Рішення

від 20.09.2016 по справі 910/13820/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2016Справа №910/13820/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкон Трейд",

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 320 766,83 грн.

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін:

від позивача Половінкін О.В. (представник за довіреністю);

від відповідача не з'явився.

У судовому засіданні 20 вересня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", 28 липня 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 130-2-12/3839 від 26.07.2016 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкон Трейд", про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 320 766,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як постачальник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором, зокрема, у визначені відповідним договором строки не поставив позивачу, як покупцю, товар, за який було здійснено попередню оплату, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 рокупорушено провадження у справі № 910/13820/16 та призначено розгляд справи на 23.08.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2016 року судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, та оголошено відкладення розгляду справи до 20.09.2016 року.

У судовому засіданні 20.09.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору. Представник відповідача у судове засідання 20.09.2016 року не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анкон Трейд" (далі - постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № 876 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується у період з 05.12.2014р. по 30.06.2015р. поставити на філії Покупця одяг робочий (чоловічий) (Товар), а Покупець своєчасно прийняти і в повному обсязі здійснити оплату вартості Товару на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість договору становить 1 209 951,97 грн., в тому числі ПДВ - 201 658,66 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору зобов'язання постачальника за поставкою Товару в рамках даного Договору виникає тільки після підписання Сторонами Специфікації на конкретну партію Товару, що є невід'ємною частиною цього Договору та проведенням Покупцем оплати вартості партії Товару відповідно до Специфікації, на умовах п.3.1 даного Договору.

Згідно п. 3.1 Договору № 876 Покупець здійснює 100% попередню оплату вартості партії Товару, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання рахунку-фактури.

Позивач зазначає, що на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 863 від 10.12.2014 року на суму 500 239,82 грн. перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у вигляді попередньої оплати в розмірі 500 627,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 118035 від 12.12.2014 року, копія якого наявна в матеріалах справи, однак Відповідачем здійснено часткову поставку товару на суму 244 832,55 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а відтак за розрахунками позивача відповідач має заборгованість в розмірі 255 794,92 грн.

Позивач також вказав, що 06.07.2016 року звернувся до відповідача з листом-вимогою № 130-2-12/3425 від 06.07.2016 року з проханням повернути грошові кошти в сумі 255 794,92 грн. на рахунок позивача. Факт направлення відповідачу листа-вимоги підтверджується фіскальним чеком № 1677 від 06.07.2016 року та описом вкладення у цінний лист (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи). Проте, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як стверджує позивач, відповідач не поставив позивачу попередньо оплачений останнім товар, а відтак, відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 255 794,92 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення виконання зобов'язання щодо поставки товару.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як уже було встановлено судом, 05 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анкон Трейд" було укладено договір поставки № 876, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується у період з 05.12.2014р. по 30.06.2015р. поставити на філії Покупця одяг робочий (чоловічий), а Покупець своєчасно прийняти і в повному обсязі здійснити оплату вартості Товару на умовах, передбачених даним Договором.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 863 від 10.12.2014 року на суму 500 239,82 грн. перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у вигляді попередньої оплати в розмірі 500 627,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 118035 від 12.12.2014 року, копія якого наявна в матеріалах справи, однак Відповідачем здійснено часткову поставку товару на суму 244 832,55 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а відтак за розрахунками позивача відповідач має заборгованість в розмірі 255 794,92 грн. (500 239,82 грн./здійснена попередня оплата/ - 244 832,55 грн./частково поставлений товар/).

Проте, як стверджує позивач, взяті на себе зобов'язання за договором відповідач належним чином не виконав, в передбаченому договором порядку та строк не поставив позивачу попередньо оплачений останнім товар, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 255 794,92 грн.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, не з'явився у судове засідання, про дату і місце проведення якого був повідомлений належним чином, доказів на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 255 794,92 грн.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 47 066,27 грн. та штраф в розмірі 17 905,64 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України у справах №23/225 від 28.02.2011 року, №06/5026/1052/2011 від 27.04.2012 року та № 3-88гс11 від 09.04.2012 року.

Відповідно до приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

В п. 8.3.1. договору передбачено, що за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, за яким допущено прострочення виконання, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Таким чином, умовами договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК ) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він виконаний невірно, оскільки позивачем заявлено до стягнення пеню за 184 дні, однак законодавством України передбачено максимальну кількість днів для нарахування пені 182, а тому сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 46 554,68 грн., у відповідності до розрахунку наведеного нижче:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення 255794.92 01.07.2015 - 29.12.2015 182 0.1 % 46554.68

Також суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф в розмірі 17 905,64 грн.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме: про стягнення 320 255,24 грн., з них: основного боргу - 255 794,92 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч двісті гривень), пені - 46 554,68 грн. та штрафу - 17 905,64 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 4803,83 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкон Трейд" (ЄДРПОУ 33105002; адреса: 04050, м. Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 12) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (ЄДРПОУ 37243279; адреса: 01033, м. Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 1) грошові кошти: основного боргу - 255 794,92 грн. (двісті п'ятдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто чотири гривні 92 копійки), пені - 46 554,68 грн. (сорок шість тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири гривні 68 копійок), штрафу - 17 905,64 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот п'ять гривень 64 копійки) та судовий збір - 4803,83 грн. (чотири тисячі вісімсот три гривні 83 копійки). Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію рішення надіслати відповідачу у справі № 910/13820/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 23.09.2016 року.

Суддя О.С. Комарова