Рішення

від 14.09.2016 по справі 916/1152/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2016 р.Справа № 916/1152/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 28.04.2016р.

Від відповідачів:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Трансморпорт КоВ» : не з'явився;

- приватного підприємства „ПриваттрансВ» : ОСОБА_3 за довіреністю від 30.08.2016р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „ПроКредит БанкВ» до товариства з обмеженою відповідальністю „Трансморпорт КоВ» та приватного підприємства „ПриваттрансВ» про стягнення 1 819 388,20 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „ПроКредит БанкВ» (далі по тексу - ПАТ „ПроКредит БанкВ» ) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Трансморпорт КоВ» (далі по тексу - ТОВ „Трансморпорт КоВ» ) та приватного підприємства „ПриваттрансВ» (далі по тексу - ПП „ПриваттрансВ» ) про стягнення заборгованості в загальній сумі 1 819 388,20 грн. наступним чином:

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Трансморпорт КоВ» заборгованість за договором про надання траншу № 501.44686/FW501.397 від 07.07.2014р. в загальній сумі 1 643 010,81 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 1 464 494,07 грн., процентів в сумі 52 812,95 грн., процентів за неправомірне користування кредитом в сумі 27 222,69 грн. та пені в сумі 98 481,11 грн.;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Трансморпорт КоВ» заборгованість за договором про надання овердрафту № 501.44680/FW501.397 від 07.07.2014р. в загальній сумі 176 377,39 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 116 748,23 грн., процентів в сумі 0,00 грн., процентів за неправомірне користування кредитом в сумі 2 890,39 грн. та пені в сумі 56 738,77 грн.;

- в рахунок частково погашення заборгованості за рамковою угодою № FW501.397 від 11.08.2010р., договором про надання траншу № 501.44686/FW501.397 від 07.07.2014р. та договором про надання овердрафту № 501.44680/FW501.397 від 07.07.2014р. на загальну суму 1 819 388,20 грн. звернути стягнення на рухоме майно, що перебуває в заставі позивача відповідно до договору застави рухового майна № 133055-Д31 від 27.06.2013р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 1198, які належать на праві власності приватному підприємства „ПриваттрансВ» а саме:

1) транспортний засіб, тип - напівпричіп контейнеровоз, марка FRUEHAUF, випуску 1991 року, № шасі (кузова, рами) VFKXXT34CM1RA2923, реєстраційний номер НОМЕР_1;

2) транспортний засіб, тип - напівпричіп бортовий, марка BRIAB, модель TRB3P2, випуску 1992 року., реєстраційний номер НОМЕР_2;

3) транспортний засіб, тип - напівпричіп бортовий, марка KOGEL, модель SNC024, випуску 1997 року, № шасі (кузова, рами) WK0SNC024V7181413, реєстраційний номер НОМЕР_3;

4) транспортний засіб, тип - вантажний сідловий тягач - Е, марка SCANIА, модель 143 Н, випуску 1995 року, № шасі (кузова, рами) YS2RH4X2A01209704, реєстраційний номер НОМЕР_4;

5) транспортний засіб, тип - вантажний сідловий тягач - Е, марка VOLVO, модель F12, випуску 1991 року, № шасі (кузова, рами) YV2H3A1A1MB468293, реєстраційний номер НОМЕР_5;

6) транспортний засіб, тип - вантажний сідловий тягач - Е, марка VOLVO, модель F12, випуску 1995року, № шасі (кузова, рами) YV2А4В3А1S134828, реєстраційний номер НОМЕР_6;

7) транспортний засіб, тип - вантажний сідловий тягач - Е, марка DAF, модель 95XF380, випуску 1998 року, № шасі (кузова, рами) XLRTE47XS0E496634, реєстраційний номер НОМЕР_7;

8) транспортний засіб, тип - вантажний сідловий тягач - Е, марка DAF, модель TE96NAM338, випуску 2000 року, № шасі (кузова, рами) XLRTE47XS0E516166, реєстраційний номер НОМЕР_8.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за рамковою угодою № FW501.397 від 11.08.2010р. грошових зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, на підставі якої у подальшому між сторонами по справі було укладено договір про надання траншу № 501.44686/FW501.397 від 07.07.2014р. та договір про надання овердрафту № 501.44680/FW501.397 від 07.07.2014р.

Представник ПП „ПриваттрансВ» надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якої останній визнає заявлені позовні вимоги в частковому обсязі. ТОВ „Трансморпорт КоВ» в судове засідання не з'явився та про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

11.08.2010р. між ПАТ „ПроКредит БанкВ» (Кредитор) та ТОВ „Трансморпорт КоВ» (Позичальник) було укладено рамкову угоду № FW501.397, відповідно до п. п. 2.1, 2.2 якої Кредитор на підставі угоди зобов'язується здійснювати кредитування Позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а Позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені угодою та кредитними договорами. Ліміт суми кредитування Позичальника встановлено у розмірі 150 000,00 доларів США.

У відповідності до п. 3.5 рамкової угоди № FW501.397 від 11.08.2010р. кредит вважається виданим з моменту списання суми кредиту з відповідного рахунку Кредитора з метою видачі кредиту, а при видачі овердрафту - з моменту виникнення дебетового сальдо поточного рахунку Позичальника.

Згідно з п. 4.1 рамкової угоди № FW501.397 від 11.08.2010р. за користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти у розмірі та порядку, визначених угодою та кредитними договорами у межах максимальних розмірів процентів, встановлених угодою.

Так, п. п. 9.1.1, 9.2.2 рамкової угоди № FW501.397 від 11.08.2010р. передбачено, що Позичальник має право отримати кредит після підписання відповідного кредитного договору та виконання усіх умов його отримання у строк та на умовах угоди та кредитного договору. Позичальник зобов'язаний щоразу у день настання строків погашення грошових зобов'язань забезпечувати належне їх погашення, здійснювати перевірку проведення погашення та його належності.

Згідно зі ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України з кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльністьВ» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльністьВ» банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Положеннями ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При цьому, в силу положень ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

27.06.2013р. між ПАТ „ПроКредит БанкВ» (Заставодержатель )та ПП „ПриваттрансВ» (Заставодавець) було укладено договір застави рухомого майна №133055-Д31, відповідно до п. 2.1 якого для забезпечення повного виконання основних зобов'язань та вимог Заставодержателя, Заставодавець передає у заставу на умовах, визначених договором предмет застави, що вказаний у п. 2.2. При цьому у розділі 1 сторони договору застави рухомого майна погодили, що основні зобов'язання - усі та кожне окремо, існуючі та майбутні грошові зобов'язання Позичальника (ТОВ „Трансморпорт КоВ» ) перед Заставодержателем, термін виконання яких настав або настане у майбутньому, що виникаючи чи будуть виникати протягом усього часу ліміту дії ліміту строку кредитування на підставі діючих, чи які будуть укладені у майбутньому кредитних договорів, а також зобов'язання, які виникають у зв'язку з порушенням умов кредитних договорів (сплати неустойки, компенсацію, відшкодувати заподіяні збитки тощо).

Відповідно до п. 8.1 договору застави рухомого майна від 27.06.2013р. договір вступає в силу з моменту його укладання і діє протягом усього часу дії ліміту строку кредитування та до моменту, який наступить пізніше: припинення дії рамкової угоди, належного виконання основних зобов'язань, задоволення вимог Заставодержателя. Протягом усього часу дії ліміту строку кредитування виконання всіх чи частини основних зобов'язань не тягне за собою припинення договору.

В подальшому з метою отримання кредиту та відповідно до умов рамкової угоди № FW501.397 від 11.08.2010р. між Позичальником та Кредитором було укладено договір про надання траншу № 501.44686/FW501.397 від 07.07.2014р. та договір про надання овердрафту № 501.44680/FW501.397 від 07.07.2014р.

Відповідно до п. п. 1, 2 договору про надання траншу № 501.44686/FW501.397 від 07.07.2014р. Кредитор на підставі та умовах рамкової угоди № FW501.397 від 11.08.2010р., а також цього договору зобов'язується надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується належно виконати усі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов'язань та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених рамковою угодою та цим договором. Розмір кредиту за вказаним договором про надання траншу складав 90 000,00 доларів США. Строк користування кредитом складає 36 місяців від дати видачі кредиту включно. Способом видачі кредиту є зарахування коштів на рахунок Позичальника №26006210132083 у Кредитора.

Пунктами 7, 8 договору про надання траншу № 501.44686/FW501.397 від 07.07.2014р. передбачено, що даний договір є невід'ємною частиною рамкової угоди, умови якої вважаються умовами цього договору і регламентують усі відносини між сторонам, що виникли на підставі цього договору. Договір набирає чинності з моменту його підписання Позичальником і однією уповноваженою особою Кредитора і діє протягом усього строку користування кредитом до моменту повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань та реалізації прав за цим договором.

Як свідчать матеріали справи, а саме виписка по банківському рахунку, на виконання умов кредитного договору про надання траншу № 501.44686/FW501.397 від 07.07.2014р. позивачем 07.07.2014р. було перераховано ТОВ „Трансморпорт КоВ» кредитні кошти в розмірі.90 000,00 доларів США на рахунок №26006210132083.840.

07.07.2014р. між ПАТ „ПроКредит БанкВ» та ТОВ „Трансморпорт КоВ» було укладено договір про надання овердрафту № 501.44680/FW501.397, відповідно до п. п. 1, 2 якого Кредитор на підставі та умовах рамкової угоди № FW501.397 від 11.08.2010р., а також цього договору зобов'язується надати Позичальнику кредит (надалі - кредит або овердрафт) шляхом здійснення протягом строку дії овердрафту переказів грошей у вказаного у п.2 цього договору рахунка Позичальника згідно з розрахунковими документами Позичальника понад залишок коштів на даному рахунку у межах ліміту овердрафту, встановленого цим договором. Розмір ліміту за вказаним складав 280 000,00 грн. Строк дії овердрафту складав з 07.07.2014р. по 07.07.2016р. включно.

Відповідно до п.6 договору про надання овердрафту № 501.44680/FW501.397 від 07.07.2014р. надання овердрафту оформлюється формуванням дебетового сальдо поточного рахунку Позичальника. Сумою овердрафту є загальне дебетове сальдо поточного рахунку Позичальника на момент закриття кожного операційного дня.

Згідно з п. 15 договору про надання овердрафту № 501.44680/FW501.397 від 07.07.2014р. даний договір є невід'ємною частиною рамкової угоди, умови якої вважаються умовами цього договору і регламентують усі відносини між сторонам, що виникли на підставі цього договору. Договір набирає чинності з моменту його підписання Позичальником і однією уповноваженою особою Кредитора і діє протягом усього строку дії овердрафту та до моменту повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань і реалізації прав за цим договором.

Так, п. п. 7.1-7.3 рамкової угоди № FW501.1075 від 16.07.2014р. передбачено, що Погашення грошових зобов'язань здійснюється у строк, порядку, черговості та розмірі, встановлені угодою та кредитними договорами, шляхом зарахування коштів на визначений Кредитором рахунок. Строк виконання зобов'язань по сплаті процентів, неустойки, комісії, витрат пов'язаних з укладанням, виконанням, припиненням, договорів та погашення заборгованості вважається таким, що настав з моменту їх нарахування. Грошові зобов'язання вважаються погашеними з моменту зарахування коштів у розмірі цих зобов'язань та у встановленій угодою черговості на відповідний рахунок Кредитора. Графік повернення кредиту та сплати процентів сторони погодили у додатках №1 до кожного з договорів про надання траншу. Погашення кредиту та процентів здійснюється у валюті кредиту, а комісій, неустойки та інших платежів - у національній валюті, якщо інше не визначене угодою та кредитним договором.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, в порушення прийнятих на себе за рамковою угодою № FW501.397 від 11.08.2010р., договором про надання траншу № 501.44686/FW501.397 від 07.07.2014р. та договору про надання овердрафту № 501.44680/FW501.397 від 07.07.2014р. грошових зобов'язань ТОВ „Трансморпорт КоВ» було прострочено оплату платежів, передбачених договорами.

Відповідно до п. п. 8.2, 8.6 рамкової угоди № FW501.397 від 11.08.2010р. Кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту, зокрема, у випадку прострочення погашення грошових зобов'язань тривалістю більш, ніж три банківські дні. У разі виникнення заборгованості Позичальника тривалістю понад 30 календарних днів Позичальник зобов'язаний здійснити повне дострокове погашення кредиту, виданого на підставі кредитного договору, по якому існує прострочення не пізніше, ніж через три банківські дні з моменту настання тридцятого календарного дня прострочення, незалежно від того, чи Кредитор пред'явив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з кредитором.

03.02.2016р. ПАТ „ПроКредит БанкВ» надіслав вимогу ТОВ „Трансморпорт КоВ» про повне дострокове погашення кредиту, зазначивши, що за договором про надання траншу № 501.44686/FW501.397 від 07.07.2014р. загальний строк прострочення складає 12 днів.

Окрім того Кредитор надіслав повідомлення ПП „ПриваттрансВ» про виникнення заборгованості за кредитними договорами, укладених на виконання рамкової угоди № FW501.397 від 11.08.2010р.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув та не сплатив відсотки за користування наданим кредитом, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Як вбачається з наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості за договором про надання траншу № 501.44686/FW501.397 від 07.07.2014р протягом періоду з 15.08.2014р. по 21.04.2016р. за ТОВ „Трансморпорт КоВ» рахується заборгованість з дострокового повернення кредиту у розмірі 1 464 494,07 грн. За договором про надання овердрафту № 501.44680/FW501.397 від 07.07.2014р. станом на 12.04.2016р. розмір заборгованість з складає 116 748,23 грн. Таким чином, за ТОВ „Трансморпорт КоВ» рахується заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту в загальному розмірі 1 581 242,30 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з п. п. 4.1-4.2 рамкової угоди № FW501.397 від 11.08.2010р. за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору проценти у розмірі та порядку, визначених угодою та кредитними договорами у межах максимальних розмірів процентів, встановлених угодою. Проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту.

Як свідчить наданий позивачем розрахунок, станом на 21.04.2016р. за ТОВ „Трансморпорт КоВ» рахується заборгованість перед ПАТ „ПроКредит БанкВ» зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 52 812,95 грн. У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ „ПроКредит БанкВ» в частині стягнення із відповідача відсотків за користування кредитом у розмірі 52 812,95 грн.

Умовами рамкової угоди № FW501.397 від 11.08.2010р., а саме п. 4.4 передбачено, що у випадку прострочення погашення кредиту , Позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом „факт/360В» від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення.

Разом з тим, у розділі 1 рамкової угоди № FW501.397 від 11.08.2010р. дано визначення терміну „неправомірне користування кредитомВ» - користування кредитом/його частиною чи з порушенням інших умов угоди та/або кредитних договорів.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В силу положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на положення ст. ст. 536, 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати проценти за неправомірне користування кредитом (донараховані проценти) за кредитними договорами в загальному розмірі 30 113,08 грн . Перевіривши здійснений позивачем розрахунок донарахованих процентів господарський суд, вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Відповідно до п. п. 6.1, 6.2 вищевказаної постанови проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

На підставі вищезазначеного та з урахуванням наданого позивачем розрахунку донарахованих процентів, господарський суд доходить висновку, що проценти за неправомірне користування кредитом, нараховані на суму заборгованості по капіталу у розмірі, за своєю правовою природою є платою за користування чужими коштами , яку позивач повинен сплатити у випадку порушення графіку повернення кредиту.

У зв'язку з вищевикладеним господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ „ПроКредит БанкВ» в частині стягнення із ТОВ „Трансморпорт КоВ» відсотків за користування чужими грошовими коштами в загальному розмірі 30 113,08 грн .

Відповідно до п. 10.2 рамкової угоди № FW501.397 від 11.08.2010р. при порушенні, встановлених договорами строків погашення грошових зобов'язань Позичальник сплачує штрафну неустойку у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, розмір неустойки збільшується до 1% за умови подання Кредитором відповідного повідомлення Позичальнику про таке збільшення. Неустойку не може бути збільшено, якщо погашено не менш ніж 80 % усього боргу чи щомісячно погашається не менш ніж 30 % від суми заборгованості. Якщо законодавством встановлено обмеження щодо максимального розміру пені для певних осіб, то в такому випадку пеня нараховується в максимальному розмірі, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, абзацом 2 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» передбачено, що застосування такого виду неустойки як штраф до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

З посиланням на вищезазначену умову рамкової угоди № FW501.397 від 11.08.2010р. позивачем було нараховано ТОВ „Трансморпорт КоВ» пеню (подвійну облікову ставку) за порушення строків виконання грошових зобов'язань за договором про надання траншу № 501.44686/FW501.397 від 07.07.2014р. у розмірі 98 481,11 грн . та за договором про надання овердрафту № 501.44680/FW501.397 від 07.07.2014р. у розмірі 56 738,77 грн . , з приводу чого господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Так, згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами рамкової угоди № FW501.397 від 11.08.2010р. та договору про надання траншу № 501.44686/FW501.397 від 07.07.2014р. не передбачено відповідальності за порушення прийнятих зобов'язань у вигляді нарахування пені, яка складає подвійну облікову ставку Національного банку України , що з урахуванням положень ч. 1 ст. 547 ЦК України, має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ „ПроКредит БанкВ» у зазначеній частині.

Щодо нарахованої пені за договором про надання овердрафту № 501.44680/FW501.397 від 07.07.2014р. у розмірі 56 738,77 грн., то господарський суд зазначає, що рамковою угодою № FW501.397 від 11.08.2010р. передбачено нарахування штрафної неустойки, яка відповідно до положень ч. 2 ст. 549 ЦК України обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Проте в порушення зазначеної норми позивач фактично нарахував ТОВ „Трансморпорт КоВ» до сплати пеню, оскільки розрахував її у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання станом на дату розрахунку. Вище викладене має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ „ПроКредит БанкВ» про стягнення із ТОВ „Трансморпорт КоВ» пені за договором про надання овердрафту № 501.44680/FW501.397 від 07.07.2014р. у розмірі 56 738,77 грн.

Звертаючись із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Трансморпорт КоВ» та приватного підприємства „ПриваттрансВ» позивачем було заявлено вимогу про звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у заставі ПАТ „ПроКредит БанкВ» на загальну суму заборгованості, у зв'язку з чим господарський суд вважає за необхідне надати правову оцінку позовним вимогам позивача у зазначеній частині.

Як зазначалось вище по тексу рішення 27.06.2013р. між ПАТ „ПроКредит БанкВ» (Заставодержатель ) та ПП „ПриваттрансВ» (Заставодавець) було укладено договір застави рухомого майна №133055-Д31, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за №1191.

Відповідно до п. п. 2.2, 2.3 договору застави рухомого майна №133055-Д31 від 27.06.2013р. предметом застави на підставі договору є майно, яке належить Заставодавцю на праві власності, загальна заставна вартість складає 387 600,00 грн. Вказана у п. 2.2 договору вартість є заставною вартістю предмета застави, що визначена станом на дату укладення договору, враховуючи акт оцінки від 27.06.2013р. №133055-Д31/01. Сторони погоджуються, що протягом дії договору заставна вартість може бути змінена, про що складається відповідний акт оцінки, де визначається та відображається нова заставна вартість предмета застави.

Так, п. 3.2 договору застави рухомого майна №133055-Д31 від 27.06.2013р. передбачено, що заставою забезпечується виконання усіх основних зобов'язань та вимог Заставодержателя, а також вимог, які відповідно до законодавства можуть бути задоволені за рахунок предмета застави.

Сторони договору застави рухомого майна №133055-Д31 від 27.06.2013р. у п. 3.6 погодили, що предмет застави залишається у володінні та користуванні Заставодавця крім випадків, передбачених договором.

Згідно з п. п. 6.1, 6.3 договору застави рухомого майна №133055-Д31 від 27.06.2013р. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, зокрема, у випадку порушення Позичальником або Заставодавцем умов договорів, укладених із Заставодержателем. Звернення стягнення здійснюється за вибором Заставодержателя шляхом: продажу Заставодержателем предмета застави будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу; набуття Заставодержателем права власності на предмет застави; реалізації предмета застави згідно з рішенням суду; звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса; звернення стягнення у інший спосіб, що дозволений законодавством на момент такого звернення.

Актом огляду та оцінки предметів застави №133055-Д31/01 від 27.06.2013р. було визначено загальну заставну вартість предметів застави, яка складає 386 600,00 грн.

27.06.2013р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (витяг за № 41090682) внесено запис про обтяження рухомого майна, яка є предметом застави згідно з договором застави рухомого майна №133055-Д31 від 27.06.2013р.

Згідно з ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу» № 2654-XII від 2 жовтня 1992 року (з наступними змінами і доповненнями), в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобовязання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Положеннями ст. 19, ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Звернення стягнення на рухоме майно, яке знаходиться в заставі, здійснюється у відповідності до Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" N 1255-IV від 18 листопада 2003 року (з наступними змінами і доповненнями), відповідно до ст. 1 якого цей закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно ч. 1 ст. 21 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" до забезпечувальних обтяжень належать застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

В силу приписів ч. ч. 1, 3 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження .

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ „ПроКредит БанкВ» було зареєстровано звернення стягнення на предмет застави, що підтверджується відомостями, які містяться у витягу № 49382835 від 11.04.2016р. про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого мана (реєстрації змін).

Згідно із ст. 25 вказаного України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Необхідно зазначити, що за змістом ст. 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на предмет застави повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання як такого, що вважається виконаним, згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України.

Звернення стягнення на предмет застави не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет застави не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня. Аналогічна правова позиції міститься в постанові Верховного Суду України від 09.09.2014р. у справі 922/3658/13.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та факт невиконання з боку ТОВ „Трансморпорт КоВ» своїх зобов'язань за рамковою угодою № FW501.397 від 11.08.2010р., а саме за договором про надання траншу № 501.44686/FW501.397 від 07.07.2014р. та договором про надання овердрафту № 501.44680/FW501.397 від 07.07.2014р., суд дійшов висновку що позовні вимоги ПАТ „ПроКредит БанкВ» в частині звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю „Трансморпорт КоВ» перед публічним акціонерним товариством „ПроКредит БанкВ» в загальному розмірі 1 664 168,33 грн ., яка складається із суми заборгованості за кредитом в розмірі 1 464 494,07 грн., відсотків за користування кредитом в розмірі 52 812,95 грн. та відсотків за неправомірне користування кредитом у розмірі 27 222,69 грн. за договором про надання траншу № 501.44686/FW501.397 від 07.07.2014р. та заборгованості за кредитом в розмірі 116 748,23 грн., відсотків за неправомірне користування кредитом в розмірі 2 890,39 грн. за договором про надання овердрафту № 501.44680/FW501.397 від 07.07.2014р., витікає з умов укладених між сторонами по справі угод, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. В рахунок погашення вимог публічного акціонерного товариства „ПроКредит БанкВ» слід звернути стягнення на предмет застави згідно з договором застави рухомого майна №133055-Д31 від 27.06.2013р. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачами суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог публічного акціонерним товариства „ПроКредит БанкВ» шляхом присудження до стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю „Трансморпорт КоВ» на користь публічного акціонерного товариства „ПроКредит БанкВ» заборгованості за кредитом в загальному розмірі 1 581 242,30 грн ., відсотків за користування кредитом у розмірі 52 812,95 грн., відсотків за неправомірне користування кредитом у загальному розмірі 30 113,08 грн. за договором про надання траншу № 501.44686/FW501.397 від 07.07.2014р. та договором про надання овердрафту № 501.44680/FW501.397 від 07.07.2014р., та звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості згідно з договором застави рухомого майна №133055-Д31 від 27.06.2013р. відповідно до ст.ст. 193, 345, 346 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 546-549, 610 - 612, 617, 625, 629, 640, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 2, 55 Закону України „Про банки і банківську діяльністьВ» , ст.ст. 1, 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , ст. ст. 1, 19, 20 Закону України «Про заставу», ст. 1, 20, 21, 24, 25 "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". В іншій частині позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на товариство з обмеженою відповідальністю „Трансморпорт КоВ» пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Трансморпорт КоВ» /65017, Одеська область, місто Одеса, вул. Косовська, буд. 47, офіс 108, ідентифікаційний код 34445523/ на користь публічного акціонерного товариства „ПроКредит БанкВ» /03115, м. Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, будинок 107-А, ідентифікаційний код 21677333/ заборгованість за кредитом в загальному розмірі 1 581 242 грн. 30 коп. /один мільйон п'ятсот вісімдесят одна тисяча двісті сорок дві грн. 30 коп./ , заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 52 812 грн. 95 коп. /п'ятдесят дві тисячі вісімсот дванадцять грн. 95 коп./, проценти за неправомірне користування кредитом в загальному розмірі 30 113 грн. 08 коп. /тридцять тисяч сто тринадцять грн. 08 коп. /, судовий збір у розмірі 24 971 грн. 11 коп. /двадцять чотири тисячі дев'ятсот сімдесят одна грн. 11 коп./. Наказ видати.

3. Звернути стягнення на предмет застави (рухоме майно) згідно договору застави рухового майна № 133055-Д31 від 27.06.2013р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 1198, а саме на: транспортний засіб , тип - напівпричіп контейнеровоз, марка FRUEHAUF, випуску 1991 року, № шасі (кузова, рами) VFKXXT34CM1RA2923, реєстраційний номер НОМЕР_1; транспортний засіб , тип - напівпричіп бортовий, марка BRIAB, модель TRB3P2, випуску 1992 року., реєстраційний номер НОМЕР_2; транспортний засіб , тип - напівпричіп бортовий, марка KOGEL, модель SNC024, випуску 1997 року, № шасі (кузова, рами) WK0SNC024V7181413, реєстраційний номер НОМЕР_3; транспортний засіб , тип - вантажний сідловий тягач - Е, марка SCANIА, модель 143 Н, випуску 1995 року, № шасі (кузова, рами) YS2RH4X2A01209704, реєстраційний номер НОМЕР_4; транспортний засіб , тип - вантажний сідловий тягач - Е, марка VOLVO, модель F12, випуску 1991 року, № шасі (кузова, рами) YV2H3A1A1MB468293, реєстраційний номер НОМЕР_5; транспортний засіб , тип - вантажний сідловий тягач - Е, марка VOLVO, модель F12, випуску 1995року, № шасі (кузова, рами) YV2А4В3А1S134828, реєстраційний номер НОМЕР_6; транспортний засіб , тип - вантажний сідловий тягач - Е, марка DAF, модель 95XF380, випуску 1998 року, № шасі (кузова, рами) XLRTE47XS0E496634, реєстраційний номер НОМЕР_7; транспортний засіб , тип - вантажний сідловий тягач - Е, марка DAF, модель TE96NAM338, випуску 2000 року, № шасі (кузова, рами) XLRTE47XS0E516166, реєстраційний номер НОМЕР_8, яке належить на праві приватної власності приватному підприємству „ПриваттрансВ» /65005, Одеська область, місто Одеса, вул. Михайлівська, будинок 44 В, ідентифікаційний код 34252961/ шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» в рахунок погашення кредитної заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю „Трансморпорт КоВ» /65017, Одеська область, місто Одеса, вул. Косовська, буд. 47, офіс 108, ідентифікаційний код 34445523/ перед публічним акціонерним товариством „ПроКредит БанкВ» /03115, м. Київ, Святошинський район, проспект Перемоги, будинок 107-А, ідентифікаційний код 21677333/ в загальному розмірі 1 664 168,33 грн., яка складається із заборгованість за кредитом в загальному розмірі 1 581 242 грн. 30 коп. /один мільйон п'ятсот вісімдесят одна тисяча двісті сорок дві грн. 30 коп./ , заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 52 812 грн. 95 коп. /п'ятдесят дві тисячі вісімсот дванадцять грн. 95 коп./, процентами за неправомірне користування кредитом в загальному розмірі 30 113 грн. 08 коп. /тридцять тисяч сто тринадцять грн. 08 коп. /. Наказ видати.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 19 вересня 2016 р.

Суддя С.П. Желєзна