Постанова

від 15.09.2016 по справі 5017/1402/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2016 р.Справа № 5017/1402/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Воронюка О.Л.

суддів: Лашина В.В., Богатиря К.В.

при секретарі Кияшко Р.О.

За участю:

Від прокуратури Одеської області - Галактіонова О.А., посвідчення № 032131, дата видачі : 11.02.15;

Ліквідатор боржника - ОСОБА_2, посвідчення № 284, дата видачі : 31.05.13;

Від Міністерства аграрної політики та продовольства України - ОСОБА_3, довіреність № 31-4/14, дата видачі : 05.05.16;

Від ПП „Агропрофіт" - ОСОБА_4, довіреність № б/н, дата видачі : 21.06.15;

Представники інших учасників провадження у справі у судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України

на ухвалу господарського суду Одеської області від 13.07.2016р.

у справі №5017/1402/2012

За заявою кредитора: Приватного підприємства „Агропрофіт"

до боржника: Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод"

про визнання банкрутом

Встановила:

13.07.2016 ухвалою господарського суду Одеської області задоволено скаргу ліквідатора ДП „Татарбунарський виноробний завод" арбітражного керуючого ОСОБА_2 на незаконні дії та бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України частково.

Визнано протиправним рішення учасника провадження у справі про банкрутство Міністерства аграрної політики та продовольства України про не погодження ліквідаційної маси Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод" (68100, Одеська обл., м. Татарбунари, вул. Василя Тура, буд. 1; код ЄДРПОУ 34520076) та розміщення на офіційному сайті Міністерства оголошення про конкурс щодо визначення організатора аукціону майна Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод", що викладене у листі Міністерства аграрної політики та продовольства України №37-1-15/18328 від 06.11.2015р. за підписом Першого заступника Міністра Краснопольського Я.В.

Зобов'язано Міністерство аграрної політики та продовольства розглянути звернення ліквідатора ДП „Татарбунарський виноробний завод" арбітражного керуючого ОСОБА_2 щодо погодження ліквідаційної маси Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод" (68100, Одеська обл., м. Татарбунари, вул. Василя Тура, буд. 1; код ЄДРПОУ 34520076) та розміщення на офіційному сайті Міністерства оголошення про конкурс щодо визначення організатора аукціону майна Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод" у місячний термін.

В решті скарги відмовлено.

В обґрунтуванні зазначеної ухвали господарський суд Одеської області послався на незаконну відмову органу, уповноваженого управляти майном банкрута у погодженні складу ліквідаційної маси що порушує права учасників провадження у справі про банкрутство, зокрема ліквідатора боржника на належне проведення ліквідаційної процедури, оскільки без погодження ліквідаційної маси боржника, без публікації оголошення з метою визначення організатора аукціону неможливо реалізувати майно банкрута, скласти звіт та закінчити ліквідаційну процедуру та права кредиторів на отримання задоволення своїх вимог.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Одеської області від 13.07.2016, до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Міністерство аграрної політики і продовольства України де просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 13.07.2016 та відмовити у задоволенні скарги ліквідатора ДП «Татарбунарський виноробний завод» арбітражного керуючого ОСОБА_2 на незаконні дії та бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Скаржник вважає, що судом недосліджені фактичні обставини справи у їх сукупності, не проведено повне з'ясування обставин справи і не перевірено їх правове обґрунтування.

29.08.2016 до Одеського апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові пояснення зі змісту яких вбачається що скаржник підтримує вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

05.09.2016 до суду від ліквідатора ДП Татарбунарський виноробний завод» надійшов відзив на апеляційну скарги де ліквідатор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін з підстав, викладених у відзиві.

15.09.2016 до суду від Міністерства аграрної політики та продовольства України надійшло клопотання зі змісту якого вбачається, що скаржник просить відкласти розгляд апеляційної скарги оскільки про остаточну дату судового засідання дізнався о другій половині дня 14.09.2016 у телефонному режимі через помічника головуючого судді.

З метою представництва інтересів Мінагрополітики у даній справі Департамент правової та законопроектної роботи звернувся до Відділу бухгалтерського обліку, звітності та господарського забезпечення апарату Міністерства із службовою запискою від 14.09.2016 № 31-4/1243, з проханням профінансувати відрядження головного спеціаліста відділу інтересів Міністерства у судах до м. Одеси з 14.09.2016 по 16.09.2016, проте, Відділом бухгалтерського обліку та звітності, господарського забезпечення апарату Міністерства повідомлено про неможливість видачі авансу на відрядження ОСОБА_3 протягом одного дня у зв'язку із тривалою процедурою належного оформлення документів.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Представник скаржника був присутнім у судовому засіданні 06.09.2016, за результатами якого розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.09.2016 о 13:00, що підтверджується протоколом судового засідання від 06.09.2016 та обізнаний із датою на яку відкладено розгляд скарги - 15.09.2016 о 13:00, про що свідчить підпис представника скаржника на розписці складеною секретарем судового засідання у судовому засіданні.

Крім того, ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 про відкладення розгляду справи направлена відділенням поштового зв'язку 07.09.2016 про що свідчить штемпель про відправлення на зворотній стороні ухвали та отримана представником скаржника Черненко 09.09.2016, про що свідчить поштове повідомлення про отримання копії ухвали від 06.09.2016, яке наявне у матеріалах справи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що явка представника скаржника не визнавалася судом обов'язковою.

Заслухавши думку присутніх представників учасників провадження у справі про банкрутство щодо зазначеного клопотання та враховуючи, що неявка в засідання суду представника скаржника належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія, вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання скаржника про відкладення розгляду апеляційної скарги та розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали оскарження ухвали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно приписів частини першої статті 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається із матеріалів оскарження ухвали відповідно до Статуту, затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України від 30.10.2006р. № 108 та зареєстрованого в Департаменті правової та законопроектної роботи Міністерства аграрної політики України від 30.10.2006р. № 825-108-10/2006, та державним реєстратором 02.11.2006р. за № 15491020000000534, Державне підприємство „Татарбунарський виноробний завод" створено відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 21.09.2006р. № 542 „Про прийняття цілісного майнового комплексу Татарбунарського виноробного заводу", засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству аграрної політики України і є підзвітним йому.

Згідно п. 3.1. Статуту Державне підприємство „Татарбунарський виноробний завод" є державним комерційним підприємством. Підприємство є юридичною особою відповідно до законодавства України. Права і обов'язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації, яка проводиться згідно чинного законодавства України. Відповідно до п. 3.5. Статуту підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством. Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями держави та Органу управління майном.

Відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики України від 21.09.2006р. № 542 „Про прийняття цілісного майнового комплексу Татарбунарського виноробного заводу", вирішено створити Державне підприємство „Татарбунарський виноробний завод" на базі майна цілісного майнового комплексу Татарбунарського виноробного заводу. У п.5 Наказу зазначено про затвердження складу комісії з приймання-передачі державного майна цілісного майнового комплексу Татарбунарський виноробний завод, яке повертається з оренди від РВ ФДМУ по Одеській області до Мінагрополітики України на баланс Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод".

У Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованому господарським судом Одеської області, вказане найменування Державне підприємство „Татарбунарський виноробний завод" ідентифікаційний код 34520075 та вбачається, що в графі „перелік засновників (учасників) юридичної особи" зазначено Міністерство аграрної політики України, м. Київ, Дніпровський район, вул. Хрещатик, буд. 24.

Ліквідатором Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод" арбітражним керуючим ОСОБА_2 було надіслано до Міністерства аграрної політики та продовольства України лист №02-1402-714 від 21.09.2015р. з додатком щодо погодження переліку ліквідаційної маси Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод" у зв'язку із провадженням справи про банкрутство та лист №02-1402-712 від 21.09.2015р. щодо розміщення оголошення про визначення кандидатури організатора аукціону з реалізації майна банкрута.

Повторні звернення були надіслані ліквідатором Державного підприємство „Татарбунарський виноробний завод" арбітражним керуючим ОСОБА_2 до Міністерства аграрної політики та продовольства України: лист №02-1402-750 від 07.10.2015р. з додатком щодо погодження переліку ліквідаційної маси Державного підприємство „Татарбунарський виноробний завод" у зв'язку із провадженням справи про банкрутство та лист №02-1402-749 від 07.10.2015р.

Листом №37-1-15/18328 від 06.11.2015р. за підписом Першого заступника Міністра Краснопольського Я.В. Міністерство аграрної політики та продовольства України у відповідь на звернення №02-1402-749 від 07.10.2015р., №02-1402-750 від 07.10.2015р. повідомило арбітражного керуючого ОСОБА_2 про розгляд звернення щодо погодження ліквідаційної маси, розміщення оголошення про конкурс щодо визначення організатора аукціону майна Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод" та зазначило, що відповідно до п.1 Наказу Мінагрополітики України №542 від 21.09.2006р. „Про прийняття цілісного майнового комплексу Татарбунарського виноробного заводу" Державне підприємство „Татарбунарський виноробний завод" створено на базі цілісного майнового комплексу Татарбунарського виноробного заводу, яке повернулось з оренди від РВФДМУ по Одеській області до Мінагрополітики України. Орендне підприємство „Татарбунарський виноробний завод" (код ЄДРПОУ 4120054, розташоване за адресою 68100, Одеська область, Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Василя Тура, буд. 1) включено до переліку, зазначеного у Законі України „Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999р. №847-Х1У. Відповідно до ч.9 ст.11 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006р, №185-У, нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятись дії, наслідком яких може бути відчуження. На підставі викладеного, Мінагрополітики, повідомило проте, що не погоджує ліквідаційну масу ДП „Татарбунарський виноробний завод", а також розміщення оголошення про конкурс щодо визнання організатора аукціону майна державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод".

12.04.2016р. ліквідатором банкрута арбітражним керуючим ОСОБА_2 до господарського суду Одеської області надано скаргу на дії та бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України в порядку ч. 4 ст. 40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" де ліквідатор просить визнати протиправними рішення учасника провадження у справі про банкрутство Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі уповноваженої особи Першого заступника Міністра аграрної політики та продовольства України Краснопольського Я.В. про не погодження ліквідаційної маси Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод", а також про не розміщення на офіційному сайті Міністерства оголошення про конкурс щодо визначення організатора аукціону майна Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод", що викладене в листі Міністерства аграрної політики та продовольства України № 37-27-1-15/18328 від 06.11.2015р. за підписом Першого заступника Міністра Краснопольського Я.В. і зобов'язати Міністерство аграрної політики та продовольства України в особі уповноваженої особи Першого заступника Міністра аграрної політики та продовольства України Краснопольського Я.В. чи іншої уповноваженої особи виконати вимоги, які передбачені ч. 12 ст. 96 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", і здійснити в місячний термін погодження переліку ліквідаційної маси Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод" та негайно розмістити на офіційному сайті Міністерства оголошення для визначення кандидатури організатора аукціону з реалізації майна підприємства банкрута Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод"; зобов'язати Міністерство аграрної політики та продовольства України в обов'язковому порядку приймати участь у всіх без виключення судових засіданнях по даній справі шляхом обов'язкового направлення свого представника для участі у всіх судових засіданнях; зобов'язати Міністерство аграрної політики та продовольства України надати належним чином завірені копії всіх документів відносно створення Міністерством Орендного підприємства „Татарбунарський виноробний завод" (код ЄДРПОУ 412004), Орендного підприємства „Татарбунарський виноробний завод" (код ЄДРПОУ 00412004), Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод" (код ЄДРПОУ 34520076), укладення договорів оренди майна із ТОВ „Татарбунарський виноробний завод" (код ЄДРПОУ 00412004), наказу Мінагрополітики України № 542 від 21.09.2006р. „Про прийняття цілісного майнового комплексу Татарбунарського виноробного заводу" із всіма додатками, а також докази правонаступництва Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод" прав та обов'язків інших юридичних осіб, в тому числі Орендного підприємства „Татарбунарський виноробний завод" (код ЄДРПОУ 412004).

13.07.2016 ухвалою господарського суду Одеської області задоволено скаргу ліквідатора ДП „Татарбунарський виноробний завод" арбітражного керуючого ОСОБА_2 на незаконні дії та бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України частково.

Визнано протиправним рішення учасника провадження у справі про банкрутство Міністерства аграрної політики та продовольства України про не погодження ліквідаційної маси Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод" (68100, Одеська обл., м. Татарбунари, вул. Василя Тура, буд. 1; код ЄДРПОУ 34520076) та розміщення на офіційному сайті Міністерства оголошення про конкурс щодо визначення організатора аукціону майна Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод", що викладене у листі Міністерства аграрної політики та продовольства України №37-1-15/18328 від 06.11.2015р. за підписом Першого заступника Міністра Краснопольського Я.В.

Зобов'язано Міністерство аграрної політики та продовольства розглянути звернення ліквідатора ДП „Татарбунарський виноробний завод" арбітражного керуючого ОСОБА_2 щодо погодження ліквідаційної маси Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод" (68100, Одеська обл., м. Татарбунари, вул. Василя Тура, буд. 1; код ЄДРПОУ 34520076) та розміщення на офіційному сайті Міністерства оголошення про конкурс щодо визначення організатора аукціону майна Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод" у місячний термін.

В решті скарги відмовлено.

Частиною другою статті 4-1 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до положень частини 2 статті 41 та частини 1 статті 42 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення формує ліквідаційну масу, до якої включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі-банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Частиною 12 статті 96 Закону про банкрутство, передбачено, що плани санації, мирові угоди та переліки ліквідаційних мас та зміни і доповнення до них у справах про банкрутство державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, підлягають погодженню з органом, уповноваженим управляти державним майном. У разі відсутності такого погодження план санації та мирова угода затвердженню господарським судом не підлягають, а включене до переліку ліквідаційної маси майно банкрута не може бути реалізованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядок організації проведення аукціонів у проваджені у справах про банкрутство та вимоги до їх організаторів стосовно майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, установлюються органом, уповноваженим управляти державним майном.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 6 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань здійснює визначені законодавством повноваження під час провадження справ про банкрутство державних підприємств та господарських організацій з корпоративними правами держави, що перебувають у їх управлінні.

Ч. 18 ст. 11 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що мирові угоди, плани санації та переліки ліквідаційних мас та зміни і доповнення до них у справах про банкрутство господарських організацій з корпоративними правами держави понад 50 відсотків їх статутного капіталу погоджуються з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, Фондом державного майна України (стосовно господарської організації, яка перебуває у процесі приватизації).

Отже, як вірно встановлено господарським судом Одеської області, законодавством на органи, уповноважені управляти державним майном покладені функції щодо здійснення повноважень щодо такого майна, у.т.ч. і погодження ліквідаційної маси банкрута у випадку визнання державного підприємства банкрутом.

Відповідно до ч. 9 ст. 11 Закону України „Про управління об'єктами державної власності" нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження.

Відповідно до ч. 4 ст. 96 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.

Тобто, вказаною нормою ч.4 ст. 96 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено заборону здійснення банкрутства державних підприємств, які не підлягають приватизації, шляхом введення процедури санації чи ліквідації до виключення їх в установленому порядку із переліку підприємств, що не підлягають приватизації.

Надаючи пояснення у судовому засіданні, ліквідатор боржника крім іншого зазначив про те, що у Додатку 1 до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" міститься перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, до якого зокрема віднесено Орендне підприємство "Татарбунарський виноробний завод" 272540, м. Татарбунари, вул. В. Тура, 1, 412004.

Державного підприємства „Татарбунарський виноробний завод" (68100, Одеська обл., м. Татарбунари, вул. Василя Тура, буд. 1; код ЄДРПОУ 34520076), яке визнано банкрутом у цій справі, у вказаному переліку не має.

Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду Одеської області про те, що Державне підприємство „Татарбунарський виноробний завод" не є юридичною особою об'єктом державної власності, який не підлягає приватизації, у розумінні ч.4 ст. 96 Закону, оскільки його не включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України „Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", який є вичерпним.

Також Державне підприємство „Татарбунарський виноробний завод" не є об'єктом права державної власності, що не підлягає приватизації, перелік яких встановлено частинами 2,4 ст. 5 Закону України „Про приватизацію державного майна" та правонаступником Орендного підприємства "Татарбунарський виноробний завод", яке включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Законом України „Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації Державне підприємство „Татарбунарський виноробний завод" не є.

Ч.1 ст. 37 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у випадках, передбачених Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Як вірно встановлено господарським судом Одеської області, постанова про визнання банкрутом Державне підприємство „Татарбунарський виноробний завод" прийнята господарським судом 27.08.2013 р., набрала законної сили та оскаржена не була, відповідно підстави, які зумовлюють незастосування положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до боржника, як це передбачено ч.4 ст. 96 цього Закону відсутні, оскільки юридична особа -підприємство Державне підприємство „Татарбунарський виноробний завод" не є об'єктом, що не підлягає приватизації.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду Одеської області про те, що викладені у листі Міністерства аграрної політики та продовольства України №37-1-15/18328 від 06.11.2015р. за підписом Першого заступника Міністра Краснопольського Я.В. обставини, які зумовили відмову у погодженні переліку ліквідаційної маси ДП „Татарбунарський виноробний завод" та розміщення оголошення щодо визначення організатора аукціону, а саме: застосування до цього підприємства приписів ч.9 ст.11 Закону України „Про управління об'єктами державної власності", та визначення його майна як майна державної власності, що не підлягає приватизації, не підтверджені належними доказами у порядку визначеному ст.ст. 32,33,34 ГПК України, спростовані матеріалами справи, та не є правовою підставою для такої відмови, оскільки не ґрунтуються на вимогах законодавства та фактичних обставинах.

Отже, судова колегія вважає що посилання скаржника у своїй апеляційній скарзі на те, що розбіжність у найменуванні підприємства - боржника згідно із його статутними документами та найменування підприємства, що міститься у Додатку №1 до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» не спростовує факту перебування боржника у переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, оскільки включення підприємства до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації не забороняє такому підприємству в подальшому здійснити зміну найменування, що вцілому не змінює правового статусу юридичної особи, як такої що не підлягає приватизації, судовою колегією не приймається, оскільки спростовується вищенаведеним.

Крім того, посилання Мінагрополітики на правову позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду №1/102-Б (7/109-Б) від 20.08.2013р. не приймається колегією суддів, оскільки господарським судом Одеської області при винесенні оскаржуваної ухвали вірно зазначено, що у вищевказаній постанові, йдеться про факт перебування підприємства в переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації з розбіжністю у найменуванні згідно статуту, однак з тотожнім кодом підприємства, тоді як у цій справі підприємство банкрут та раніше вказане Орендне підприємство „Татарбунарський виноробний завод" різні і за назвою, і за кодом, і за організаційною формою, що підтверджено матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду Одеської області про те , що незаконна відмова органу, уповноваженого управляти майном банкрута у погодженні складу ліквідаційної маси порушує права учасників провадження у справі про банкрутство, зокрема ліквідатора боржника на належне проведення ліквідаційної процедури, оскільки без погодження ліквідаційної маси боржника, без публікації оголошення з метою визначення організатора аукціону неможливо реалізувати майно банкрута, скласти звіт та закінчити ліквідаційну процедуру та права кредиторів на отримання задоволення своїх вимог.

Як вірно встановлено судом при винесенні оскаржуваного рішення, ч. 2 ст. 40, ст.ст. 41, 42,43,44 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначені обов'язки ліквідатора щодо організації продажу майна банкрута та порядок організації інвентаризації, оцінки, аукціону з продажу майна банкрута. Тобто, з дня відкриття ліквідаційної процедури банкрута та призначення ліквідатора банкрута, ліквідатор наділяється судом повноваженнями в силу Закону щодо проведення організаційних заходів по забезпеченню процедури ліквідації банкрута. Невиконання або неналежне виконання покладених на ліквідатора повноважень є підставою як для оскарження дій останнього суб'єктами, зазначеними у ч.4 ст.40 Закону, так і підставою для усунення ліквідатора від виконання ним своїх обов'язків згідно 115 Закону.

Приймаючи до уваги викладене, у разі виникнення перешкод при проведенні ліквідаційної процедури, ліквідатор банкрута зобов'язаний вжити усіх можливих заходів щодо їх усунення.

Судова колегія не приймає ішні доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правовим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали та задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

постановила :

Ухвалу господарського суду Одеської області від 13.07.2016р. у справі №5017/1402/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України залишити - без задоволення.

Головуючий суддя О.Л. Воронюк

Суддя В.В. Лашин

Суддя К.В. Богатир