Ухвала

від 14.02.2017 по справі 813/1049/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 р. Справа № 876/7388/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника позивача Ковальчук З.М.,

представника відповідача Холявки І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Каравелла Трейд до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Каравелла Трейд звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 березня 2016 року № 0000011400 та № 0000021400.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що в зв'язку з періодичними запитами податкових органів щодо його правовідносин із контрагентом - ТзОВ "Домус Альянс" - ним було самостійно подано заяву щодо проведення перевірки відповідних операцій. Відтак, відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Каравелла Трейд", у результаті якої, незважаючи на наявність усіх необхідних підтверджуючих документів, податковим органом було відображено висновок, що господарські операції між позивачем та ТзОВ "Домус Альянс" нібито фактично не здійснювалися та документувалися виключно з метою отримання податкових вимог. Такі висновки податкового органу є хибними, оскільки його операції з указаним контрагентом носили реальний характер, що підтверджується належними та допустимими доказами - укладеними договорами, видатковими накладними, податковими накладними, фактом оплати за придбані товари тощо. При цьому, всі первинні документи, які складалися при документуванні господарських операцій, відповідають вимогам чинного законодавства та є достатньою законною підставою для відображення в бухгалтерському і податковому обліку відповідних операцій. Також, всі операції, які ставляться під сумнів податковим органом, здійснювалися ним із метою реалізації власної господарської компетенції та були необхідні для провадження його діяльності як суб'єкта господарювання. А саме, придбані у ТзОВ "Домус Альянс" металеві вироби різного асортименту в подальшому реалізовані іншим зацікавленим особам, у зв'язку з чим від таких операцій позивач отримував прибуток і вони були для нього вигідними та мали економічну мету.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 14 березня 2016 року № 0000011400 та № 0000021400.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що матеріалами справи в своїй сукупності підтверджується реальність господарських операцій ТзОВ "Каравелла Трейд" із ТзОВ "Домус Альянс" у серпні 2015 року та їх належне документування, а зважаючи на відсутність претензій податкового органу до оформлення учасниками спірних операцій податкових накладних, це свідчить і про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за спірними операціями.

Не погодившись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що отримано податкову інформацію від ДПІ у Печерському районі м. Києва, якою встановлено, що у ТзОВ Домус Альянс відсутні трудові ресурси, складські приміщення та будь-які можливості здійснювати діяльність, в тому числі і стосовно реалізації позивачу ТМЦ. Також, жодних доказів прийняття товару по кількості та якості згідно інструкцій П-6 позивачем не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ТзОВ "Каравелла Трейд" як юридична особа зареєстроване 23 серпня 2012 року та взяте на податковий облік 27 серпня 2012 року. У періоді, який перевірявся, ТзОВ "Каравелла Трейд" було зареєстровано як платника ПДВ, згідно свідоцтва від 01 жовтня 2012 року. Відповідно до декларованих відомостей, позивач здійснює діяльність у сфері роздрібної та оптової торгівлі залізними виробами, товарами господарського призначення, надання в оренду майна тощо.

З матеріалів справи слідує, що ТзОВ "Каравелла Трейд" було подано відповідачеві листа без дати та без номера (вх. від 15 лютого 2016 року №1728/10) щодо проведення документальної виїзної перевірки ТзОВ "Каравелла Трейд" по взаєморозрахунках із ТзОВ "Домус Альянс" за серпень 2015 року.

На підставі наказу від 16 лютого 2016 року, направлення від 16 лютого 2016 року №46, у період із 16 лютого 2016 року по 22 лютого 2016 року, ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Каравелла Трейд" з питань господарських відносин із ТзОВ "Домус Альянс" за серпень 2015 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) від вищезазначеного контрагента.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 29 лютого 2016 року №164/14-00/38325797, у якому було зафіксовано наступні порушення податкового законодавства, допущені ТзОВ "Каравелла Трейд" у своїй діяльності: п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6, 200.1, 200.2 Податкового кодексу України, у зв'язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 214484,94 грн, в т.ч.: за серпень 2015 року в сумі 214484,94 грн, це призвело до завищення суми від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 9027,00 грн та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового періоду) (р. 25 декларації) за серпень 2015 року на суму 205458,00 грн(том 1,а.с.41-69).

На підставі вказаного вище акту від 29 лютого 2016 року №164/14-00/38325797 ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області було винесено: податкове повідомлення-рішення від 14 березня 2016 року №0000011400 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9027,00 грн за звітний період серпень 2015 року; податкове повідомлення-рішення від 14 березня 2016 року №0000021400 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 256822,50 грн(+205458,00 грн податкового зобов'язання, 51364,50 грн штрафних (фінансових) санкцій)(лм 1, а.с.70-71).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. (При цьому, сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в ПК України, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення). Виходячи з наведеного, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У статті 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Зокрема, згідно із пунктом 198.1 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій цього пункту).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У редакції Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України № 3609-V змінено формулювання цього пункту і вказано, що не відноситься до податкового кредиту сума податку, зокрема, підтверджена податковою накладною, яка була оформлена з порушенням вимог статті 201 ПК України.

Норми статті 201 ПК України, до яких відсилають правила пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Так, у пункті 201.1 статті 201 ПК України зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначається: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Згідно з пунктом 201.6 цієї статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.10 зазначеної статті податкова накладна надається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

З матеріалів справи слідує, що між ТзОВ "Каравелла Трейд" і ТзОВ "Домус Альянс" було укладено договір поставки від 03 серпня 2015 року №СН-315(том 1, а.с.73-76).

Згідно п.1.1 цього договору ТзОВ "Домус Альянс" зобов'язалося передати (поставити) у власність ТзОВ "Каравелла Трейд" товар, а покупець зобов'язався прийняти такий товар і оплатити його відповідно до накладних. Відповідно до п.1.2 договору, предметом поставки є метизна продукція та засоби кріплення. Загальна сума договору визначена сторонами в його п.1.3 та становить 1000000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору товар, який є предметом договору, передається партіями й кількість і ціна товару визначаються видатковими накладними та рахунками-фактурами. Згідно п.4.2 договору, поставка товару провадиться на умовах EXW за правилами Інкотермс, а в окремих випадках поставка може здійснюватися за допомогою транспортних компаній. Як передбачено п.п.4.3, 4.4 договору, датою поставки є дата оформлення видаткової накладної та з цього моменту до покупця переходить право власності на товар.

На підтвердження господарських відносин з ТзОВ "Домус Альянс" позивач надав наступні документи: копії видаткових накладних від 04 серпня 2015 року №РН-137, від 05 серпня 2015 року №РН-138, від 06 серпня 2015 року №РН-256, від 07 серпня 2015 року №РН-257, від 11 серпня 2015 року №РН-384, від 12 серпня 2015 року №РН-385, від 12 серпня 2015 року №РН-386, від 17 серпня 2015 року №РН-783, від 18 серпня 2015 року №РН-784, від 19 серпня 2015 року №РН-887, від 25 серпня 2015 року №РН-1327; копії податкових накладних від 04 серпня 2015 року №137, від 05 серпня 2015 року №138, від 06 серпня 2015 року №256, від 07 серпня 2015 року №257, від 11 серпня 2015 року №384, від 12 серпня 2015 року №385, від 12 серпня 2015 року №386, від 17 серпня 2015 року №783, від 18 серпня 2015 року №784, від 19 серпня 2015 року №887, від 25 серпня 2015 року №1327; копії рахунків-фактур (том 1, а.с.77-123, том 2 а.с.193-204).

Наведеними документами, які, як вбачається з їх змісту, відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується фактичне отримання позивачем послуг від контрагента ТзОВ Домус Альянс .

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з даним контрагентом.

Колегія суддів вважає, що твердження відповідача про сумнівність операцій, у зв'язку з відсутністю документів на транспортування товару не слід брати до уваги з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4.2 Договору поставки № СН-315, укладеного 03 серпня 2015 року між ТзОВ Каравелла Трейд та ТзОВ Домус Альянс , поставка (передача) товару здійснюється за місцем знаходження одного із складських приміщень ТзОВ Домус Альянс .

ТзОВ Каравелла Трейд транспортом, що перебуває в його користуванні, зі складу, орендованого ТзОВ Домус Альянс забирав товар, що був поставлений в рамках вищевказаного договору.

Наявність у користуванні позивача транспортного засобу підтверджується Договором оренди транспортного засобу марки Opel Movano, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, номер кузова НОМЕР_3, укладеним 07 серпня 2015 року між ТзОВ Каравелла Трейд та ОСОБА_3, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Футорянською О. А . зареєстрованого в реєстрі за № 1340.

Підтвердженням оренди ТзОВ Домус Альянс складських приміщень є Договір оренди об'єкта нерухомості № 01/07, укладений 01 липня 2015 року між ТОВ Домус Альянс і ТОВ Дпрейд , а також акт приймання-передачі нерухомості в користування за вказаним договором (том 2, а.с.177-181).

Додатково, позивач представив також копії наказів про відрядження свого керівника у м. Київ для отримання товару у фірми ТзОВ Домус Альянс упродовж серпня 2015 року, а також облікові документи щодо списання ТМЦ (дизпалива), оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 та інші, які також вказують на вчинення ним дій, пов'язаних із виключно реальним здійсненням конкретних господарських операцій(том 3,а.с.1-10,16-123,133-137).

Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного пронесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку виконаної роботи.

Звідси випливає, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що впливає на формування податкового кредиту чи доводить факт або реальність господарської операції. Жоден нормативно-правовий акт в Україні не ставить у залежність наявність товарно-транспортної накладної і формування податкового кредиту.

На підтвердження реалізації придбаної ТзОВ Домус Альянс продукції позивачем надано копії видаткових накладних виписаних на ТзОВ "Арда метал пекедджинг Україна", ТзОВ "Українська метало-транспортна компанія", ТзОВ "Єврометиз", ТзОВ "Промелектро-Харків", ТзОВ "Метиз комплект", ТзОВ "Броньовик", ТзОВ "Лінія кріплення", ТзОВ "Велес-Агро ЛТД", ТзОВ "ТД "Антон", ПП "Фахівець-П", ТзОВ "Укрпромхолод", ТзОВ "НВП "Екопроф", ПП "Рефакт", ТзОВ "Завод Кобзаренка", ТзОВ "Ю-КАР", ТзОВ "ВП Вадіс-М", ТзОВ "Латек", ТзОВ "МТК-Полтава", ТзОВ "Еверласт", ТзОВ "СМК Сістем", ПП "ТДК Ніко", ТзОВ "К' ЛЕН", ТзОВ "Аккорда", ТзОВ "Завод "Мікрони", ТзОВ "Еста ЛТД", ДП "Миколаївський бронетанковий завод", ТзОВ "Даноша", ТзОВ "Гранд Марин", ТзОВ "НПП "Дорос", ТзОВ "Телекарт-прилад" та інших(том 1, а.с.153-250, том 2, а.с.1-138).

Стосовно посилань відповідача на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві від 15 жовтня 2015 року № 765/26-55-22-08/39815354 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ Домус Альянс по взаємовідносинах із контрагентами-покупцями за звітний період декларування липень, серпень, вересень 2015 року, колегія суддів зазначає наступне.

В зазначеному вище акті предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та ТзОВ Домус Альянс , по яких формувався податковий кредит, а тому вказаний документ жодним чином не є належним доказом підтвердження безтоварності господарських операції позивача з його контрагентом.

Слід також зауважити, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність висновків відповідача про порушення ТзОВ Каравелла Трейд податкового законодавства, які ґрунтуються на даних про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника податків, позаяк у даному випадку відповідачем не доведено ані протиправної діяльності такого контрагента позивача, ані існування безпосереднього зв'язку між окремими епізодами такої можливої протиправної діяльності контрагента позивача та самим позивачем і їх впливу на реальність господарської діяльності, яку провадив позивач.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року у справі № 813/1049/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

Д.М. Старунський