме ФОП ОСОБА_4 фактично надавав послуги, є підписаний сторонами Акт звірки щодо нарахування коштів за автопослуги по перевезенню та навантаженню лісопродукції транспортом, наданим ФОП ОСОБА_4 для ДП "Зміївський лісгосп" за період 01.01.2014 року по 31.12.2014 року", на підставі якого згідно Наказу по підприємству від 09.12.2015 року № 246, в період проведення ревізії, а саме 10.12.2015 року внесено виправлення помилок у відповідні первинні документи. Копії Акта звірки та первинних документів з обумовленими виправленнями разом із поясненням головного інженера надано в період проведення ревізії.

Також, відповідно до Закону України від 05.07.2011 року № 3565-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" у текстах законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та "Про міліцію" вилучено посилання на подорожні листи будь-яких автотранспортних засобів, у тому числі вантажних автомобілів.

Отже, підприємства, які експлуатують автотранспортні засоби, мають право не виписувати водіям подорожні листи.

За необхідності підприємства самостійно приймають рішення стосовно використання подорожніх листів у своїй господарській діяльності, а отже порушення з боку позивача відсутнє.

Щодо безпідставного перерахування на рахунок ТОВ "Преміум Авто" коштів за ненадані послуги на загальну суму 25978,99 грн., колегія суддів зазначає наступне.

За результатами проведення зустрічних звірок фахівцями фінансової інспекції виявлено необґрунтоване перерахування коштів за не надані послуги ТОВ "Преміум Авто" на загальну суму 25978,99 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено колегією суддів, що між державним підприємством "Зміївське лісове господарство" та ТОВ "Преміум Авто" укладено договори щодо навантаження та перевезення лісоматеріалів № 58 від 20.02.2014 року та № 161 від 17.08.2015 року.

На підтвердженням фактичного надання та отримання послуг сторонами підписані акти приймання-передачі послуг. Всі акти приймання-передачі послуг на підприємстві складено з дотриманням вимог діючого законодавства України.

Згідно п. 3 вказаних договорів замовник оплачує виконані роботи на підставі акту виконаних робіт, надання інших підтверджуючих документів щодо здійснення даних господарських операцій договором не передбачено. Всі послуги на виконання раніше вказаних договорів надані в строк, якісно, в повному обсязі та повністю оплачені - сторони претензій одна до одної не мають.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження фінансової інспекції щодо необґрунтованого перерахування коштів за нібито не надані послуги ТОВ "Преміум Авто" на суму 25978,99 грн. є безпідставним.

Стосовно витрат, які не пов'язані з господарською діяльністю на суму 5985,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із пояснень представника позивача та матеріалів справи, державне підприємство "Зміївське лісове господарство" 02 лютого 2015 року сумісно з НПП "Гомільшанські ліси" та Товариством лісівників ХОУЛМГ брало участь у традиційному святі "День Байбака" на біологічній станції ХНУ ім. В.Н.Каразіна. Цей захід проводиться щорічно.

Участь в подібних заходах передбачена Статутом підприємства (п. 3.2.17 Популяризація серед населення значення Мереження і правильного використання лісів і захисних лісонасаджень, залучення громадськості до справи відтворення та охорони лісів), ставить за мету пропагування екологічного багатофункціонального лісового господарства, формування в суспільстві екологічного світогляду, належного ставлення до лісів і здійснювання в них господарських заходів, виховання екологічної культури, поширення знань про роль лісів у природі та житті людини, сприяння кадровому забезпеченню та підвищенню професійного рівня працівників лісового господарства, відродженню та збереженню кращих традицій лісівників України.

Колегія суддів зазначає, що дана поїздка має пряме відношення до видів діяльності лісгоспу згідно Державного класифікатора продукції та послуг ДК-2010(/) 02.40. Послуги, пов'язані з лісівництвом та згідно Статуту п.3.2.30 Інші види діяльності, що випливають з мети та предмету діяльності і не заборонені чинним законодавством України, а тому це не є порушенням вимог п.4 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого Наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87.

Враховуючи, що відповідач не надав обґрунтованих доказів, що стали підставою для прийняття спірного рішення, а викладені в акті судження суб'єкта владних повноважень мають характер припущень, бо не підкріплені належними висновками та не доведені відповідними документами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підприємства "Зміївське лісове господарство" є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 року по справі № 820/924/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.09.2016р. по справі № 820/924/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В. Судді Кононенко З.О. Чалий І.С. Повний текст ухвали виготовлений 22.11.2016 р.