Постанова

від 13.09.2016 по справі 813/1049/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2016 року №813/1049/16

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Олійника Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каравелла Трейд» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2016 року №0000011400, №0000021400, -

В С Т А Н О В И В :

31 березня 2016 року на розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Каравелла Трейд» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2016 року №0000011400, №0000021400.

Свої позовні вимоги в даній справі ТзОВ «Каравелла Трейд» обґрунтовує тим, що на його думку оспорювані ним податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи, були прийняті контролюючим органом із порушенням норм матеріального права й суперечать чинному законодавству України.

Так, позивач зазначає, що в зв'язку з періодичними запитами податкових органів щодо його правовідносин із контрагентом - ТзОВ «Домус Альянс» - ним було самостійно подано заяву щодо проведення перевірки відповідних операцій. Відтак, відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Каравелла Трейд», у результаті якої, незважаючи на наявність усіх необхідних підтверджуючих документів, податковим органом було відображено висновок, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Домус Альянс» нібито фактично не здійснювалися та документувалися виключно з метою отримання податкових вимог.

Підставою для такого висновку контролюючого органу було посилання на податкову інформацію щодо порушення податкового законодавства зі сторони контрагента позивача, декларовану відсутність у такого контрагента можливості здійснювати задокументовані з позивачем операції та нібито ненадання ТзОВ «Каравелла Трейд» запитуваних контролюючим органом первинних документів.

Однак, позивач стверджує, що такі висновки податкового органу є хибними, оскільки його операції з указаним контрагентом носили реальний характер, що підтверджується належними та допустимими доказами - укладеними договорами, видатковими накладними, податковими накладними, фактом оплати за придбані товари тощо. При цьому, позивач підкреслює, що всі первинні документи, які складалися при документуванні господарських операцій, відповідають вимогам чинного законодавства та є достатньою законною підставою для відображення в бухгалтерському і податковому обліку відповідних операцій.

Також позивач акцентує увагу на тому, що всі операції, які ставляться під сумнів податковим органом, здійснювалися ним із метою реалізації власної господарської компетенції та були необхідні для провадження його діяльності як суб'єкта господарювання. А саме, позивач придбавав у ТзОВ «Домус Альянс» металеві вироби різного асортименту, які в подальшому реалізовував іншим зацікавленим особам, у зв'язку з чим від таких операцій позивач отримував прибуток і вони були для нього вигідними та мали економічну мету.

Відтак, ТзОВ «Каравелла Трейд» вважає, що висновки відповідача, яких він дійшов за результатами перевірки, ґрунтуються здебільшого на домислах та необґрунтованих твердженнях, при цьому податковим органом не було дано належної оцінки усім наявним доказам із урахуванням норм чинного законодавства України, які безумовно та однозначно свідчили про реальність господарських операцій позивача з ТзОВ «Домус Альянс» та, відповідно, про відсутність порушення чинного законодавства України зі сторони ТзОВ «Каравелла Трейд».

Тож, позивач стверджує, що прийняті ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області податкові повідомлення-рішення від 14.03.2016 року №0000011400, №0000021400 є протиправними і підлягають скасуванню.

Ухвалами судді від 01.04.2016 року у даній адміністративній справі було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, поясненнях та просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, наголосивши на правомірності спірних податкових повідомлень-рішень від 14.03.2016 року №0000011400, №0000021400, оскільки, на його переконання, вони прийняті в повній відповідності з нормами чинного законодавства України та просив у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Каравелла Трейд» як юридична особа зареєстроване 23.08.2012 року. На податковий облік позивача взято 27.08.2012 року. У періоді, який перевірявся, ТзОВ «Каравелла Трейд» було зареєстровано як платник ПДВ, згідно свідоцтва від 01.10.2012 року. Відповідно до декларованих відомостей, позивач здійснює діяльність у сфері роздрібної та оптової торгівлі залізними виробами, товарами господарського призначення, надання в оренду майна тощо.

Як підтверджується матеріалами справи, ТзОВ «Каравелла Трейд» було подано відповідачеві листа без дати та без номера (вх. від 15.02.2016 року №1728/10) щодо проведення документальної виїзної перевірки ТзОВ «Каравелла Трейд» по взаєморозрахунках із ТзОВ «Домус Альянс» за серпень 2015 року.

У зв'язку з чим, на підставі наказу від 16.02.2016 року, направлення від 16.02.2016 року №46, у період із 16.02.2016 року по 22.02.2016 року, ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Каравелла Трейд» (код ЄДРПОУ 38325797) з питань господарських відносин із ТзОВ «Домус Альянс» (код ЄДРПОУ 39815354) за період серпень 2015 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) від вищезазначеного контрагента.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 29.02.2016 року №164/14-00/38325797, у якому було зафіксовано наступні порушення податкового законодавства, допущені ТзОВ «Каравелла Трейд» у своїй діяльності:

1) п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6, 200.1, 200.2 Податкового кодексу України, у зв'язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 214 484,94 грн., в т.ч.: за серпень 2015 року в сумі 214 484,94 грн., це призвело до завищення суми від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 9 027,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового періоду) (р. 25 декларації) за серпень 2015 року на суму 205 458,00 грн.

Як випливає зі змісту акту від 29.02.2016 року №164/14-00/38325797, податковий орган дійшов висновку, що операції між ТзОВ «Каравелла Трейд» і його контрагентом - ТзОВ «Домус Альянс» - не носили реальний характер, а лише документувалися позивачем для отримання податкових вигод. За висновками відповідача такі операції насправді не мали місця, а тому податковий облік ПДВ по операціях із фіктивного придбання товарів (формування податкового кредиту, визначення від'ємного значення з ПДВ, визначення податкових зобов'язань тощо) був безпідставним і протиправним, навіть за умови формально правильного оформлення первинних та інших підтверджуючих документів.

В акті перевірки відповідач посилається на те, що відповідно до наявної податкової інформації, ТзОВ «Домус Альянс» не придбавало в серпні 2015 року товару, закупівлю якого потім документував позивач, отже такі операції не могли в дійсності відбуватися. Також відповідач покликається на податкову інформацію ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТзОВ «Домус Альянс» по взаємовідносинах із контрагентами-покупцями за звітний період декларування липень, серпень, вересень 2015 року від 15.10.2015 року №765/26-55-22-08/39815354, відповідно до якої господарські операції ТзОВ «Домус Альянс» у цей період не знайшли свого підтвердження. Окрім цього, відповідач указує, що документовані операції між позивачем і ТзОВ «Домус Альянс» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети), що вказує на їх фіктивність. Зазначені висновки, на думку відповідача, також підтверджуються тим, що позивач не зміг надати контролюючому органу під час перевірки необхідні підтверджуючі документи по операціях, що перевірялися, - довіреності на отримання ТМЦ, договори на перевезення ТМЦ, ТТН, накладні, акти прийому-передачі ТМЦ, первинні документи на подальшу реалізацію ТМЦ.

Відтак, в акті від 29.02.2016 року №164/14-00/38325797 відповідач виклав висновок про здійснення ТзОВ «Домус Альянс» нереальної господарської діяльності (без реальної мети настання правових наслідків) та маніпулювання грошовими коштами, у зв'язку з чим, операції ТзОВ «Каравелла Трейд», документовані з таким контрагентом, насправді не відбувалися, що в свою чергу призвело до безпідставного користування позивачем податковими вигодами та порушення ним приписів чинного податкового законодавства.

На підставі вказаного вище акту №164/14-00/38325797 від 29.02.2016 року ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області було винесено:

-податкове повідомлення-рішення від 14.03.2016 року №0000011400 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9 027,00 грн. за звітний період серпень 2015 року;

-податкове повідомлення-рішення від 14.03.2016 року №0000021400 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 256 822,50 грн. (+ 205 458,00 грн. податкового зобов'язання, 51 364,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Не погоджуючись із рішеннями ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області, позивачем було заявлено означений позов.

У зв'язку з чим, суд, вирішуючи спір, керуючись принципом змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, оцінює доводи й докази позивача, які ним подані на спростування висновків відповідача щодо нереальності й безтоварності господарських операцій із ТзОВ «Домус Альянс» та на підтвердження їх фактичного здійснення сторонами.

Так, спростовуючи висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій з ТзОВ «Домус Альянс» та на підтвердження їх реальності ТзОВ «Каравелла Трейд» було подано суду ряд документів, а зокрема, позивачем представлено договір поставки від 03.08.2015 року №СН-315, укладений між ТзОВ «Каравелла Трейд» і ТзОВ «Домус Альянс», який слугував правовою підставою здійснення спірних операцій.

За умовами цього договору ТзОВ «Домус Альянс» зобов'язалося передати (поставити) у власність ТзОВ «Каравелла Трейд» товар, а покупець зобов'язався прийняти такий товар і оплатити його відповідно до накладних (п.1.1 договору). Відповідно до п.1.2 договору, предметом поставки є метизна продукція та засоби кріплення. Загальна сума договору визначена сторонами в його п.1.3 та становить 1 000 000,00 грн.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що товар, який є предметом договору, передається партіями й кількість і ціна товару визначаються видатковими накладними та рахунками-фактурами. Відповідно до п.4.2 договору, поставка товару провадиться на умовах EXW за правилами Інкотермс, а в окремих випадках поставка може здійснюватися за допомогою транспортних компаній. Як передбачено п.п.4.3, 4.4 договору, датою поставки є дата оформлення видаткової накладної та з цього моменту до покупця переходить право власності на товар.

Розглянувши такий договір, суд відзначає, що він є належним доказом досягнення їх сторонами домовленостей щодо здійснення, у відповідності до погоджених умов, конкретних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких юридичних осіб.

Окрім того, позивач представив первинні документи, які відповідно до умов зазначеного вище договору поставки, складалися сторонами при його виконання та оформлялися по факту постачання окремих партій товару позивачеві.

А саме, ним надано копії видаткових накладних на поставку металевої продукції різного асортименту (гвинти, гайки, болти, шайби, кільця, заклепки, штифти, шплінти тощо) від 04.08.2015 року №РН-137 на суму поставленого товару в розмірі 68 998,88 грн. у т.ч. ПДВ, від 05.08.2015 року №РН-138 на суму 73 653,90 грн. у т.ч. ПДВ, від 06.08.2015 року №РН-256 на суму 75 558,00 грн. у т.ч. ПДВ, від 07.08.2015 року №РН-257 на суму 137 604,00 грн. у т.ч. ПДВ, від 11.08.2015 року №РН-384 на суму 108 084,49 грн. у т.ч. ПДВ, від 12.08.2015 року №РН-385 на суму 135 644,99 грн. у т.ч. ПДВ, від 12.08.2015 року №РН-386 на суму 143 270,00 грн. у т.ч. ПДВ, від 17.08.2015 року №РН-783 на суму 137 457,50 грн. у т.ч. ПДВ, від 18.08.2015 року №РН-784 на суму 112 560,00 грн. у т.ч. ПДВ, від 19.08.2015 року №РН-887 на суму 147 869,43 грн. у т.ч. ПДВ, від 25.08.2015 року №РН-1327 на суму 146 708,46 грн. у т.ч. ПДВ. Окрім цього, позивач надав копії рахунків-фактур (оформлення яких також передбачено умовами договору поставки), із такими ж відомостями щодо окремих партій товару, його асортименту та ціни.

На переконання суду, такі первинні документи, які складалися для підтвердження факту виконання господарських операцій за укладеним договором та для їх документування, за своїм змістом засвідчують факти здійснення відповідних операцій та передачі товару від постачальника до позивача. При цьому, ці первинні документи вповні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані, що дозволяє достовірно встановити обсяги та зміст відповідної господарської операції.

Також позивач надав суду копії податкових накладних, що виписувалися в процесі виконання договору, укладеного між ТзОВ «Домус Альянс» і ТзОВ «Каравелла Трейд» - від 04.08.2015 року №137 на суму 68 998,88 грн. у т.ч. ПДВ 11 499,81 грн., від 05.08.2015 року №138 на суму 73 653,90 грн. у т.ч. ПДВ 12 275,65 грн., від 06.08.2015 року №256 на суму 75 558,00 грн. у т.ч. ПДВ 12 593,00 грн., від 07.08.2015 року №257 на суму 137 604,00 грн. у т.ч. ПДВ 22 934,00 грн., від 11.08.2015 року №384 на суму 108 084,49 грн. у т.ч. ПДВ 18 014,08 грн., від 12.08.2015 року №385 на суму 135 644,99 грн. у т.ч. ПДВ 22 607,50 грн., від 12.08.2015 року №386 на суму 143 270,00 грн. у т.ч. ПДВ 23 878,33 грн., від 17.08.2015 року №783 на суму 137 457,50 грн. у т.ч. ПДВ 22 909,58 грн., від 18.08.2015 року №784 на суму 112 560,00 грн. у т.ч. ПДВ 18 760,00 грн., від 19.08.2015 року №887 на суму 147 869,43 грн. у т.ч. ПДВ 24 561,57 грн., від 25.08.2015 року №1327 на суму 146 708,46 грн. у т.ч. ПДВ 24 451,41 грн.

Розглянувши надані позивачем податкові накладні, суд відзначає, що вони також оформлені у відповідності до приписів чинного законодавства й не містять недоліків, які би вказували на їх дефектність, при цьому, відповідач у свою чергу не обґрунтовує свої висновки формальними недоліками оформлення таких податкових накладних.

Також, досліджуючи спірні господарські операції, суд звертає увагу на інші докази їх реального здійснення, а зокрема, позивачем представлені банківські виписки, які підтверджують здійснення оплати за товар, що ним придбавався за операціями, які ставляться відповідачем під сумнів, та відтак, підтверджують намір позивача реально виконувати укладений договір із контрагентом і понесені позивачем у зв'язку з цим реальні витрати.

Окрім цього, спростовуючи твердження податкового органу про сумнівність операцій, у зв'язку з відсутністю документів на транспортування товару, позивач надав копію договору оренди транспортного засобу (автомобіль OPEL MOVANO, д.р.н. ВС0859СО), посвідченого 07.08.2015 року приватним нотаріусом Львівського МНО ОСОБА_3 За умовами такого договору ТзОВ «Каравелла Трейд» набуло в користування автомобіль, придатний для транспортування товару, що придбавався в ТзОВ «Домус Альянс».

Додатково, позивач представив також копії наказів про відрядження свого керівника у м.Київ для отримання товару у фірми ТзОВ «Домус Альянс» упродовж серпня 2015 року, а також облікові документи щодо списання ТМЦ (дизпалива), оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 та інші, які також вказують на вчинення ним дій, пов'язаних із виключно реальним здійсненням конкретних господарських операцій.

Також, реальність здійснення спірних операцій підтверджується й показаннями допитаних у даній справі свідків, покази яких відповідають зібраним матеріалам справи в сукупності та не суперечать позиції ТзОВ «Каравелла Трейд» щодо обставин проведення операцій із ТзОВ «Домус Альянс».

Окремо, беручи до уваги доводи сторін щодо економічної мети та суті господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Домус Альянс», суд бере до уваги наявні в матеріалах справи документи, які підтверджують продаж позивачем товарів такої ж номенклатури, як придбані в ТзОВ «Домус Альянс», на користь ТзОВ «Арда метал пекедджинг Україна», ТзОВ «Українська метало-транспортна компанія», ТзОВ «Єврометиз», ТзОВ «Промелектро-Харків», ТзОВ «Метиз комплект», ТзОВ «Броньовик», ТзОВ «Лінія кріплення», ТзОВ «Велес-Агро ЛТД», ТзОВ «ТД «Антон», ПП «Фахівець-П», ТзОВ «Укрпромхолод», ТзОВ «НВП «Екопроф», ПП «Рефакт», ТзОВ «Завод Кобзаренка», ТзОВ «Ю-КАР», ТзОВ «ВП Вадіс-М», ТзОВ «Латек», ТзОВ «МТК-Полтава», ТзОВ «Еверласт», ТзОВ «СМК Сістем», ПП «ТДК Ніко», ТзОВ «К' ЛЕН», ТзОВ «Аккорда», ТзОВ «Завод «Мікрони», ТзОВ «Еста ЛТД», ДП «Миколаївський бронетанковий завод», ТзОВ «Даноша», ТзОВ «Гранд Марин», ТзОВ «НПП «Дорос», ТзОВ «Телекарт-прилад» та багато інших. Зазначене, на переконання суду, засвідчує господарську доцільність та потребу у придбанні ТзОВ «Каравелла Трейд» в ТзОВ «Домус Альянс» металевих виробів, позаяк за рахунок подальшої реалізації такої продукції, позивач міг отримувати дохід.

Оцінюючи ж доводи відповідача на заперечення реальності здійснення позивачем господарських операцій із ТзОВ «Домус Альянс» та на обґрунтування його висновків про порушення позивачем податкового законодавства, які були покладені в основу оспорюваних рішень, суд надає їм критичної оцінки, оскільки, виходячи з нижчевикладеного, вони не можуть вважатися такими, що повністю та достовірно доводять протиправність діяльності позивача й, відтак, вони не є такими, що безсумнівно підтверджують правомірність застосування до позивача відповідальності.

Так, у своїх висновках податковий орган посилається на податкову інформацію ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТзОВ «Домус Альянс» по взаємовідносинах із контрагентами-покупцями за звітний період декларування липень, серпень, вересень 2015 року від 15.10.2015 року №765/26-55-22-08/39815354.

Проте, суд наголошує на тому, що такі відомості (про неможливість проведення зустрічної звірки) за своєю природою призначені виключно для засвідчення факту об'єктивної неможливості здійснення такого заходу як зустрічна звірка, а не фактів порушення платниками податків податкового чи іншого законодавства та обставин, які супроводжували такі порушення. У зв'язку з чим, суд вважає, що сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок певного платника податків не може вважатись достовірним доказом вчинення ним порушень податкового законодавства, а тим більше неможливість проведення зустрічних звірок не може свідчити про вчинення порушень податкового законодавства третіми особами (у даному випадку - позивачем).

Отже, податкова інформація про неможливість проведення зустрічної звірки не може розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки, тим більше, що така інформація, на яку посилається відповідач, стосуються не безпосередньо позивача, а його контрагента.

Суд у цьому контексті наголошує й на тому, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Слід зазначити, що при провадженні своєї діяльності позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку легальності чи правомірності діяльності своїх контрагентів, дотримання ними законодавства України, повноваження їх представників тощо, - для цього позивачеві не надано відповідних повноважень та компетенції й він позбавлений ефективної можливості уникати чи попереджувати співпрацю із несумлінними платниками податків. У той же час, співпраця та наявність господарських відносин із особами, які допустили порушень законодавства, не свідчить автоматично про допущення порушень самим позивачем, за умови якщо ним особисто порушень закону допущено не було.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, визначено й у практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у п.71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес ОСОБА_4» проти Болгарії», п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

А тому, допущені порушення податкового законодавства постачальником товару, робіт чи послуг тягнуть негативні наслідки саме для такої особи та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість чи формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди.

Таким чином, навіть у разі належного підтвердження припущень податкового органу про порушення податкового законодавства контрагентом позивача (ТзОВ «Домус Альянс») чи іншими особами, це не може автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем і останній як самостійний платник податку не повинен нести наслідків невиконання такими іншими особами вимог закону. Лише у разі, якщо буде встановлено, що платник податку знав про такі обставини і його дії були узгодженими з недобросовісними платниками податків, посилання на них буде обґрунтованим. Така позиція узгоджується з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про неправомірність висновків відповідача про порушення ТзОВ «Каравелла Трейд» податкового законодавства, які ґрунтуються на даних про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника податків, позаяк у даному випадку відповідачем не доведено ані протиправної діяльності такого контрагента позивача, ані існування безпосереднього зв'язку між окремими епізодами такої можливої протиправної діяльності контрагента позивача та самим позивачем і їх впливу на реальність господарської діяльності, яку провадив позивач. Наведені ж відповідачем обставини не є однозначними, достатніми та достовірними свідченнями нездійснення позивачем спірних господарських операцій чи освідомлення позивача про можливу протиправну діяльність його контрагента і не вказують на їх спільний намір щодо досягнення виключно податкових вигод, а не здійснення реальних господарських операцій.

Також критично суд оцінює посилання відповідача на відсутність у позивача необхідних первинних документів, що підтверджують реальне здійснення операцій із ТзОВ «Домус Альянс» (довіреності на отримання ТМЦ, договори на перевезення ТМЦ, ТТН, накладні, акти прийому-передачі ТМЦ, первинні документи на подальшу реалізацію ТМЦ), у зв'язку з ненаданням їх на вимогу податкового органу при перевірці.

Суд відзначає, що п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України передбачено, що при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). При цьому, як регламентує п.85.6 ст.85 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Проте, відповідач, стверджуючи про відмову позивача від надання запитуваних за вимогами від 16.02.2016 року №2257/10/13-05-22-00-10, від 22.02.2016 року б/н документів, не представив відповідного акта, що засвідчує факт відмови від надання документів, які запропоновано подати, як це вимагає чинне податкове законодавство.

Окрім цього, суд відзначає, що окремі з документів, відсутність яких податковий орган вважає безсумнівним доказом нереальності господарських операцій, не є первинними документами, які покликані засвідчувати факт здійснення певних операцій. Зокрема, такими в цьому контексті не слід вважати договори на перевезення ТМЦ, товарно-транспортні накладні, оскільки вони можуть документувати та підтверджувати господарські операції з надання транспортних послуг, у той же час, спірні операції за своєю природою є операціями з поставки товарів. Більш того, як уже зазначено вище, матеріалами справи підтверджується здійснення транспортування придбаного товару позивачем самостійно, своїми силами та засобами, що виключає необхідність залучення третіх осіб для виконання таких операцій, а відтак і оформлення зазначених документів на транспортування. Також і вимога щодо необхідності оформлення довіреностей на отримання ТМЦ спростовується встановленими дійсними обставинами справи, які засвідчують отримання товару керівником позивача, повноваження якого випливають напряму з установчих документів підприємства.

А також недостатньо обґрунтованою є вказівка відповідача на ту обставину, що ТзОВ «Домус Альянс» у серпні 2015 року не придбавалися товари того асортименту, що тоді ж реалізовувалися позивачеві, позаяк, як вірно зауважує позивач, такий товар міг придбаватися його контрагентом у інші періоди.

Резюмуючи, суд акцентує на тому, що у відповідності до припису ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

У цьому контексті суд підкреслює необхідність дотримання позиції Європейського Суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», п.43 рішення у справі «Кобець проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі суд повинен базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби в суду не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Проте, наведені ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між ТзОВ «Каравелла Трейд» та ТзОВ «Домус Альянс» щодо постачання товарів, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки і заперечення, та ним не було спростовано доводів позивача, а отже, відповідачем належними документально обґрунтованими доказами не підтверджено нереальності документованих позивачем господарських операцій і їх нездійснення.

Відтак, позивач мав право розраховувати на передбачені податковим законодавством вигоди від провадження своєї діяльності й правомірно ними скористався, ведучи облік податку на додану вартість за результатом своєї діяльності.

Суд відзначає, що нормами ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що у платника податку виникає право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за умови підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було сформовано податковий кредит, та наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Тож, за висновком суду всі дійсні обставини справи в своїй сукупності свідчать про реальність господарських операцій ТзОВ «Каравелла Трейд» із ТзОВ «Домус Альянс» у серпні 2015 року й їх належне документування, а зважаючи на відсутність претензій податкового органу до оформлення учасниками спірних операцій податкових накладних, це свідчить і про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за спірними операціями.

У зв'язку з чим, суд приходить до переконання, що відповідач дійшов до висновку про порушення зі сторони позивача норм чинного податкового законодавства України та прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення без достатніх для того правових підстав й таким чином необґрунтовано позбавив ТзОВ «Каравелла Трейд» прав на податкові вигоди, на які він вправі правомірно розраховувати.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд вважає, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.7-11, 14, 69-71, 86, 94, 143, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 14.03.2016 року №0000011400.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 14.03.2016 року №0000021400.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каравелла Трейд» (код ЄДРПОУ 38325797) витрати по сплаті судового збору у сумі 3 987 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 74 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 вересня 2016 року.