Рішення

від 20.09.2016 по справі 909/586/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2016 р. Справа № 909/586/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шіляк М. А., секретар судового засідання Феденько Н. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна"

вул. Сагайдачного, 10/5, м. Київ, 04070

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод"

вул. Залізнична, 22, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 281 136,95 грн., з них: 260 000,00 грн. - сума основного боргу за невиконання договору, 17 063,22 грн. - інфляційні втрати за період прострочення; 4 073,73 грн. - 3% річних від простроченої суми.

За участю:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність № б/н від 07.07.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_3 - начальник юридичної служби, (довіреність № 01-16/ЮC від 30.12.2015 р.).

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Івано-Франківської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" про стягнення заборгованості в сумі 281 834,84 грн., з них: 260 000,00 грн. - сума основного боргу за невиконання договору, 17 761,11 грн. - інфляційні втрати за період прострочення; 4 073,73 грн. - 3% річних від простроченої суми.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.07.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 28.07.2016 р.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.07.2016 р. відкладено розгляд справи в судовому засіданні на 20.09.2016 р.

До суду надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог (вих. № 01/46 від 02.09.2016 р.; вх. № 12434/16 від 06.09.2016 р.), в якій просять замість 17 761,11 грн. інфляційних витрат стягнути 17 063,22 грн. Суд розцінює заяву про уточнення розміру позовних вимог як заяву про зменшення позовних вимог.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вих. № 01/46 від 02.09.2016 р.; вх. № 12434/16 від 06.09.2016 р.) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшення позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог не порушує процесуальних прав відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги викладені у позовній заяві із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача основний борг в сумі 260 000,00 грн. визнав в повному обсязі. Стосовно нарахування інфляційних втрат та 3% річних зазначив, що відповідно до п. 5.1. Договору оплата за продукцію по даному Договору проводиться Замовником (відповідачем) протягом 30-ти банківських днів з дня отримання продукції у відповідності з рахунком-фактурою. При визначенні строку оплати за продукцію позивачем обраховано календарні дні, а не банківські, як це передбачено у Договорі, а тому строк оплати по Договору настав 21.01.2016 р., а не 07.01.2016 р. як зазначено у розрахунку. Заборгованість визнав частково в сумах 10 703,84 грн. інфляційних втрат та 3 372,87 грн. 3% річних, в решті позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог та вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 ГПК України, суд встановив наступне.

02.12.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" (далі - Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" (далі - Замовник) укладено Договір № 68/15 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність, а Замовник (відповідач) прийняти та оплатити продукцію в асортименті та кількості відповідно до Специфікацій до даного Договору оформлених у вигляді Додатків, що є невід'ємною його частиною.

У пункті 3.3. Договору зазначено, що сума даного Договору складає 705 801,98 (сімсот п'ять тисяч вісімсот одну грн. 98 коп.) гривень, в т.ч. ПДВ 20% 117 633,67 грн.

Згідно до п. 5.1. Договору оплата за продукцію по даному Договору проводиться Замовником (відповідачем) протягом 30-ти банківських днів з дня отримання продукції у відповідності з рахунком-фактурою.

Датою поставки вважається дата отримання продукції Замовником (відповідачем). При постачанні продукції автотранспортом, на отриману продукцію, Замовник (відповідач) повинен видати Постачальнику (позивачу) доручення на отримання (п. 4.2. Договору).

На виконання п. 4.2. Договору відповідачем видано позивачу ОСОБА_4 № 535 від 03.12.2015 р.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 705 801,98 (сімсот п'ять тисяч вісімсот одну грн. 98 коп.) гривень, що підтверджується документами, а саме: видатковою накладною № ІФ від 07.12.2015 р. на суму 705 801,98 грн.; рахунком-фактурою № ІФ-1 від 07.12.2015 р. та товарно-транспортною накладною № РВУ-1 від 07.12.2015 р.

Відповідачем отримано продукцію на загальну суму 705 801,98 грн. Заборгованість частково оплачена 15.12.2015 р. в сумі 120 000,00 та 17.02.2016 р. в сумі 325 801,98 грн., що підтверджується Довідкою № 2-3-9-5/2727-ЦРД від 16.05.2016 р.

Матеріали справи не місять доказів сплати решти суми заборгованості.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими частково виходячи з наступного.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, беручи до уваги матеріали справи, керуючись вищезазначеними нормами законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 260 000,00 грн.

Стосовно вимог про стягнення 3% річних та індексу інфляції, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи відповідача стосовно нарахування інфляційних втрат та 3% річних із визначенням строку оплати заборгованості 21.01.2016 р. суд визнає обґрунтованими.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в сумах 10 703,84 грн. - інфляційні втрати за період з 01.02.2016 р. по 23.05.2016 р. та 3 372,87 грн. - 3% річних за періоди з 21.01.2016 р. по 16.02.2016 р. та 17.02.2016 р. по 23.05.2016 р., в частинах стягнення інфляційних втрати в сумах 6 359,38 грн. та 3% річних 700,86 грн. слід відмовити.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судовий збір по справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 202, 509, 525, 526, 610, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та керуючись ст. ст. 22, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" про стягнення заборгованості в сумі 281 136,95 грн., з них: 260 000,00 грн. - сума основного боргу за невиконання договору, 17 063,22 грн. - інфляційні втрати за період прострочення; 4 073,73 грн. - 3% річних від простроченої суми задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський локомотиворемонтний завод" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Залізнична, 22, ідентифікаційний код 13655435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 10/5; ідентифікаційний код 36631778) 274 076,71 грн. заборгованості, а саме: 260 000,00 грн. (двісті шістдесят тисяч 00 грн. 00 коп.) - суми основного боргу за невиконання договору, 10 703,84 грн. (десять тисяч сімсот три грн. 84 коп.) - інфляційних втрат за період прострочення; 3 372,87 грн. (три тисячі триста сімдесят дві грн. 87 коп.) - 3% річних від простроченої суми та 4 111,15 грн. (чотири тисячі сто одинадцять грн. 15 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частинах стягнення інфляційних втрат в сумі 6 359,38 грн. та 3% річних в сумі 700,86 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.09.2016 р.

Суддя М. А. Шіляк