Постанова

від 30.08.2016 по справі 826/17060/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 серпня 2016 року 15 год. 50 хв. № 826/17060/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Адверт.УА" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва (також жалі - суд) від 24 листопада 2014 року відмовлено повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Адверт.УА" (далі - позивач, ТОВ "Адверт.УА") до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 30 травня 2014 року №0007532213 та №0007542213 (далі - оскаржувані рішення) .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для нового розгляду та вирішення визначено суддю Данилишина В.М.

Відповідною ухвалою суду справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні. При цьому, під час підготовки справи до розгляду судом, згідно зі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі).

У ході нового судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, на обґрунтування якого надано письмові докази, а представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 17 по 24 квітня 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість (далі - ПДВ) , податку па прибуток підприємства та інших обов'язкових платежів при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Старксервіс" за період 01 січня 2012 року по 28 лютого 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 05 травня 2014 року №1034/22-13/35647132 (далі - акт перевірки) .

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) , в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 1322035,00 грн., в тому числі за січень 2013 року в розмірі 51425,00 грн., за лютий 2013 року в розмірі 69673,00 грн., за березень 2013 року в розмірі 84280,00 грн., за квітень 2013 року в розмірі 110592,00 грн., за травень 2013 року в розмірі 109993,00 грн., за червень 2013 року в розмірі 109210,00 грн., за липень 2013 року в розмірі 109993,00 грн., за серпень 2013 року в розмірі 109993,00 грн., за вересень 2013 року в розмірі 110592,00 грн., за жовтень 2013 року в розмірі 109993,00 грн., за листопад 2013 року в розмірі 110592,00 грн., за грудень 2013 року в розмірі 125706,00 грн., за січень 2014 року в розмірі 109993,00 грн.;

- п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства за 2013 рік в розмірі 1255933,00 грн.

На підставі акту перевірки 30 травня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення:

- №0007532213, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1255933,00 грн. за основним платежем та у розмірі 313983,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0007542213, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1322035,00 грн. за основним платежем та у розмірі 330509,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, вказані рішення залишено без змін.

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що операції між позивачем та ТОВ "Старксервіс" є нереальними, а укладений між ними договір №УХ3073 від 27 листопада 2012 року (далі - договір) є нікчемним, а отже позивачем протиправно віднесено до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства суми за операціями із зазначеним контрагентом.

При цьому, як зазначено відповідачем в акті перевірки, а також у письмових запереченнях проти позову, до ДПІ у Шевченківському районі отримано на виконання лист СУ Міндоходів у м. Києві від 31 березня 2014 року №1124/7/26-15-09-0212 з доданою постановою слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у м. Києві від 31 березня 2014 року щодо призначення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Адверт.УА" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства та інших обов'язкових платежів при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Старксервіс" за період з 01 січня 2012 року по 28 лютого 2014 року, в якій зазначено, що у провадженні першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР Головного управління Міндоходів у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом легалізації грошових коштів, отриманих злочинним шляхом.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ "Старксервіс" створено з метою прикриття незаконної діяльності та надання податкової вигоди підприємствам реального сектору економіки.

Зокрема, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року по справі №761/22932/12-к (провадження №1-кп/761/776/2013) визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 cт. 27, ч. 1 cт. 205, ч. 2 cт. 205 Кримінального кодексу України (пособництво у створенні ряду фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності), у тому числі у реєстрації ТОВ "Старксервіс" (складання та підписання без наміру займатись підприємницькою діяльністю реєстраційних документів, відкриття банківських рахунків).

Будучи опитаним по обставинам реєстрації та діяльності ТОВ "Старксервіс" ОСОБА_2, повідомив, що перереєстрував ТОВ "Старксервіс" з метою закриття на своє ім'я за грошову винагороду, фінансово-господарську діяльність від імені ТОВ "Старксервіс" не здійснював та нікого не уповноважував ні усно ні письмово робити від свого імені та ТОВ "Старксервіс" будь-які дії.

Крім того, ОСОБА_2 повідомив, що не мав наміру займатись підприємницькою діяльністю, ніяких планів організувати будь-яке підприємство для зайняття підприємницькою діяльністю ніколи не мав, оскільки для цього не має ні достатнього досвіду, ні коштів, ні відповідної освіти. Особисто реєстрацію (перереєстрацію) ТОВ "Старксервіс" в державних та інших органах не здійснював, хто це робив йому невідомо. Хто займався підготовкою та оформленням реєстраційних документів ТОВ "Старксервіс" ОСОБА_2 не відомо, оскільки підприємство зареєстровано на його ім'я без цілі займатись підприємницькою діяльністю. Фінансово-господарські угоди з іншими підприємствами від імені ТОВ "Старксервіс" ОСОБА_2 не укладав та не уповноважував на інших осіб.

Для ознайомлення ОСОБА_2 представлено ряд підприємств, які задекларували отримання товарів (робіт, послуг) від імені ТОВ "Старксервіс", серед яких було ТОВ "Адверт.УА", на що ОСОБА_2, повідомив, що йому невідомі назви вказаних підприємств.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року, якою скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року, ґрунтується на тому, що вирок суду, яким визнано винним посадову особу контрагента платника податків, сам по собі не може бути безумовним доказом нікчемності чи недійсності укладених ним угод або безтоварності господарських операцій. При цьому, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ "Старксервіс", а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих послуг, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, у межах даного спору слід, зокрема, встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ "Старксервіс", обставини виконання умов договорів, ділову мету в їх укладанні, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач здійснює такі види діяльності: рекламні агентства; друкування іншої продукції; тиражування звуко-, відеозаписів і програмного забезпечення; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

При цьому, ТОВ "Старксервіс" згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює такі види діяльності, зокрема: діяльність у сфері телевізійного мовлення (основний); діяльність у сфері радіомовлення; посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

Позивач стверджував, а відповідачем не спростовано, що з метою здійснення власної господарської діяльності 27 листопада 2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Старксервіс" (виконавець) укладено договір, відповідно до якого виконавець взяв на себе зобов'язання надати замовникові послуги з проведення рекламних кампаній замовника та/або клієнта замовника, відповідно до погоджених додатків, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити надані виконавцем послуги.

З наявних в матеріалах справи додатків до договору вбачається, що сторонами погоджено усі необхідні умови щодо проведення рекламних кампаній, зокрема, вид рекламоносіїв, їх кількість, термін проведення, кількість виходів (трансляції), вид, формат та хронометраж рекламного матеріалу, адреса розміщення рекламоносіїв та ін.

На підтвердження реальності спірних правочинів представником позивача надано суду відповідні копії рахунків-фактур, актів приймання-передачі рекламних матеріалів, медіапланів проведення рекламної кампанії на відео бордах України, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, платіжних доручень, а також надано DVD-диск з рекламним матеріалом для проведення рекламної кампанії та роздруківки фотографій місцезнаходжень моніторів за умовами договору.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що усі надані позивачем первинні документи оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами. Відповідачем не зазначено жодних зауважень щодо правильності оформлення первинних документів та достовірності інформації, відображеної у них.

При цьому, суд критично відноситься до посилань відповідача в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних рішень на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року у справі №761/22932/13-к та протокол допиту свідка - ОСОБА_2, від 28 липня 2014 року, оскільки такий вирок та протокол допиту свідка не є належним та достатнім доказом фіктивності правочинів між позивачем та ТОВ "Старксервіс".

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Поряд з цим, відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності обвинувального вироку або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, та/або інших судових рішень, в яких була б встановлена фіктивність спірних правочинів.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що ТОВ "Старксервіс" не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям або не вчиняли фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань, а також не надано доказів того, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Старксервіс" не було зареєстроване як платник ПДВ у встановленому законодавством порядку.

Поряд з цим, згідно вимог чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, платник податків може формувати валові витрати у разі реального придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності що, у першу чергу, має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статусу первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, законодавцем визначено підставу виникнення у платника податку права на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених нормами чинного законодавства, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником ПДВ.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як також зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем надано усі належним чином оформлені первинні документи, якими, за переконанням суду, підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Старксервіс", у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо протиправного заниження позивачем суми ПДВ та заниження податку на прибуток за перевіряємий період.

Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд вважає, що оскаржувані рішення відповідачем прийняті протиправно, а тому, як наслідок, вони підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Адверт.УА" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 30 травня 2014 року №0007532213 та №0007542213.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Адверт.УА" (код ЄДРПОУ 35647132) здійснений ним судовий збір у загальному розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39561761).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин