Постанова

від 19.09.2016 по справі 815/1948/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1948/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глуханчука О.В.,

секретар судового засідання - Мураховська А.І.

за участю сторін: представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю)

представника позивача - ОСОБА_2 (за довіреністю)

представника відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Південьмортранс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південьмортранс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0002052201, №0002032201, №0002022201 від 16 жовтня 2015 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Південьмортранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року. За результатами вказаної перевірки встановлені порушення п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України. На підставі даних висновків відповідачем прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення про збільшення ТОВ «Південьмортранс» податку на прибуток та податку на додану вартість, а також зменшення від'ємного значення податку на прибуток. Проте, як вважає позивач, під час адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень рішень, висновки податкової про порушення позивачем вимог п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не знайшли свого підтвердження, з огляду на що, прийняті на підставі даних висновків податкові повідомлення є недійсними. Однак, всупереч вказаним обставинам, відповідачем податкові повідомлення-рішення №0002052201 та №0002022201 від 16 жовтня 2015 року не скасовані.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0002032201 від 16 жовтня 2015 року про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість, позивач зазначив про наявності підстав для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки у ТОВ «Південьмортранс» на момент проведення перевірки були в наявності всі податкові накладні та первинні документи, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг послуг, підтверджують дійсний рух активів та реальність змін майнового стану їх учасників. Отже, на переконання позивача, висновки відповідача про порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України є неправомірними, а висновки про заниження податку на додану вартість незаконними.

Під час судового розгляду справи представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення відповідно до яких зазначив, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, прийнятими відповідно до положень чинного податкового законодавства, а також, встановлених за результатами перевірки порушень, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступні обставини та факти.

У період з 14 вересня 2015 року по 22 вересня 2015 року на підставі наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 04 вересня 2015 року №409-п та згідно з п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Південьмортранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Порядок та підстави проведення документальних позапланових перевірок встановлений ст. 78 ПК України.

Так, згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо контролюючим органом отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо контролюючим органом виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За результатами перевірки, ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області складено Акт від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Південьмортранс» код 23859021 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року» (а.с. 13-57, том 1).

Згідно висновків даного акту, перевіркою встановлені порушення:

1) п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на 151 396 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2014 рік на суму 217 861 грн.;

2) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 196 551 грн., у т.ч. за січень-грудень 2013 року, лютий-грудень 2014 року.

З вказаними висновками акту перевірки позивач не погодився, про що зауважив під час його підписання.

Оскільки позивач з висновками акту не погодився то, скориставшись своїм правом, відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України, надав до ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області заперечення на акт від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 з додатками первинних документів (а.с. 60-97, том 1).

На заперечення ТОВ «Південьмортранс» податковою надано відповідь від 12 жовтня 2015 року №19299/22-01, якою висновки акту від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 залишено без змін, а заперечення підприємства - без задоволення (а.с. 98-104, том 1).

На підставі акту перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 та з урахуванням висновку №10/22-01 від 12 жовтня 2015 року, ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

1) №0002022201 від 16 жовтня 2015 року, яким за порушення п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України ТОВ «Південьмортранс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 151 396, 00 грн. - за основним платежем та 75 698, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

2) №0002052201 від 16 жовтня 2016 року, яким за порушення п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ТОВ «Південьмортранс» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 217 861, 00 грн.;

3) №0002032201 від 16 жовтня 2016 року, яким за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України ТОВ «Південьмортранс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 196 551, 00 грн. - за основним платежем та 98 275, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 105-107, том 1).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було подано скаргу до Головного управління ДФС в Одеській області з проханням скасувати, прийняті ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області податкові повідомлення рішення №0002052201, №0002032201, №0002022201 від 16 жовтня 2015 року (а.с. 108-114, том 1).

Під час розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення, Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято рішення про проведення позапланової перевірки ТОВ «Південьмортранс», згідно пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Так, згідно з пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

На підставі викладеного, 04 грудня 2015 року начальником ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області прийнято наказ №582-п, яким відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України призначено проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Південьмортранс» з питань, що стали предметом оскарження (а.с. 115, том 1).

На підставі наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 04 грудня 2015 року №582-п, у період з 07 грудня 2015 року по 11 грудня 2015 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Південьмортранс» з питань, що стали предметом оскарження, за результатами якої складено акт від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021, яким висновки акту перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 підтверджені частково (а.с. 117-137, том 1).

З висновками акту перевірки від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021 позивач також не погодився, про що зазначив під час його підписання та в подальшому звернувся до ДПІ у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області із запереченнями до акту.

Однак, за результатами розгляду заперечень на акт перевірки від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021 позивачу надано відповідь від 31 грудня 2016 року 25794/10/15-51-22-01-01, згідно якої висновки акту перевірки залишено без змін, а скаргу ТОВ «Південьмортранс» - без задоволення (а.с. 155-168, том 1).

За результатами оскарження в адміністративному порядку, податкові повідомлення-рішення №0002052201, №0002032201, №0002022201 від 16 жовтня 2015 року також залишені без змін рішенням Головного управління ДФС в Одеській області від 25 грудня 2015 року №3341/10/15-32-10-02 та рішенням Державної фіскальної служби України від 18 березня 2016 року №5912/6/99-99-10-01-04-25 (а.с. 138-154, 178-183, том 1).

Таким чином, за результатами оскарження в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення залишені в силі.

З огляду на зазначене, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування, як протиправних, з підстав наведених в адміністративному позові.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення №0002022201 від 16 жовтня 2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 151 396, 00 грн. - за основним платежем та 75 698, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та №0002052201 від 16 жовтня 2016 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 217 861, 00 грн., прийняті відповідачем на підставі висновків акту перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 про порушення ТОВ «Південьмортранс» вимог п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Водночас, судом встановлено, що під час проведення ДПІ у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області додаткової перевірки за скаргою позивача, висновки акту перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 стосовно порушення ТОВ «Південьмортранс» п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на 151 396 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2014 рік на суму 217 861 грн., не підтвердились.

Натомість, в акті перевірки від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021 зроблено висновки про порушення ТОВ «Південьмортранс» п. 5, п. 6, п. 10, п. 11, п. 12, п. 13 П(С)БУ 15 правил визначених Планом рахунків бухгалтерського обліку щодо бухгалтерських рахунків 631, 791, 90, 949, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення, ст. 1, п. 11.1, п. 11.3, п. 11.4 ст. 1 Правил перевезення, п. 1.2 розд. 4 Правил перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, ст. 794 Цивільного кодексу України, п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1 ст. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на 151 396, 00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2014 рік на 217 861, 00 грн. (а.с. 136-137, том 1).

За змістом акту перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865, висновки про заниження ТОВ «Південьмортранс» податку на прибуток за 2013 рік на 151 396, 00 грн. обґрунтовані доводами перевіряючих щодо завищення підприємством задекларованих у рядку 05.1 Декларації «Собівартість придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг» витрат, зокрема по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Орлан» та ТОВ «КТТК Лоджистікс».

Оскільки, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З приводу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в акті перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 зазначено, що перевіркою повноти визначення доходу за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 року не встановлено їх заниження або завищення (а.с. 15, том 1).

Згідно акту перевірки від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021, податковою встановлено заниження ТОВ «Південьмортранс» повноти визначення доходу з 01.01.2013 по 31.12.2014 року, зокрема по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Орлан» та ТОВ «КТТК Лоджистікс», що є порушенням п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.1 ст. 135.4 ст. 135 ПК України (а.с. 119, том 1).

Отже, актом перевірки від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021 спростовані висновки попереднього акта від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 щодо порушення ТОВ «Південьмортранс» вимог п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, шляхом завищення витрат.

Водночас, судом встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення №0002022201 від 16 жовтня 2015 року складено саме на підставі спростованих самим відповідачем висновків акту перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 про порушення ТОВ «Південьмортранс» вимог п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно з абз. 5 п. 58.1 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Тобто, у податковому повідомленні-рішенні має бути зазначено підставу для нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та посилання на норму Податкового кодексу України, відповідно до якої було зроблено розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань.

Натомість, під час розгляду даної справи, судом встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення №0002022201 та №0002052201 від 16 жовтня 2016 року, після їх оскарження в адміністративному порядку, не відповідають вказаним вимогам до змісту податкових повідомлень-рішень, оскільки прийняті на підставі порушень, які не підтверджені за результатами додаткової позапланової перевірки з питань, що стали предметом оскарження (акт перевірки від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021).

Фактично, відповідач відкликав свої висновки про порушення позивачем вимог п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на 151 396 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2014 рік на суму 217 861 грн.

Отже, і прийняті на підставі вказаних висновків податкові повідомлення-рішення №0002022201 та №0002052201 від 16 жовтня 2016 року вважаються відкликаними.

З підстав, що зазначені в акті перевірки від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021 повідомлення-рішення не приймались.

За таких обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №0002022201 та №0002052201 від 16 жовтня 2016 року підлягають скасуванню.

Також в даному позові заявлені вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0002032201 від 16 жовтня 2016 року, яким за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України ТОВ «Південьмортранс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 196 551, 00 грн. - за основним платежем та 98 275, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що висновки акту перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 стосовно порушення ТОВ «Південьмортранс» вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на 196 551 грн., у т.ч. за січень-грудень 2013 року, лютий-грудень 2014 року, підтверджені в акті перевірки від 18 грудня 2015 року №4137/22-01/23859021.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу не визнано податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «ТД «Орлан», ТОВ «КТТК Лоджистікс», ТОВ «ДИССАР», ТОВ «Весна-КНК».

Так, судом встановлено, що 30 листопада 2012 року між ТОВ «Південьмортранс» (Відправник) та ТОВ «ТД «Орлан» (Перевізник) укладено Договір перевезення вантажів №30-10/12, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірені йому Відправником морські контейнери (20* або 40*) з вантажем (згідно з товарно-транспортною накладною - ТТН, або CMR) з місця відправлення, яким є Іллічівський морський торгівельний порт чи Іллічівський морський рибний порт, або Одеський морський торгівельний порт, до пункту призначення, яким є склад ТОВ «Весна - КнК», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Агрономічна, 205/4, і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі - працівнику ТОВ «Весна КнК» в м. Одеса, після чого здати порожній контейнер до пункту призначення. В свою чергу, Відправник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення контейнера з вантажем, включаючи час очікування під завантаження та транспортування порожнього контейнера до пункту здачі. Оформлений подорожній лист, завірений Перевізником, при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення та покладення відповідальності за схоронність такого вантажу на Перевізника (а.с. 1-3, том 2).

На підтвердження реальності операцій по даному договору позивачем надано до суду належним чином завірені копії наступних документів: податкові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), рахунки-фактура, товарно-транспортні накладні, видаткові ордери (а.с. 1-357 - том 2, том 3-9, а.с. 1-141 - том 10).

Перелічені первинні документи підписані уповноваженими посадовими особами позивача та ТОВ «ТД «Орлан», а також, скріплені відтисками печаток останніх.

Судом досліджені наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні, та встановлено, що на виконання умов Договору перевезення вантажів №30-10/12 від 30 листопада 2012 року, перевізник ТОВ «ТД «Орлан» за замовленням ТОВ «Південьмортранс» здійснював перевезення вантажів з пунктів завантаження: Іллічівський морський торгівельний порт, Одеський морський торгівельний порт до пункту призначення (розвантаження): м. Одеса, вул. Агрономічна, 205/4.

Вказані товарно-транспортні накладні містять відтиски штампу Південної митниці, щодо перебування вантажів під митним контролем та завершення документального контролю.

Однак, в акті перевірки зазначено, що на підставі податкової інформації відповідачем встановлено, що ТОВ «ТД «Орлан» не має адміністративно-господарських можливостей на виконання будь-яких послуг, у т.ч. щодо надання послуг перевезення вантажів по договору з ТОВ «Південьмортранс». Крім того, відповідачем зазначено, що до перевірки не надано актів прийому-передачі вантажів перевізнику та навпаки, доручення власників вантажів свого товару ТОВ «Південьмортранс» для відправки.

Також, ТОВ «Південьмортранс» у перевіряємий період укладено Договір перевезення вантажів з ТОВ «КТТК Лоджистікс» (Перевізник) №02-02/14 від 02 квітня 2014 року, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірені йому Відправником морські контейнери (20* або 40*) з вантажем (згідно з товарно-транспортною накладною - ТТН, або CMR) з місця відправлення, яким є Іллічівський морський торгівельний порт чи Іллічівський морський рибний порт, або Одеський морський торгівельний порт, до пункту призначення, яким є склад ТОВ «Весна - КнК», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Агрономічна, 205/4, і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі - працівнику ТОВ «Весна КнК» в м. Одеса, після чого здати порожній контейнер до пункту призначення. В свою чергу, Відправник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення контейнера з вантажем, включаючи час очікування під завантаження та транспортування порожнього контейнера до пункту здачі. Оформлений подорожній лист, завірений Перевізником, при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення та покладення відповідальності за схоронність такого вантажу на Перевізника (а.с. 172-176, том 10).

На підтвердження реальності операцій по даному договору позивачем надано до суду належним чином завірені копії наступних документів: податкові накладні, акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), рахунки-фактура, товарно-транспортні накладні, у т.ч. міжнародні товарно-транспортні накладні CMR, видаткові ордери (а.с. 149-252, том 10, 1-171, том 11).

На підставі, наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних, судом встановлено, що на виконання умов Договору перевезення вантажів №02-02/14 від 02 квітня 2014 року, перевізник ТОВ «КТТК Лоджистікс» на замовлення ТОВ «Південьмортранс» здійснював перевезення вантажів з пунктів завантаження: Іллічівський морський торгівельний порт, Одеський морський торгівельний порт до пункту розвантаження: склад ТОВ «Весна - КнК» (м. Одеса, вул. Агрономічна, 205/4).

Вказані товарно-транспортні накладні містять відтиски штампу Південної митниці, щодо перебування вантажів під митним контролем та завершення документального контролю.

Також судом досліджено лист-відповідь в.о. начальника адміністрації Одеського морського порту від 16 червня 2016 року вих. №38А/455, наданий на запит Головного управління ДФС в Одеській області від 04 травня 2016 року щодо здійснення ТОВ «ТД «Орлан» та ТОВ «КТТК Лоджистікс» своїх послуг на території адміністрації Одеського морського порту. Згідно наданої інформації в додатку до листа вбачається, що ТОВ «ТД «Орлан» та ТОВ «КТТК Лоджистікс» є перевізником у відносинах з експедитором та отримувачем - ТОВ «Південьмортранс» (а.с. 210-218, том 11).

Проаналізувавши вищевказані первинні документи, надані позивачем на підтвердження виконання укладених з ТОВ «ТД «Орлан» та ТОВ «КТТК Лоджистікс» договорів перевезення вантажів, в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони підтверджують реальність та правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбання послуг з перевезення, до податкового кредиту.

Однак, податковою поставлено під сумнів реальність операцій за договорами перевезення вантажів, оскільки до перевірки не надано актів прийому-передачі вантажів перевізнику та навпаки, доручення власників вантажів свого товару ТОВ «Південьмортранс» для відправки, а щодо ТОВ «ТД «Орлан» наявна податкова інформація, яка свідчить про неможливість надання послуг з перевезення вантажів.

Судом встановлено, що відповідачем під час перевірки були дослідженні, первинні документи, надані позивачем на підтвердження господарських відносин з ТОВ «ТД «Орлан» та ТОВ «КТТК Лоджистікс». Відповідно до акту перевірки, відповідачем не було встановлено порушень в їх складені, які б впливали на формування податкової звітності.

Згідно висновків акту, при проведенні документальної позапланової перевірки ТОВ «Південьмортранс» було використано податкову інформацію щодо ТОВ «ТД «Орлан».

Відповідно до положень ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Отже, в силу приписів пп. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України податкова інформація є однією, але не єдиною підставою для висновків під час проведення перевірок.

Судом встановлено, що висновки відповідача щодо нереальності договору перевезення вантажів №30-10/12 від 30 листопада 2012 року, укладеного між ТОВ «Південьмортранс» (Відправник) та ТОВ «ТД «Орлан» (Перевізник) фактично ґрунтуються на аналізі податкової інформації відносно ТОВ «ТД «Орлан».

Однак, суд зазначає, що сама по собі наявність податкової інформації щодо контрагента позивача може свідчити лише про можливі порушення ним норм Податкового кодексу України, цивільного та/чи господарського законодавства, однак не спростовувати реальність господарських операцій з ТОВ «Південьмортранс»; не є така інформація і доказом здійснення ними узгоджених дій, позбавлених економічного змісту та спрямованих на штучне, без реальної господарської мети, створення умов для зменшення оподаткування.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10.

Щодо недоліків в роботі контрагента позивача - ТОВ «КТТК Лоджистікс» в акті перевірки не йдеться, не наведено податкової інформації, яка б ставила під сумнів можливість виконання укладеної з ним угоди.

Що стосується відсутності актів прийому-передачі вантажів перевізнику та навпаки, суд зазначає, що питання щодо умов передачі товару перевізнику та навпаки, за умови фактичного виконання перевезень, які підтверджуються, зокрема товарно-транспортними накладними, не підлягає доведенню позивачем.

Інших сумнівів щодо реальності укладених між позивачем, ТОВ «ТД «Орлан» та ТОВ «КТТК Лоджистікс» договорів перевезення в акті перевірки не викладено.

Також у перевіряємий період позивачем сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «ДИССАР».

Так, 25 грудня 2013 року ТОВ «ДИССАР» складено на користь ТОВ «Південьмортранс» податкову накладну №2137, на придбання офісного паперу на суму 9 000, 00 грн., з яких 1 500, 00 - податок на додану вартість (а.с. 3, том 12).

На підтвердження операцій по придбанню офісного папіру у ТОВ «ДИССАР» позивач надав до суду видаткову накладну №РН-ДС04964 від 25 грудня 2013 року, а також рахунок-фактуру №СФ-ДС01234 від 23 грудня 2013 року на суму з ПДВ 9 000, 00 грн. (а.с. 4-5, том 12).

У лютому 2014 року ТОВ «Південьмортранс» суму ПДВ у розмірі 1500 грн. віднесло до податкового кредиту.

Проте, відповідач в акті перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту, сформованного на підставі податкового накладної ТОВ «ДИССАР» від 25 грудня 2013 року, внаслідок його не підтвердження первинними документами.

Вказані висновки обґрунтовані неможливістю ТОВ «ДИССАР» здійснювати продаж товару, враховуючи наявність податкової інформації, а саме: акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 02.04.2014 року №870/15-53-22-3/38643460 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період: грудень 2013 року; висновок ДПІ у Приморському районі м. Одеси №367/15-53-07 від 01.04.2014 року про результати відпрацювання ризикового платника податків ТОВ «Диссар» (код 38643460).

На підставі аналізу вказаної інформації податковою встановлено штучне формування ТОВ «ДИССАР» податкового кредиту третім особам (Покупцям) та сприянню в отриманні податкової вигоди у вигляді заниження сплати суми податку на додану вартість, що підлягала б сплаті до бюджету у відповідному періоді, а саме грудень 2013 року.

Вирішуючи питання правомірності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ДИССАР», судом встановлено, що під час перевірки позивачем на підтвердження придбання у ТОВ «ДИССАР» офісного папіру надано усі необхідні первинні документи, зауважень до яких або про їх невідповідність вимогам законодавства, в акті перевірки не йдеться.

Суд зазначає, що податкова інформація та висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не свідчать про відсутність купівлі офісного папіру позивачем у ТОВ «ДИССАР», як зазначено в акті перевірки.

Таким чином, суд вважає, що податковою безпідставно скасовано ТОВ «Південьмортранс» податковий кредит, сформований на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «ДИССАР».

Також судом встановлено, що ТОВ «Південьмортранс» (Орендар) укладено Договір оренди нежитлових приміщень №000001 від 01 жовтня 2010 року з ТОВ «Весна-КНК» (Орендодавець) щодо оренди приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Агрономічна, буд. 205/4, з урахуванням додаткової угоди №1 від 01 квітня 2011 року (а.с. 39-42, 45, том 12).

На підтвердження виконання вказаного договору сторонами договору складені наступні документи, які наявні у матеріалах справи, а саме: акти здачі-приймання приміщень, податкові накладні, акти надання послуг (а.с. 43-106, том 12).

В акті перевірки від 29 вересня 2015 року №2387/22-01/21651865 зазначено, що з 01 жовтня 2013 року вказаний договір є недійсним, відтак позивачем завищено суму податкового кредиту з жовтня 2013 року по грудень 2014 року на 10 591, 00 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що договір оренди від 01 жовтня 2010 року, укладений між ТОВ «Південьмортранс та ТОВ «Весна-КНК» в порушення вимог ст. 794 ЦК України нотаріально не засвідчений.

Згідно з ч. 1 ст. 794 Цивільного кодексу України, право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Разом із тим, суд не може погодитись з позицією податкової стосовно того, що вказані обставини є підставою для скасування позивачу податкового кредиту сформованого, у зв'язку з віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні орендної плати за користування нежитловими приміщеннями за адресою: м. Одеса, вул. Агрономічна, 205/4.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вказано у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009, «... вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або про відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про - визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Отже, угоди не визнаються недійсними лише на підставі висновків контролюючого органу в Акті перевірки. Питання визнання договорів недійсними відноситься до компетенції судових органів відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин та у зв'язку з відсутність будь-яких доказів щодо недійсності Договору оренди нежитлових приміщень №000001 від 01 жовтня 2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Весна-КНК», у відповідача відсутні підстави вважати вказаний договір недійсним та скасовувати сформований за такою угодою податковий кредит.

Встановивши фактичні обставини справи, суд вважає необхідним перевірити правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі положень Податкового кодексу (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду, згідно вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

За таких обставин, дослідивши акт перевірки та враховуючи, що відповідачем не надано документів, які б підтверджували наявність фактів зазначених в акті перевірки, судом не встановлено доказів на підтвердження висновків податкової про порушення ТОВ «Південьмортранс» вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України та заниження податку на додану вартість на 196 551, 00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення №0002032201 від 16 жовтня 2016 року.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Південьмортранс» повністю задоволено, суд, у відповідності до приписів ст. 94 КАС України, здійснює розподіл судових витрат на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 11, 69, 71, 72, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Південьмортранс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0002052201 від 16 жовтня 2015 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0002032201 від 16 жовтня 2015 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0002022201 від 16 жовтня 2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Південьмортранс» (код ЄДРПОУ 23859021) витрати на оплату судового збору у розмірі 11 096, 72 грн. (одинадцять тисяч дев'яносто шість гривень 72 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано судом 19 вересня 2016 року.

Суддя О.В. Глуханчук

.