Рішення

від 20.09.2016 по справі 914/1816/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2016р. Справа№ 914/1816/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В.

за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Технологічно-експериментальний завод», м. Пустомити, Львівська область

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ПерКом-Інвест», м. Львів

про виселення з нежитлового приміщення.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2- представник (довіреність б\н від 01.06.2016р.);

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Технічна фіксація судових засідань не проводилася.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Технологічно-експериментальний завод», м. Пустомити, Львівська область, до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ПерКом-Інвест», м. Львів, про виселення з нежитлового приміщення.

Ухвалою від 08.07.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.07.2016р.

В судових засіданнях 19.07.16р. розгляд справи відкладався на 30.08.16р., 30.08.16р. на 06.09.16р.; 06.09.16р. на 13.09.16р. Ухвалою від 13.09.2016 року розгляд справи відкладено до 20.09.2016 року. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду по справі виконав частково, позовні вимоги підтримує з підстав наведених у позовній заяві.

14.07.16р. за вх. № 29847/16 в канцелярію господарського суду позивачем подано супровідний лист з додатками для долучення документів до матеріалів справи.

05.09.16р. за вх. № 35450/16 в канцелярію господарського суду позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

05.09.16р. за вх. № 4250/16 в канцелярію господарського суду позивачем подано клопотання про продовження строків вирішення спору.

Відповідач вимоги ухвал суду не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення від 18.07.2016 року за №30216/16, повернуте на адресу суду, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

14.07.16р. за вх. № 29851/16 в канцелярію господарського суду відповідачем подано лист з додатками для долучення до матеріалів справи. Відповідачем долучено до матеріалів справи відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено у позовній заяві, 12.03.2016 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Технологічно-експериментальний завод» (надалі - позивач), (в тексті договору - орендодавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«ПерКом-ІнвестВ» (надалі - відповідач), (в тексті договору - орендар) укладено договір №12/03 оренди нежитлового приміщення (надалі - договір), відповідно до умов якого, а саме: п.1.1, орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти в строкове оплатне користування об'єкт оренди - нежитлове приміщення, площею 24 кв. м, що знаходиться у м. Пустомити, вулиця Глинська,54 (надалі - приміщення).

Актом приймання-передачі №12/03 від 12.03.2016 року до Договору нежитлове приміщення, що є об'єктом оренди, передано орендарю.

Право власності позивача на нерухоме майно - по вул. Глинська,54 у м. Пустомити зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом (№18211428 від 24.03.2008 року ).

У пунктах 6.1.2 та п.6.1.3 Договору оренди орендодавець зобов'язаний при необхідності проводити капітальний ремонт приміщення та попередити орендаря за 2 місяці про початок планового капітального ремонту приміщення.

Поряд з тим, у п.6.3.11 Договору оренди сторони погодили, що при проведенні орендодавцем планового капітального ремонту приміщення орендар зобов'язаний звільнити останнє протягом 2 (двох) місяців після отримання письмового повідомлення від орендодавця.

25.04.2016 року позивач звернувся до відповідача з листом за вих.№78/1, в якому повідомив останнього, що у зв'язку з обстеженням будівлі керівництвом ТзОВ «Технологічно-експериментальний завод» прийнято рішення про необхідність проведення капітального ремонту, покращення технічного стану приміщення, що знаходиться за адресою: м. Пустомити, вул.Глинська,54. Крім того, у зазначеному листі містилась вимога щодо звільнення відповідачем орендованого приміщення протягом двох місяців з дати отримання даного листа, у відповідності до положень п.6.3.11 Договору оренди.

Отримання відповідачем даного листа підтверджується підписом директора ТОВ «ПерКом-Інвест», скріпленим мокрою печаткою даного товариства.

Враховуючи, що ТзОВ В«ПерКом-ІнвестВ» орендоване приміщення так і не звільнило, орендодавець звернувся до господарського суду з даним позовом про виселення орендаря - ТзОВ В«ПерКом-ІнвестВ» з орендованого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Пустомити, вул.Глинська,54.

Відповідач в судове засідання не з»явився, однак у відзиві, долученому до матеріалів справи, проти задоволення позовних вимог заперечив, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів, що підтверджують в чому саме полягає і чим викликана термінова необхідність капітального ремонту, доказів, що підтверджують розумний строк (дату початку та закінчення), у який передбачається проведення капітального ремонту приміщення, доказів, що підтверджують наявність проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт, договору з підрядною організацією, висновок (акт обстеження) компетентних інстанцій про неможливість подальшої експлуатації (аварійний стан) приміщення, необхідності виселення орендаря у зв»язку з капітальним ремонтом, компенсації орендарю та суборендарям за одностороннє припинення орендодавцем виконання своїх обов»язків за договором оренди, та або тимчасового відселення їх у схоже приміщення тощо.

Крім того, відповідач наголошує, що Вищий господарський суд України вимагає встановлення обставин щодо невідкладної потреби у капітальному ремонті орендованого приміщення на день повідомлення орендаря (постанова у справі №12/128-10-3697 від 14.04.2011 року). Крім того, попри обов»язок щодо здійснення капітального ремонту орендодавець повинен утримуватися від будь-яких дій, що створюють для орендаря перешкоди в користуванні зданим йому в оренду майном відповідно до його призначення, передбаченим договором. Крім того, відповідач зазначив, що об»єкт оренди утримується останнім в належному архітектурно-технічному, пожежному та санітарному стані, без жодного зауваження чи припису від компетентних контролюючих організацій та установ міста.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч.1 ст.283 ГК України).

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір оренди, у зв»язку з чим набули взаємних прав та обов»язків.

Як зазначалось вище, пунктами 6.1.2 та 6.1.3 договору оренди сторони погодили, що орендодавець зобов'язаний при необхідності проводити капітальний ремонт приміщення та попередити орендаря за 2 місяці про початок планового капітального ремонту приміщення, в той час, пунктом 6.3.11 Договору оренди передбачено обов'язок орендаря протягом 2 (двох) місяців після отримання письмового повідомлення від орендодавця, звільнити орендоване приміщення при проведенні орендодавцем планового капітального ремонту останнього.

Звертаючись до суду з позовом про виселення орендаря - ТзОВ В«ПерКом-ІнвестВ» з орендованого приміщення , позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про необхідність проведення капітального ремонту, його плановість, докази погодження проведення запланованих робіт, наявності проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт, позивачем не визначено строку проведення капітального ремонту, а відтак і періоду, на який орендар повинен звільнити орендоване приміщення .

Позовна вимога позивача щодо виселення орендаря з орендованого приміщення порушує права орендаря на користування орендованим приміщенням та суперечить правовій природі договору оренди.

Аналізуючи пункт 6.3.11 договору оренди приміщення, суд зазначає, що вказаним пунктом передбачено обов'язок орендаря звільнити приміщення при проведенні планового капітального ремонту приміщення на строк проведення такого ремонту.

Відповідно до ч.2 ст.776 ЦК України капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений в розумний строк.

Позовна вимога про виселення ТзОВ В«ПерКом-ІнвестВ» з нежитлового приміщення -без зазначення будь-якого терміну, на який слід виселити позивача чи вказівки на закінчення проведення капітального ремонту є безпідставною, оскільки тим самим позивач фактично позбавляє орендаря права оренди зазначеного приміщення після проведення капітального ремонту.

Більше того, судом досліджувалось питання щодо необхідності капітального ремонту орендованого приміщення, оскільки як на підставу для виселення відповідача з спірного приміщення позивач посилається саме на необхідність проведення капітального ремонту, однак будь-яких належних та допустимих доказів про намір позивача щодо проведення такого суду не надано.

Так, в матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надано будь-які докази щодо наміру орендодавця провести капітальний ремонт чи які б свідчили про підготовку до проведення такого.

Суд зазначає, що згідно листа Державного комітету Будівництва, архітектури та житлової політики України №7/11 від 13.01.1998 року, капітальний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлення та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшенням експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта та його техніко-економічних показників.

В судових засіданнях суд з»ясовував в чому саме полягає капітальний ремонт даного приміщення і представник позивача вказував про намір орендодавця щодо заміни шпалер в даному приміщенні та проведення деяких ремонтних робіт, що, як з»ясовано судом, не пов'язано з проведенням капітального ремонту орендованого приміщення. Дозволів чи інших доказів на зведення будь-яких надбудов, прибудов чи здійснення реконструкції даного приміщення на вимогу суду позивач не надав.

Враховуючи все наведене вище, суд вважає, що вимога позивача як орендодавця про виселення з орендованого приміщення відповідача як орендаря є безпідставною та не обґрунтованою.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги заперечив та спростував, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Технологічно-експериментальний завод» до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ПерКом-Інвест» про виселення з нежитлового приміщення не є обґрунтованим та не підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно платіжного доручення №487 від 09.06.2016 року позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 378,00 грн. за подання даного позову до господарського суду Львівської області.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід залишити за позивачем.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2016 р.

Суддя Горецька З. В.