Рішення

від 16.05.2016 по справі 204/7209/15-ц

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/7209/15-ц

Провадження № 2/204/342/16

РІШЕННЯ

Іменем України

16 травня 2016 року м.Дніпропетровськ

Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Тітової І.В.

за участю секретаря Духневича В.С.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Правова консалтингова компанія «Укртрансгруп інжиніринг» про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

03 листопада 2015 року до суду надійшов вищевказаний цивільний позов, у якому позивач просить зобов'язати ТОВ «ПКК «УТГ ІНЖИНІРИНГ» (код за ЄДРПОУ 38005382) зробити у трудовій книжці позивача (РНОКПП НОМЕР_1) запис наступного змісту: «звільнений з ТОВ «ПКК «УТГ ІНЖИНІРИНГ» на підставі п.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням» та видати копію наказу про звільнення з роботи з 31.07.2015р. на підставі п.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням, стягнути з відповідача на користь позивача 10150грн. заборгованості по заробітній платі за період з 01.01.2015р. по 31.07.2015р., 1334грн.80коп. компенсації за невикористану відпустку, 4350грн. вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, а також середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач 02.06.2014р. був прийнятий на посаду заступника директора з правової роботи ТОВ «ПКК «УКРТРАНСГРУП ІНЖИНІРИНГ», що зокрема підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу, форма ОК- 5, виданими Управлінням ПФУ в Жовтневому районі м.Дніпропетровська вих.№ 11533 від 10.09.2015р. Директор ТОВ "ПКК "УТГ ІНЖИНІРИНГ" ОСОБА_2 припинила виплати позивачу заробітної плати, починаючі із заробітної плати за січень 2015р. Невиплату заробітної плати директор пояснювала відсутністю коштів. З 2014 року офіс ТОВ "ПКК "УТГ ІНЖИНІРИНГ" у м.Дніпропетровську знаходився за адресою: вул.Будівельників, 23, а з квітня 2015р. переїхав за адресою: АДРЕСА_1, де директор ОСОБА_3 в останнє з'явилася у квітні 2015р., після чого припинила відповідати на телефонні дзвінки, виходити на зв'язок. 21.07.2015р. користуючись правами, наданими ч.3 ст.4 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" наймані працівники ТОВ "ПКК "УТГ ІНЖИНІРИНГ" висунули вимоги до власника або уповьоваженого ним органу (представника) ТОВ "ПКК "УТГ ІНЖИНІРИНГ": виплатити заборгованість по заробітній платі за весь час прострочення; повідомити про адресу фактичного місцезнаходження керівництва ТОВ "ПКК "УТГ ІНЖИНІРИНГ". Протокол від 21.07.2015р. засідання органу, уповноваженого представляти інтереси найманих працівників підприємства в колективному трудовому спорі було надіслано поштою за зареєстрованою на той час адресою місцезнаходження товариства - м.Дніпропетровськ, вул.Барикадна, 11 А, та за адресою реєстрації місця проживання директора ОСОБА_3 - АДРЕСА_2. У відповідь листом від 11.08.2015р. №UTG-12-11/08. направленим поштою, директор ТОВ "ПКК "УТГ ІНЖИНІРИНГ" повідомила про те, що їй не відомо про існування порушення трудового законодавства та запропонувала прибути до офісу підприємства 12.08.2015р., тобто на наступний день після відправлення листа поштою, добре розуміючі, що лист буде отриманий пізніше призначеного дня зустрічі. Отже, керівник ТОВ "ПКК "УТГ ІНЖИНІРИНГ" ухилилася від усунення порушень трудового законодавства, у зв'язку з чим трудовий колектив 04.08.2015р. звернувся до Жовтневого районного відділу Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області із заявою про вчинення злочину, передбаченого ст.175 Кримінального Кодексу України, на підставі якої здійснюється досудове розслідування. 31.07.2015р. позивач направив поштою в адресу ТОВ "ПКК "УТГ ІНЖИНІРИНГ" та його директора заяву про звільнення з займаної посади з 31.07.2015р. на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, в якій також просив виплатити заборгованість по заробітній платі за весь час прострочення, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку, надати детальний розрахунок нарахованих сум, видати належну трудову книжку із відповідним записом про звільнення. У відповідь від директора ТОВ "ПКК "УТГ ІНЖИНІРИНГ" поштою було отримано листа від 11.08.2015р. №UTG-11-11/08, в якому повідомлено про те, що для розгляду заяви необхідно особисто з'явитися до офісу підприємства, погодивши заздалегідь день та час. Тобто замість задоволення законних вимог працівника, директор відповідача висунула умови особистої зустрічі, день та час якої необхідно було з нею заздалегідь погодити. На момент звернення до суду з цією заявою вимоги позивача не задоволені, у зв'язку з чим змушений звернутися за захистом прав до суду.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав. Від нього надійшли письмові заперечення проти позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, суд встановив такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

02 червня 2014р. позивач був прийнятий на посаду заступника директора з правової роботи ТОВ «ПКК «УКРТРАНСГРУП ІНЖИНІРИНГ», що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу, форма ОК-5, виданими Управлінням ПФУ в Жовтневому районі м.Дніпропетровська вих.№ 11533 від 10.09.2015р. (а.с.6) та поясненнями директора ТОВ «ПКК «УТГ ІНЖИНІРИНГ» ОСОБА_2 у наданих до суду запереченнях.

31 липня 2015 року позивач направив поштою на адресу ТОВ "Правова консалтингова компанія "Укртрансгруп Інжиніринг" заяву про звільнення з займаної посади з 31 липня 2015 року, на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з проханням виплатити йому заборгованість по заробітної платі, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу у розмірі 3-х місячного середнього заробітку, видати трудову книжку з відповідним записом про звільнення (а.с.10).

У відповідь від директора ТОВ "ПКК "УТГ ІНЖИНІРИНГ" позивач отримав листа від 11.08.2015р. №UTG-11-11/08 за підписом ОСОБА_2, в якому позивача повідомлено про те, що для розгляду заяви необхідно особисто з'явитися до офісу підприємства, погодивши заздалегідь день та час.

Довідкою УПФ України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська про застраховану особу за січень-грудень 2015 року, форми ОК-5 від 10 вересня 2015 року вих.№11533, підтверджується що відповідачем заробітна плата позивачу нараховувалась по травень 2015 року (а.с.6).

Конституцією України у статті 43 гарантоване право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Така винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану їм роботу - заробітною платою (ст. 94 КЗпП України).

Згідно із п.4 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є зокрема розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст.ст. 38 , 39 КЗпП України ).

Відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Також ст.38 КЗпП України визначає, що працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. В разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП України ), не підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч. 1 ст. 38 КЗпП України .

Відповідно до ч.1ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно із ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» , що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.2 ст.47 КЗпП України , власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу .

Згідно зі ст.21 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно із ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст. 40 цьогоКодексу , працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п. 5 ч. 1 ст. 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Згідно із ст.24 Закону «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до вимог ч.1 ст.83 КЗпП України, ст.24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то необхідно зазначити, що у відповідності до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про доведеність порушення відповідачем вимог ст.ст.116, 117 КЗпП України з вчасного та належного розрахунку при звільненні з наступного дня за днем звільнення, який до теперішнього часу так і не проведений.

Окрім того, сама по собі відсутність у відповідача коштів для оплати праці, так само як і викрадення документів, не звільняє його від такого обов'язку.

Факт порушення відповідачем законодавства про працю, спонукало позивача до розірвання трудового договору з власної ініціативи, саме з підстави ч.3 ст. 38 КЗпП України . Відповідачем були порушені норми закону при звільненні позивача, порушені строки виплати заробітної плати позивачу, в зв'язку з чим виникла заборгованість по заробітної платі на період з січня 2015 року по 31 липня 2015 року. До того ж, в зв'язку з тим, що підставою звільнення позивача є п.3 ст.38 КЗпП України , з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню вихідна допомога при звільненні та компенсація за невикористану відпустку та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" , компенсації за невикористану відпустку позивача, складає 1334грн.80коп.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.. 117 КЗпП , тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вказані висновки зазначені в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП у взаємозв'язку з положеннями ст. 117 , 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст..116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року (далі Порядок), середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно із п.5 Порядку нарахування виплат у випадку збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

У п.8 Порядку зазначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. У разі коли середньомісячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

У п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що при визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку судам необхідно врахувати розмір спірної суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, вини роботодавця у порушенні строків її виплати та інших конкретних обставин справи. У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Відповідно до розрахунку, що проведений відповідно до п.п.2, 5 ч.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100, середньомісячна заробітна плата позивача склала 1450грн., середньоденна - 67,44грн. та, відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку складатиме 67,44 грн. х 197 робочих днів (за 01 серпня 2015 року по 27 квітня 2016 року) = 13285,68 грн.

З огляду на встановлену тривалу невиплату відповідачем заробітної плати правомірною є заява позивача про звільнення з 31.07.2015 року на підставі п.3 ст. 38 КЗпП України, за якою працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Також згідно зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. Оскільки докази видачі позивачу належно оформленої трудової книжки та копії наказу про звільнення відсутні, тому законними є вимоги позивача про зобов'язання відповідача зробити у трудовій книжці позивача запис про звільнення на підставі п.3 ст. 38 КЗпП України та видати копію наказу про звільнення з роботи.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивачем доведені обставини викладені у позовній заяві, натомість представником відповідача викладені обставини не спростовані, окрім того суд критично ставиться до заперечень відповідача, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, отже, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат, суд виходить із положень ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.88, 209 , 212-215 Цивільного процесуального кодексу України ,

у х в а л и в:

Цивільний позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Правова консалтингова компанія «Укртрансгруп інжиніринг» про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Правова консалтингова компанія «Укртрансгруп інжиніринг» (код за ЄДРПОУ 38005382) зробити у трудовій книжці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) запис наступного змісту: «звільнений з ТОВ «ПКК «УТГ ІНЖИНІРИНГ» на підставі п.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням» та видати копію наказу про звільнення з роботи з 31 липня 2015р. на підставі п.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Правова консалтингова компанія «Укртрансгруп інжиніринг» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 10150грн.за період з 01.01.2015р. по 31.07.2015р., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 1334грн.80коп., вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 4350грн., а також середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення судового рішення в сумі 13285грн.68коп., а всього 29120 (двадцять дев'ять тисяч сто двадцять)грн.48коп.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Правова консалтингова компанія «Укртрансгруп інжиніринг» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім)грн.20коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 20 травня 2016 року.

Суддя І.В. Тітова