Постанова

від 20.09.2016 по справі 908/1365/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.09.2016 справа №908/1365/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретар судового засідання ОСОБА_4 за участю представників учасників справи: від позивача: ОСОБА_5 (керівник згідно відомостей ЄДРЮОФОПГФ), ОСОБА_6 (за довіреністю №011.11-28 від 08.08.2016р.); від відповідача: ОСОБА_7 (голова ліквідаційної комісії згідно відомостей ЄДРЮОФОПГФ), ОСОБА_8 (за довіреністю від 23.08.2016р.); від третьої особи:ОСОБА_9 (за довіреністю №444 від 30.12.2015р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Алюмінієва катанка Запоріжжя», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 02.08.2016р. (повний текст підписано 08.08.2016р.) по справі№908/1365/16 (суддя Немченко О.І.) за позовомПублічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмінієва катанка Запоріжжя», м.Запоріжжя третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні ПозивачаФонд державного майна України, м.Київ про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», м.Запоріжжя (Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмінієва катанка Запоріжжя», м.Запоріжжя (Відповідач) про визнання недійсним договору поставки №3АлК-Д-2015-74 від 05.06.2015р.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.06.2016р. було задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» та залучено в порядку ст.27 Господарського процесуального кодексу України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Фонд державного майна України, м. Київ (Третя особа).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.08.2016р. (повний текст підписано 08.08.2016р.) по справі №908/1365/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» були задоволені в повному обсязі, визнано недійсним договір поставки №3АлК-Д-2015-74 від 05.06.2015р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алюмінієва катанка Запоріжжя» з мотивів невідповідності його ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України, а саме відсутності у представника Позивача - ОСОБА_10 Христодоулоу відповідних повноважень на підписання оспорюваного договору поставки №3АлК-Д-2015-74 від 05.06.2015р. через не передбачення Статутом Позивача права генерального директора видавати довіреності будь-яким особам на укладання угод та відсутність доказів визначення ринкової вартості відчужуваного майна, зважаючи на обмеження компетенції генерального директора, а також - у зв'язку із недотриманням вимог Закону України «Про акціонерні товариства» щодо укладання правочинів із заінтересованістю з огляду на суміщення підписантом Покупця ОСОБА_7 посади директора останнього та начальнику юридичного відділу і члену ревізійної комісії Продавця.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алюмінієва катанка Запоріжжя», не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» відмовити у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а саме:

- наявність у представника Позивача - ОСОБА_10 Христодоулоу повноважень на підписання від імені товариства договору поставки №3АлК-Д-2015-74 від 05.06.2015р. підтверджується наявністю нотаріально посвідченої довіреності, при цьому враховуючи, що означена довіреність була підписана з боку генерального директора товариства, останній передав лише обсяг своїх повноважень, при цьому обмеження щодо укладання значних правочинів були визначені Статутом та діючим законодавством. Окрім того, рішенням Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» від 04.06.2015р., що підтверджується наданим до апеляційної скарги протоколом, було надано дозвіл на укладення оспорюваного правочину;

- дійшовши висновку про відсутність повноважень у ОСОБА_10 Христодоулоу на укладання значного правочину, судом належним чином не було встановлено чи був оскаржуваний договір взагалі значним правочином, оскільки, як значиться в рішенні суду доказів визначення ринкової вартості майна за договором поставки Позивачем надано не було, крім того відсутні докази визначення ринкової вартості майна Позивача. При цьому, враховуючи, що вартість активів Позивача станом на 31.12.2014р. становить 263 608 000,00грн., згідно балансу Позивача за 2014р., що розміщений на сайті останнього та долучено до апеляційної скарги, вартість предмету оскаржуваного правочину не склала і не могла скласти більше 10 відсотків вартості активів Позивача, що судом першої інстанції досліджено не було;

- Позивачем вже були вчинені дії щодо прийняття оспорюваного правочину до виконання, що підтверджується видатковою накладною №Z-00000479 від 08.06.2015р. та прийняттям оплати за договором, яка була перерахована на рахунок Позивача згідно платіжних доручень №00182 від 16.06.2015р. та №98 від 23.07.2015р., що з урахуванням положень ч.1 ст.241 Цивільного кодексу України свідчить про схвалення означеного правочину, а отже і про його дійсність;

- зазначаючи про відсутність в матеріалах справи підтверджуючих доказів проведення процедури вчинення оспорюваного правочину, щодо якого є заінтересованість, судом жодною із ухвал не вимагалось надання Відповідачем документів, що підтверджують означену обставину, що також враховуючи, що Відповідач не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, унеможливило надання ним на підтвердження зазначених обставин документів до суду першої інстанції, проте він долучив їх до апеляційної скарги, а саме: протокол Наглядової ради від 04.06.2015р.; повідомленням ОСОБА_7 від 29.05.2015р. про наявність заінтересованості в укладенні Позивачем правочину; звернення т.в.о. Генерального директора Позивача - ОСОБА_11 від 01.06.2015р. про необхідність Наглядової ради прийняти рішення про вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість; бюлетені членів Наглядової ради про вирішення питання щодо вчинення такого правочину. Окрім того, апелянт також зазначає, що предмет позовних вимог полягав у визнанні договору поставки недійсним саме на підставі ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України, а не на підставі укладення договору без дотримання процедури укладення договору щодо якого є заінтересованість, що з огляду на відсутність в матеріалах справи заяв про зміну підстав позову, є порушенням судом норм процесуального права.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя доповідач) Попков Д.О., судді Зубченко І.В. та Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.08.2016р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 06.09.2016р. з подальшим відкладенням на 20.09.2016р. об 15.45

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4 4, 81 1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представники Скаржника у судовому засідання 20.09.2016р. підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги у повному обсягу з урахуванням наданих на вимогу суду документів (а.с.а.с.1-28 т.3). ОСОБА_8 із цим, на запитання суду ОСОБА_7 підтвердив сумісництво на момент укладання спірного договору посад начальника юридичного відділу Продавця і керівника Покупця, наголошуючи на дотримані процедури узгодження такої угоди щодо заінтересованості.

Представники Позивача у судовому засіданні 20.09.2016р. проти апеляційної скарги заперечували, підтримуючи доводи, викладені у відзиві від 01.09.2016р. №32юр/2016р.(а.с.ас.208-212 т.2), запереченнях проти поданих документів до апеляційної скарги від 05.01.2009р. №32юр/2016 (а.с.а.с.216,217 т.2), пояснень від 16.09.2016р. №32юр/2016 з додатками (а.с.ас.33-75 т.3). Крім того, на запитання суду керівник підтвердив, що на поточний момент об'єкт продажу за спірним договором знаходиться на території Позивача, щодо такого майна відбувається певне листування з Товариством з обмеженою відповідальністю «Глухівський кар'єр кварцитів», угода щодо відчуження корпоративних прав відносно останнього оскаржується у судовому порядку (а.с.а.с.79-84 т.3)

Представник Третьої особи у судовому засіданні 20.09.2016р. проти апеляційної скарги заперечував, підтримуючи позицію відзиву від 02.09.2016р. №10-25-16696 (а.с.а.с.227-229 т.2).

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 05.06.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алюмінієва катанка Запоріжжя» (Покупцем) було укладено договір поставки №ЗАлК-Д-2015-74 (Договір - а.с.а.с.8,9 т.1), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах даного Договору обладнання. Асортимент, кількість, термін поставки, ціна та загальна вартість Товару визначаються в Специфікаціях на поставку товару.

На виконання умов договору сторонами було складено та підписано Специфікацію №1 (а.с.10 т.1), згідно умов якої, загальна вартість одиниць обладнання склала 6525764,85грн., термін поставки - червень 2015р.

Судом першої інстанції було встановлено, що означена Специфікація та договір поставки з боку Постачальника (Позивача) був підписаний ОСОБА_10 Христодоулоу, який діяв на підставі наданої йому генеральним директором товариства - ОСОБА_12 довіреності №385 від 20.03.2015р. (а.с.а.с.48,49; а.с.а.с.168,169 т.2) та Протоколу засідання Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» від 02.04.2015р. (а.с.а.с.11,12 т.1), на який є посилання в оспорюваному договорі поставки №ЗАлК-Д-2015-74 від 05.06.2015р.

Між тим, як зазначає Позивач, протокол засідання Наглядової ради від 02.04.2015р. не містить рішення щодо укладення означеного договору поставки та уповноваження ОСОБА_10 Христодоулоу на його підписання, а також зазначає, що, процедура погодження у відповідності до приписів законодавства, з огляду на укладення правочину, щодо якого є заінтересованість, дотримана не була. Також Позивач у своїх поясненнях зазначив, що довіреність №385 від 20.03.2015р. була видана ОСОБА_10 Христодоулоу з перевищенням повноважень генеральним директором Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», оскільки уповноважує довірителя укладати від імені товариства будь-які правочини, без жодних обмежень, тоді як це порушує п.9.57 Статуту товариства.

Водночас, матеріали справи не містять доказів визнання означеної довіреності, реєстрація припинення дії якої відбулася лише 19.01.2016р. (а.с.117 т.2), на підписанта спірного договору з боку Позивача недійсною у встановленому порядку.

В свою чергу, у своєму відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Алюмінієва катанка Запоріжжя» зазначило, що у преамбулі оспорюваного договору була вчинена помилка, оскільки особа, що підписала договір поставки насправді діяла на підставі рішення Наглядової ради від 04.06.2015р. (а.с.а.с.47,188 т.2), яке стосувалось виключно дозволу на укладення правочину, щодо якого є заінтересованість у розумінні ст.71 Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки Генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмінієва катанка Запоріжжя» - ОСОБА_7 одночасно був членом Ревізійної комісії Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат». Окрім того, Відповідач надав до суду копію видаткової накладної №Z-00000479 від 08.06.2015р. (а.с.а.с.41,42 т.2), копію прибуткової накладної №68 від 08.06.2015р. (а.с.а.с.43,44 т.2), які містять підписи представників сторін, а також платіжне доручення №00182 від 16.06.2015р. та платіжне доручення №98 від 23.07.2015р. на загальну суму 6525764,85грн. (а.с.а.с.45,46 т.2), які містять посилання на укладений договір поставки та свідчать про його виконання сторонами. Вказані платіжні документи, засвідчені банківською установою (а.с.а.с.2, 3 т.3), залучені до матеріалів справи на виконання вимог апеляційного суду.

Також в матеріалах справи наявний акт інвентаризації протоколів Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» від 01.08.2016р. (а.с.115 т.2), відповідно до якого вбачається, що за період з 02.04.2015р. по 10.06.2015р. зазначений Відповідачем у відзиві протокол Наглядової ради за 04.06.2015р. відсутній.

Водночас, з наявного у матеріалах справи протоколу обшуку від 01.07.2015р. (а.с.а.с.104,105 т.1), який відбувся у Позивача, вбачається вилучення в приміщеннях останнього, у тому числі, і бухгалтерської документації без визначення конкретного переліку документів останньої.

Таким чином, Господарський суд Запорізької області, враховуючи неподання Відповідачем оригіналів документів: протоколу Наглядової ради від 04.06.2015р., довіреності на підписанта оспорюваного договору, накладних та платіжних документів, долучених останнім до відзиву, визнав оспорюваний договір таким, що не відповідає ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України у зв'язку з відсутністю у представника Позивача - ОСОБА_10 Христодоулоу відповідних повноважень на підписання означеного договору поставки №3АлК-Д-2015-74 від 05.06.2015р. та недоведеність Відповідачем зворотного, визнав недійсним договір поставки №3АлК-Д-2015-74 від 05.06.2015р. укладений між Публічним акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алюмінієва катанка Запоріжжя», додатково зазначивши, що наявна в матеріалах справи довіреності на підписанта, на яку посилався Відповідач, була прийнята з перевищенням повноважень генеральним директором Позивача (не містить обмежень передбачених п.9.57,9.60 Статуту), окрім того докази визначення ринкової вартості майна, що є предметом договору, в матеріалах справи відсутні та зазначив, що матеріалами справи також не підтверджують здійснення відповідної процедури погодження, яка відповідно до чинного законодавства мала б місце за умови укладення правочину, щодо якого є заінтересованості, як в даному випадку.

Між тим, Скаржником до апеляційного суду було подано повідомлення ОСОБА_7 від 29.05.2015р. про наявність заінтересованості в укладені Публічним акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» правочину (а.с.189 т.2) та копію звернення т.в.о. Генерального директора Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» ОСОБА_11 від 01.06.2015р. до Наглядової ради щодо рішення про вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість (а.с.191 т.2), а також копію бюлетенів членів Наглядової ради про вирішення питання щодо вчинення правочину щодо якого є заінтересованість (а.с.а.с.191-195 т.2), які, на думку Скаржника, спростовують твердження суду першої інстанції про недотримання Позивачем процедури погодження в разу укладання правочину, щодо якого є заінтересованість вимогам чинного законодавства. Доказів визнання недійсним рішення Наглядової ради від 04.06.2015р. (а.с.а.с.47,188 т.2) або спростування достовірності вказаних бюлетенів апеляційному суду не представлено.

Крім того, як було встановлено апеляційний судом згідно наданих на його вимогу документів та документів, наявних у справі:

- операція з продажу майна за спірним договором відображена у податковому обліку Позивача згідно відомостей Єдиного реєстру податкових накладних (а.с.а.с.141-145 т.1, а.с.а.с.4-6 т.3), докази коригування означених відомостей у встановленому порядку або спростовування їх достовірності апеляційному суду не доведені;

- за договором купівлі-продажу №АКЗ-Д-2015-004 від 09.06.2015р. (а.с.а.с.7-12 т.3) і складеним на його виконання актом приймання-передачі від 16.06.2015р. (а.с.а.с.13-14 т.3), майно, що є об'єктом продажу за оспрюваним в межах цієї справи договором поставки, було відчужене Відповідачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глухівський кар'єр кварцитів», яке, в свою чергу, за договором зберігання №ЗАлК-Д-2015-80 від 16.06.2015р. (а.с.а.с.15-17 т.2) передало це майно на зберігання Позивачеві (а.с.а.с.18-20 т.3). Доказів визнання означених угод недійсними до матеріалів справи не надано;

- рішенням загальних зборів акціонерів Позивача, оформлених протоколом від 21.04.2016р. (а.с.а.с.60-66 т.3), серед іншого: взято до відома звіт генерального директора про результати фінансово-господарської діяльності товариства за 2015р. (а.с.а.с.67-70 т.3), який містить відомості про загальний обсяг надходження грошових коштів за 2015р. (а.с.69 т.3); та взято до відома звіт ревізійної комісії (а.с.а.с.71-75 т.3), яким не Відповідача не було віднесено до переліку дебіторів Позивача;

- вартість активів Позивача станом на 31.12.2014р. становила 263608000грн. (а.с.а.с.28, 29 т.3)

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Оскільки Позивач є стороною спірного договору, остільки останній за змістом ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України управнений ініціювати у судовому порядку питання щодо визнання такого договору недійсним.

З урахуванням обраного способу судового захисту, наведених підстав позову, позицій сторін та наведеного місцевим судом обґрунтування, предметом доказування та судового дослідження в межах означеної справи на стадії апеляційного перегляду з огляду на ст.101 Господарського процесуального кодексу України, є наступна сукупність обставин:

- по-перше, наявність або відсутність у представника Позивача ОСОБА_10 Христодоулоу повноважень на укладання спірної угоди на визначну дату її підписання; наявність обмежень в таких повноваженнях, якщо повноваження були; а якщо такі обмеження повноважень були, то чи не мало місце подальшого погодження угоди з боку Позивача уповноваженою особою, і чи був Відповідач обізнаний про такі обмеження;

- по-друге, наявність у спірного договору ознак угоди із заінтересованістю та дотримання процедури погодження, встановленої Законом України «Про акціонерні товариства»;

- по-третє, наявність доказів виконання спірного договору та його спрямованості на настання реальних наслідків у вигляді переходу права власності на майно.

При цьому, суд наголошує, що другий з наведених вище аргументів недійсності спірного договору Позивачем у позові сформульований не був, а в супереч вимог ст.22 Господарського процесуального кодексу України доводився до відома місцевого суду не відповідною заявою з доказами надсилання Відповідачеві, а поясненнями від 18.07.2016р. №32юр/16 (а.с.а.с.71,72 т.2) та від 01.08.2016р. №32юр/2016/1 (а.с.а.с.94-97 т.2), доказів доведення яких до відома Відповідача матеріали справи не містять, так само, як і доказів належного повідомлення і отримання останнім ухвал місцевого суду про призначені судові засідання 12.07.2016р., 18.07.2016р. та 02.08.2016р. Означені обставини призвели до порушення приписів ст.4-2 Господарського процесуального кодексу України та обмежили Відповідача у можливості доведення ним своєї позиції, що не відповідає встановленим ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. гарантіям права на справедливий судовий розгляд. Зважаючи на викладене, апеляційний суд відхиляє заперечення Позивача (а.с.а.с.216, 217 т.2) щодо залучених Відповідачем документів (а.с.а.с.188-195 т.2) до апеляційної скарги на спростування цих підстав недійсності спірного договору.

Відносно третього аспекту аргументів на користь обґрунтованості позовних вимог - відсутність доказів спрямованості спірного договору на реальне настання обумовлених ним наслідків - колегія суддів апеляційного суду наголошує, що означена підстава взагалі Позивачем не формулювалась, а була застосована місцевим судом самостійно всупереч ст.22 Господарського процесуального кодексу України та згадуваній вище ст.6 Конвенції в аспекті її застосування Європейським судом з прав людини, наведеним в п.п.104-106 остаточного рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_13 проти України» від 27.05.2013р.

Враховуючи, що за ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказана Конвенція та практика її застосування ЄСПЛ є джерелом права для на національних судів, наведені вище порушення з боку місцевого суду є самодостатньою підставою для скасування переглядуваного рішення.

Щодо суті позовних вимог з урахуванням всіх сформульованих вище аргументів та заперечень, позиція апеляційної інстанції полягає в наступному:

Як зазначено ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Зі змісту п.п.9.59 та 9.60 Статуту Позивача (а.с.62 т.2) вбачається, що особою, управненою на підписання всіх угод (за наявністю рішення про їх укладання відповідного органу), від імені Позивача є генеральний директор, яким на момент укладання спірного договору був ОСОБА_12

В свою чергу, органом, який управнений приймати рішення про вчинення правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить до 10% вартості активів за даними останньої річної фінансовою звітності Товариства, є сам генеральний директора (пп.20) п.9.57 Статуту - а.с.61 т.2), а у разі якщо ринкова вартість майна або послуг за договором становить від 10 до 25% відповідно - таким органом є Наглядова рада (пп.21 п.9.42 Статуту - а.с.57 т.2).

Главою 17 Цивільного кодексу України передбачений інститут представництва, норми якого можуть застосовуватися в силу ст.ст.4, 5 цього Кодексу, незалежно від дублювання їх положень у Статуті Позивача. Отже, в силу ч.1 ст.248, ст.ст.244, 246 Цивільного кодексу України генеральний директор ОСОБА_12 цілком управнений був видавати довіреність (а.с.48 т.2) на ОСОБА_10 Христодоулоу на самостійне укладання угод, які відповідно до Статуту, міг укладати і сам генеральний директор - тобто в межах пп.20 п.9.57.Статуту.

Апеляційний суд наголошує, що доказів визнання недійсним правочину з видачі такої довіреності, правомірність якого презюмується за змістом ст.204 Цивільного кодексу України, Позивачем не надано.

Крім того, всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України Позивачем не доведено належними доказами, а місцевим судом не встановлено, що спірний договір за ринковою вартістю майна перевищує визначені пп.20) п.9.57 Статуту Позивача межі. Відсутність затвердженого Наглядовою радою товариства звіту оцінювача з цього приводу в порядку пп.10) п.9.42 Статуту не тільки не звільняє від необхідності надання таких доказів Позивачем і встановлення цих обставин місцевим судом, але у вказує на неправильне розумінні змісту означеного положення.

Так, пп.10) п.9.42 Статуту Позивача вказує на віднесення до компетенції Наглядової ради затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбаченим чинним законодавством України, що кореспондується із ст.8 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції, що діяла на момент вчинення спірного договору), яка вказує на затвердження оцінки ринкової вартості майна, яка проводиться згідно цього Закону чи інших актів законодавства. В свою чергу, ані означеним Законом, ані іншими актами законодавства (до речі - взагалі не наведених в цьому контексті в оскаржуваному рішенні), не встановлюються необхідність затвердження ринкової вартості майна, визначеного оцінювачем, при здійсненні його відчуження, опосередкованого спірним договором - ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не відносить означеної обставини до випадків обов'язкової оцінки.

В свою чергу, виходячи із нормативного визначення терміну ринкової вартості, наведеному в п.3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ №1440 від 10.09.2003р., з яким кореспондується термін «ринкова ціна», приведений в пп.14.1.219 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, за відсутністю доказів іншого (у тому числі - примусу або зловмисної домовленості тощо) за матеріалами справи відсутні достатні і належні підстави заперечувати відповідність визначеної спірним договором ціни відчуженого на користь Відповідача майна ринковій ціни такого майна.

Отже, оскільки означена ціна (6525764,85грн.) не перевищує 10% вартості активів Позивача за відомостями на 31.12.2014р. (263608000грн. (а.с.а.с.28, 29 т.3), остільки висновки про відсутність повноважень у представника Позивача, діючого на підставі чинної на той момент довіреності від генерального директора Товариства, не відповідають фактичним обставинам справи.

Стаття 72 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору), визначала можливість суду визнання недійсним правочину щодо якого є заінтересованість, вчиненого із порушенням вимог ст.71 цього Закону.

В свою чергу, встановлена за наявними матеріалами справи обставина сумісності ОСОБА_7 посад керівника підписанта Покупця із посадами начальника юридичного відділу та члена ревізійної комісії Продавця, зумовлює можливість правомірного укладання такого договору в контексті вимог ст.71 Закону України «Про акціонерні товариства» виключно за умов прийняття наглядовою радою Позивача рішення про вчинення такого правочину.

Наразі, в матеріалах справи представлений належним чином у розумінні ст.36 Господарського процесуального кодексу України доказ прийняття такого рішення наглядовою радою, оформленого протоколом від 04.06.2015р. (а.с.47 т.2), за результатами розгляду повідомлень про наявність такої зацікавленості і необхідність прийняття рішення про це (а.с.а.с.189, 190 т.2) в порядку, передбаченого ч.ч.1, 2 ст.71 Закону України «Про акціонерні товариства».

Колегія суддів зауважує, що ненадання оригіналів означених документів до матеріалів справи Відповідачем (хоча за своїм походженням вони мають перебувати саме у Позивача), так само як і посилання Позивача про їх незнайдення за результатами проведеної інвентаризації (а.с.а.с.114, 115 т.2), за умов наявності:

- належним чином засвідченої копії;

- відомостей про вилучення невизначеного переліку документації Позивача за результатами проведеного обшуку;

- бюлетенів голосування членів наглядової ради Позивача з цього питання (а.с.а.с.191-195 т.2), достовірність яких в межах цієї справи не тільки не спростована, але й не піддавалась сумніву,

та за відсутністю доказів визнання рішення наглядової ради, оформленого протоколом від 04.06.2015р., недійсним у встановленому порядку, унеможливлює правомірність і обґрунтованість висновку місцевого суду про порушення вимог ст.71 Закону України «Про акціонерні товариства».

В свою чергу, помилкове посилання в преамбулі спірного договору на інший протокол наглядової ради, само по собі не спростовує факту наявності належного рішення цього органу як підстави для правомірного вчинення договору.

Доводи щодо не спрямованості спірного договору на настання обумовлених ним правових наслідків, що охоплюється не висловлюваною Позивачем в цій справі підстави недійсності спірного договору, передбаченої ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, спростовуються:

- як документами, що були представлені у місцевому суді - відомості про виписування Позивачем податкової декларації, видаткової та прибуткової накладних, достовірність яких жодною мірою не спростована,

- так і документами, які були отримані на стадії апеляційного провадження (хоча просвічувані ними обставини мали встановлюватися в суді першої інстанції) - платіжних документів з відмітками банку про сплату Позивачеві вартості відчуженого ним майна, доказів подальшого відчуження такого майна Відповідачем та передання його на зберігання Позивачеві вже наступним покупцем.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування переглядуваного рішення місцевого суду через припущені останнім порушення як норм процесуального, так і матеріального права, неповноту з'ясування істотних обставин справи та невідповідність висновків Господарського суду Запорізької області фактичним обставинам справи, та прийняття нового рішення - про відмову у задоволені позовних вимог через недоведеність наявності передбачених ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України підстав для визнання спірного договору недійсним. Наразі, висловлені представниками Позивача заперечення проти апеляційних вимог не спростовують викладеної позиції апеляційного суду.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати за подання позову відносяться на його рахунок, а судові витрати Відповідача за подання апеляційної скарги підлягають компенсації з боку Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмінієва катанка Запоріжжя» на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.08.2016р. по справі №908/1365/16 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.08.2016р. по справі №908/1365/16 по справі №908/1365/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі №908/1365/16, яким відмовити повністю у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмінієва катанка Запоріжжя», м. Запоріжжя про визнання недійсними договору поставки №ЗалК-Д-2015-74 від 05.06.2015р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алюмінієва катанка Запоріжжя».

4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15, ідентифікаційний код 00194122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмінієва катанка Запоріжжя» (69032, м. Запоріжжя , Південне шосе, 15, ідентифікаційний код 38626141) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1515,8грн.

5. Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ на примусове виконання цієї постанови, оформивши його у відповідності до вимог ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

6. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Д.О. Попков

Судді: І.В. Зубченко

ОСОБА_3

Надруковано 6 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3.Третій особі; 4. У справу; 5.ДАГС; 6. ГСЗО.