Постанова

від 27.02.2017 по справі 914/1816/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року Справа № 914/1816/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перком-Інвест" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 (головуючий суддя Марко Р.І., Желік М.Б., Костів Т.С.) у справі№ 914/1816/16 Господарського суду Львівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Технологічно-експериментальнй завод" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Перком-Інвест" провиселення з нежитлового приміщення, за участю представників позивачаСікиринський Ю.О., відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.09.2016 у справі №914/1816/16 в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2016 у справі № 914/1816/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю: виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Перком-Інвест" з нежитлового приміщення площею 24 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Пустомити, вул. Глинська, 54.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 763, 776 ЦК України, ст. 288 ГК України, ст.ст. 32-34 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технологічно-експериментальний завод" (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПерКом-Інвест" (далі - відповідач, орендар) укладено договір № 12/03 оренди нежитлового приміщення (далі - договір), відповідно до умов якого, а саме п. п. 1.1, 4.1, орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти в строкове оплатне користування об'єкт оренди - нежитлове приміщення, площею 24 кв. м, що знаходиться у м. Пустомити, вулиця Глинська, 54 (далі - приміщення), строком на 2 роки 11 місяців та 29 днів.

За актом приймання-передачі № 12/03 від 12.03.2016 до Договору нежитлове приміщення, що є об'єктом оренди, передано орендарю.

Право власності позивача на нерухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом.

25.04.2016 позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 78/1, в якому повідомив останнього, що у зв'язку з обстеженням будівлі керівництвом ТОВ "Технологічно-експериментальний завод" прийнято рішення про необхідність проведення капітального ремонту, покращення технічного стану приміщення, що знаходиться за адресою: м. Пустомити, вул. Глинська, 54. Крім того у зазначеному листі містилась вимога щодо звільнення відповідачем орендованого приміщення протягом двох місяців з дати отримання даного листа відповідно до положень п. 6.3.11 Договору оренди.

Отримання відповідачем даного листа підтверджується підписом директора ТОВ "ПерКом-Інвест", скріпленим мокрою печаткою даного товариства.

Оскільки ТОВ "ПерКом-Інвест" орендоване приміщення не звільнило, орендодавець звернувся до господарського суду з даним позовом про виселення орендаря з орендованого приміщення.

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що згідно з п. 6.3.11 Договору при проведенні орендодавцем планового капітального ремонту приміщення орендар зобов'язаний звільнити приміщення протягом 2 (двох) місяців після отримання письмового повідомлення від орендодавця. При цьому позивачу як власнику майна та особі, якій згідно зі ст.ст. 317, 319 ЦК України надається право на власний розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, належить виключне право визначати необхідність у проведенні капітального ремонту приміщення і вказане право не може бути обмежено ані умовами Договору, ані положеннями законодавства.

Колегія суддів з вказаним висновком апеляційного суду не погоджується, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як встановлено місцевим судом, згідно з п. п. 6.1.2 та 6.1.3 Договору оренди орендодавець зобов'язаний при необхідності проводити капітальний ремонт приміщення та попередити орендаря за 2 місяці про початок планового капітального ремонту приміщення.

У п. 6.3.11 Договору оренди сторони погодили, що при проведенні орендодавцем планового капітального ремонту приміщення орендар зобов'язаний звільнити останнє протягом 2 (двох) місяців після отримання письмового повідомлення від орендодавця.

Однак, звертаючись до суду з позовом про виселення орендаря з орендованого приміщення, позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про необхідність проведення саме планового (тобто, запланованого заздалегідь) капітального ремонту, а також доказів погодження проведення запланованих робіт, наявності проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт. Також позивачем не визначено строку проведення капітального ремонту, а відтак і періоду, на який орендар повинен звільнити орендоване приміщення.

Таким чином позовна вимога позивача щодо виселення орендаря з орендованого приміщення порушує права орендаря на користування орендованим приміщенням та суперечить правовій природі договору оренди.

Аналізуючи пункт 6.3.11 Договору оренди приміщення, місцевий суд вірно відзначив, що вказаним пунктом передбачено обов'язок орендаря звільнити приміщення при проведенні планового капітального ремонту приміщення на строк проведення такого ремонту.

Відповідно до ч. 2 ст. 776 ЦК України капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений в розумний строк.

Позовна вимога про виселення ТОВ "ПерКом-Інвест" з нежитлового приміщення без зазначення будь-якого терміну, до якого слід виселити позивача, чи вказівки на закінчення проведення капітального ремонту є безпідставною, оскільки тим самим позивач фактично на невизначений строк позбавляє орендаря права оренди зазначеного приміщення після проведення капітального ремонту.

Крім того згідно з листом Державного комітету Будівництва, архітектури та житлової політики України № 7/11 від 13.01.1998 капітальний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлення та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшенням експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта та його техніко-економічних показників.

Однак, як зазначено місцевим судом, до матеріалів справи не надано будь-яких доказів щодо дійсного наміру орендодавця провести плановий капітальний ремонт чи наявності невідкладної потреби у такому ремонті, а також доказів реальної підготовки до проведення такого ремонту.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За висновком колегії суддів, місцевий суд повно встановив обставини справи, надав їм вірну юридичну оцінку, встановив безпідставність доводів позивача та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 49, 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перком-Інвест" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 20.09.2016 у справі №914/1816/16 - залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологічно-експериментальнй завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перком-Інвест" 1.653,60 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу із зазначенням відповідних реквізитів доручити Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець С.С. Самусенко