Ухвала

від 19.09.2016 по справі 914/1897/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.09.2016 р. Справа № 914/1897/16

Суддя господарського суду Львівської області Крупник Р.В., розглянувши заяви ПрАТ «Сортнасіннєовоч» про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №914/1897/16

за позовом:Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч-Львів», м. Львів; до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2 Істейт», м. Львів; про:стягнення 1286800,00 грн. безпідставно набутих коштів Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Цяпка О.І. Представники сторін: від позивача:ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 04.01.2016р.); від відповідача:не з'явився.

18.07.2016 року на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Приватного акціонерного товариства «Сортнасіннєовоч-Львів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ОСОБА_2 Істейт» про стягнення 1286800,00 грн. безпідставно набутих коштів.

Ухвалою суду від 19.07.2016р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 05.09.2016р.

21.07.2016р. від позивача надійшла заява про забезпечення позову з додатками, відповідно до якої ПрАТ «Сортнасіннєовоч» просило суд до моменту набрання законної сили рішенням суду в даній справі накласти арешт на нежитлові приміщення, які належать відповідачу, загальною площею 414,9 кв.м. та знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Туган-Барановського, 24 в межах ціни позову - 1286800,00 грн. або заборонити ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2 Істейт» відчуження будь - яким способом нежитлових приміщень, площею 414,9 кв.м. та знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Туган-Барановського, 24 з повідомленням про таку заборону органи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

05.09.2016р. від позивача повторно надійшла заява про забезпечення позову з додатками з аналогічними вимогами, що й попередня.

Ухвалою від 05.09.2016р. суд відклав розгляду справи на 19.09.2016р., заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову ухвалив розглянути в наступному судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання з'явився, раніше подані заяви про вжиття заходів до забезпечення позову підтримав, просив їх задоволити повністю. Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову представник обґрунтовує тим, що незважаючи на виставлену позивачем вимогу про повернення грошових коштів, така виконана не була. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2 Істейт», останньому на праві приватної власності належить лише нежитлові приміщення, загальною площею 127,4 кв.м., по вул. Туган-Барановського, 24 у м. Львові, грошові кошти на рахунках відповідача - відсутні. Як стало відомо позивачу від власників сусідніх приміщень та з оголошень, які міститься на інтернет-сайтах нерухомості, відповідач виставив на продаж вказане приміщення та шукає потенційних клієнтів для його відчуження. Відтак на думку позивача, у випадку задоволення позову у даній справі, подальше його виконання стане неможливим, оскільки грошові кошти у відповідача відсутні, майно в будь - який час може бути відчужене третім особам, натомість інших об'єктів за рахунок яких можна буде виконати рішення суду немає. Таким чином, представник позивача просить суд задоволити заяви в повному обсязі у спосіб, вказаний в прохальних частинах заяв.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

Розглянувши заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВГС України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (надалі - Постанова) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Пунктом 3 Постанови передбачено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Як вбачається зі змісту заяв, такі обґрунтовані тим, що єдиним об'єктом на котрий у випадку задоволення позову можна було б звернути стягнення являються нежитлові приміщення площею 127,4 кв.м. по вул. Туган-Барановського, 24, які в свою чергу були виставлені відповідачем для реалізації на інтернет-сайтах нерухомості.

Однак, судом відхиляються вказані твердження позивача як такі, що свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду, оскільки згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №67264688 від 05.09.2016р., ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2 Істейт» на праві спільної часткової власності (307/1000) належить нежитлові приміщення третього поверху, загальною площею 127,4 кв.м. будинку №24 по вул. Туган-Барановського у м. Львові, натомість з представлених позивачем роздруківок з інтернет-сайтів жодним чином не вбачається, що для продажу виставлені нежитлові приміщення, належні саме ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2 Істейт», так як вже зазначалося, такі приміщення належать відповідачу площею 127,4 кв.м., в той час як загальна площа приміщень будинку №24 по вул. Туган-Барановського складає 414,9 кв.м. Таким чином, позивачем в силу положень ст.ст. 33, 34 ГПК України документально не доведено, що приміщення площею 127,4 кв.м. (про які йдеться в оголошеннях на інтернет-сайтах) належать саме відповідачу і ним же вони виставлені для реалізації з метою уникнення виконання зобов'язання.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи наведене, суд відхиляє посилання позивача на відсутність у ТОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_2 Істейт» грошових коштів, за рахунок котрих (у випадку задоволення позовних вимог) можна було б виконати рішення суду, оскільки такі не підтверджені жодними належними доказами у справі.

Більше того, абз. 3 ч. 1 п. 1 Постанови передбачено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, предметом спору є стягнення безпідставно набутих грошових коштів, натомість у заявах про вжиття заходів до забезпечення позову позивач просить накласти арешт не на грошові кошти відповідача (у межах заявленої ціни позову, стверджуючи при цьому, що такі в останнього відсутні без доказового на те підтвердження), а на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться у власності ТОВ «ОСОБА_2 Істейт», що на думку суду свідчить про відсутність зв'язку між обраним позивачем заходом до забезпечення позову і предметом позову.

Беручи до уваги те, що позивачем не було представлено достатніх доказів обставин, які б у свою чергу давали підстави суду вживати заходів до забезпечення позову, обрано захід до забезпечення позову, який не є пов'язаним з предметом даного позову, господарський суд прийшов до висновку, що заяви про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягають.

Керуючись, ст.ст. 66, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ПрАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» в задоволенні заяв про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суддя Крупник Р.В.