Рішення

від 13.09.2016 по справі 914/2399/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2016р. Справа № 914/2399/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми В«Мерто ЛТДВ» , с.Конопниця Пустомитівського району Львівської області

до відповідача-1 Державного підприємства В«Інформаційний центрВ» Міністерства юстиції України, м.Київ

до відповідача-2 Відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції, м.Пустомити Львівської області

до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія В«ВЕЕМ-БудсервісВ» , м.Львів

про визнання протоколу №46250 від 26.01.2015р. про проведення електронних торгів від 26.01.2015р. з реалізації арештованого майна, а саме станків та агрегатів в кількості 13 одиниць, - недійсним, та визнання недійсною та скасування постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 22.06.2015р., затверджену начальником Відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції 22.06.2015р., якою оформлені результати проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - представник (довіреність №7 від 10.03.2016р.);

від відповідача-1 не з'явився;

від відповідача-2 не з'явився;

від відповідача-3 ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 07.07.2016р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми В«Мерто ЛТДВ» до відповідача-1 Державного підприємства В«Інформаційний центрВ» Міністерства юстиції України, до відповідача-2 Відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції та до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія В«ВЕЕМ-БудсервісВ» про визнання протоколу №46250 від 26.01.2015р. про проведення електронних торгів від 26.01.2015р. з реалізації арештованого майна, а саме станків та агрегатів в кількості 13 одиниць, - недійсним, та визнання недійсною та скасування постанови про передачу майна стягувачу в

рахунок погашення боргу від 22.06.2015р., затверджену начальником Відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції 22.06.2015р., якою оформлені результати проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.10.2015р. у справі №914/2399/15 в задоволенні позову відмовлено повністю, а також скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Львівської області від 05.10.2015р. у справі №914/2399/15.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2015р. в задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми В«Мерто-ЛТДВ» відмовлено, рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2015 у справі №914/2399/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2016р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2015р. у справі №914/2399/15 та рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2015р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

В постанові Вищого господарського суду України зазначено, що проведення електронних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.11.2015 року у справі № 6-1749цс15.

Проте, як зазначила колегія суддів Вищого господарського суду України, здійснюючи судовий розгляд справи суди першої та апеляційної інстанції на вказане, з урахуванням наявних доказів у справі, уваги не звернули та не перевірили, чи вплинули ці порушення на результати торгів, зокрема, чи підвищилася вартість майна, що реалізовувалося на спірних електронних торгах, з огляду на те, що торги були проведені більше ніж через 6 місяців з моменту підписання звіту про оцінку реалізованого майна; чи порушені внаслідок цього права і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред'явлення позову про визнання електронних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, а також не звернули уваги на обраний спосіб захисту порушених прав, виходячи з предмету та підстави позову.

При цьому Вищий господарський суд зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи наведене, постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2016р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2015р. у справі №914/2399/15 та рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2015р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.07.2016р. прийнято справу до розгляду та призначено її до судового розгляду на 26.07.2016р. Ухвалою суду від 26.07.2016р. розгляд справи відкладено на 30.08.2016р. Ухвалою суду від 30.08.2016р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 13.09.2016р.

У судове засідання 13.09.2016р. з'явились представники позивача та відповідача-3, відповідач-1 та відповідач-2 явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача-3 проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представників позивача та відповідача-3, суд, -

встановив:

Відділом державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області відкрито виконавче провадження на примусове виконання наказу господарського суду Львівської області, виданого 18.03.2013р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 31.05.2012р. та постанови Вищого господарського суду України від 12.03.2013р. у справі №5015/6489/11, якими стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма В«Мерто-ЛтдВ» 331 200,00 грн. збитків, 3 312,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія В«ВЕЕМ-БудсервісВ» .

17.05.2013р. державним виконавцем винесено постанову про приєднання вказаного виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП №37990569, в рамках якого 28.11.2013р. та 07.02.2014р. проведено опис та арешт майна боржника, а саме верстатів та станків в кількості 13 одиниць, та призначено експерта, для визначення вартості арештованого майна. 14.05.2014р. затверджено звіт про оцінку вартості вказаного майна, яке передано на реалізацію Державному підприємству В«Інформаційний центрВ» Міністерства юстиції України шляхом його продажу на торгах за початковою (стартовою) ціною 185 484,63 грн., визначеною експертом.

Проведення перших електронних торгів призначалось на 02.10.2014р. з реєстраційним номером лоту 4197 за початковою ціною 185 484,63 грн. У протоколі №4981 проведення електронних торгів від 02.10.2014р. зазначено, що прилюдні торги не відбулись, оскільки від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція.

Зважаючи на це, державним виконавцем проведено уцінку майна, а організатором торгів призначено повторні електронні торги на 03.12.2014р. за стартовою ціною 129 839,24 грн. з реєстраційним номером лоту 15209. Однак, зазначені прилюдні торги також не відбулись, зважаючи на те, що від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція. Зазначене відображено у протоколі №17439 проведення електронних торгів від 03.12.2014р.

Після повторного уцінення майна державним виконавцем, організатором торгів призначено треті електронні торги на 26.01.2015р. за стартовою ціною 92 742,32 грн. з реєстраційним номером лоту 32582. У протоколі № 46250 проведення електронних торгів від 26.01.2015р. зазначено, що прилюдні торги не відбулись, оскільки від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція.

Беручи до уваги те, що майно не реалізоване у встановленому порядку, 03.02.2015р. головним державним виконавцем Пустомитівського РУЮ скеровано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Компанія В«ВЕЕМ-БудсервісВ» відповідного листа, у якому запропоновано стягувачу залишити за собою нереалізоване майно.

22.06.2015р. головним державним виконавцем Пустомитівського РУЮ ОСОБА_3, на підставі листа стягувача від 02.03.2015р., яким виражено згоду залишення за собою не реалізованого з прилюдних торгів майна боржника за початковою вартістю в розмірі 185 484,63 грн., винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 22.06.2015р., а саме: станків металообробного (токарно-гвинторізного) ІЕ6ІМТ, заводський номер 6102, 1967 р.в.; фрезерного металообробного 6А75В, заводський номер 311, 1973 р.в.; фрезерного металообробного, модель невідома, 80-х років випуску (аналог станка фрезерного широкоуніверсального 67К25В); точильно-шліфувального (однодискового), рік випуску - після 2000-го; крану-балки вантажопідйомністю 2т. довжиною 10 м., рік випуску - після 2000-го; свердлильного станка 2Н135, заводський номер 101416, 1987 р.в.; свердлильного станка 2Н118, заводський номер 1492, 80-х років випуску; свердлильного станка 2Н125, заводський номер 2590, 1981 року випуску; станка стрічково-шліфувального Р.С'О 2200 (HOUFEK. Чехія), рік випуску - після 2000-го; пресу кривошипного КД-1428, 80-х років випуску; установки для аргоннодугового зварювання УДГ 161, р.в. - після 2000-го року; аргоннозварювального апарату THYRTIG 200DС, рік випуску - після 2000-го.

Вважаючи, що під час проведення процедури реалізації майна допущено істотні порушення, ТОВ НВФ В«Мерто ЛТДВ» звернулось до суду із позовною заявою про визнання протоколу №46250 від 26.01.2015р. про проведення електронних торгів від 26.01.2015р. з реалізації арештованого майна, а саме станків та агрегатів в кількості 13 одиниць - недійсним, та визнання недійсною та скасування постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 22.06.2015р., затверджену начальником відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції 22.06.2015р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що оскільки звіт про проведення оцінки майна втратив свою чинність зі спливом шестимісячного строку з моменту його проведення, тобто до моменту проведення других торгів, то у державного виконавця не було підстав проводити повторну уцінку та призначати треті торги по нечинному звіту. Зважаючи на це, ТОВ НВФ В«Мерто ЛТДВ» просить визнати протокол №46250 проведення третіх торгів від 26.01.2015р. недійсним, оскільки такі торги проводились на підставі звіту про оцінку майна, який втратив чинність 15.11.2014р.

Також позивач вважає, що оскільки основною метою проведення торгів є укладення кінцевого договору з переможцем, юридичну силу договору має постанова про передачу майна та акт, складений та підписаний за їх закінченням, відтак, вони мають містити всі істотні умови договору. Тому, постанова державного виконавця про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу від 22.06.2015р. посвідчує укладення угоди щодо продажу арештованого майна, а вартість майна, яка визначається на підставі звіту про оцінку, є істотною умовою такого договору, укладеного в межах процедури реалізації арештованого майна. Позивач зазначає, що оскільки звіт експерта, на підставі якого визначено вартість майна, втратив чинність 15.11.2014р., то така угода є недійсною в силу того, що законом В«Про виконавче провадженняВ» передбачено обов'язковість проведення повторної оцінки. Таким чином, на думку позивача, в момент його вчинення сторонами не дотримано встановлених законом вимог, що є підставою для визнання його недійсним.

Окрім того, позивач також звертає увагу на те, що при зверненні стягнення на верстати та станки, відділом ДВС порушено черговість звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи, зважаючи на наявність у власності фірми легкових автомобілів, що є суттєвим порушенням процедури реалізації майна боржника, а відповідно, й підставою для визнання результатів проведення прилюдних торгів, які оформлені постановою про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу, недійсними.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та відповідача-3, враховуючи викладене у постанові Вищого господарського суду України від 07.06.2016р., якою справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Згідно п.3.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» з урахуванням правової процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та особливостей, передбачених законодавством щодо проведення прилюдних торгів, у тому числі складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, слід мати на увазі, що складання такого акта є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку. Предметом спору може бути як протокол відповідних торгів із зазначенням сторін та істотних умов, так і договір купівлі-продажу, якщо він укладався. При цьому неоскарження позивачем у порядку статті 121 2 ГПК дій або бездіяльності органу Державної виконавчої служби під час виконання судового рішення не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання прилюдних торгів недійсними.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до визначених Цивільним кодексом України норм: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6 ст.203 ЦК України).

Позивач стверджує, що при проведенні електронних торгів грубо порушено законодавчі норми, якими врегульовано порядок реалізації арештованого майна, а в момент передачі не реалізованого майна стягувачеві сторонами не дотримано встановлених законом вимог.

Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів регулюється Законом України В«Про виконавче провадженняВ» , а також Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 16.04.2014 року № 656/5 (далі - Тимчасовий порядок), у редакції на момент проведення торгів.

Згідно ст.62 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

У пункті 1 Розділу ІІ Тимчасового порядку визначено, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 58 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , відповідно до якої, визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

Доказів, які би свідчили про порушення державним виконавцем такого порядку визначення оцінки майна, матеріали справи не містять. Разом з тим, приписи статті 58 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» не вимагають залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для визначення оцінки такого майна як верстати та станки, а відтак державний виконавець вправі був визначити таку вартість самостійно, і лише у разі якщо визначити вартість майна складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Відповідно до ч.4 ст.58 вказаного Закону, у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Доказів, які би свідчили про проведення рецензування звіту про оцінку майна чи про її оскарження в судовому порядку матеріали справи не містять.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Тимчасового порядку, державний виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після закінчення 10-денного строку подачі заперечень сторін виконавчого провадження проти визначення вартості (оцінки) майна у разі відсутності таких заперечень готує і направляє до відповідного структурного підрозділу головного територіального управління юстиції у місті Києві та областях, що забезпечує реалізацію повноважень з питань державної виконавчої служби (далі - регіональний орган державної виконавчої служби), для проведення реалізації майна визначені документи.

Відповідно до ч.3 ст.62 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, стартова ціна майна, переданого державним виконавцем на реалізацію, відповідала визначеній в звіті про оцінку майна, який був чинним на момент такої передачі.

Позивач стверджує, що протокол № 46250 від 26.01.2015р. про проведення електронних торгів від 26.01.2015р. з реалізації арештованого майна є недійсним, з огляду на те, що на момент проведення других торгів звіт про оцінку майна втратив свою чинність, а повторну оцінку державним виконавцем не проведено, а відтак, у державного виконавця не було підстав проводити повторну уцінку та призначати треті торги.

Відповідно до ч.5 ст.58 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, а після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Водночас, як встановлено ч.ч.5, 6 ст.62 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна. У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

Як вбачається з вищенаведеного, звіт про оцінку має бути чинним на момент передачі арештованого майна на реалізацію, водночас законодавство не пов'язує визначення вартості майна шляхом уцінки зі звітом про оцінку, а лише із початковою вартістю майна, а відтак державний виконавець уцінюючи майно діяв відповідно до вимог Закону.

Разом з тим, за змістом положень Закону України В«Про виконавче провадженняВ» та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Міністерством юстиції України від 15.12.99 № 74/5, державний виконавець здійснює підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації майна проводяться спеціалізованими організаціями, з якими Державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 названої Інструкції). Зазначені положення також відображено у п.3.13 Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р.

Також, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, що міститься у постанові від 23.09.2014р. по справі №3-112гс14, порушення вимог ст.58 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , при проведенні прилюдних торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними, оскільки зазначеним Законом встановлено загальні правові засади організації і діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їх права та обов'язки, у тому числі права стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження, натомість дії державного виконавця, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання цих торгів недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи, дії державного виконавця щодо процедури реалізації арештованого майна в межах виконавчого провадження сторонами не оскаржувались. Також матеріали справи також не містять належні та допустимі докази на підтвердження порушення державним виконавцем порядку реалізації арештованого майна, на які посилається позивач, зазначаючи, що станки та верстати передано на реалізацію поза чергою, встановленою ст.66 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , зважаючи на наявність належних йому на праві власності легкових автомобілів.

Як зазначила колегія суддів Вищого господарського суду України, здійснюючи судовий розгляд справи суди першої та апеляційної інстанції на вказане, з урахуванням наявних доказів у справі, уваги не звернули та не перевірили, чи вплинули ці порушення на результати торгів, зокрема, чи підвищилася вартість майна, що реалізовувалося на спірних електронних торгах, з огляду на те, що торги були проведені більше ніж через 6 місяців з моменту підписання звіту про оцінку реалізованого майна; чи порушені внаслідок цього права і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред'явлення позову про визнання електронних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, а також не звернули уваги на обраний спосіб захисту порушених прав, виходячи з предмету та підстави позову.

Враховуючи те, що електронні торги призначені на 26.01.2015р. не відбулись, позивачем не доведено яким чином закінчення строку чинності звіту про оцінку майна вплинуло на результати цих торгів, внаслідок чого за твердженням позивача порушено його права та законні інтереси. Разом з тим, слід зазначити, що внаслідок ненадходження жодної цінової пропозиції від учасників торгів, майно, що реалізовувалося на спірних електронних торгах, уцінювалась двічі, і його вартість на дату проведення останніх торгів 26.01.2015р. зменшилась до 92 742,32 грн., в той час як вартість за якою майно було передано стягувачу відповідно до постанови про передачу майна стягувачу від 22.06.2015р. складає 185 484,63 грн. Водночас, позивачем не доведено, що вартість майна на дату проведення електронних торгів 26.01.2015р. за певних обставин могла бути більшою тощо.

Окрім цього, суд звертає увагу, що приписи статті 58 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» не вимагають залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для визначення оцінки такого майна як верстати та станки, а відтак державний виконавець вправі був визначити таку вартість самостійно на момент проведення оскаржуваних електронних торгів, і лише у разі якщо визначити вартість майна було б складно або якщо б боржник чи стягувач заперечував проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Згідно п.3.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» з урахуванням правової процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та особливостей, передбачених законодавством щодо проведення прилюдних торгів, у тому числі складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, слід мати на увазі, що складання такого акта є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку. Предметом спору може бути як протокол відповідних торгів із зазначенням сторін та істотних умов, так і договір купівлі-продажу, якщо він укладався. При цьому неоскарження позивачем у порядку статті 121 2 ГПК дій або бездіяльності органу Державної виконавчої служби під час виконання судового рішення не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання прилюдних торгів недійсними.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Зазначаючи в позовній заяві про те, що підстав робити повторну уцінку та призначати треті торги по нечинному звіту про оцінку у відділі ДВС не було, а відтак і протокол проведення третіх торгів від 26.01.2015р. слід визнати недійсним, позивачем не зазначено, які саме істотні умови, що зазначені у вказаному протоколі порушують його права та законні інтереси та можуть бути підставою для визнання протоколу недійсним, враховуючи, що окрім інформації про те, що торги не відбулись, жодних істотних умов вказаний протокол не містить.

Слід зазначити, що недоліки в організації торгів, які не вплинули на їх результат не можуть бути підставою для визнання торгів недійсними, а також щодо необхідності обґрунтування, яким чином вказані позивачем порушення в організації проведення торгів порушують його права чи охоронювані законом інтереси (Постанова Верховний Суд України від 16.02.2011р. у справі №6-12341св09 та Вищого господарського суду України висловленою у постановах від 14.11.2011р. у справі №1/134 та від 06.07.2011р. у справі 14/7-ПН-11).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстав для визнання недійсним протоколу №46250 від 26.01.2015р. про проведення електронних торгів від 26.01.2015р. з реалізації арештованого майна, а саме станків та агрегатів в кількості 13 одиниць - відсутні.

Стосовно вимог позивача про визнання недійсною та скасування постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 22.06.2015р., затверджену начальником відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції 22.06.2015р., якою оформлені результати проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, суд зазначає наступне.

У відповідності до положень ст.62 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , у разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-3, у відповідності до вимог закону, надано згоду на залишення за собою нереалізованого майна за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Відтак, передавши арештоване майно стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію, державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону. Слід зазначити, що вартість майна за якою воно було передано стягувачу позивачем не оскаржується, а відтак на думку суду позов заявлено більше з формальних підстав.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю за необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Відповідно до ст.68 ГПК України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Ухвалою суду від 05.10.2015р. вжито заходи до забезпечення позову ТзОВ НВФ В«Мерто ЛТДВ» шляхом заборони відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції передавати нереалізоване рухоме майно, а саме: станки та агрегати в кількості 13 одиниць, перелік яких зазначено у постанові від 22.06.2015р. про передачу майна стягувачеві - ТзОВ В«Компанія В«ВЕЕМ-БудсервісВ» , а саме - станків металообробного (токарно-гвинторізного) ІЕ6ІМТ, заводський номер 6102, 1967 р.в.; фрезерного металообробного 6А75В, заводський номер 311, 1973 р.в.; фрезерного металообробного, модель невідома, 80-х років випуску (аналог станка фрезерного широкоуніверсального 67К25В); точильно-шліфувального (однодискового), рік випуску - після 2000-го; крану-балки вантажопідйомністю 2т. довжиною 10 м., рік випуску - після 2000-го; свердлильного станка 2Н135, заводський номер 101416, 1987 р.в.; свердлильного станка 2Н118, заводський номер 1492, 80-х років випуску; свердлильного станка 2Н125, заводський номер 2590, 1981 року випуску; станка стрічково-шліфувального Р.С'О 2200 (HOUFEK. Чехія), рік випуску - після 2000-го; пресу кривошипного КД-1428, 80-х років випуску; установки для аргоннодугового зварювання УДГ 161, р.в. - після 2000-го року; аргоннозварювального апарату THYRTIG 200DС, рік випуску - після 2000-го, до моменту вирішення судового спору у справі №914/2399/15.

Враховуючи те, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, а з огляду на висновки викладені судом у даному рішенні, обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову змінились, суд дійшов висновку, що вжиті судом заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 68, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Скасувати заходи до забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми В«Мерто ЛТДВ» (Львівська область, Пустомитівський район, с.Конопниця, вул.Городоцька, буд.18; код ЄДРПОУ 20788579), вжиті ухвалою господарського суду Львівської області від 05.10.2015р. у справі №914/2399/15 шляхом заборони відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції (Львівська область, м.Пустомити, вул. Івана Кандиби, буд.3; код ЄДРПОУ 34986930) передавати нереалізоване рухоме майно, а саме: станки та агрегати в кількості 13 одиниць, перелік яких зазначено у постанові від 22.06.2015р. про передачу майна стягувачеві - ТзОВ В«Компанія В«ВЕЕМ-БудсервісВ» (м.Львів, пр. В.Чорновола, буд.5; код ЄДРПОУ 23884496), а саме: - станків металообробного (токарно-гвинторізного) ІЕ6ІМТ, заводський номер 6102, 1967 р.в.; фрезерного металообробного 6А75В, заводський номер 311, 1973 р.в.; фрезерного металообробного, модель невідома, 80-х років випуску (аналог станка фрезерного широкоуніверсального 67К25В); точильно-шліфувального (однодискового), рік випуску - після 2000-го; крану-балки вантажопідйомністю 2т. довжиною 10 м., рік випуску - після 2000-го; свердлильного станка 2Н135, заводський номер 101416, 1987 р.в.; свердлильного станка 2Н118, заводський номер 1492, 80-х років випуску; свердлильного станка 2Н125, заводський номер 2590, 1981 року випуску; станка стрічково-шліфувального Р.С'О 2200 (HOUFEK. Чехія), рік випуску - після 2000-го; пресу кривошипного КД-1428, 80-х років

випуску; установки для аргоннодугового зварювання УДГ 161, р.в. - після 2000-го року; аргоннозварювального апарату THYRTIG 200DС, рік випуску - після 2000-го, до моменту вирішення судового спору у справі №914/2399/15.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

підписано 19.09.2016р.

Суддя Петрашко М.М.