Постанова

від 12.02.2019 по справі 813/1049/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2019 року

Київ

справа №813/1049/16

адміністративне провадження №К/9901/40265/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017

у справі №813/1049/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каравелла Трейд" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Каравелла Трейд" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.03.2016 №0000011400 та №0000021400.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2016, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій податковий орган звернувся з касаційною скаргою до касаційного суду. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Відповідач зазначає, що посилання судів на первинні документи без їх правової оцінки у сукупності з доводами та доказами, представлені податковим органом у справі, є проявом формалізму при вирішення спору, що в свою чергу вказує на необхідність скасування такого судового рішення.

Як вважає відповідач, з урахуванням віддаленості контрагентів та факту приймання ТМЦ на складі продавця, останній мав би здійснювати відрядження своїх працівників для приймання товарі. Водночас, позивач надав лише накази про відрядження директора. Крім того, позивач вказує про факт реалізації ТМЦ іншим суб'єктам господарювання. Однак, такі аргументи, на думку податкового органу, не заслуговують на увагу, оскільки неможливо встановити ідентичність придбаного та реалізованого товару.

Позивач правом надання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2019 попередній розгляд справи призначено на 12.02.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини. ТОВ Каравелла Трейд надіслано податковому органу лист без дати та без номера (вх. від 15.02.2016 №1728/10) щодо проведення документальної виїзної перевірки ТОВ Каравелла Трейд по взаєморозрахунках із ТОВ Домус Альянс за серпень 2015 року.

На підставі наказу від 16.02.2016, направлення від 16.02.2016 №46, у період із 16.02.2016 по 22.02.2016 ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Каравелла Трейд з питань господарських відносин із ТОВ Домус Альянс за період серпень 2015 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) від зазначеного контрагента.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 29.02.2016 №164/14-00/38325797, у якому зафіксовано порушення податкового законодавства, допущені ТОВ Каравелла Трейд :

пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 214484,94грн., в т.ч.: за серпень 2015 року в сумі 214484,94грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 9027,00грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового періоду) за серпень 2015 року на суму 205458,00грн.

Згідно акту перевірки податковий орган дійшов висновку, що операції між ТОВ Каравелла Трейд і його контрагентом - ТОВ Домус Альянс не носили реальний характер, а лише документувалися позивачем для отримання податкових вигод.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилався на те, що відповідно до наявної податкової інформації, ТОВ Домус Альянс не придбавало в серпні 2015 року товару, закупівлю якого потім документував позивач, отже такі операції не могли в дійсності відбуватися. Також, отримано податкову інформацію від ДПІ у Печерському районі м.Києва, якою встановлено, що у ТОВ Домус Альянс відсутні трудові ресурси, складські приміщення та будь-які можливості здійснювати діяльність, в тому числі і стосовно реалізації позивачу ТМЦ.

На підставі зазначеного акту ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.03.2016:

№0000011400 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9027,00грн. за звітний період серпень 2015 року;

№0000021400 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 256822,50грн. (205458,00грн. - податкового зобов'язання, 51364,50грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Не погоджуючись із рішеннями ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області, ТОВ Каравелла Трейд звернулось до суду з позовом про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, встановив, що матеріалами справи в своїй сукупності підтверджується реальність господарських операцій між ТОВ Каравелла Трейд та ТОВ Домус Альянс у серпні 2015 року та їх належне документування, а зважаючи на відсутність претензій податкового органу до оформлення учасниками спірних операцій податкових накладних, це свідчить і про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за спірними операціями.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ Каравелла Трейд є юридичною особою, згідно реєстрації від 23.08.2012 та перебуває на податковому обліку. У періоді, що підлягав перевірці, ТОВ Каравелла Трейд було зареєстровано як платника ПДВ, згідно свідоцтва від 01.10.2012. Відповідно до декларованих відомостей, позивач здійснює діяльність у сфері роздрібної та оптової торгівлі залізними виробами, товарами господарського призначення, надання в оренду майна тощо.

Між ТОВ Каравелла Трейд та ТОВ Домус Альянс було укладено договір поставки від 03.08.2015 №СН-315.

Згідно умов договору ТОВ Домус Альянс зобов'язалося передати (поставити) у власність ТзОВ "Каравелла Трейд" товар, а покупець зобов'язався прийняти такий товар і оплатити його відповідно до накладних. Предметом поставки є метизна продукція та засоби кріплення. Загальна сума договору визначена сторонами в пункті 1.3 договору та становить 1000000,00грн.

Відповідно до пункту 2.1 договору товар, який є предметом договору, передається партіями, кількість і ціна товару визначаються видатковими накладними та рахунками-фактурами. Згідно пункту 4.2 договору, поставка товару провадиться на умовах EXW за правилами Інкотермс, а в окремих випадках поставка може здійснюватися за допомогою транспортних компаній. Як передбачено пунктами 4.3, 4.4 договору, датою поставки є дата оформлення видаткової накладної та з цього моменту до покупця переходить право власності на товар.

Позивачем під час розгляду справи надано первинні документи, які відповідно до умов зазначеного вище договору поставки, складалися сторонами при його виконання та оформлялися по факту постачання окремих партій товару позивачеві. Зокрема, копії видаткових накладних на поставку металевої продукції різного асортименту (гвинти, гайки, болти, шайби, кільця, заклепки, штифти, шплінти тощо), копії рахунків-фактур (оформлення яких також передбачено умовами договору поставки), із такими ж відомостями щодо окремих партій товару, його асортименту та ціни. Також позивач надав суду копії податкових накладних, що виписувалися в процесі виконання договору, укладеного між ТОВ Домус Альянс і ТОВ Каравелла Трейд .

Судами вірно констатовано, що первинні документи, які складалися для підтвердження факту виконання господарських операцій за укладеним договором та для їх документування, за своїм змістом засвідчують факти здійснення відповідних операцій та передачі товару від постачальника до позивача. При цьому, ці первинні документи вповні відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані, що дозволяє достовірно встановити обсяги та зміст відповідної господарської операції.

Як відзначено судами попередніх інстанцій, первинні документи оформлені у відповідності до приписів чинного законодавства й не містять недоліків, які би вказували на їх дефектність, при цьому, відповідач у свою чергу не обґрунтовує свої висновки формальними недоліками оформлення таких податкових накладних. Крім того, позивачем представлені банківські виписки, які підтверджують здійснення оплати за товар, що ним придбавався за операціями, які ставляться відповідачем під сумнів, та відтак, підтверджують намір позивача реально виконувати укладений договір із контрагентом і понесені позивачем у зв'язку з цим реальні витрати.

Досліджуючи спірні господарські операції, судами встановлено наступне.

Відповідно до пункту 4.2 договору поставки, укладеного між ТзОВ Каравелла Трейд та ТОВ Домус Альянс , поставка (передача) товару здійснюється за місцем знаходження одного із складських приміщень ТзОВ Домус Альянс .

ТОВ Каравелла Трейд транспортом, що перебуває в його користуванні, зі складу, орендованого ТзОВ Домус Альянс забирав товар, що був поставлений в рамках вищевказаного договору. Наявність у користуванні позивача транспортного засобу підтверджується договором оренди транспортного засобу марки Opel Movano, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1, укладеним 07.08.2015 між ТОВ Каравелла Трейд та ОСОБА_2 За умовами такого договору ТОВ Каравелла Трейд набуло в користування автомобіль, придатний для транспортування товару, що придбавався в ТзОВ Домус Альянс .

Підтвердженням оренди ТОВ Домус Альянс складських приміщень є договір оренди об'єкта нерухомості від 01.07.2015 №01/07, що укладений між ТОВ Домус Альянс і ТОВ Дпрейд , а також акт приймання-передачі нерухомості в користування за вказаним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій досліджено надані позивачем копії наказів про відрядження керівника у м.Київ для отримання товару у фірми ТОВ Домус Альянс упродовж серпня 2015 року, а також інші облікові документи щодо списання ТМЦ (дизпалива), оборотно-сальдові відомості.

Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку виконаної роботи.

З наведеного слідує, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, який впливає на формування податкового кредиту чи доводить факт або реальність господарської операції. Законодавство не ставить у залежність наявність товарно-транспортної накладної і формування податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що окремі з документів, відсутність яких податковий орган вважає безсумнівним доказом нереальності господарських операцій, не є первинними документами, які покликані засвідчувати факт здійснення певних операцій. Зокрема, такими в цьому контексті не слід вважати договори на перевезення ТМЦ, товарно-транспортні накладні, оскільки вони можуть документувати та підтверджувати господарські операції з надання транспортних послуг, у той же час, спірні операції за своєю природою є операціями з поставки товарів. Більш того, як уже зазначено вище, матеріалами справи підтверджується здійснення транспортування придбаного товару позивачем самостійно, своїми силами та засобами, що виключає необхідність залучення третіх осіб для виконання таких операцій, а відтак і оформлення зазначених документів на транспортування. Також і вимога щодо необхідності оформлення довіреностей на отримання ТМЦ спростовується встановленими дійсними обставинами справи, які засвідчують отримання товару керівником позивача, повноваження якого випливають напряму з установчих документів підприємства.

Судами попередніх інстанцій при наданні оцінки доводам сторін щодо економічної мети та суті господарських операцій між позивачем та ТОВ Домус Альянс , прийнято до уваги наявні в матеріалах справи документи, які підтверджують продаж позивачем іншим суб'єктам господарювання товарів такої ж номенклатури, як придбані у ТОВ Домус Альянс . На підтвердження реалізації придбаної ТзОВ Домус Альянс продукції позивачем надано копії видаткових накладних виписаних господарюючим суб'єктам.

Крім іншого, у висновках податковий орган посилається на податкову інформацію ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТзОВ Домус Альянс по взаємовідносинах із контрагентами-покупцями за звітний період декларування липень, серпень, вересень 2015 року від 15.10.2015 №765/26-55-22-08/39815354.

Суд першої інстанції вірно наголошував на тому, що відомості про неможливість проведення зустрічної звірки за своєю природою призначені виключно для засвідчення факту об'єктивної неможливості здійснення такого заходу як зустрічна звірка, а не фактів порушення платниками податків податкового чи іншого законодавства та обставин, які супроводжували такі порушення. Податкова інформація про неможливість проведення зустрічної звірки не може розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки, тим більше, що така інформація, на яку посилається відповідач, стосуються не безпосередньо позивача, а його контрагента.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків через діяння осіб, що перебувають поза межами його впливу. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Судова практика вирішення податкових спорів також виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також, не подано відповідачем жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 КАС України.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду