Ухвала

від 22.09.2016 по справі 4/173

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

22.09.2016Справа № 4/173 За скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі №4/173

За позовомВідкритого акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до Публічного акціонерного товариства Трест "Київміськбуд- 1 імені М.П. Загороднього" Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні проектні технології" простягнення 13 561 960,37 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 у справі №4/173 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства трест „Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк" суму заборгованості у розмірі 12354446,12 (дванадцять мільйонів триста п'ятдесят чотири тисячі чотириста сорок шість) гривень 12 копійок, з яких заборгованість по кредиту 11400000,00 (одинадцять мільйонів чотириста тисяч) гривень, заборгованість по процентам 633 715,07 (шістсот тридцять три тисячі сімсот п'ятнадцять) гривень 07 копійок, прострочена заборгованість по процентам за період з 01.02.2010 р. по 04.02.2010 р. 41227,40 (сорок одна тисяча двісті двадцять сімь) гривень 40 копійок, пеня за несвоєчасне повернення кредиту 249706,85 (двісті сорок дев'ять тисяч сімсот шість гривень) 85 копійок, пеня за несвоєчасну сплату процентів 29 796,80 (двадцять дев'ять тисяч сімсот дев'яносто шість гривень) 80 копійок.

В рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства трест „Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього в сумі 12354446,12 (дванадцять мільйонів триста п'ятдесят чотири тисячі чотириста сорок шість) гривень 12 копійок за Кредитним договором № 52-О від 05 січня 2009 року звернути стягнення на предмет застави та визнати право власності Публічного акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк" на 4941779 (чотири мільйони дев'ятсот сорок одна тисяча сімсот сімдесят дев'ять) штук простих іменних акцій, емітованих Відкритим акціонерним товариством трест „Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього (код ЄДРПОУ 04012655), номінальною вартістю одного цінного паперу - 0,25 (нуль гривень 25 копійок), заставною вартістю 2,50 (дві гривні 50 копійок), форма випуску бездокументарна, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Сучасні проектні технології" (юридична адреса: 04209, м. Київ, вул. Лебединська, 6, код ЄДРПОУ 35199946) за заставною вартістю на загальну суму 12354446,12 (дванадцять мільйонів триста п'ятдесят чотири тисячі чотириста сорок шість) гривень 12 копійок.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства трест „Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк „Укргазбанк" державне мито 25 500,00 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень) грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 (двісті тридцять шість гривень).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2010 вказане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2010 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2010 залишено без змін.

19.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно з статтею 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала.

Згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи по суті пред'явлених вимог господарський суд повинен перевірити чи не пропущено особою, яка звернулась до суду, встановленого чинним процесуальним законодавством строку на таке звернення та чи підлягає цей строк відновленню в разі його пропуску, і в залежності від цього вирішити питання про призначення справи до розгляду, повернення заяви/скарги без розгляду чи відмови у відновленні пропущеного строку.

Як зазначає скаржник у поданій скарзі, останньому з єдиного державного реєстру виконавчих проваджень 06.09.2016 стало відомо, про винесення відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04.04.2016.

Відповідно до пункту 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Мотивуючи подану скаргу, скаржник зокрема посилається на порушення державним виконавцем положень п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Матеріали справи свідчать про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 06.01.2011. Оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві винесена 04.04.2016.

Посилання скаржника на те, що останній дізнався про порушення своїх прав 06.09.2016 з єдиного державного реєстру виконавчих проваджень не є підставою для відновлення строку на оскарження, адже згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Таким чином, суд не визнає причини пропуску строку передбаченого статті 121-2 ГПК України поважними з огляду на те, що суду не доведено підстав, які об'єктивно перешкоджали вчасно звернутися зі скаргою. Доказів того, що скаржник не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії суду не надано.

Поряд з цим, суд зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку поважними не є, за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання скарги протягом законодавчо встановленого строку та пов'язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

З урахуванням обставин пропуску строку, суд дійшов висновку про залишення скарги на відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України без розгляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

За змістом пункту 1 частини першої і частини п'ятої статті 47 та положень статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" в сукупності цих норм повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закриття виконавчого провадження, не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу Державної виконавчої служби за виконанням судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 53, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відновлені строку на подання скарги.

Скаргу залишити без розгляду.

Суддя І.І. Борисенко