Постанова

від 10.07.2018 по справі 910/13820/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2018 р. м. Київ Справа № 910/13820/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Чорної Л.В.

Яковлєва М.Л.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від стягувача: представник Шурда О.В. від боржника: не з'явився від ВДВС: не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 суддя Маринченко Я.В. за позовомпублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ дотовариства з обмеженою відповідальністю "Анкон Трейд", м. Київ простягнення 320 766,83 грн.,

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 у справі № 910/13820/16 позов публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України до товариства з обмеженою відповідальністю Анкон Трейд про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 320 766,83 грн. задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Анкон Трейд на користь публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України грошові кошти: основного боргу - 255794,92 грн., пені - 46554,68 грн., штрафу - 17905,64 грн. та судовий збір - 4803,83 грн. чотири тисячі вісімсот три гривні 83 копійки).

04.10.2016 на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва видано відповідний наказ ( т. 1, а.с 154).

У квітні 2018 року публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація України (надалі-стягувач) звернулось до Господарського суду міста Києва із скаргою на бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у мусті Києві (надалі - ВДВС).

Скарга на бездіяльність державного виконавця мотивована тим, що в провадженні Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження № 54376618 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі № 910/13820/16.

Стягувач зазначає, що державним виконавцем при виконанні цього наказу порушено вимоги чинного законодавства, а саме останнім державним виконавцем не накладався арешт на майно боржника, а також не вживались заходи щодо обмеження виїзду за кордон керівника товариства з обмеженою відповідальністю Анкон Трейд .

Стягувач просив суд визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у мусті Києві Лисенко Оксани Вікторівни при виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 у справі № 910/13820/16 ( т. 1, а.с 158-163).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі № 910/13820/16 у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі № 910/13820/16 відмовлено ( т. 2, а.с. 138-142).

Відмовляючи у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця, місцевий господарський суд виходив з того, що ч. 3 ст. 18 Закону Про виконавче провадження визначено право державного виконавця в ході здійснення виконавчого провадження, наданих виконавцю для забезпечення виконання судових рішень у примусовому порядку, які виконавець використовує на власний розсуд, виходячи з доцільності вжиття певних заходів у конкретному виконавчому провадженні, а не обов'язок вжиття зазначених заходів.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі № 910/13820/16, публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі № 910/13820/16 задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального права, що виражено у неповному дослідженні доказів наданих позивачем; неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; не вжиттям всіх необхідних заходів для повного та всебічного розгляду справи, а також норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 18, 24, п. 8 ст. 48, ст. 56 Закону України Про виконавче провадження .

Заявник вважає хибним висновок суду першої інстанції про достатність здійснених заходів спрямованих на примусове виконання рішення суду та таким, що не узгоджується з положеннями ст. 18 Закону України Про виконавче провадження .

Скаржник зазначає, що у поданій ним скарзі останнє зазначало про те, що держаним виконавцем не винесено постанови про арешт майна боржника, яке є прямим законодавчим обов'язком державного виконавця, натомість суд першої інстанції зазначає про винесення ВДВС постанови про накладення арешту на кошти боржника. За доводами, заявника апеляційної скарги ці дві

За твердженням скаржника державний виконавець формально віднеслась до виконання покладених на неї обов'язків щодо вжиття заході про обмеження виїзду за кордон керівника товариства з обмеженою відповідальністю Анкон Трейд .

Також скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 57/218-10 (59/264-08).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 у справі № 910/13820/16 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі № 910/13820/16 - залишено без руху.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/13820/16 та призначено скаргу до розгляду на 10.07.2018.

Боржник та ВДВС не подали суду відзивів на апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції ( ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні представник стягувача вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 скасувати та прийняти нове рішенням, яким задовольнити скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі № 910/13820/16 задовольнити.

Боржник та ВДВС були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази (рекомендовані поштові повернення).

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України), відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності боржника та ВДВС.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення стягувача, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі № 910/13820/16 не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Пунктом 25 ч. 1 ст. 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 у справі № 910/13820/16 за позовом публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України до товариства з обмеженою відповідальністю Анкон Трейд про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 320 766,83 грн. позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Анкон Трейд на користь публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України грошові кошти: основного боргу - 255794,92 грн., пені - 46554,68 грн., штрафу - 17905,64 грн. та судовий збір - 4803,83 грн. чотири тисячі вісімсот три гривні 83 копійки).

04.10.2016 на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

Скарга публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" мотивована тим, що державним виконавцем неналежним чином вчинялись виконавчі дії, зокрема не накладено арешт на майно боржника, а також не вжито заходів щодо обмеження виїзду за кордон керівника товариства з обмеженою відповідальністю Анкон Трейд .

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 ст. 18 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

В силу ст.1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 26.07.2017 головним держаним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 4376618 ( т. 2, а.с. 72-73).

В подальшому, відповідно до постанови від 18.12.2017 головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лисенко О.В. накладено арешт на кошти боржника. Також державним виконавцем направлялись платіжні вимоги до банківських установ, проте останні були залишенні без задоволення у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках боржника ( т.1, а.с. 15-16).

Місцевим господарським судом встановлено, що головний державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лисенко О.В. неодноразово звертався до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника товариства з обмеженою відповідальністю Анкон Трейд - ОСОБА_6,.

Зокрема з наявної в матеріалах справи копії ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 17.11.2017 вбачається що державний виконавець звернувся до суду із зазначеною заявою, проте останню було залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою заявника в судове засідання ( т.1. а.с.182-185).

Крім того, 06.04.2018 головний державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лисенко О.В. звернулась до Господарського суду міста Києва з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника товариства з обмеженою відповідальністю Анкон Трейд ( т. 2, а.с. 1-6).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 відмовлено у задоволенні подання головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лисенко О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника товариства з обмеженою відповідальністю Анкон Трейд .

Місцевий господарський суд, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця, виходив із того, що виконавча служба діяла в межах Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, ст. 18 вказаного Закону, а тому, відсутні підстави для задоволення поданої скарги на бездіяльність держаного виконавця.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказаною частиною статті Закону визначено саме права державного виконавця в ході здійснення виконавчого провадження, надані виконавцю для забезпечення виконання судових рішень у примусовому порядку, які виконавець використовує на власний розсуд, виходячи з доцільності вжиття певних заходів у конкретному виконавчому провадженні, а не обов'язок вжиття зазначених заходів.

Враховуючи відсутність порушення ВДВС приписів Закону України "Про виконавче провадження", місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на бездіяльність державного виконавця виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у мусті Києві.

Стосовно тверджень скаржника про порушення місцевим господарським судом положень ст. 48 та ст. 56 Закону України Про виконавче провадження суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з ч. 2 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах , інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах .

Положеннями ч. 1 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 2 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження визначено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, що відповідно до акту держаного виковця від 27.03.2018 майна божника не виявлено ( т.2, а.с. 100).

При цьому, вчинення таких заходів, як-то арешт майна боржника, є правом державного виконавця, яке останній реалізує на власний розсуд враховуючи співмірність заходів примусового виконання та обсяг вимог, зазначених у рішенні суду, їх об'єктивну виправданість, необхідність дотримання прав та охоронюваних законом інтересів сторін виконавчого провадження.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційних скаргах обставин.

За таких обставин, суд апеляцйної інстанції дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 року у даній справі є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята відповідно до норм чинного законодавства. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на стягувача.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-271, 273, 275-276, 281-284, 339 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 у справі № 910/13820/16 залишити без змін.

2. Справу № 910/13820/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 12.07.2018

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Л.В. Чорна

М.Л. Яковлєв